«Податок вважають сплаченим з дня зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок»

Державна фіскальна служба України розглянула звернення <…> та надає відповіді на поставлені у зверненні запитання.

<…>

Частиною п’ятою ст. 45 Бюджетного кодексу встановлено, що податки і збори (обов’язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зараху­вання коштів на єдиний казначейський рахунок державного бюджету України.

Аналогічно частиною п’ятою ст. 78 Бюджетного кодексу встановлено, що податки і збори (обов’язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Статтею 38 Кодексу передбачено, що виконанням податкового обов’язку визнається сплата у повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк.

Податкове зобов’язання — сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір <…>.

Зважаючи на викладене, податкове зобов’язання буде вважатися виконаним з дня зарахування сплачених коштів на єдиний казначейський рахунок.

За порушення строків зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів <…> з вини банку такий банк сплачує пеню <…> штрафні санкції <…> несе іншу відповідальність, встановлену Кодексом <…>. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції (п. 129.6 ст. 129 Кодексу).

Таким чином, незважаючи на причину несплати податкових зобов’язань, зокрема, у разі порушення банком строків виконання доручень клієнтів на переказ коштів, Кодекс не звільняє платника податків від обов’язку сплатити основну суму податкового зобов’язання або податкового боргу, а податковий орган, відповідно, — від стягнення такого податкового боргу.

У разі ненадходження грошових коштів на бюджетні рахунки органу державного казначейства і незарахування їх до дохідної частини державного або місцевого бюджетів податкові зобов’язання або податковий борг не можуть вважатися погашеними.

Голова І. Білоус

коментар редакції

Податок вважається сплаченим, коли…

Податківці не здивували… на жаль. У лис­ті вони, великою мірою, повторили «старі» фіскальні висновки, без поправки на ситуацію у країні.

По-перше, вони повідомили, що сума податку/збору вважається сплаченою, а податкове зобов’язання виконаним тільки з моменту зарахування такої суми на єдиний казначейський рахунок. Це стосується як загальнодержавних, так і місцевих податків/зборів. Тобто мало подати платіжку до банку, потрібно, щоб він її своєчасно виконав, а кошти осіли на потрібному рахунку. При цьому контролерів зовсім не збентежило, що:

1) виконанням податкового обов’язку вважається сплата відповідних сум податкових зобов’язань (п. 38.1 ПКУ). Вони ж зазначають, що податкове зобов’язання буде виконаним тільки з моменту зарахування сплаченої суми на єдиний казначейський рахунок. Як бачите, висновок податківців відверто суперечить ПКУ, адже в ньому вони вводять додаткову умову (зарахування), яка Кодексом не передбачена;

2) у цьому питанні ПКУ не вимагає використовувати норми бюджетного законодавства;

3) на початку року вони самі закликали розмежовувати такі поняття, як «сплата податку» та «зарахування податку». Тоді ж вони зазначили, що податки сплачуються шляхом подання платіжки до банку. Водночас, у зараху­ванні таких сум на єдиний казначейський рахунок платник уже безпосередньо не бере участі (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 68, с. 29).

Але факт залишається фактом. Тому нагадуємо: якщо ви подаєте платіжку до банку в межах операційного часу, її повинні виконати у цей самий день*. Інакше — за загальним правилом, не пізніше наступного робочого дня. Водночас, завершитися грошовий переказ може й пізніше. Так, внутрішньобанківський виконується у строк, установлений самим банком, але не пізніше двох операційних днів, а міжбанківський — не пізніше трьох операційних днів (ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-III). Детальніше про це читайте тут — «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 35, с. 15.

Ураховуючи те, що сказали контролери: якщо ви подасте платіжку на сплату податків/зборів своєчасно, але на єдиний казначейський рахунок кошти потраплять після закінчення граничних строків, до вас зможуть застосувати санкції за несвоєчасну сплату**. Але зауважте:

1) якщо ви зіткнетеся з подібною неприємністю, то можете пошукати щастя в адмінсуді. Практика показує, що інколи такі справи завершуються на користь платників. Щоправда, одноманітністю в цьому питанні суди, на жаль, не відзначаються (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 35, с. 15);

2) цей висновок справедливий тільки в тому випадку, якщо вини банку в затримці платежу немає (тобто платіж був завершений у межах зазначених вище строків). Якщо ж це сталося з вини банку, то «спрацьовує» інше правило. Про нього зараз і поговоримо.

У такому разі платник звільняється від відповідальності, уключаючи штрафні санкції та пеню (п. 129.6 ПКУ). Податківці з цим не сперечаються. Щоправда, ми б додали таке: щоб уникнути проблем, вам потрібно подати їм заяву в довільній формі та додати до неї копію платіжки (див. підкатегорію 138.05 БЗ).

Це чудово, але, на жаль, ДФСУ додала ложку дьогтю. Контролери повідомили, що ця обставина не звільняє платника від сплати податку/збору. Що тут скажеш… особливо, якщо врахувати, що це суперечить їх підходу, викладеному в листі Міндоходів від 24.01.2014 р. № 1362/6/99-99-18-09-01-15.

Виходить: у платника все одно утворюється податковий борг, який податківці потім можуть стягнути в загальному порядку. Отже, в ідеалі, щоб уникнути неприємностей, цю суму потрібно повторно сплатити. Зрозуміло, що це невигідно та несправедливо ☹. Але альтернатива цьому поки одна: оскаржити дії податківців в адмінсуді. Скаргу можна подати на податкову вимогу або ж як варіант можна просто дочекатися, доки активи включать до податкової застави, — річ у тім, що обґрунтованість такої застави протягом 96 годин має перевірити суд (п. 94.10 ПКУ). Там ви і зможете пред’явити свої заперечення. До речі, в подібних справах ймовірність отримати для себе «хороше» рішення досить висока.