Загальні положення та заборони. Дистанційна торгівля — це одна з форм роздрібної торгівлі, відмітна особливість якої — відсутність особистого контакту між продавцем і покупцем. Тобто покупець придбаває товар на основі візуальних образів товару та текстового опису з використанням різних каналів комунікації (Інтернет, поштовий зв’язок, телекомунікації тощо), а потім цей товар доставляють за зазначеною адресою.
Визначення цього виду торгівлі можна знайти, зокрема, в Правилах № 1031. Так, дистанційна торгівля — це форма продажу товарів поза торговельними або офісними приміщеннями, за якої вибір товару та його замовлення не збігаються у часі з безпосереднім передаванням вибраного товару споживачеві.
Асортимент «дистанційних» товарів госпсуб’єкт визначає самостійно. Не можна торгувати товарами, продаж яких заборонено законодавством.
Торгувати лікарськими засобами дистанційно і шляхом електронної торгівлі, а також поштою заборонено (пп. 27, 156, 158 Ліцензійних умов2).
Водночас 23 березня було повідомлення, що на період карантину Кабмін як виняток дозволив продавати ліки та супутні засоби дистанційно. Також зі слів прем’єр-міністра дозволяється організовувати і здійснювати доставку безпосередньо споживачам з дотриманням умов зберігання лікарських засобів, визначених виробником, під час їх транспортування.
Офіційного тексту цього рішення ми поки що не бачили. Водночас 24 березня був оприлюднений проєкт змін3 до Ліцензійних умов. Потрібно розуміти, «якось так» це й буде оформлено — «за законами карантинного часу».
Щодо дистанційного продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів варто враховувати вимоги спеціального Закону № 4814 до місця торгівлі такими товарами. Зазначеним Законом воно визначене як приміщення (будівля), та ще й з установленими обмеженнями щодо площі торговельного залу, якщо йдеться про роздрібну торгівлю алкоголем (крім пива).
Інакше кажучи, місцем «алкогольної» і «тютюнової» торгівлі в будь-якому разі повинно виступати приміщення — стаціонарний об’єкт (!) певної площі (див. лист ДФСУ від 01.10.2015 р. № 20887/6/99-99-22-07-03-15, категорію 113.04 ЗІР).
До відома! Ця проблема не стосується столових вин.
Для роздрібної торгівлі столовими винами ліцензію на торгівлю отримувати не потрібно. А якщо немає ліцензії, то торгівля не прив’язана до стаціонарного об’єкта торгівлі.
Також скажемо про ювелірні прикраси. Після того, як 11.02.2017 р. Кабмін своєю постановою від 25.01.2017 р. № 41 переніс правила торгівлі ювеліркою до Правил, затверджених постановою Кабміну від 04.06.1998 р. № 802, заборона на дистанційний продаж зникла. Так, у цих Правилах сьогодні прямо говориться, що здійснювати роздрібну торгівлю ювелірними прикрасами можна не лише через спеціалізовані магазини, спеціалізовані відділи (секції) магазинів з універсальним асортиментом товарів, але й також за допомогою засобів дистанційного зв’язку, тобто через інтернет-магазини.
Вибір системи оподаткування та види діяльності. Торгувати дистанційно можуть як юрособи, так і ФОП — обмежень тут жодних. Система оподаткування теж може бути будь-яка — загальна або спрощена.
Проте потрібно враховувати, що платники ЄП групи 1 не можуть продавати товари дистанційно. Їх доля — виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або надання побутових послуг населенню.
Єдиноподатники групи 2 можуть продавати товари дистанційно будь-яким покупцям. Надавати послуги (наприклад, такі, як доставка товару) вони мають право тільки іншим платникам ЄП або населенню.
Головне — пам’ятати про те, що якщо ФОП раніше не займався дистанційною торгівлею / самостійною доставкою, йому слід обов’язково внести до Реєстру платників ЄП нові види діяльності, а саме вид діяльності за кодом КВЕД:
— 47.91 «Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет». Цей код надає право торгувати через Інтернет, у тому числі через інтернет-магазин;
— 53.2 «Інша поштова та кур’єрська діяльність» або 49.4 «Вантажний автомобільний транспорт, надання послуг перевезення речей».
Ці коди потрібні тим ФОП, які виділятимуть у договорі, первинних документах окрему вартість послуг з доставки.
Спосіб розрахунків і доставка товарів, РРО. Торгуючи дистанційно, ви можете запропонувати покупцям декілька способів розрахунків:
— готівковий розрахунок з кур’єром при доставці товару;
— безготівковий розрахунок (включаючи безготівкову оплату післяплатою через відділення зв’язку або альтернативну службу доставки);
— розрахунки із застосуванням ЕПЗ (електронних платіжних засобів), які можуть здійснюватися або через портативний платіжний термінал, що знаходиться в кур’єра при доставці товару, або як оплата безпосередньо ЕПЗ на сайті магазину. В останньому випадку інтернет-продавець укладає з банком договір інтернет-еквайрингу для зарахування коштів, що надходять з ЕПЗ покупців, на рахунок продавця;
— оплата електронними грошима та ін. (для єдиноподатників не підходить).
Варіантів доставки товарів теж немало, наприклад:
— доставка товару кур’єром додому (для чого може бути створена власна кур’єрська служба або залучені сторонні транспортні організації);
— доставка товару поштою або альтернативною службою доставки, що виконує одночасно поштові та транспортно-експедиційні функції.
Тепер що стосується РРО.
Безготівка. РРО не потрібен, якщо ви отримуєте оплату за товари/послуги:
— з поточного рахунку покупця — на свій поточний рахунок, при цьому платіжні картки покупця не задіюються;
— через касу банку (куди вносить готівку покупець) — на свій поточний рахунок (куди банк зараховує кошти, які вже стали для вас безготівковими);
— через термінали самообслуговування банку (див. листи ДФСУ від 15.03.2019 р. № 1072/В/26-15-13-06-12-ІПК і від 21.03.2019 р. № 1146/6/99-99-14-05-01-15/ІПК);
— від сторонньої служби доставки/поштового зв’язку/транспортного експедирування, яка отримала кошти в покупця і перерахувала їх на поточний рахунок магазину.
Усі ці розрахунки не входять до сфери дії Закону про РРО.
Платежі карткою через сайт магазину. Якщо йдеться про товари, то РРО застосовувати потрібно (якщо немає єдиноподаткового «РРО-імунітету»), оскільки маємо справу з розрахунковою операцією.
Платежі карткою, але не через сайт магазину (на сайті немає кнопки «Оплатити»). При такій організації приймання платежів вас формально обходить стороною вимога про застосування РРО. Грубо кажучи, картка покупця в цій ситуації виконує роль інструмента для доступу до рахунку в банку. Сам же продавець у такому разі картку до оплати не приймає.
Важливо! Водночас податківці стверджують, що при будь-яких розрахунках платіжними картками, у тому числі через інтернет-банкінг (Приват24, Ощад24 та інші), РРО потрібен5 (див. категорію 109.02 ЗІР). Тож будьте пильні.
5 Див. статті «Виручка заходить через «Приват24»: чи потрібен РРО?», «РРО в Інтернеті: ні кроку назад?» (журнал «Бухгалтер 911», 2019, № 29), «Інтернет-банкінг, еквайринг і повернення: чи є загроза РРО» (журнал «Бухгалтер 911», 2019, № 38).
Знову ж таки, якщо в єдиноподатника є «РРО-імунітет», то переживати ні про що.
Розрахунки з кур’єром. У цій ситуації за доставлені додому товари покупець розраховується в момент доставки. Якщо кур’єр доставляє вже оплачений товар (наприклад, платіжною карткою), то продавець зобов’язаний пробити чек РРО і забезпечити ним кур’єра, щоб той передав його покупцеві.
При доставці на умовах постоплати кур’єр зобов’язаний видати покупцеві розрахунковий документ установленої форми (фіскальний чек РРО) і відповідним чином оформлений гарантійний талон (якщо на товар установлений гарантійний строк). Для цього використовують портативний РРО з числа тих, які дозволені до застосування Держреєстром РРО.
Крім того, для приймання оплати за допомогою платіжних карток кур’єрові потрібно мати переносний POS-термінал.
Якщо ви доставляєте товар кур’єрською службою, то РРО реєструєте на транспортний засіб, яким здійснюється доставка (див. категорію 109.02 ЗІР).
