(066) 87-010-10 Передзвоніть менi
Перейти до номеру
  • № 22
  • № 21
  • № 20
  • № 19
  • № 18
  • № 17
  • № 16
? За допомогою цієї функції ви зможете швидко перейти до номеру, що вас цікавить
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
7/14
Податки та бухгалтерський облік
Податки та бухгалтерський облік
Березень , 2015/№ 23

Працюємо з фізособами. 6. Позичаємо гроші фізособі

Одним з варіантів відносин з фізичними особами є надання їм поворотної фінансової допомоги. Причому підприємство має право позичити гроші як «своїм» (тобто працівникам), так і «стороннім» (особам, які не перебувають з підприємством у трудових відносинах). Як правильно оформити позику грошей? Чи варто побоюватися податкових наслідків? Чи можна простити позику? Про це і не тільки читайте далі.

6.1. Договір позики: оформляємо правильно

Перш за все давайте пригадаємо, що це за договір. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцю таку саму суму грошових коштів (суму позики) або таку саму кількість речей того ж роду і такої самої якості (ч. 1 ст. 1046 ЦКУ).

Оскільки позикодавцем виступає юридична особа, договір позики укладають у письмовій формі (ч. 1 ст. 1047 ЦКУ). А ось завіряти нотаріально цей договір не потрібно, проте зробити це можна за бажанням сторін.

З приводу сторін договору зазначимо: тут законодавство підприємствам руки не зв’язує. Договір позики може укладатися з будь-якими особами незалежно від наявності між ними трудових, цивільно-правових та інших відносин. Інакше кажучи, підприємство без проблем може зайняти гроші рядовому співробітнику, директору або засновнику. Можливий варіант позики грошових коштів і зовсім «сторонній» особі.

Урахуйте: якщо позика надається директору, то від імені підприємства підписати договір повинна інша посадова особа, уповноважена керівником (наприклад, його заступник). Інакше договір може бути визнаний недійсним (див. постанови ВГСУ від 02.02.2011 р. № 32/233-10, від 21.05.2012 р. № 5010/868/2011-9/37).

У договорі позики зазначте предмет договору, його суму, порядок передання та повернення грошей, строк повернення позики. Позики можуть надаватися як на процентній, так і на безпроцентній основі. В останньому випадку в договорі необхідно прямо зазначити, що проценти за позикою не нараховуються. Детальніше про можливість надання процентних позик ми писали в тематичному номері журналу «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 95, с. 41.

Договір позики — це реальний договір, тобто він вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, позичальнику (ст. 1046, ч. 2 ст. 640 ЦКУ). Тому в цьому випадку недостатньо, щоб сторони просто домовилися про його умови, а важливо, щоб відбулося фактичне передання грошових коштів. Тільки після цього договір вважається укладеним і в сторін виникають взаємні права та обов’язки. Схожим чином складатиметься ситуація і на прикінцевому етапі: позика вважатиметься поверненою в момент повернення позикодавцю грошових коштів (ч. 3 ст. 1049 ЦКУ).

Важливо! На думку НБУ (див. листи від 24.01.2014 р. № 11-116/3159, від 24.03.2014 р. № 11-117/12189 і від 01.08.2014 р. № 11-117/41539),

при видачі/поверненні позики готівкою потрібно дотримуватися 150-тисячного обмеження, визначеного п. 1 постанови № 210

Причому нещодавно до такого тлумачення приєдналися й податківці (див. лист ДФСУ від 21.07.2014 р. № 25/6/99-99-22-06-03-15/415). Детально про це можна прочитати в журналі «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 95, с. 43. Хоча з самого тексту постанови № 210 такий висновок не випливає, рекомендуємо все ж 150-тисячну межу не перевищувати. Якщо загальна сума за договором позики більша, то проводьте розрахунки частинами, кожна з яких не більше 150 тис. грн. на день. Або здійснюйте видачу/повернення позики в безготівковій формі.

Не забудьте чітко прописати в договорі умови повернення позики: внесення готівки до каси підприємства або перерахування на його поточний рахунок.

Якщо позику надають працівнику, то повернення грошей можна здійснювати шляхом утримання із заробітної плати. У такому разі в договорі зазначають конкретну суму або посилаються на додаток (що буде невід’ємною частиною договору) з розробленим графіком погашення позики. Також прописують процедуру повернення непогашеної суми позики в разі припинення трудових відносин.

Пам’ятайте: сваволити роботодавець не може. Умовами договору не передбачено, що позика погашається шляхом відрахувань із заробітної плати, і немає відповідної заяви від працівника? Тоді роботодавець не має права здійснювати такі відрахування, навіть якщо працівник прострочив установлені договором строки погашення позики.

Цікавий момент. Якщо за умовами договору або на підставі відповідної заяви працівника позикодавець здійснює утримання заборгованості з позики із зарплати, обмеження, установлені ст. 128 КЗпП (20 і 50 % від суми, належної виплаті) не застосовуються. Адже ця норма захищає права працівника в разі примусового утримання коштів з його заробітку. А ось на вільне волевиявлення працівника впливати не може. Зокрема, відповідно до ст. 25 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР забороняється будь-яким чином обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством. Інакше кажучи, для повернення позики своєму роботодавцю з доходу працівника може бути утримана будь-яка визначена ним у заяві або в договорі позики сума (без жодних обмежень).

А що робити, якщо працівник, який отримав позику, звільняється?

Забігаючи наперед, скажемо: оподатковуваний дохід у вигляді непогашеної на момент звільнення суми позики у працівника не виникає. При цьому якщо договір позики не містить умови, яка б зобов’язувала працівника повернути непогашену частину позики при звільненні, він зобов’язаний продовжувати погашати заборгованість за позикою відповідно до графіка платежів, установленого договором.

Роботодавець не має права відмовити працівнику у звільненні у зв’язку з непогашенням частини позики, що залишилася

Адже звільнення пов’язане з трудовими відносинами, які регулює КЗпП, а договірні відносини, що виникли при наданні позики, підпорядковуються ЦКУ. Роботодавець не має права не видавати трудову книжку і грошові кошти, належні при звільненні, через наявність боргу за позикою.

6.2. Податковий облік видачі та повернення позики

У цьому спецвипуску ми детально розглянемо відображення найпопулярніших — безпроцентних — позик в обліку позикодавця.

При видачі та поверненні безпроцентної грошової позики у підприємства-позикодавця не виникає жодних податкових наслідків ні з податку на прибуток, ні з ПДВ.

А що у фізособи-позичальника? Давайте розбиратися.

ПДФО. Оскільки грошова позика надається фізособі на поворотній основі, то немає підстав говорити про виникнення в неї доходу на суму отриманої позики і про обкладення його ПДФО. Підтверджується це й положеннями п.п. 165.1.31 ПКУ, згідно з якими основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податків, не включається до складу його оподатковуваного доходу. Не буде доходу в позичальника й тоді, коли сума позики погашається ним з порушенням строків, установлених договором позики, проте в межах строку позовної давності.

Водночас, незважаючи на відсутність доходу у фізособи-позичальника, суб’єкт господарювання, який видає безпроцентну позику, зобов’язаний відобразити її суму в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ з ознакою доходу «153».

ВЗ. З 01.01.2015 р. об’єктом обкладення ВЗ є доходи, визначені ст. 163 ПКУ (п.п. 1.2 п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ). Відповідно до переліку доходів, які обкладаються ВЗ, потрапили, зокрема, доходи, перелічені в п. 164.2 ПКУ. А доходи, що не підпадають під обкладення ВЗ, ви знайдете у ст. 165 ПКУ.

Як ми вже з’ясували, основна сума поворотної фінансової допомоги не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (п.п. 165.1.31 ПКУ), тому і ВЗ з такої суми не справляється.

ЄСВ. Якщо позика видавалася непрацівнику підприємства, питання про справляння ЄСВ виникати не повинне. Це пов’язано з тим, що зазначені особи не підпадають під визначення платників ЄСВ відповідно до ст4 Закону № 2464. А отже, ані нараховувати, ані утримувати ЄСВ у такій ситуації не потрібно.

Як же бути, якщо позика видавалася працівнику?

Із суми виданої працівнику позики ЄСВ не справляється

Річ у тім, що ця виплата зазначена в п. 13 розд. I Переліку № 1170 як виплата, на яку не нараховується ЄСВ. Крім того, сума позики не включається до фонду оплати праці на підставі п. 3.28 Інструкції № 5.

Строки сплати ПДФО, ВЗ та ЄСВ при погашенні позики шляхом утримань із зарплати. Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники ЄСВ при кожній виплаті заробітної плати одночасно з її видачею зобов’язані сплачувати нарахований на ці суми ЄСВ (авансові платежі).

При цьому фактичним отриманням коштів на оплату праці вважається в тому числі фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. Тобто, по суті, погашення позики шляхом відрахувань із заробітку є однією з форм виплати заробітної плати.

Таким чином, роботодавець при відображенні в обліку проводки Дт 661 — Кт 377 зобов’язаний сплатити з виплаченої в негрошовій формі зарплати, що дорівнює утриманій сумі позики:

ЄСВ у частині нарахувань — у день виплати (ч. 8 ст. 9 Закону № 2464, п.п. 7 п. 4.3 Інструкції № 455);

ЄСВ у частині утримань  не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним (ч. 8 ст. 9 Закону № 2464, п.п. 2 п. 4.4 і п.п. 6 п. 4.3 Інструкції № 455).

Подібна ситуація виникає і зі сплатою ПДФО. Проведення госпоперації з утримання частини заробітної плати в рахунок погашення позики фактично прирівнюється до виплати зарплати в негрошовій формі. Тому роботодавець має сплатити з такої суми, збільшеної на «натуральний» коефіцієнт, ПДФО протягом банківського дня, наступного за днем виплати(п.п. 168.1.4 ПКУ).

Такий самий порядок діє для сплати ВЗ (п.п. 1.4 п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ)

Наприклад, договором позики встановлено, що позика погашається щомісячно шляхом утримань із зарплати. Зарплату за березень 2015 року нараховано 31.03.2015 р. і в цей же день здійснено утримання позики (у бухобліку проведено операцію Дт 661 — Кт 377). У цьому випадку ПДФО з частини заробітної плати, що дорівнює сумі утриманої позики, збільшеної на «натуральний» коефіцієнт, має бути сплачений 01.04.2015 р. У цей самий день має бути перераховано ВЗ. ЄСВ у частині нарахувань на суму такої виплати перераховують 31.03.2015 р., а ЄСВ у частині утримань — не пізніше 20.04.2015 р.

Для того, щоб не заплутатися в датах та сумах, у договорі позики доцільно зазначити, що погашення позики здійснюватиметься в день виплати заробітної плати за другу половину місяця. Тоді перерахування ЄСВ, ПДФО і ВЗ здійснюватиметься з усієї суми заробітної плати за другу половину місяця одночасно.

6.3. Оподаткування прощеної (анульованої) позики

ПДФО. Основна сума боргу (позики) фізособи, прощеного (анульованого) позикодавцем за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, потрапить до оподатковуваного доходу позичальника. Але так станеться тільки в тому випадку, якщо розмір прощеного боргу з розрахунку на рік перевищить 50 % МЗП, установленої на 1 січня звітного року(у 2015 році — 609 грн.). Це випливає одразу з двох норм ПКУ п.п. «д» п.п. 164.2.17 і п.п. 165.1.55. Класифікують такий дохід як додаткове благо.

Це, у свою чергу, зумовлює сплату ПДФО. Але! Задекларувати дохід і сплатити суму ПДФО за підсумками звітного року позичальник зобов’язаний самостійно (п.п. «д» п.п. 164.2.17 ПКУ).

Підприємство-позикодавець має інформувати позичальника про анулювання (прощення) боргу і відобразити суму прощеного боргу у формі № 1ДФ

При цьому кредитору надано право вибору, яким способом повідомити боржника про своє рішення простити йому борг:

— надіслати рекомендований лист з повідомленням про вручення;

— укласти відповідний договір;

— надати повідомлення боржнику особисто під підпис.

Суму прощеного боргу (без «натурального» коефіцієнта), що перевищує 50 % МЗП, показують у Податковому розрахунку за формою № 1ДФ за період, в якому прощено борг, з ознакою доходу «126».

А ось для частини боргу, яка на підставі п.п. 165.1.55 ПКУ не включається до оподатковуваного доходу фізособи, спеціальної ознаки поки що немає. Оскільки ця сума не є додатковим благом, включати її до форми № 1ДФ з ознакою доходу «126» не логічно. На наш погляд, доречним тут буде ознака «127».

Позикодавцю, який не проінформує позичальника про прощення боргу, доведеться виконати обов’язки податкового агента в повному обсязі, тобто нарахувати та утримати із цієї суми ПДФО. Оподатковується такий дохід за ставками, установленими п. 167.1 ПКУ (15 і 20 %).

І тут зверніть увагу на такий нюанс. Дохід, що дорівнює сумі прощеного боргу, що перевищує 609 грн., фактично є «чистим» доходом фізособи. А для утримання ПДФО необхідно визначити суму «грязного», тобто нарахованого доходу.

Як це зробити? На наш погляд, потрібно застосувати такий коефіцієнт (за аналогією з «натуральним» коефіцієнтом, установленимп. 164.5 ПКУ):

К = 100 : (100 - СПДФО - СВЗ),

де СПДФО — ставка ПДФО (15 або 20 %);

СВЗ — ставка ВЗ (1,5 %).

З отриманої суми й утримуватиметься ПДФО.

У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ підприємство-позикодавець, що не виконало вимоги п.п. «д» п.п. 164.2.17 ПКУ, відобразить суму нарахованого оподатковуваного доходу фізособи з ознакою доходу «126», а також суму ПДФО, утриманого з такого доходу та сплаченого до бюджету. А ось неоподатковувану частину списаного боргу, на нашу думку, потрібно відобразити з ознакою доходу «127».

ВЗ. Сума прощеної (анульованої) позики включається до загального оподатковуваного доходу платника податків (п.п. «д» п.п. 164.2.17 ПКУ). Відповідно є об’єкт для обкладення ВЗ.

Водночас у зазначеному підпункті прописано особливий порядок сплати ПДФО. Так, якщо позикодавець повідомив фізособу належним чином про прощення (анулювання) боргу, податок сплачує платник податків самостійно за підсумками річної декларації.

За усними консультаціями податківців, щодо ВЗ діють такі самі правила. Інакше кажучи, ВЗ повинен буде заплатити сам позичальник за підсумками року.

Якщо ж позикодавець не виконав вимог п.п. «д» п.п. 164.2.17 ПКУ (не повідомив фізособу і не відобразив суму доходу у формі № 1ДФ), то сплатити ВЗ до бюджету повинен саме він. Причому, як і у випадку з ПДФО, спочатку доведеться визначити суму «грязного» доходу фізособи. Для цього застосовуємо такий самий коефіцієнт(див. с. 53). Тобто база обкладення ПДФО і ВЗ буде однаковою.

ЄСВ. Якщо борг за позикою простили непрацівнику підприємства, побоюватися нічого. Адже така особа — неплатник ЄСВ.

А ось щодо працівника це питання не є однозначним. Річ у тім, що, на думку Держкомстату (див. лист від 11.04.2005 р. № 9/2-2-9/116), частина позики, що не підлягає поверненню працівником, належить до фонду оплати праці в частині інших заохочувальних та компенсаційних виплат як виплати, що мають індивідуальний характер (п.п. 2.3.4 Інструкції № 5). Водночас, на наш погляд, відносити прощений борг за цивільно-правовим договором, до виплат, що здійснюються в межах трудового договору, щонайменше дивно. Адже

відносини, що виникають в межах договору позики, регулюються ЦКУ, а не КЗпП

Проте з урахуванням цих ризиків є сенс проблему обійти. Рекомендуємо підприємству, що прийняло рішення простити борг за позикою працівнику, видати йому нецільову благодійну допомогу. Сумою цієї допомоги працівник погасить неповернену частину позики. З нецільової благодійної допомоги утримуватиметься тільки ПДФО і ВЗ (причому виключно із суми, що перевищує у 2015 році 1710 грн., — п.п. 170.7.3 ПКУ).

6.4. Оподаткування позики, списаноїпісля закінчення строку позовної давності

Строки позовної давності за непогашеними сумами за договором позики необхідно обчислювати за правилами, установленими ЦКУ. Нагадаємо, що в загальному випадку «цивільно-правовий» строк позовної давності становить 3 роки (ч. 1 ст. 257 ЦКУ).

Зауважте: якщо договором позики встановлено конкретний строк повернення позики, то строк позовної давності повинен обчислюватися починаючи з дня, наступного за днем, коли згідно з угодою позика має бути повністю погашена.

Якщо ж строк повернення позики не встановлено або визначено моментом пред’явлення вимоги, то починати відлік позовної давності слід з 31-го дня після отримання позичальником вимоги про повернення позики (за умови, звичайно, що протягом попередніх 30 днів позичальник так і не повернув суму позики). Такий висновок випливає з положень ч. 1 ст. 1049 ЦКУ.

ПДФО. У разі списання безнадійної заборгованості фізособи-боржника дохід у такої фізособи виникає, якщо сума заборгованості перевищує 50 % прожиткового мінімуму, що діє для працездатної особи на 1 січня звітного року(у 2015 році — 609 грн.).

Проте суб’єкт господарювання — позикодавець не повинен нараховувати та сплачувати ПДФО із суми такої заборгованості. Фізична особа самостійно відображає такі доходи в річній податковій декларації та сплачує з них податок (п.п. 164.2.7 ПКУ).

Зверніть увагу: підприємство зобов’язане відобразити суму заборгованості фізособи за позикою зі строком позовної давності, що минув, у Податковому розрахунку за формою № 1ДФ з ознакою доходу «107». Причому, як зазначено в роз’ясненні податківців, наведеному у категорії 103.25 БЗ,

показувати у формі № 1ДФ потрібно загальну суму списаного боргу без зменшення на 50 % прожиткового мінімуму

ВЗ. Тут міркування такі ж, як і щодо прощеного (анульованого) боргу (див. с. 54). Оскільки списаний після закінчення строку позовної давності борг зазначено в п.п. 164.2.7 ПКУ (тобто входить до оподатковуваного доходу), отже, є база для нарахування ВЗ. За аналогією з ПДФО збір повинен сплатити сам позичальник за підсумками декларації (саме так зазначають податківці в усних консультаціях). Хоча поки що декларація про доходи для цього не пристосована.

ЄСВ. Що стосується необхідності справляння ЄСВ з боргу за договором позики, списаної позикодавцем після закінчення строку позовної давності, то, на нашу думку, списана заборгованість, за якою минув строк позовної давності, не повинна потрапляти до бази справляння ЄСВ. Це стосується й випадку, коли позичальник — працівник підприємства-позикодавця. Аргументи тут такі: відносини, що виникають в межах договору позики, не є трудовими. Вони регулюються ЦКУ. І те, що борг фізособі за договором позики був списаний суб’єктом господарювання, який є роботодавцем такої фізособи, не дає підстав переводити їх із цивільно-правових у трудові. Також підтвердженням нашої позиції є те, що в Інструкції № 5 списаний після закінчення строку позовної давності борг за договором позики не зазначено серед виплат, які включаються до фонду оплати праці. На жаль, будь-які роз’яснення ДФСУ або Пенсійного фонду із цього приводу відсутні.

6.5. Бухгалтерський облік позик

Як не крути, а без бухгалтерського обліку не обійтися. Тому негайно розглянемо й це питання.

Одразу звернемо увагу: операції як з надання, так і з повернення позик у бухобліку не впливають на доходи і витрати позикодавця. Такий висновок випливає з норм п.п. 6.5 П(С)БО 15. Виникають витрати в позикодавця тільки в разі списання заборгованості за такою позикою.

Крім того, якщо за договором позики сплачуються відсотки, позикодавець включатиме їх до фінансових доходів (за кредитом субрахунку 732 «Відсотки одержані»).

Видану суму позики підприємство відображає у складі дебіторської заборгованості згідно з нормами П(С)БО 10.

При цьому важливо, поточною чи довгостроковою є дебіторська заборгованість. Так, якщо строк повернення позики:

— не перевищує 12 місяців з моменту надання — заборгованість позичальника обліковують на субрахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами»;

— перевищує 12 місяців з моменту надання — заборгованість позичальника відображають за дебетом субрахунку 183 «Інша дебіторська заборгованість».

Якщо дебіторська заборгованість за виданою позикою визнається безнадійною, позикодавець списує її до дебету субрахунку 944 «Сумнівні та безнадійні борги» або рахунка 38 «Резерв сумнівних боргів» (якщо щодо зазначеної заборгованості створювався такий резерв).

Порядок відображення в обліку позикодавця операцій з надання та повернення позик розглянемо на прикладах.

Приклад 6.1. За договором 05.01.2014 р. підприємство надало позику фізичній особі, яка не є працівником підприємства, у сумі 8000,00 грн. на 2 роки. Згідно з графіком повернення позики здійснюється шляхом унесення грошових коштів до каси підприємства таким чином:

— після закінчення першого року користування позикою в сумі 2000,00 грн.;

— після закінчення другого року — у сумі 6000,00 грн.

05.01.2015 р. фізична особа погасила суму в розмірі 2000,00 грн.

До настання строку погашення наступної частини позики підприємством прийнято рішення про анулювання боргу, що залишився. Підприємство повідомило про це фізичну особу в письмовій формі під підпис і надало до ДПІ за місцем обліку Податковий розрахунок за формою № 1ДФ, в якому відобразило суму прощеної позики.

Оскільки підприємство-позикодавець виконало умови, передбачені в п.п. «д» п.п. 164.2.17 ПКУ, воно не утримує та не сплачує до бюджету ПДФО і ВЗ. Фізична особа зобов’язана за підсумками 2015 року подати декларацію про доходи і самостійно сплатити ПДФО і ВЗ від суми прощеної позики, що перевищує 50 % МЗП.

В обліку позикодавця зазначені операції відображаються таким чином (див. табл. 6.1):

Таблиця 6.1. Облік надання та анулювання позики в позикодавця

№ з/п

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Сума, грн.

Дт

Кт

1

Видано довгострокову позику фізичній особі з каси підприємства

183

301

8000,00

2

Переведено до складу поточної заборгованості частина боргу, що підлягає погашенню протягом 12 місяців з дати балансу

377

183

2000,00

3

Погашено частину позики фізичною особою

301

377

2000,00

4

Переведено до складу поточної заборгованості частину боргу, що залишилася

377

183

6000,00

5

Прийнято рішення про списання залишку заборгованості фізичної особи

944

377

6000,00

 

Приклад 6.2. За договором підприємство-позикодавець 12.01.2015 р. надає своєму економісту позику в сумі 1000,00 грн. Згідно з умовами договору позика погашається в день виплати заробітної плати за другу половину січня 2015 року (06.02.2015 р.) шляхом утримання із заробітку.

Заробітна плата працівника за січень склала 3800,00 грн.

У бухгалтерському обліку позикодавця операції з надання та погашення суми позики відображаються таким чином* (див. табл. 6.2 на с. 57):

* Для спрощення прикладу проводки з виплати авансу не наводяться.

Таблиця 6.2. Облік надання грошової позики працівнику підприємства

№ з/п

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Сума, грн.

Дт

Кт

Надання позики працівнику (12.01.2015 р.)

1

Видано позику працівнику підприємства

377

311

1000,00

Нарахування заробітної плати (30.01.2015 р.)

2

Нараховано працівнику заробітну плату за січень 2015 року

92

661

3800,00

3

Нараховано ЄСВ на заробітну плату працівника (ставка 37,3 % — умовно)

92

651

1417,40

4

Утримано ЄСВ із заробітної плати працівника (3800,00 грн. х 3,6 % : 100 %)

661

651

136,80

5

Утримано ПДФО із заробітної плати ((3800,00 грн. - 136,80 грн.) х 15 % : 100 %)

661

641/ПДФО

549,48

6

Утримано ВЗ із заробітної плати працівника (3800,00 грн. х 1,5 % : 100 %)

661

642/ВЗ

57,00

Виплата заробітної плати та утримання позики (06.02.2015 р.)

7

Перераховано ЄСВ

651

311

1554,20

8

Перераховано ПДФО

641/ПДФО

311

549,48

9

Перераховано ВЗ

642/ВЗ

311

57,00

10

Утримано суму позики

661

377

1000,00

11

Виплачено заробітну плату за січень 2015 року шляхом перерахування на рахунок працівника (3800,00 грн. - 136,80 грн. - 549,48 грн. - - 57,00 грн. - 1000,00 грн.)

661

311

2056,72

 

висновки

  • Якщо надається безпроцентна позика, обов’язково зробіть у договорі застереження, що проценти не нараховуються.

  • Заборгованість працівника за позикою може погашатися шляхом утримань із зарплати. Для цього слід отримати відповідну заяву працівника або зазначити такий спосіб погашення позики в договорі.

  • Позика може бути прощена або анульована до закінчення строку позовної давності. Якщо підприємство належним чином повідомить позичальника про анулювання боргу та покаже суму прощеного боргу у формі № 1ДФ, то виконувати функції податкового агента (справляти ПДФО і ВЗ) не доведеться.

  • Неповернену позику можна списати як безнадійну заборгованість після закінчення строку позовної давності. У цьому випадку ПДФО і ВЗ боржник сплачує самостійно за підсумками річної декларації.

фізособа, позика додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті