Якщо мобілізували підприємця: як бути, що можна не сплачувати

Перш за все зауважимо, що держреєстрація підприємця не припиняється до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про його демобілізацію (Закон № 2232). Після повернення ФОП сам вирішить: продовжувати йому вести бізнес чи закриватися (закриття відбувається за звичайною процедурою) (див., наприклад «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 14, с. 44).

Але давайте залишимо осторонь майбутнє і поговоримо про сьогодення, а саме про те, які податки/внески/збори потрібно сплачувати мобілізованому підприємцю за період військової служби.

ПДФО «за себе»

На сьогодні в Перехідних положеннях ПКУ є норма, яка безпосередньо стосується мобілізованих підприємців (п. 25 підрозд. 10). З неї випливає, що незалежно від наявності чи відсутності найманих працівників у ФОП, він на весь період військової служби звільняється від нарахування, сплати ПДФО і подання податкової звітності з ПДФО. Таким чином, у період мобілізації ФОП на загальній системі може не сплачувати ПДФО «за себе» (у тому числі авансові внески з ПДФО). Також він звільняється від подання декларації з ПДФО (щодо форми № 1ДФ детальніше читайте в розділі про найманих працівників).

Важливо! Щоб звільнення від сплати ПДФО та подання звітності спрацювало, потрібно протягом 10 днів після демобілізації (або якщо так сталося — 10 днів після закінчення лікування (реабілітації)) подати до податкового органу заяву в довільній формі та копію військового квитка або іншого документа, виданого відповідним органом, із зазначенням даних про призов на військову службу.

Єдиний податок

З ЄП усе те саме, що й з ПДФО. Єдиноподатники в період мобілізації звільняються від сплати ЄП і подання звітності з ЄП. Для підтвердження звільнення треба протягом 10 днів після демобілізації (лікування) подати податківцям заяву та копію військового квитка (див. вище).

ЄСВ «за себе»

Питання звільнення від сплати ЄСВ мобілізованих ФОП регулює п. 9² розд. VIII Закону № 2464. У ньому зазначено таке: якщо ФОП не використав працю найманих працівників, то на весь строк служби за мобілізацією протягом особливого періоду він звільняється від усіх обов’язків, установлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464. Тобто не нараховує ЄСВ «за себе», не сплачує його, не подає звіти тощо.

Застереження «не використав працю найманих працівників» означає, що звільнення діє тільки в частині ЄСВ «за себе»

А ось підприємцям-роботодавцям, які в період військової служби продовжують вести підприємницьку діяльність (через уповноважену особу), у цьому питанні не пощастило. Пільги, установлені абзацом першим п. 9² ч. 2 розд. VIII Закону № 2464, на них не поширюються. Після демобілізації їм необхідно буде подати звіт за ф. № Д5 і сплатити ЄСВ «за себе» за період військової служби (див. роз’яснення фахівця ДФСУ в «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 16).

ПДВ та інші податки

На жаль, у ПКУ з приводу ПДВ, акцизного податку та інших податків нічого не зазначено стосовно звільнення від їх сплати на період мобілізації ФОП. Можливо, законодавці планували врегулювати це питання Законом № 116, який додав до Закону № 2232 таку норму:

якщо ФОП у період мобілізації не здійснює діяльність, то йому не нараховують податки та внески

З одного боку, може здатися, що завдяки новій нормі розширено перелік податків (зборів), які можна не сплачувати в період мобілізації (до ПДФО і ЄП додався ПДВ, акциз та інші податки), що з’явився в Законі № 2232. Але з іншого боку, зміна правил, передбачених ПКУ, може здійснюватися тільки шляхом змін до самого ПКУ (п. 2.1 ПКУ). Отже, найімовірніше, Закон № 116 нічого нового до вже існуючих норм у ПКУ та Законі № 2464 не додав.

На жаль, цю думку підтверджують і податківці у своєму роз’ясненні в категорії 101.23 БЗ. На запитання про те, чи звільняється мобілізований ФОП від подання звітності з ПДВ, вони відповідають, що законодавством звільнення передбачено тільки від сплати та подання звітності з ПДФО і ЄСВ, а зокрема, від сплати та подання звітності з ПДВ таке звільнення не передбачене.

Єдине, на що можна орієнтуватися, — це на п. 49.2 ПКУ, в якому зазначено, що подавати декларацію треба тільки за періоди, в яких виникають об’єкти оподаткування, або в разі наявності показників, що підлягають декларуванню. Відповідно, якщо у мобілізованого ФОП за період мобілізації не здійснюватиметься діяльність і не буде показників до декларування, на цій підставі звітність з інших податків можна буде не подавати*.

Якщо ФОП не хоче призупиняти діяльність на час своєї відсутності, то для ведення справ і подання звітності можна уповноважити іншу особу (детальніше про це див. «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 24, с. 43).

Якщо перед мобілізацією у ФОП були наймані працівники, то в нього є два варіанти, як діяти далі. Перший — звільнити працівників і припинити діяльність. Другий варіант — призначити уповноважену особу, яка би продовжувала вести діяльність, нараховувати зарплату працівникам. Розглянемо ці два випадки окремо.

1. Звільняємо працівників. Підприємець, якого призвали або мобілізували під час особливого періоду, має право розірвати трудові договори з працівниками з власної ініціативи (п. 10 ч. 1 ст. 40 КЗпП). Нагадуємо, що представники ЦЗ в усних роз’ясненнях наполягають на тому, що зареєстровані в них трудові договори потрібно знімати в ЦЗ за старими правилами (детальніше — див. «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 14, с. 45).

Важливий нюанс. Розрахуватися з найманим працівником ФОП може після своєї демобілізації протягом місяця (ст. 47 КЗпП). Що стосується трудових книжок, то вони зберігаються у самих працівників. Єдина проблема — ФОП потрібно зробити в них запис про звільнення. Згідно зі ст. 47 КЗпП зробити такий запис можна буде після демобілізації.

Нагадуємо, що в разі звільнення найманих працівників підприємець звільняється від сплати ЄСВ «за себе» на період мобілізації.

Крім того, якщо ФОП перед мобілізацією не встиг подати форму № 1ДФ (наприклад строк подання за квартал ще не підійшов), то на час мобілізації ФОП звільняється від її подання (п. 25 підрозд. 10 Перехідних положень ПКУ).

2. Якщо мобілізований ФОП не планує звільняти працівників. У цьому випадку ФОП на час своєї служби повинен буде уповноважити іншу особу виплачувати таким працівникам зарплату, утримувати з таких виплат ПДФО, нараховувати «зверху» і «знизу» ЄСВ (але поки що така особа не повинна сплачувати ПДФО і ЄСВ, а тільки накопичувати ці суми), вести облік і зберігати документи, подавати звітність і допускати перевіряючих, видавати працівникам довідки про заробіток тощо.

Сплату утриманих із працівників сум ПДФО, а також нарахованих (і утриманих) сум ЄСВ за весь час своєї служби здійснить уже особисто ФОП. За такими виплатами йому фактично надається розстрочка (без штрафів і пені) на 180 календарних днів починаючи з дати демобілізації. Проте відомості про такі суми ПДФО і ЄСВ він повинен зазначити набагато раніше — у тій заяві, що подається разом з військовим квитком (див. вище).

Що стосується форми № 1ДФ, то згідно з тим самим п. 25 підрозд. 10 Перехідних положень ПКУ цю звітність у період мобілізації ані сам ФОП, ані уповноважена особа подавати не зобов’язані. Але майте на увазі: після демобілізації ФОП все ж таки повинен буде подати форму № 1ДФ. Причому законодавством строки не встановлено, тому зробити це потрібно буде якнайшвидше після повернення. Підтверджується відстрочення також заявою і війсь­ковим квитком.

висновки

• ФОП за період мобілізації має право не сплачувати ПДФО «за себе» і ЄП, а також може не подавати за цими податками звітність.

• Якщо у ФОП немає найманих працівників, ЄСВ «за себе» він теж може не сплачувати.

• А ось якщо наймані працівники залишаться, то нараховувати ПДФО, ЄСВ за весь час служби ФОП має уповноважена особа. ФОП, коли повернеться, усе заплатить сам і подасть звітність за формою № 1ДФ і з ЄСВ за найманих працівників та «за себе».

• Питання звільнення від сплати інших податків (ПДВ, акцизного податку) законодавці недоурегулювали.