Одразу порадуємо: чинним законодавством передбачено можливість не обкладати податками/зборами/внесками вартість лікування фізособи. Але які є обмеження, на які норми ПКУ* потрібно спиратися роботодавцю і якими документами «підстрахуватися», щоб нічого не вигадувати? Зараз розберемося.
* Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
Роботодавець дає гроші працівнику на закордонного Айболитя
Перший варіант надання допомоги, який ми розглянемо: якщо гроші видаються безпосередньо працівнику.
У цьому випадку ЄСВ з вартості лікування не справляють, оскільки така виплата вказана в п. 13 розд. II Переліку № 1170**.
А ось щодо ПДФО (а разом із ним і щодо ВЗ) «вільна» для такого випадку міститься в п.п. 165.1.19 ПКУ. Зокрема, до оподатковуваного доходу фізособи не включаються кошти, що надаються як допомога на лікування і медичне обслуговування за рахунок коштів її роботодавця за наявності відповідних підтвердних документів, крім витрат, що компенсуються виплатами з фонду загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування.
Ви звернули увагу на «податковокодексний пряник»? Жодних обмежень щодо суми. Наразі система загальнообов’язкового державного соціального медстрахування в Україні не запроваджена. Тому вважаємо, що норми п.п. 165.1.19 ПКУ поширюються на загальну суму допомоги, надану роботодавцем на зазначені цілі.
Крім того, ніде не сказано про резидентський статус отримувача коштів. Чи означає це, що можна оплатити лікування працівника за кордоном без утримання ПДФО і ВЗ? Однозначно: так! А підтверджує це УПК № 235***. У ньому зазначено, що
ПКУ не визначає відмінностей в обкладенні ПДФО сум допомоги для оплати вартості послуг лікування в Україні або за кордоном
*** Узагальнююча податкова консультація щодо окремих питань оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум допомоги на лікування та медичне обслуговування платника податків за кордоном за рахунок благодійної організації, затверджена наказом Міндоходів від 10.04.2014 р. № 235.
Зауважимо, що УПК № 235 присвячена благодійним організаціям. Але її висновки актуальні і для роботодавців, адже вони також зазначені в п.п. 165.1.19 ПКУ.
Проте тут є свої «фішки».
Лікування за кордоном: «фішки» оподаткування
Отже, «фішка» перша: раніше податківці вважали, що видати неоподатковувану допомогу до фактичного лікування не можна (відповідний висновок було озвучено в листі ДПСУ від 11.01.2013 р. № 351/6/17-1115). Зауважимо, що в розділі 103.15 БЗ досі є консультація з аналогічним висновком: положення п.п. 165.1.19 ПКУ можуть застосовуватися роботодавцями виключно за фактом проведення дій з лікування та медичного обслуговування платника.
Проте буквально рік тому фіскали зробили крок назад у цьому питанні. У хорошій УПК № 235 вони визнають можливість видачі грошей працівнику для внесення передоплати за лікування. Вважаємо, що висновок УПК № 235 поставив крапку в цьому питанні (навіть незважаючи на наявність чинної консультації в БЗ з іншим висновком).
Але! Якщо ви сумніваєтеся, то рекомендуємо отримати індивідуальну податкову консультацію. А якщо немає часу на «листування» з податківцями, то пропонуємо суперобережний варіант — видати працівнику безпроцентну позику*. Згодом, після того, як працівник оплатить послуги лікування, що буде підтверджено документально, оформляють повернення позики і видачу працівнику неоподатковуваної допомоги на лікування вже за фактом лікування на підставі п.п. 165.1.19 ПКУ.
* Пригадати основи позикових відносин між юрособою та фізособою вам допоможе спецвипуск «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 23, с. 50. «Свіженькі» відповіді на актуальні запитання є в «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 70, с. 16.
З «фішкою» першою в парі й «фішка» друга: щоб захистити вартість лікування від ПДФО і ВЗ, потрібні документи, що підтверджують факт проведення такого лікування або обслуговування. Податківці для таких цілей визнають:
— документи, що підтверджують потребу фізособи в лікуванні або медобслуговуванні (зокрема, наявність і характеристика захворювання, травми, отруєння, патологічного стану фізособи). Ними можуть бути довідки, виписки з амбулаторних карток, рецепти (див. «бородатий» лист ДПСУ від 02.07.2004 р. № 4168/К/17-3115);
— договори про надання послуг, що ідентифікують їх постачальника і платника податків, якому надаються послуги;
— платіжні та розрахункові документи (зокрема, що підтверджують і передоплату);
— акти наданих послуг;
— інші відповідні документи залежно від необхідного лікування або медобслуговування, захворювання та його стану.
Такий перелік вимальовується з УПК № 235 і консультацій з БЗ, присвячених лікуванню фізособи за кордоном за рахунок роботодавців або благодійних організацій (див. підрозділи 103.02, 103.04 і 103.15).
Допомога на лікування та медобслуговування надається роботодавцем на підставі заяви працівника, до якої й додають підтвердні документи.
У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ неоподатковувану допомогу на закордонне лікування, видану фізособі, відображають з ознакою доходу «143» (у розділі I, а ось у розділі II її взагалі не зазначають).
Якщо вартість лікування включається до оподатковуваного доходу працівника (наприклад, немає підтвердних документів), то в розділі I форми № 1ДФ відображаємо дохід з ознакою «126» як додаткове благо. І не забудьте про ВЗ — його відображають у складі загальної суми в розділі II форми № 1ДФ.
Якщо «проганяли» допомогу через позику, то її видачу потрібно показати в розділі I Податкового розрахунку з ознакою «153» (заповнюєте тільки графи 3а і 3). У розділі II суму позики не показуєте. А ось повернення позики взагалі у формі № 1ДФ не відображають.
Отже, цей варіант оплати лікування ми розглянули повністю. Але є ще одна можливість профінансувати лікування. Тепер поговоримо про неї.
Роботодавець безпосередньо платить закордонному Айболитю
Особливість цього варіанта оплати лікування працівника полягає в тому, що роботодавець перераховує гроші безпосередньо закордонній клініці. Очевидна відмінність від попереднього варіанта: платник податків допомогу на руки не отримує.
А які тут нюанси оподаткування?
У цьому випадку допомога на лікування підпадає під визначення цільової допомоги, що наведене в п.п. 170.7.1 ПКУ. Тому ми вважаємо, що в цьому випадку повинні працювати правила, установлені п.п. «а» п.п. 170.7.4 ПКУ. Так, усю суму** допомоги на лікування працівника не обкладають ПДФО (а заразом і ВЗ), якщо одночасно дотримано такі умови:
— допомогу надав резидент;
— грошові кошти отримав заклад охорони здоров’я для компенсації вартості платних послуг з лікування;
— дотримано обмеження, що стосуються характеру медпроцедур, установлені п.п. «а» п.п. 170.7.4 ПКУ. Наприклад, якщо зробити пластичну операцію за рахунок роботодавця, то ПДФО і ВЗ уникнути не вийде.
** Це підтверджується в листі ДПСУ від 11.01.2013 р. № 351/6/17-1115.
Проте одразу відзначимо, що позиція фіскалів у цьому питанні невтішна. На жаль, податківці вважають, що гроші, перераховані на рахунок іноземної клініки як оплата лікування фізособи, не є цільовою благодійною допомогою в розумінні п.п. «а» п.п. 170.74 ПКУ. Причина в тому, що іноземну клініку вони не визнають закладом охорони здоров’я.
Таку допомогу вони розцінюють як нецільову благодійну, з лімітованою неоподатковуваною межею (у 2015 році — 1710 грн.). Сума перевищення підлягає оподаткуванню як додаткове благо за ставками 15 і 20 %. Такий висновок озвучено у відомчому виданні «Вісник податкової служби України», 2013, № 9, с. 21, а ще в консультації з розділу 103.02 БЗ, якій зараз присвоєно статус «нечинна». І хоча консультації не першої свіжості, але поки альтернативний варіант вирішення такої проблеми ніде не озвучено, є ризик, що думка податківців із цього приводу не змінилася.
Та все ж опускати руки зарано.
Якщо йдеться про великі суми, а, як правило, закордонне лікування дороге, то є сенс поборотися в суді. Зокрема, наголос потрібно робити на те, що виконуються вимоги п.п. «а» п.п. 170.7.4 ПКУ (див. вище). Причому окремо потрібно довести, що клініка відповідає визначенню поняття «Заклад охорони здоров’я», наведеному в Законі № 2801*.
Як роздобути докази? Пропонуємо такий варіант:
— звернутися до іноземної клініки та отримати копію ліцензії закордонного медзакладу (з офіційним перекладом українською мовою);
— обзавестися письмовим підтвердженням МОЗ України (або органів охорони здоров’я країни, де лікуватиметься працівник) про те, що конкретна закордонна клініка є закладом охорони здоров’я в загальному розумінні цього словосполучення для використання в Україні згідно із Законом № 2801.
* Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19.11.92 р. № 2801-XII.
Крім того, у вас має бути заява працівника з проханням оплатити його лікування (вартість ліків), а також підтвердні документи про необхідність проведення такої оплати. Гадаємо, що стане в нагоді список документів з попереднього розділу.
Вважаємо, що з вищезгаданими документами у вас є шанси виграти суд.
У розділі I Податкового розрахунку за формою № 1ДФ неоподатковувана цільова допомога на лікування відображається з ознакою доходу «169». З аналогічною ознакою відображають і неоподатковувану нецільову благодійну допомогу. А ось оподатковувану частину допомоги (якщо немає вищезгаданих доказів або не виконані інші умови) відображають з ознакою «126».
У будь-якому разі ЄСВ з допомоги на лікування не справляється (п. 14 розд. I Порядку № 1170 і п. 3.31 Інструкції № 5).
Усім здоров’я: і роботодавцям, і співробітникам!
висновки
Допомогу на лікування за кордоном можна видати безпосередньо працівнику. Щоб не утримувати ПДФО і ВЗ з допомоги на лікування, необхідно мати підтвердні документи.
У разі перерахування цільової допомоги на лікування закордонній клініці за необкладення її суми ВЗ і ПДФО доведеться поборотися.
Вартість лікування за кордоном, оплачена роботодавцем, не обкладається ЄСВ.
