«Туристичні» роз’яснення: що врахувати при заповненні декларації

¹ Стаття «Декларація з туристичного збору: дебютне подання».

Відряджений іноземець — не обов’язково нерезидент! Дуже цікаву ситуацію розглянули в ІПК від 17.07.2019 р. № 3304/ІПК/04-36-12-04-21 дніпропетровські податківці. Їм було поставлено запитання: «який перелік документів необхідно вимагати готелю від нерезидента, який прибув у відрядження, для того, щоб він не сплачував збір?»

Відповідь на озвучене запитання проста — відрядженого нерезидента від сплати турзбору не врятує жоден документ. Але тільки не кожен іноземець — нерезидент!

Це прямо випливає з податкового визначення фізособи-резидента (п.п. «в» п.п. 14.1.213 ПКУ), яке процитувало ГУ ДФС у Дніпропетровській обл.: це фізична особа, яка має місце проживання в Україні. Бути резидентами України можуть не лише громадяни України, але й іноземці.

Це випливає з контексту п.п. «в» п.п. 14.1.213 ПКУ. Він свідчить, що якщо фізособа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні.

Якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізособа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізособа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Документами, що підтверджують строк перебування фізособи на митній території України більше 183 календарних днів, є паспортний документ та/або імміграційна картка, довідка з прикордонної служби.

Тому якщо іноземний громадянин згідно з п.п. «в» п.п. 14.1.213 ПКУ підпадає під визначення фізособи-резидента, працевлаштований в Україні та є відрядженим працівником, то турзбір з нього не справляється. Якщо ж у відрядження приїхав іноземець, який не є резидентом України, від сплати збору він не звільнений.

У тому числі це стосується іноземців-нерезидентів, які прибувають в Україну за робочою візою на рік для виконання трудових обов’язків (така ситуація розглянута в ІПК ГУ ДФС у Запорізькій області від 21.06.2019 р. № 2880/ІПК/08-01-12-03-16). Незважаючи на те, що в Україні такі особи пробудуть більше 183 днів (а саме рік), резидентами України вони від того не стануть (адже мають постійне місце проживання в іншій країні, у цьому випадку — у Польщі).

На базі відпочинку мешкають працівники… та члени їх сімей: що з турзбором? Подібне запитання (не завжди йшлося про бази відпочинку, але суті справи це не змінює) звучало не в одній ІПК. І ось яких висновків доходять податківці.

1. Проживання працівників підприємства на підставі укладених трудових договорів у засобі розміщення, що належить підприємству, не належить до послуг з проживання згідно з п. 4 Порядку № 297². Відповідно про справляння турзбору йтися не повинно.

² Порядок надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), затверджений постановою КМУ від 15.03.2006 р. № 297.

2. Проживання членів сімей працівників³ на такому об’єкті під зазначене правило не підпадає .

³ В ІПК ДФСУ від 24.05.2019 р. 2364/6/99-99-12-02-03-15/ІПК, крім того, згадані також непрацюючі пенсіонери та ветерани праці, які раніше працювали на філії.

Але! Врятувати таких осіб від сплати турзбору може те, що їх постійне місце проживання знаходиться в тому ж населеному пункті, в якому перебуває засіб розміщення, що належить підприємству. У такому разі, на думку податківців, вони не повинні сплачувати збір згідно з п.п. «а» п.п. 268.2.2 ПКУ. Цей підпункт звільняє від сплати збору осіб, які постійно проживають, у тому числі на умовах договорів найму, у селі, селищі або місті, радами яких установлено такий збір.

Не зовсім стандартна ситуація розглянута в ІПК ДФСУ від 19.06.2019 р. № 2789/6/99-99-12-02-03-15/ІПК (ср. ). У ній ідеться про випадок, коли працівники та члени їх сімей згідно з колективним договором можуть перебувати на базі відпочинку, що належить підприємству, протягом світового дня (без ночівлі).

Утім, висновки все ті ж: працівники від сплати збору звільнені, чого не скажеш про членів їх сімей.

Проте й у цьому випадку, на нашу думку, для членів сімей повинна спрацьовувати звільняюча норма з п.п. «а» п.п. 228.2.2 ПКУ (якщо основне їх місце проживання знаходиться в тому ж населеному пункті, що й база відпочинку).

Розмір (тривалість проживання) має значення ? В ІПК від 13.06.2019 р. № 2723/Ш/99-99-13-03-02-14/ІПК ДФСУ, розглядаючи випадок з проживанням працівника підприємства згідно з умовами трудового договору в профілакторії, що належить підприємству на праві користування згідно з договором оренди, звернула увагу на… тривалість такого проживання.

Пояснювала вона це тим, що перший випадок, наведений у п. 4 Порядку № 297, який ми розглядали вище, не підходить для випадків, якщо об’єкт розміщення належить роботодавцю на праві користування згідно з договором оренди.

Але самі ж податківці знайшли альтернативний варіант — другий випадок з п. 4 Порядку № 297.

⁴ Для курортів такий строк визначається місцевими органами виконавчої влади.

Із цього вони дійшли висновку, що проживання в профілакторії, що орендується підприємством, не обкладається турзбором тільки в тому випадку, якщо тривалість проживання перевищує один місяць.

Округлення суми збору до десятків копійок: податківці проти! Розглядаючи питання можливості округлення суми турзбору з урахуванням постанови № 25⁵, ДФСУ (ІПК від 22.05.2019 р. № 2316/6/99-99-12-02-03-15/ІПК) та ГУ ДФС у Полтавській області (ІПК від 24.05.2019 р. № 2361/ІПК/16-31-12-03-19) дійшли до таких висновків.

⁵ Постанова Правління НБУ «Про оптимізацію обігу монет дрібних номіналів» від 15.03.2018 р. № 25. Детальніше ми знайомили вас із нею у статті «Готуємося до заокруглення сум готівки в чеках» (журнал «Бухгалтер 911», 2018, № 16). Вам також могли бути корисними статті «Заокруглення суми готівкових розрахунків: як провести через РРО?» (журнал «Бухгалтер 911», 2018, № 31) та «Округлення готівки в чеку VS Дотримання мінімальних/максимальних цін» (журнал «Бухгалтер 911», 2018, № 34).

Платники збору при його сплаті готівкою можуть застосовувати норми постанови № 25. Водночас при акумулюванні протягом звітного податкового періоду (кварталу) сплачених йому як податковому агенту платниками збору сум, нарахованих за періоди їх проживання із застосуванням постанови НБУ № 25, товариству при заповненні податкової декларації та сплаті збору до бюджету слід дотримуватися заходів з упередження виникнення податкового боргу.

Тобто якщо суму збору округлити, але в невигідний (для податківців) бік, на таку різницю вони готові визнавати податковий борг . Доходять таких своїх висновків податківці на підставі такого.

По-перше, форма декларації передбачає зазначення суми нарахованого збору у гривнях з копійками з округленням до двох знаків після коми.

По-друге, усі вартісні облікові операції й облікові показники в інтегрованих картках платника проводяться у гривнях з двома десятковими знаками.

По-третє, ПКУ не передбачає округлення сум нарахованих податків і зборів. Відповідно платник збору повинен перераховувати до бюджету суму збору в повному обсязі (у гривнях з копійками), розраховану відповідно до вимог ПКУ.

Тобто формальні зачіпки для такої позиції в податківців є, але зі сторони така «боротьба за копійки» виглядає просто смішно.

Утім, ситуація багато в чому схожа з виплатою заробітної плати готівкою «до копійки». Тому й шляхи виходу із ситуації також можуть бути схожими⁶.

⁶ Детальніше про це ви могли прочитати в статті «Виплачуємо зарплату «до копійки» без дрібних монет» попереднього номера журналу.