«Усе всім прощу!» — уже збирався було крикнути відомий вам директор Тарас Богданович, але вірна та сувора головний бухгалтер Марія Іванівна його вчасно спинила…
Дійсно, прощення (анулювання) позики працівнику — справа благородна. Але чи не вилізе вона роботодавцю «боком»? Щоб зняти напругу, розберемося по черзі з кожним з можливих податків і платежів.
Почнемо з ПДФО і ВЗ, які з 2015 року стали практично братами-близнюками*.
* Подробиці зближення ви знайдете в «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 6, с. 28. Там же читайте і про відмінності.
Основна сума боргу (позики) фізособи, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, уключається до оподатковуваного доходу позичальника (п.п. «д» п.п. 164.2.17 ПКУ). Увага: з 01.01.2015 р. під обкладення ПДФО і ВЗ потрапить тільки сума такого доходу, що перевищує 50 % мінзарплати, установленої на 1 січня звітного податкового року (у 2015 році — 609 грн.). До зазначеної дати тільки ПДФО обкладалася вся сума боргу.
Водночас для такого доходу діє особливий порядок сплати ПДФО і ВЗ. Роботодавцю важливо дотримати «повідомну процедуру», передбачену п.п. «д» п.п. 164.2.17 ПКУ, і відобразити суму прощеного боргу в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ. Детально про те, як це зробити, читайте в консультації фахівця ДФСУ на с. 31. Тоді роль роботодавця як податкового агента буде виконана в повному обсязі, тобто утримувати та сплачувати ПДФО і ВЗ він не повинен.
А хто ж тоді повинен сплатити податки? Підпункт «д» п.п. 164.2.17 ПКУ, на який ми орієнтуємося в цьому питанні, покладає такий обов’язок на плечі боржника: йому доведеться самостійно задекларувати дохід (за підсумками року) і сплатити з нього ПДФО і ВЗ.
Одразу ж відповімо на злободенне запитання: що буде, якщо не проінформувати позичальника про прощений (анульований) борг? Попереджаємо: такого краще не допускати. Позикодавцю, який не повідомить позичальника про прощення боргу, доведеться виконати обов’язки податкового агента в повному обсязі, тобто нарахувати та утримати з цієї суми ПДФО** і ВЗ.
** Обкладається такий дохід за ставками, установленими п. 167.1 ПКУ (15 і 20 %).
І тут зверніть увагу на такий нюанс. Дохід, який дорівнює сумі прощеного боргу, що перевищує 609 грн., фактично є «чистим» доходом фізособи. А для утримання ПДФО та ВЗ необхідно визначити суму «грязного», тобто нарахованого доходу.
На наш погляд, для цього логічно застосувати коефіцієнт, розрахований за такою формулою:
К = 100 : (100 - СПДФО - СВЗ),
де СПДФО — ставка ПДФО (15 або 20 %), а СВЗ — ставка ВЗ (1,5 %).
Тільки так ми отримаємо «грязну» суму доходу, з якої можна утримати ПДФО і ВЗ. Проте фахівці ДФСУ підходять до рішення цього питання досить формально. У такій ситуації вони погоджуються тільки на «натуральний» коефіцієнт, передбачений п. 164.5 ПКУ для цілей утримання ПДФО (див. с. 31).
І від ЄСВ навряд чи відкрутишся. Річ у тім, що, на думку Держкомстату (див. лист від 11.04.2005 р. № 9/2-2-9/116), частина позики, що не підлягає поверненню працівником, належить до фонду оплати праці в частині інших заохочувальних і компенсаційних виплат як виплати, що мають індивідуальний характер (п.п. 2.3.4 Інструкції № 5). І хоча ця позиція спірна: адже відносини, що виникають у межах договору позики, регулюються цивільним, а не трудовим законодавством, але ризик наразитися на ЄСВ залишається. Відповідно, обережним роботодавцям нічого не залишається як сплатити ЄСВ.
Водночас, якщо сума списуваного боргу (після відрахування неоподатковуваних 609 грн.) у 2015 році менше 1710 грн., то можна скористатися такою шпаринкою: видати працівнику нецільову благодійну допомогу на його погашення (п.п. 170.7.3 ПКУ). Сумою цієї допомоги працівник погасить неповернену частину позики, при цьому «відкосить» одночасно від ЄСВ, ПДФО і ВЗ. Якщо ж допомога буде в більшому розмірі, то із суми перевищення доведеться все ж таки сплатити ПДФО і ВЗ. Усе одно це буде вигідніше, ніж сплачувати ЄСВ у частині нарахувань та утримань за ставками, передбаченими для зарплати.
