Поставимо питання руба: а чи можливі взагалі сьогодні взаємні безготівкові платежі підприємства, розташованого в континентальній частині України, і суб’єкта, зареєстрованого на території так званої ВЕЗ «Крим»?
Як відомо, абзацом другим п. 9.1 ст. 9 Закону № 1636 установлення особливостей режиму безготівкових платежів між суб’єктами континентальної частини України та суб’єктами ВЕЗ «Крим» було делеговано НБУ. Ось він і видав постанову № 699 (набула чинності з 05.11.2014 р.), у п. 1 якої по суті констатується, що:
— по-перше, кримські особи прирівняні до нерезидентів (а за інвестиційними операціями — до іноземних інвесторів);
— по-друге, договори з ними використовуються як зовнішньоекономічні.
До речі, про це ви могли дізнатися з «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 80, с. 13; № 94, с. 25. Тепер перейдемо до подробиць… ☹
Що з платіжним самопочуттям суб’єкта ВЕЗ «Крим»?
Почнемо з його проблем.
Отже, розташоване у Криму підприємство — як клієнт банківської системи — прокинулося 05.11.2014 р. вже у статусі нерезидента… Позбавлення резидентного статусу де-юре одразу поставило під сумнів легітимність тих його рахунків, які воно під час перебування резидентом відкрило в українських банках згідно з розд. 3 Інструкції № 492. Адже згідно з цією Інструкцією юридична особа — нерезидент хоч і має право відкривати в українському банку як гривневий (типу «П»), так і інвалютний рахунки, але — увага! — по-перше — тільки через своє постійне представництво. По-друге — абсолютно в іншому порядку (згідно з розд. 12, 13 Інструкції № 492).
А ще і п.п. 1 п. 12.8 Закону № 1636 з 27.09.2014 р. заборонив застосовувати на території Криму систему електронних платежів НБУ і внутрішньодержавні платіжні системи, платіжними організаціями яких є резиденти!
Мабуть, на цих підставах НБУ в п. 6 постанови № 699 і дав команду українським банкам зупинити здійснення операцій юросіб з кримським місцезнаходженням і вжити заходів для закриття їх рахунків, відкритих до 27.09.2014 р.
Таким чином, передусім вам треба з’ясувати, яким саме шляхом пішов ваш кримський товариш. Чи то він вирішив працювати з вами через своє постійне представництво і планує здійснювати розрахунки через відповідний (спеціально відкритий) рахунок свого представництва в українському банку, чи то він відкрив рахунок у банку країни-окупанта і планує проводити безготівкові платежі через нього.
Що стосується платежів від нього вам, то ні в тому, ні в іншому випадку особливих проблем бути не повинно. І це добре! Яким би чином він не вирішив завдання, вам важливий результат, який ви побачите зарахованим на свій банківський рахунок у звичайному для ЗЕД-операцій порядку. До речі, навіть у смутні часи проблема платежу континентальному підприємству вирішувалася кримськими суб’єктами шляхом банального внесення гривні до каси тутешнього банку для зарахування на поточний рахунок підприємства… І навіть якщо сьогодні кримчанин «вирішить питання» з вашим банком саме таким чином, вам це не загрожує нічим, порушники — вони. А взагалі-то при зовнішньоекономічних розрахунках (між нерезидентом і резидентом) готівкові платежі заборонено, і ви про це добре знаєте з «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 94, с. 25.
Що ж до вашого платежу йому, то навіть якщо ваш кримський контрагент тримає кишеню досить широко, це, на жаль, ще не означає, що така оплата пройде як по маслу. ☹
До речі, оскільки вже про це розмова… У жодному разі не радимо вам вдаватися до описаного варіанта «готівково/безготівкового» платежу за допомогою каси банку на території Криму! Побережіть себе і свою готівку… Зауважимо, що без письмового декларування туди можна ввезти будь-яку валюту (у тому числі рублі РФ) у сумі, еквівалентній не більше 10000 дол. США. Якщо більше — усю суму доведеться задекларувати і пройти оформлення через «червоний коридор».
Як заплатити суб’єкту ВЕЗ «Крим»?
Нічого не вдієш, НБУ в п. 2 постанови № 699 таки встановив за своїм розумінням деякі особливості режиму безготівкових платежів. Але що з цього вийшло?
Виявилось, що чимало українських банків сприйняли цю постанову як заборону на банківські платежі континентальних резидентів кримським нерезидентам — крім платежів за зобов’язаннями, пов’язаними з розташованим у Криму майном (крім цінних паперів), придбаним до 27.09.2014 р. (див. злощасні абзаци третій і четвертий п. 2 постанови № 699). ☹
Скажемо одразу: ми підстав для такої заборони не бачимо. Головний аргумент — це не передбачено Законом № 1636! Дивіться: у жодному питанні постанова № 699 не виходить за межі Закону № 1636 (і не може виходити!), то хіба міг НБУ дозволити собі таке самоправство, як заборона всупереч Закону 1636?
На нашу думку,
метою постанови № 699 була аж ніяк не заборона на зовнішньоекономічні платежі між суб’єктами континентальної частини України та ВЕЗ «Крим», тобто платежі, здійснювані в межах звичайних господарських договорів між ними (тепер ЗЕД-договорів)
Навпаки: її метою було спростити завдання континентального власника кримського майна з оплати витрат з утримання такого майна саме у гривні — тобто за можливості не поглиблюючись у зовнішньоекономічно-валютні нетрі!
Саме з цією метою НБУ в абзацах третьому і четвертому п. 2 постанови № 699 (що стосуються юросіб) зробив окремий акцент на операціях, пов’язаних з кримським майном (крім цінних паперів), що належить резидентам. Зрозуміло, передусім ідеться про нерухомість. Конкретно — придбану до 27.09.2014 р. Так, з класифікацією таких операцій дійсно могли б виникнути запитання, адже існує ж така категорія, як інвестиційна нерухомість (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 46, с. 36). Проте ми вважаємо, що оскільки нерухомість — у власності підприємства резидента, то не повинно бути особливих обмежень щодо складу витрат, пов’язаних з такою нерухомістю, в усякому разі — в частині їх безготівкової оплати. До речі, у п. 4 постанови № 699 відповідні оплати у гривні дозволені підприємствам-резидентам через гривневі коррахунки банків-нерезидентів, відкриті в уповноважених банках.
Тепер кілька слів про звичайні ЗЕД-договори між такими суб’єктами, наприклад, купівлі-продажу. Оскільки з 05.11.2014 р. континентальних і кримських суб’єктів банківської системи розділив статус резидентності, то очевидно, що взаємні платежі, з точки зору НБУ, з цієї дати є зовнішньоекономічними (буквально в абзаці першому п. 2 постанови № 699 написано: «за межі України/в Україну»). Тобто і в цій частині до постанови № 699 «у матросів немає запитань».☺ А в банків, як виявилось, є… За детальними роз’ясненнями норм постанови № 699 до НБУ звернулася незалежна асоціація банків (лист від 21.11.2014 р. № 2240-19/11). Сподіваємося, що НБУ не підкачає… ☺
Абзац спотикання
Підозрюємо, побоювання банків викликані тим, що в постанові № 699, по-перше, прямо нічого не зазначено, так би мовити, про «загальні» правила найпоширеніших договірних платежів, що стали зовнішньоекономічними. Проте в абзаці другому п. 2 постанови № 699 прямо вимагається «враховувати особливості»…
По-друге, сумніви міг породити абзац сьомий п. 2 постанови № 699:
Інвестиції резидентів в об’єкти інвестиційної діяльності, розташовані (зареєстровані) на території Криму, забороняються
Власне суть цієї новели зрозуміла: НБУ заборонив інвестувати у кримські об’єкти. Ну, не можна так не можна. А до чого тут інші платежі?
Дивіться: ми припускаємо, що побоювання банків ґрунтуються ось на цьому визначенні з п.п. 14.1.81 ПКУ: «інвестиції — господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно».
Дійсно, під це «гумове» визначення можна підвести все, що завгодно — аж до купівлі-продажу! Але давайте, по-перше, звернемо увагу, що згідно з першими словами відповідного п. 14.1 ПКУ усі перелічені в цьому пункті поняття вживаються саме в ПКУ! А по-друге, треба розрізняти інвестування, так би мовити, у себе, й інвестування у «сторонні» — у цьому випадку кримські — суб’єкти. Адже одна справа — інвестувати кошти у придбання обладнання для свого підприємства, щоб у майбутньому отримати економічні вигоди від реалізації кращої продукції. І зовсім інше — інвестувати кошти (чи майно) в інший суб’єкт господарювання з метою отримання економічних (чи соціальних) вигод від власне інвестиційної діяльності. Одна справа — коли підприємство передає іншому суб’єкту господарювання грошові кошти і отримує від того натомість, скажімо, матеріальну цінність, яку потім класифікує у своєму обліку як об’єкт ОЗ, а зовсім інша — коли воно отримує натомість корпоративні права…
У будь-якому випадку, банкір завжди зможе відрізнити договір купівлі-продажу (нехай і ЗЕДівський) від спеціального договору, який згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.91 р. № 1560-ХІІ слугує «основним правовим документом, що регулює відносини між суб’єктами інвестиційної діяльності»! ☺ А оскільки заборона стосується тільки другого з них, то жодних підстав для відмови у платежах у межах першого не існує!
Отже, на нашу думку, відомі побоювання банків надумані.
Сподіваємося, що все незабаром роз’ясниться для всіх якнайкраще. ☺
висновки
-
У зв’язку з тим, що в суб’єктів ВЕЗ «Крим» тепер статус нерезидентів, у них є можливість відкривати рахунки в українських банках через свої постійні представництва.
-
Інвестиції резидентів в об’єкти інвестиційної діяльності, розміщені (зареєстровані) на території Криму, заборонено.
-
Резидентам дозволена оплата зобов’язань, пов’язаних з розміщеним у Криму майном (крім цінних паперів), придбаним після 27.09.2014 р., у гривні (через гривневі коррахунки банків нерезидентів) та у валюті.
Документи статті
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
- Закон № 1636 — Закон України «Про створення вільної економічної зони «Крим» і особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12.08.2014 р. № 1636-VII.
- Постанова № 699 — постанова Правління НБУ «Про застосування окремих норм валютного законодавства під час режиму тимчасової окупації на території вільної економічної зони «Крим» від 03.11.2014 р. 2014 р. № 699.
- Інструкція № 492 — Інструкція про порядок відкриття, використання та закриття рахунків в національній та іноземних валютах, затверджена постановою Правління НБУ від 12.03.2003 р. № 492.
