Відразу зауважимо: у статті ми не нагадуватимемо, що таке облікова політика (ОП). Упевнені, ви й так це знаєте 
. Зазначимо тільки ті моменти, на які потрібно звернути увагу.
ОП не змінюють щорічно
Згідно з бухпринципом послідовності (ст. 4 Закону про бухоблік) обрана підприємством ОП повинна застосовуватися постійно, з року в рік. Тому не слід щорічно перевидавати наказ про ОП. Облікова політика не складається на якийсь певний рік. Її встановлюють на тривалий період діяльності підприємства. Також не варто вносити зміни до ОП без видимих на те підстав.
Перевидавати наказ про облікову політику щороку не потрібно!
Проте до ОП можуть уноситися певні зміни та доповнення, а іноді це потрібно зробити й обов’язково.
Коли допускаються/потрібні зміни в ОП
Згідно з п. 9 НП(С)БО 6 ОП можна змінити, якщо:
1) змінюються статутні вимоги (тобто внесені зміни до статуту, які зачіпають сферу бухобліку на підприємстві);
2) змінюються вимоги органу, який затверджує НП(С)БО. Тобто коли вносяться зміни до бухнормативки. Але ОП у цьому випадку коригують, якщо зміни в бухнормативці впливають на ОП. Тобто якщо такі зміни:
— або передбачають альтернативні варіанти обліку (і в ОП підприємство закріплює обраний варіант обліку);
— або передбачають необхідність професійного судження (у такому разі в ОП підприємство закріплює свій підхід до обліку).
Зауважимо, що будь-яких змін у бухнормативці, які б вимагали «підкоригувати» ОП з 01.01.2021 р., не було. Єдине нагадаємо, що у 2020 році (а саме з 23.05.2020 р.) були підкориговані «податкові» критерії основних засобів (вартісна планка була підвищена з 6 000 до 20 000 грн)*. І з метою уніфікації бухгалтерського та податкового обліку багато підприємств змінили й бухгалтерські критерії основних засобів у ОП;
* Деталі знайдете в статті «Податкова реформа — 2020: податок на прибуток» (журнал «Бухгалтер 911», 2020, № 22).
При цьому така зміна — це зміна облікової оцінки, тобто вона не вимагала ретроспективного перерахунку (не потрібно було проводити перекласифікацію старих (уведених раніше в експлуатацію) ОЗ із первісною вартістю менше 20000 грн і переглядати бухоблікові показники за минулі періоди).
3) зміни облікової політики забезпечать достовірніше відображення подій/госпоперацій у бухобліку та фінзвітності підприємства. Але тут потрібно пам’ятати й про наслідки таких змін, а саме — що, можливо, такі зміни вимагатимуть ретроспективного перерахунку (див. наступний розділ).
При переході на МСФЗ підприємству потрібно буде застосовувати облікову політику, складену згідно з МСФЗ.
Зміни в ОП вимагають ретроспективного перерахунку
Ретроспективне відображення зміни полягає в застосуванні нової облікової політики до подій та операцій таким чином, начебто така нова облікова політика застосовувалася завжди, а не з моменту її прийняття. А це призведе до необхідності:
1) коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року;
2) повторного надання порівняльної інформації у фінансовій звітності. Тобто за попередні періоди звітність складають так, нібито в ній уже застосовувалася змінена ОП.
Унаслідок цього коригування впливає на показники не лише поточного і майбутніх періодів, але й на показники минулих звітних періодів.
Зміни облікової політики підлягають обов’язковому розкриттю в примітках до фінансової звітності (що саме потрібно розшифрувати, описано в п. 22 НП(С)БО 6).
Що стосується коригування в цьому випадку податкової звітності (декларації з податку на прибуток), то жодних коригувань на зміну ОП ПКУ не передбачає. Зміна бухоблікових правил сама собою не призводить до необхідності подавати уточнюючу декларацію або додаток ВП до декларації з податку на прибуток.
Подавати їх потрібно, тільки якщо платник саме виявив помилки, а не змінив правила бухобліку (лист ДФСУ від 24.05.2018 р. № 2322/6/99-99-15-02-02-15/ІПК). Інакше кажучи, подавати УД до декларації з податку на прибуток за минулі бухоблікові періоди, щодо яких у результаті перегляду ОП коригувався рахунок 44, не потрібно. Хоча в деяких випадках, коли такі зміни суттєво впливають на суму податку на прибуток, фіскали можуть поставитися з претензіями до сум, які в результаті бухоблікових «коригувань» пройшли повз податковий облік.
Важливо! Зміни в обліковій політиці слід відрізняти від змін в облікових оцінках. Останні не вимагають ретроспективного перерахунку, а застосовуються перспективно (тобто без перерахунку показників попередніх періодів). Щоправда, іноді провести межу між обліковою політикою (вимагає ретроспективного перерахунку) та обліковою оцінкою (не вимагає ретроспективного перерахунку) достатньо складно.
Якщо відрізнити перегляд ОП від зміни в облікових оцінках неможливо, розглядають і відображають це як зміну облікових оцінок (п. 14 НП(С)БО 6).
Прикладом облікової оцінки є, зокрема, встановлення:
— строку корисного використання (експлуатації) об’єктів необоротних активів;
— ліквідаційної вартості об’єктів необоротних активів;
— порядку класифікації дебіторської заборгованості за строками її непогашення.
Крім того, як зазначає Мінфін, до змін облікових оцінок також належать: зміна методу амортизації об’єктів необоротних активів (див. лист від 02.11.2009 р. № 31-34000-20-23-5535/5708); зміна вартісних ознак предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів.
Підприємство повинне розкривати в примітках до фінзвітності зміст і суму змін в облікових оцінках, які мають суттєвий вплив на поточний період або, як очікується, суттєво впливатимуть на подальші періоди (п. 21 П(С)БО 6).
ОП і дисконтування
Власне, питання з дисконтуванням довгострокових заборгованостей не нове. Принаймні підприємства мають справу з ним ще з кінця 2019 року**.
** Цікаву інформацію знайдете в статті «Дисконтування: про що важливо пам’ятати в кінці року» (журнал «Бухгалтер 911», 2020, № 49).
Жодної альтернативи щодо оцінки довгострокових боргів ні НП(С)БО 10, ні НП(С)БО 11 не передбачають. Вибору в підприємства немає — у балансі такі заборгованості показують виключно за теперішньою вартістю. Проте, встановивши вимоги про дисконтування довгострокових заборгованостей, сам механізм його здійснення в НП(С)БО фактично не врегулювали 
. Тому підприємствам потрібно самостійно закріпити підхід до обліку довгострокової заборгованості:
(1) або безпосередньо в ОП;
(2) або в окремо розробленому на підприємстві положенні про облік довгострокової дебіторської та кредиторської заборгованості (на яке в ОП слід дати посилання).
На наш погляд, в ОП (або в окремо розробленому положенні) слід прописати:
(1) формулу, за якою визначатиметься теперішня (дисконтована) вартість довгострокової заборгованості;
(2) підходи до визначення ставки дисконтування.
ОП і зміна категорії підприємства
Можливо, буде потрібно внести зміни до ОП, якщо підприємство переходить з категорії мікропідприємства до іншої категорії підприємства***, і, навпаки, або змінює систему оподаткування. Оскільки для мікропідприємств і платників ЄП групи 3 п. 8 НП(С)БО 25 передбачено деякі облікові «поблажки», такі, наприклад, як можливість:
*** Детальніше про це ви можете почитати в статті «Фінзвітність-2020: готуємося до подання» (журнал «Бухгалтер 911», 2021, № 3).
— не створювати забезпечення майбутніх витрат і платежів (на виплату майбутніх відпусток, виконання гарантійних зобов’язань тощо), а визнавати відповідні витрати в періоді їх фактичного понесення;
— поточну дебіторську заборгованість включати до підсумку балансу в її фактичній сумі;
— обліковувати необоротні активи тільки за первісною вартістю (без урахування зменшення корисності та переоцінки до справедливої вартості).
І якщо підприємство закріпило ці положення у своїй обліковій політиці, а потім втрачає статус мікропідприємства, то йому потрібно відкоригувати свою облікову політику.
Доведення «господарського» статусу операції
Ідеться про (не) нарахування податкових зобов’язань на підставі п.п. «г» п. 198.5 ПКУ (використання товарів / послуг / необоротних активів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків) при різного роду безкоштовних роздачах.
Хоча це саме правило податківці поширюють на операції: з уцінки запасів (лист ДФСУ від 16.04.2018 р. № 1600/6/99-99-15-03-02-15/ІПК); зі списання зразків товарів (лист ДФСУ від 25.10.2018 р. № 4580/6/ 99-99-15-03-02-15/ІПК); з обов’язкової видачі працівникам спецхарчування (молока).
Так ось, податківці говорять, що «компенсуючі» ПЗ за п. 198.5 ПКУ нараховувати не потрібно, якщо вартість безоплатно переданих товарів / готової продукції / послуг включається до продажної вартості готової продукції (товарів, послуг) і це підтверджується калькуляцією ціни або іншим подібним документом, визначеним обліковою політикою****.
**** Див., зокрема, статтю «Безкоштовні роздачі товарів у рекламних цілях: коли без ПДВ» (журнал «Бухгалтер 911», 2019, № 28).
Зверніть увагу: йдеться не про віднесення на собівартість, а про включення в (!) кінцеву ціну товарів/послуг (їх вартість).
Інакше кажучи, для ненарахування ПДВ при безкоштовних роздачах потрібно мати калькуляцію (або інший документ) продажної ціни товарів/послуг, у якій як окрему статтю буде виділено, що в неї (в продажну ціну) включається і вартість товарів/послуг, які безкоштовно передаються в межах рекламних акцій. І очевидно, що податківці хочуть, щоб перелік таких витрат (статей калькулювання), які формують продажну ціну, був визначений ОП.
ОП — не просто «формальний» папірець
З 01.01.2015 р. наказ про облікову політику припинив бути суто бухгалтерським документом. Від його положень істотно залежить податковий результат. Податківці не залишають без уваги цей документ. Облік на підприємстві повинен відповідати обліковій політиці. Тому «чужу» ОП можна взяти тільки як приблизний зразок її складання. Якщо податківці виявлять, що недотримання облікової політики призвело до заниження об’єкта оподаткування податком на прибуток, то не проґавлять можливості застосувати санкції до підприємства.
Також варто пам’ятати про те, що до ОП необхідно заносити тільки ті положення, якими підприємство керуватиметься у своїй повсякденній діяльності або передбачає скористатися в найближчому майбутньому.
Припустимо, якщо підприємство не здійснює і не планує здійснювати виробничу діяльність, то немає сенсу встановлювати в обліковій політиці перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), визначати перелік та склад змінних і постійних загальновиробничих витрат, бази їх розподілу тощо.
І не потрібно намагатися передбачати наперед усі події та операції, а поготів перелічувати в наказі (розпорядженні) про облікову політику всі можливі варіанти принципів оцінки та методів обліку. Адже в міру виникнення в майбутньому на підприємстві нових фактів господарської діяльності, що не мали місця раніше, облікова політика може бути доповнена.
