Теми статей
Обрати теми

Основні засоби: даємо визначення

Дзюба Наталія, податковий експерт
Щоб підприємству грамотно відобразити надходження матеріальних активів в обліку, потрібно перш за все з’ясувати для себе джерело джерел, визначити їх приналежність. Тому почнемо з визначення основних засобів (ОЗ) в обліку підприємства. Адже від нього доведеться відштовхуватися при здійсненні решти операцій з активом, що надійшов на підприємство.

img 1«Малооб’ємний» (з річним доходом не більше 20 млн грн.) категорії платників з 01.01.2015 р. не потрібно вести два окремі обліки ОЗ (якщо, звичайно, вони приймуть рішення — оподатковуватися за бухрезультатом без коригувань). Для них важливий тільки бухгалтерський облік ОЗ: (1) у частині обліку ОЗ вони повинні орієнтуватися тільки на бухгалтерські нормативи, зокрема на П(С)БО 7; (2) розрахований за його допомогою фінрезультат приймати і для обкладення податком на прибуток.

А ось високодохідники (з річним доходом більше 20 млн грн.), а так само платники, які прийняли рішення коригувати свій фінрезультат на різниці, зобов’язані вести крім бухгалтерського і податковий облік ОЗ. Навіщо? Та що б якраз і розрахувати розмір амортизаційної різниці, на яку повинен коригуватися фінрезультат. Тому їм так само доведеться орієнтуватися і на податкове визначення, наведене в п.п. 14.1.138 ПКУ, а так само на правила розрахунку їх амортизації, що прописані в п. 138.3 ПКУ.

Бухгалтерське визначення ОЗ

Визначення терміна «основні засоби» дає п. 4 П(С)БО 7. Дотримуючись його, для зарахування матеріального активу до розряду ОЗ у бухгалтерському обліку важливий тільки строк його корисного використання. Він має бути більше 1 року (або операційного циклу, якщо він більше року). В усьому іншому це будь-які матеріальні активи, які утримуються підприємством з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій.

У податковому обліку «своя казка».

Податкове визначення ОЗ

У податковому обліку під терміном «основні засоби» розуміють матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалини наданих в користування ділянок надр: (1) які призначаються платником податків для використання у власній господарській діяльності, (2) вартість яких перевищує 6000 грн. і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом і (3) очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Причому п.п. 14.1.138 ПКУ чітко відсіває матеріальні активи, які за жодних обставин у податковому обліку не можуть вважатися об’єктами ОЗ:

— вартість землі;

— незавершені капітальні інвестиції;

— автомобільні дороги загального користування;

— бібліотечні та архівні фонди;

— матеріальні активи, вартість яких не перевищує 6000 грн. (МНМА);

— невиробничі основні засоби (тобто основні засоби, що не використовуються в господарській діяльності платника, — п.п. 138.3.2 ПКУ);

— нематеріальні активи.

У бухобліку ж з перелічених активів до складу ОЗ не потрапляють тільки незавершені капітальні інвестиції.

Виділимо й інші не менш важливі відмінності податкового обліку об’єктів ОЗ від бухгалтерського.

1. Використання в госпдіяльності. Як бачите, у податковому обліку продовжує зберігатися поділ ОЗ на виробничі, тобто ті, що призначаються для використання в госпдіяльності, і невиробничі, тобто ті, що не використовуються в госпдіяльності платника податку ( п.п. 138.3.2 ПКУ). На відміну від витрат на придбання (виготовлення, поліпшення) виробничих ОЗ, аналогічні витрати на придбання (виготовлення, поліпшення) невиробничих ОЗ у податковому обліку амортизації не підлягають.

А ось в бухгалтерському обліку амортизація нараховується за всіма об’єктами ОЗ, у тому числі за тими, які в податковому обліку вважаються невиробничими.

2. Вартість податкового об’єкта ОЗ має бути вище 6000 грн. Щодо вартісного критерію віднесення матеріальних об’єктів до ОЗ слід звернути увагу на два важливі моменти.

По-перше, вартісний критерій 6000 грн. слід застосовувати залежно від того, чи має підприємство статус платника ПДВ. Так, із сумою 6000 грн. порівнюється:

— вартість придбаного активу без ПДВ, якщо підприємство зареєстроване платником ПДВ;

— вартість придбаного активу з ПДВ, якщо підприємство не зареєстроване платником ПДВ або якщо ОЗ отримуються для використання в неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операціях.

По-друге, зіставляти з 6000 грн. необхідно вартість об’єкта, що купується, з урахуванням усіх супутніх його придбанню витрат. Такими додатковими витратами (детальніше про них буде далі), зокрема, є витрати на страхування ризиків доставки ОЗ, на їх транспортування, установку, монтаж та налагодження, а також інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням ОЗ до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Що стосується будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не становить більше одного року (операційного циклу), то в податковому обліку їх слід розцінювати як МНМА (детальніше про їх облік див. «Податки та бухгалтерський облік» № 70, с. 4).

У бухобліку підприємство може самостійно встановлювати вартісні критерії віднесення предметів до складу МНМА

Хоча для зближення з податковим обліком можна встановити його в тому самому розмірі — 6000 грн.

Насамкінець хочемо звернути увагу високодохідників на проект декларації з податку на прибуток, а точніше, на її «амортизаційний» додаток АМ. В «амортизаційних» пп. 138.1 і 138.2 ПКУ, по-хорошому, йдеться про підрахунок різниць тільки за ОЗ і нематеріальними активами. Але у проект­ній версії додатка АМ усе виглядає трохи інакше: до підрахунку амортизаційних різниць записали не тільки ОЗ, але також й інші необоротні активи, серед яких, зокрема, МНМА, бібліотечні фонди (тобто всі 16 груп об’єктів з п.п. 138.3.3 ПКУ). Хоча насправді це не відповідає ПКУ і тим самим залучає до перерахунку значно більший перелік об’єктів. Тобто вимагає від підприємства вести податковий облік (розраховувати амортизацію) і для не зовсім «основних» об’єктів.

Якщо все так і буде, то для розрахунку різниць не потрібно буде відсіювати ці об’єкти з бухгалтерської амортизації, яка піде до декларації, щоб визначити амортизаційну різницю.

Узагальнивши обидва визначення, покажемо вам, що таке ОЗ у податковому та бухгалтерському обліку (див. схему).

img 2

Зарубавши на носі всі обмеження в частині податкового визначення об’єкта ОЗ, для їх амортизації (щоправда, враховуючи податкові мінімально допустимі строки використання) користуємося правилами бухобліку ( п.п. 138.3.1 ПКУ). Давайте пригадаємо найважливіші.

Дроблення об’єкта по частинах

Отримавши багатокомпонентний актив, що складається з декількох складників, вам доведеться самим вирішувати, як його облікувати: одним-єдиним об’єктом ОЗ чи кожен з компонентів облікувати пооб’єктно. Таке право вибору дає саме визначення об’єкта основних засобів з п. 4 П(С)БО 7.

У бухобліку дозволяється об’єкт ОЗ, що складається з відокремлених частин, обліковувати «цілісно» або «по частинах»

Дивіться самі. Одиницею обліку ОЗ у бухгалтерському обліку є об’єкт ОЗ ( п. 7 П(С)БО 7). У свою чергу, об’єктом ОЗ відповідно до п. 4 П(С)БО 7 може бути:

— закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього;

— конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій;

— відокремлений комплекс конструктивно об’єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс — певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно;

— інший актив, який відповідає визначенню ОЗ, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

І ще намотайте на вус одну рекомендацію: якщо один об’єкт ОЗ складається з частин, які мають різні строки корисного використання (експлуатації), то кожна із частин може бути визнана в бухгалтерському обліку як окремий об’єкт ОЗ ( п. 4 П(С)БО 7).

Окремий об’єкт чи частина іншого об’єкта?

Ще один приклад обліку «комплексності» об’єкта ОЗ — це коли куплений вами об’єкт можна облікувати окремо або ж як поліпшення іншого об’єкта. Таким прикладом є, скажімо, кондиціонер. Як правило, він експлуатується більше одного року і напевно (ураховуючи потужність, необхідну на немаленькі обсяги охоплення площ, а так само додаткові витрати на установку) матиме вартість більше 6000 грн. Тому й розглядати його потрібно як об’єкт ОЗ ( п.п. 14.1.138 ПКУ).

Хоча можливий і альтернативний варіант, якому дуже навіть симпатизують податківці. Який? Витрати на придбання та установку кондиціонера враховувати, як поліпшення приміщення (детальніше про це див. «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 44, с. 11). Основна причина таких висновків — у тому, що встановлення кондиціонерів у виробничих, адміністративних або інших приміщеннях у нормативно-правових актах з охорони праці розглядається тільки в контексті таких приміщень. Ось такі особливості.

висновки

  • Малодохідні платники обліковують ОЗ виключно за бухгалтерськими правилами. До їх складу дорога відкрита всім матеріальним активам зі строком служби більше 1 року.

  • Високодохідникам окремо слід вести й податковий облік ОЗ. Крім тривалого строку служби, податковий об’єкт ОЗ має бути господарським і дорогим (більше 6000 грн.).

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі