(066) 87-010-10 Передзвоніть менi
Перейти до номеру
  • № 49
  • № 48
  • № 47
  • № 46
  • № 45
  • № 44
  • № 43
? За допомогою цієї функції ви зможете швидко перейти до номеру, що вас цікавить
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
8/14
Податки та бухгалтерський облік
Податки та бухгалтерський облік
Червень , 2015/№ 50

Листи «щастя»: запити від податкової

«ДПІ… просить надати інформацію та документальне підтвердження…». Вважаємо, цей текст знайомий багатьом — адже із запитами податківців мав справу кожний бухгалтер/юрист/керівник. Це можуть бути вимоги з’явитися до ДПІ, надати документи, пояснити ті чи інші операції тощо. Сказати, що вони заважають нормальній роботі — нічого не сказати. Особливо, якщо врахувати, що часто податківці вимагають цілу купу документів. Із цієї статті ви довідаєтеся про підстави, за якими вам можуть направити такі запити, а також випадки, коли ви маєте право на них не відповідати.

Почнемо із самого початку — ви отримали запит з податкової. Що далі? Перше, що слід з’ясувати: серйозно ставитися потрібно лише до запитів, які оформлені в письмовій формі*. Якщо ж податківці звернулися до вас усно (наприклад, телефоном), ви маєте право їх ігнорувати причому незалежно від того, що вони запитують. Піти в такому разі назустріч перевіряючим чи ні — питання ваших з ними відносин.

* Такий запит вам можуть направити поштою або ж вручити під розписку посадовій особі ( п. 73.3 ПКУ).

Наступний крок — визначимо, що це за запит. Від цього залежатимуть ваші подальші дії. Тут можливі такі варіанти.

1. Запит направлений на підставі п. 73.3 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ). Якщо він складений правильно, вам доведеться відреагувати.

Тим більше, що на такі запити «перевірочний» мораторій (див. далі) не поширюється — адже вони не є перевірками

При цьому майте на увазі:

— число запитів, які можуть направити вам податківці, є необмеженим (див. лист ДФСУ від 19.12.2014 р. № 9081/6/99-99-10-03-02-16). Отже, будь їх хоч сто — доведеться відповідати та завалювати податківців пачками паперу ☹;

— вам можуть направити запит з органу ДФС, в якому ви не перебуваєте на обліку. Принаймні, податківці так вважають (див. підкатегорію 136.16 БЗ). Випадають з цього правила хіба що запити у зв’язку із зустрічними звірками: за загальним правилом, їх повинен направляти орган ДФС, на обліку в якому перебуває платник (або якщо вони, як мінімум, знаходяться в одному населеному пункті).

2. Запит пов’язаний з проведенням документальної невиїзної перевірки** (у ньому, крім іншого, посилаються на п. 85.2 ПКУ та/або на підстави для такої перевірки). Пам’ятайте, що у 2015 — 2016 рр. такі перевірки можуть проводитися лише з дозволу Кабміну, за вашим бажанням, за рішенням суду або на підставі кримінально-процесуального законодавства. Не стосується ця заборона лише декількох випадків: перевірок високодохідних платників, перевірок з питань повноти нарахування/сплати ПДФО, ЄСВ, бюджетного відшкодування з ПДВ тощо. Таким чином, якщо на предмет перевірки поширюється мораторій, ви маєте право направити податківцям мотивовану відмову (краще при цьому не мовчати — інакше є ризик присвоєння «9-го стану», про що читайте «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 46, с. 4).

** Вам у цьому випадку повинні також надійти повідомлення та копія наказу.

Крім того, податківці можуть надіслати вам і повідомлення із запрошенням з’явитися до податкової — згідно з п.п. 20.1.1 ПКУ (за формою, затвердженою наказом Міндоходів від 06.02.2014 р. № 120). Запам’ятайте: таке повідомлення не має статусу запиту, тому, якщо податківцям відмовити, нічого страшного не буде (читайте про це «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 30, с. 37).

Припустимо, запит отриманий на підставі п. 73.3 ПКУ. Розберемося з вашими подальшими кроками.

Які існують вимоги до запиту?

Як ми вже говорили, на запит потрібно відповідати лише в тому випадку, якщо він складений правильно. Вимоги щодо нього прописані в тому самому п. 73.3 ПКУ і Порядку періодичного надання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженому постановою Кабміну від 27.12.2010 р. № 1245 (далі — Порядок № 1245). Тож розглянемо їх. Насамперед, запит має бути:

— оформлений у письмовій формі (на бланку органу ДФС). Крім того, п. 9 Порядку № 1245 допускає і електронну форму* (за умови накладення податківцями ЕЦП);

підписаний керівником органу ДФС/його заступником;

— скріплений печаткою.

* Хоча, признаємося, це суперечить п. 73.3 ПКУ. Крім того, згідно з Порядком запит в електронній формі можуть направити лише в окремих випадках. Але в яких саме, він не уточнює.

Ці умови є обов’язковими (див. ухвалу ВАСУ від 11.09.2013 р. у справі № К/9991/11422/12), але не єдиними. Адже вимоги висуваються і до змісту запиту. У ньому податківці повинні навести:

1) підстави для запиту та відомості, що їх підтверджують. На цьому пункті зупинимося детальніше. Податківці повинні обов’язково послатися на норми ПКУ, що надають їм право отримати відповідну інформацію (п. 10 Порядку № 1245). Це, зокрема, п. 73.3 ПКУ із зазначенням конкретної підстави. У свою чергу, «загальних» норм зі ст. 20 ПКУ буде недостатньо. У запиті також мають бути відомості та дані, які дозволили податківцям зробити висновок про наявність підстав для такого запиту, та які, у свою чергу, надають можливість платнику оцінити правомірність його направлення (див. ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 р. у справі № 2а-12090/12/0170/6);

2) перелік запитуваних інформації та документів**. Серед останніх можуть бути договори, довіреності, акти приймання-передачі тощо. Як зазначає п. 10 Порядку № 1245, документи наводять в запиті лише за необхідності, тобто тоді, коли податківці вимагають їх надати. При цьому запам’ятайте важливий нюанс: вимагати вони можуть лише копії таких документів (посвідчені підписом посадової особи та, за наявності, печаткою), але ніяк не оригінали. На жаль, прямо про це ст. 73 ПКУ не згадує. Цей висновок підтверджують лише п.п. 20.1.2 ПКУ (він вказує на право податківців отримувати саме копії документів), а також п.п. 20.1.38 ПКУ (вказує на те, що вилучення оригіналів документів відбувається лише за рішенням суду).

** У п. 73.3 ПКУ також зазначено, що перелік запитуваних відомостей і підстави для їх надання повинні встановлюватися законом. Що це за закон, при цьому не уточнюється, так що йтись може, насамперед, про ПКУ, а також потенційно про будь-який інший закон.

Майте на увазі: це не порожні слова! Зазначені вимоги контролери часто порушують, що, у свою чергу

надає вам право відмовити їм у наданні відповідних даних ( п. 73.3 ПКУ, п. 16 Порядку № 1245)

З переліком порушень, які зустрічаються на практиці, ви ознайомитеся далі. Зараз же приділимо увагу підставам для запиту.

Перелік підстав для направлення запиту наведений у самому п. 73.3 ПКУ. При цьому відразу попереджаємо: конкретні формулювання запитів (навіть з одних і тих самих підстав) можуть відрізнятися, у тому числі від ПКУ. Водночас, це не є самостійною підставою для відмови податківцям. Наприклад, якщо перевіряючі запитають у вас пояснення, а не інформацію — як це передбачає ПКУ — відмовити їм лише на цій підставі не можна (див. ухвалу ВАСУ від 04.09.2014 р. у справі № К/9991/32260/12).

1. Податківці виявили факти, що свідчать про порушення платником підконтрольного їм законодавства. Ця підстава є найпоширенішою. При цьому такі факти перевіряючі можуть виявити лише за результатами аналізу податкової інформації, отриманої у встановленому законом порядку. Норма, звичайно, є недвозначною, але допомагає це не особливо (перевірити законність отримання податківцями цих відомостей у вас навряд чи вдасться).

Інша річ, що з 1 січня 2015 року перевіряючі повинні фіксувати в запиті конкретні порушення законодавства, допущені платником

До цієї дати вони формально могли посилатися на можливі порушення*. Із цього приводу самі податківці повідомили, що в запиті тепер потрібно розкривати, зокрема (див. лист ДФСУ від 28.01.2015 р. № 2463/7/99-99-22-02-04-17):

— факти, що свідчать про порушення, з наведенням конкретних норм порушеного законодавства;

— відомості, які є джерелом інформації конкретних фактів порушення та підтверджують підстави для направлення запиту. Наприклад, матеріали зустрічних звірок, перевірок, інша податкова інформація (дані ЄРПН, декларацій, відомості інформаційних баз податківців тощо).

* Наприклад, раніше це могло виглядати так. Під час перевірки вашого контрагента податківці виявляють порушення, допущені ним, і на цій підставі доходять висновку, що, можливо, ви, у свою чергу, також допустили порушення. І на цій підставі висилали запит (див. ухвалу ВАСУ від 24.03.2015 р. у справі № К/800/68006/14).

2. Проведення зустрічної звірки. Нагадаємо, такі звірки проводяться на підставі Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабміну від 27.12.2010 р. № 1232, і оформляються довідкою (форму затверджено наказом ДПАУ від 22.04.2011 р. № 236). При цьому майте на увазі: вони не є податковими перевірками, а тому «перевірочний» мораторій на них не поширюється.

3. Виявлено недостовірні дані в декларації платника. Цей факт податківці можуть виявити, зокрема, на етапі камеральної перевірки. Причому зауважте: направити такий запит вони можуть лише після перевірки саме вашої декларації. Декларацій ваших контрагентів, наприклад, аналізу додатків Д5 до ПДВ-декларації, контролерам для цього буде недостатньо (хоча в такому разі їм ніщо не забороняє направити запит з іншої підстави).

4. На вас подали скаргу Д8. Це стара та в минулому популярна підстава для направлення запиту. На вас таку скаргу можуть подати, якщо ви видали контрагенту ПН з помилкою, не зареєстрували її або ж зовсім не видали ПН. Тільки з 1 січня 2015 року сенсу в таких скаргах вже немає — адже з цієї дати їх подання не є підставою для відображення податкового кредиту.

5. Для визначення звичайних цін і в інших випадках, передбачених ст. 39 ПКУ. Такі запити пов’язані з трансфертним ціноутворенням і контрольованими операціями, тому з ними стикаються далеко не всі. Направити їх можуть, зокрема, у таких випадках:

— згідно з п.п. 39.4.4 ПКУ. Такий запит податківці можуть направити не раніше 1 травня року, наступного за роком здійснення контрольованої операції. У відповідь на нього потрібно направити документацію з трансфертного ціноутворення (у вигляді сукупності документів або єдиного документа, складеного в довільній формі). Склад такої документації розкрито у п.п. 39.4.6 ПКУ: це відомості про пов’язаних осіб, загальний опис діяльності групи, опис операції і товарів/робіт/послуг тощо. До речі, цей перелік працює для всіх платників (незалежно від їх «великості»), навіть якщо запит стосується періоду до 01.01.2015 р. (див. лист ДФСУ від 23.03.2015 р. № 9853/7/99-99-22-01-02-17). При цьому, якщо податківці вважатимуть, що інформація не відповідає вимогам згаданого п.п. 39.4.6 ПКУ або не містить достатнього обґрунтування відповідності умов операції принципу «витягнутої руки», то направлять запит з вимогою надати додаткову інформацію;

— на підставі п.п. 39.5.2.3 ПКУ. Такий запит податківці можуть направити, якщо їм не вистачить даних для перевірки контрольованих операцій;

— згідно з п.п. 39.5.2.13 ПКУ. Запит з цієї підстави податківці можуть направити сторонам контрольованої операції, щодо якої вони проводять перевірку (у ньому податківці просять надати відповідні документи/інформацію).

6. В інших випадках, установлених ПКУ. Як бачите, формально перелік підстав для направлення запитів є невичерпним. Єдине обмеження — вони повинні фіксуватися на рівні ПКУ (інші закони або підзаконні нормативно-правові акти для цього не підходять).

Інша річ, що з іншими підставами (крім тих, з якими ви ознайомилися вище) з ПКУ «звичайні» платники, узагалі, не стикаються.

Якщо запит складений з порушеннями…

З вимогами щодо запитів ви ознайомилися. При цьому, як ми вже говорили, їх порушення податківцями надає вам право відмовити їм у наданні запитуваних відомостей. Зараз пропонуємо розглянути низку поширених порушень, якими «грішать» податківці в цій частині:

— на запиті відсутня печатка податківців (див. ухвалу ВАСУ від 14.11.2013 р. у справі № К/9991/86913/11);

— податківці взагалі не вказали підстави для направлення запиту (див. ухвали ВАСУ від 23.06.2014 р. у справі № К/800/2175/13, від 19.02.2014 р. у справі № К/800/62225/13);

— як підстава для запиту вказано виконання вимог тих чи інших наказів ДФС, а також завдань ДФС (див. ухвалу ВАСУ від 30.03.2015 р. у справі № К/800/38623/13);

— запит, направлений у зв’язку з виявленням порушень підконтрольного податківцям законодавства, не містить конкретних фактів, що підтверджують наявність таких порушень (див. ухвалу ВАСУ від 05.09.2013 р. у справі № К/800/2812/13). Отже, повторюємо ще раз: просто посилання на п. 73.3 ПКУ з цитатою з нього недостатньо.

Це лише частина порушень — ви ж можете мати справу і з безліччю інших. Що робити в такому разі? Ми вже говорили, що ПКУ і Порядок № 1245 (ср. 025069200) дозволяють ігнорувати такі запити. Отже, вважається, що у платника відповідний обов’язок не виникає. Формально все правильно — це підтверджує і судова практика. Але насправді це не найкращий варіант.

Якщо податківці не отримають відповідь на запит (нехай він і був складений з порушеннями), вони почнуть діяти так, як наказує ПКУ на випадок неправомірної відмови. Вони, зокрема, можуть ініціювати документальну перевірку (щоправда, лише в тому разі, якщо перевірки щодо вас не підпадають під «перевірочний» мораторій). Вам після цього доведеться або допустити їх до перевірки, або — якщо не допустити — оскаржити наказ про її призначення (причому в суді, оскільки на адміноскарження сподівань мало). А ця процедура може затягтися надовго та плюс до всього вона пов’язана з адміністративним арештом активів (нагадаємо, податківці накладають його, зокрема, якщо не допустити їх до документальної перевірки — п.п. 94.2.3 ПКУ). Як бачите, все це клопітка та витратна справа… і це при тому, що ваші дії вписувалися в межі закону!

Тому є дещо кращий варіант. Отримавши запит, який складений з порушеннями, краще не ставити податківців «в ігнор», а направити їм мотивовану відмову (з наведенням підстав для цього). Формулювання відмови є вільним і може виглядати, наприклад, так:

Фрагмент відмови на запит податківців

ТОВ «Торговий дім» 16.06.2015 р. отримало запит ДПІ у Київському районі м. Харкова від 12.06.2015 р. № 333/22.

Між тим, цей запит складено з порушенням п. 73.3 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ), а саме — у ньому відсутня печатка органу ДФС.

У зв’язку з цим відповідно до п. 73.3 ПКУ та п. 16 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 р. № 1245, вимушені відмовити в задоволенні зазначеного запиту.

Звичайно, зазначені вище ризики в такому разі не зникають (адже податківці можуть не погодитися з такою відмовою), але все ж таки вони помітно знижуються.

І на завершення цього питання ще один момент. Практика свідчить, що дехто намагається оскаржити в суді дії податківців з направлення запитів. Водночас суди такі позови, як правило, не визнають ☹ (див. ухвалу ВАСУ від 08.12.2014 р. у справі № К/800/44432/14). Причина, судячи з усього, в тому, що неправильно складені запити не впливають на права/обов’язки платників, а тому на цьому етапі захищати узагалі ще нічого.

Якщо запит складений правильно…

У цьому випадку не залишається нічого іншого, як відповісти податківцям і надати їм інформацію/документи, яких вони вимагають. При виконанні цього обов’язку вам варто врахувати декілька моментів.

У який строк потрібно відповісти податківцям? Він залежить від підстави, з якої складено запит (див. рис.).

Строк для відповіді на запит

Як бачите, у цілому строк для відповіді коливається від 10 робочих днів до 1 місяця. При цьому тут виникає декілька запитань.

З якої дати його відлічувати — з дати отримання запиту чи з наступного дня після його отримання? В ідеалі, його потрібно відлічувати з наступного дня (календарного або робочого — залежно від того, в яких днях розраховується строк) після отримання запиту. У частині:

— «загального» місячного строку цей підхід підтверджується безпосередньо п. 73.3 ПКУ*;

— решти строків — аргументи можна знайти в Цивільному кодексі України від 16.01.2003 р. № 435-IV. Адже саме він встановлює загальні правила розрахунку строків (у той час як у ПКУ вони взагалі не передбачені). Тим більше, що податківці у згаданій консультації в БЗ також посилалися на нього. Та й суди, великою мірою, підтримують цю позицію (див. ухвалу ВАСУ від 15.08.2013 р. у справі № К/9991/5593/12).

* Хоча податківці свого часу в частині цього строку прив’язувалися до дня отримання запиту (див. підкатегорію 135.05 БЗ — цю консультацію вже скасовано).

Однак попереджаємо: на практиці такий підхід майже завжди призводить до виникнення проблем з податківцями

Тому краще не ризикувати та, щоб уникнути конфліктів, розраховувати строк вже з дати отримання запиту. Наприклад, отримали 15.06.2015 р. запит, за яким повинні відповісти протягом 10 робочих днів, — відповісти на нього слід не пізніше 26.06.2015 р.

А що робити в разі, якщо граничний строк припадає на неробочий/вихідний день? Вказівок із цього приводу ні ПКУ, ні Порядок № 1245 не містить. Тому в цій ситуації граничний строк для відповіді податківцям закінчиться в попередній робочий день (на згадані правила з ЦКУ в цьому випадку також краще не сподіватися).

Як направити податківцям відповідь? Ні ПКУ, ні Порядок № 1245 на це запитання не відповідають. При цьому типовий спосіб відповіді — надіслати податківцям лист (краще всього з повідомленням про вручення). Тим більше, що саме на лист посилається і п. 15 Порядку № 1245*. Водночас, як свідчить практика, відповідь на запит податківців можна принести і безпосередньо до канцелярії ДПІ.

* Але з якого моменту ваш обов’язок вважатиметься виконаним — з дати одержання листа поштовим відділенням чи з дати його отримання податківцями? На жаль, відповіді на це запитання в ПКУ/Порядку № 1245 немає. Ураховуючи це, перший варіант є безпечнішим, а тому при надсиланні листа краще враховувати середню тривалість його доставки адресату.

Які вимоги висуваються до відповіді податківцям? До неї є дві головні вимоги. Вона має містити (п. 15 Порядку № 1245):

1) номер і дату запиту органу ДПС, на який надсилається відповідь;

2) інформацію, яку запитували податківці. У тому числі, це стосується і документів, які запитували податківці. Якщо вони визнають, що ви їх надали не в повному обсязі, то, найімовірніше, без зайвих церемоній вважатимуть, що їх запит не задоволений (про наслідки читайте далі).

При цьому саму відповідь, щоб уникнути неприємностей, варто викласти українською мовою. Більше жодних особливих вимог немає. Отже, в решті сформулювати свою відповідь ви можете у вільній формі.

Що буде, якщо не відповісти?

Це залежить від низки умов — головним чином, підстав для запиту та платника, якому він адресований.

№ з/п

Підстава для запиту

Наслідки

1

2

3

Загальні наслідки

1

Якщо проігнорувати запит податківців (незалежно від підстав) або, інакше кажучи, узагалі не відповісти на нього, то є ризик присвоєння «9-го стану». До чого це приводить, ви могли взнати з «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 46, с. 4

Спеціальні наслідки

2

— виявлено факти, що свідчать про порушення платником підконтрольного податківцям законодавства;

— виявлено недостовірні дані в декларації платника;

— на платника подано скаргу Д8

Якщо не задовольнити податківців у цьому випадку, то вам загрожує документальна позапланова перевірка*.

Щоправда, як ми вже зазначали, у 2015 — 2016 рр. на їх проведення встановлено мораторій, який стосується і податківців. Випадають з нього лише деякі платники (зокрема, високодохідні) — тому сьогодні реальним зазначений наслідок є лише для них.

Будь-яких інших негативних наслідків у разі ігнорування запиту податківців ПКУ не передбачає

3

Для визначення звичайних цін і в інших випадках, передбачених ст. 39 ПКУ

Як ми вже говорили, податківці можуть направити запит про надання документації з трансфертного ціноутворення. Якщо на нього не відповісти, вони можуть ініціювати документальну позапланову перевірку ( пп. 78.1.2, 78.1.15 ПКУ). При цьому, судячи з листа ДФСУ від 23.03.2015 р. № 9853/7/99-99-22-01-02-17, її головна мета — притягнення платника до відповідальності за п.п. 120.3 ПКУ. Нагадаємо, за неподання зазначеної документації він передбачає чималий штраф: 3 % від суми контрольованих операцій, щодо яких вона не подана, але не більше 200 розмірів мінзарплати за всі незадекларовані операції**.

При цьому майте на увазі: ППР про накладення такого штрафу податківці, судячи з усього, можуть скласти лише за підсумками перевірки. Водночас, на неї також поширюється зазначений вище мораторій. А це означає, що тим, хто під нього підпадає, штраф за неподання документації про трансфертне ціноутворення ще не загрожує

4

Інші підстави

У цьому випадку якихось спеціальних негативних наслідків для платника не передбачено

* Трапляється, що при ініціюванні перевірки податківці посилаються в наказі/направленні на неправильні підстави (наприклад, підставою для перевірки мав бути п.п. 78.1.1 ПКУ, а податківці посилаються на п.п. 78.1.4 ПКУ). Суворо кажучи, це є достатньою підставою для їх недопущення до перевірки ( п. 81.1 ПКУ).

** Зауважте, що п. 120.3 ПКУ в цій частині сформульований не найкраще: посилання на перелік документації містить помилку, максимальний розмір штрафу прив’язується до незадекларованих операцій. Та й сам штраф, суворо кажучи, можуть накласти лише за неподання документації (водночас, якщо вона є неповною або містить недостовірні відомості, то його, в ідеалі, застосувати не можуть). Сумніваємося, що податківці звернуть на це хоч якусь увагу, а ось у суді це вже може реально допомогти.

Усе зазначене вище працює, якщо ви дійсно отримали запит і не відповіли на нього. Але на практиці відомі випадки, коли податківці ініціювали перевірку із зазначених підстав, хоча запиту від них платники не отримували. На щастя, у таких випадках суди, як правило, визнають такі перевірки незаконними (див. ухвали ВАСУ від 14.05.2015 р. у справі № К/800/9890/14, від 08.01.2013 р. у справі № К/9991/76189/11).

висновки

  • Податківці мають право направляти запити лише в застережених п. 73.3 ПКУ випадках і в передбаченому ним порядку.

  • Якщо запит складений неправильно, ви маєте право відмовити податківцям в наданні запитуваних ними відомостей.

  • Строк для відповіді на запит коливається від 10 робочих днів до 1 місяця — залежно від підстави для його направлення.

  • Якщо не відповісти на запит, головним негативним наслідком є позапланова документальна перевірка. Щоправда, у 2015 — 2016 рр. вона підпадає під мораторій.

запит додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті