* Див. «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 88, с. 5 і № 98, с. 18.
** Див. «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 5, с. 21.
«Нас … б’ють, а ми міцнішаємо». Така «суконна» правда «електронного» життя платників податків… На жаль, усі позитивні нормативні зміни, що відбулися з цього року, покликані поліпшити на практиці ситуацію з незаконними розірваннями договорів про визнання ЕД, надій платників особливо не виправдали.
Як відрізати «електронку»: новації ДФСУ
Як показує практика, після того, як з 1 січня законодавчі зміни «стратили» горезвісний «стан 9» (а також за компанію — «7» і «8»), фіскали не угамувалися, і навіть навпаки. Як і очікувалося, вони продовжують вдаватися до незаконного розірвання таких договорів, використовуючи, крім старих, ще й низку інших, не менш незаконних, приводів та прийомів. Замість скасованих «станів» вигадуються всілякі нові «стани N»…☹
У зв’язку з цим на останньому засіданні громадської ради при ДФСУ активно обговорювалися питання незаконного одностороннього розірвання фіскалами договорів про визнання ЕД. Крім того, там же обговорювалися й пов’язані з цим питання необґрунтованих затримок з боку ДФС при (пере)укладенні таких договорів…
Загалом, ситуація на практиці погіршилася, збагатившись при цьому новими, деколи навіть сміхотворними, приводами для розірвання договорів про визнання ЕД.
Але про це — нижче, а поки що вкотре нагадаємо читачам, що законних підстав для одностороннього розірвання договору про визнання ЕД у фіскалів є всього дві:
неподання платником нового посиленого сертифікату (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих і зміна платником місця реєстрації
До речі, зауважимо, що фіскали наприкінці минулого року прибрали з категорії 135.03 консультацію, в якій підтверджували, що в них є тільки ці два приводи для одностороннього розірвання. Утім, це не дивує — адже консультація настільки дисонувала з тодішньою і сьогоднішньою практикою. І, звичайно, із сумнозвісним наказом ДФСУ «Про забезпечення комплексного контролю податкових ризиків з ПДВ» від 28.07.2015 р. № 543 (далі — наказ № 543), яким затверджено згаданий «порядок відпрацювання».
Тепер зауважимо, що на зазначеному засіданні громадської ради при ДФСУ представники фіскалів виклали наступний (напевно, найбільш розхожий наразі) привід, який вони використовують для розірвання договорів про визнання ЕД. Податківці регулярно проводять звіряння, зокрема, відомостей з чинних договорів про визнання ЕД (та інших документів) з відомостями з ЄДР — головним чином, щодо керівника підприємства. І якщо відомості не збігаються, договір автоматично розривається.
При цьому представники ДФСУ на засіданні повідомили, що «ці заходи спрямовано на захист платників», а точніше — їх ПДВ-реєстраційної суми, розрахованої згідно з формулою СЕА з ПДВ, від шахрайських дій інших осіб.
Ну, по-перше, незрозуміло, в чому полягає суть такого «захисту» платників ПДВ — у позбавленні покупців податкового кредиту і створенні в такий спосіб зайвого податкового навантаження з ПДВ?.. Тобто потрапляння постачальника в цей новий «стан N» не обіцяє нічого хорошого не тільки йому, а і його покупцям…
А по-друге (і що найголовніше), жодних законодавчих підстав/виправдань для таких дій немає.
Старі-нові приводи
У світлі викладеного вище доречно пригадати зазначений наказ № 543 і затверджений ним Порядок взаємодії підрозділів ДФС при комплексному відпрацюванні податкових ризиків з ПДВ. Адже ним фіскали самі собі і розв’язали руки для незаконних односторонніх розірвань договорів на визнання ЕД. І «ноги» їх нових «станів N» ростуть якраз з цього документа. Нагадаємо тільки один фрагмент із нього, який, власне, і використовують фіскали в цілях відрізання «електронки»:
Керівник територіального органу ДФС у разі встановлення ознак фіктивності <…> суб’єкта господарювання на наступний робочий день <…> приймає рішення щодо розірвання всіх чинних договорів про визнання електронних документів
Нагадаємо, що ст. 551 Господарського кодексу України (далі — ГКУ) фіктивною вважає юридичну або фізичну особу, яка:
— зареєстрована (перереєстрована) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;
— не зареєстрована в державних органах, якщо обов’язок реєстрації передбачено законодавством;
— зареєстрована (перереєстрована) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння або управління підставним (неіснуючим), померлим, без вісті зниклим особам або таким особам, які не мали намірів проводити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;
— зареєстрована (перереєстрована) і здійснює фінансово-господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників.
Зауважимо, що передбачені в цій статті ознаки фіктивності (у тому числі і такі, як передача в управління особам, які не мають наміру проводити госпдіяльність або реалізовувати повноваження, а також проведення діяльності без відома засновників або призначених у законом порядку керівників) вимагають наявність у фіскалів відповідних доказів. Але, як ми й передбачали, здобуттям таких доказів вони себе абсолютно не утрудняють. Не говорячи вже про те, що, виходячи з норм ст. 551 ГКУ, рішення про фіктивність СПД повинно прийматись судом…
Адже, як випливає з того, що прозвучало на зазначеному засіданні громадської ради при ДФСУ, одного факту невідповідності наведених у договорі даних керівника даним в ЄДР уже для фіскалів вистачає, щоб вважати платника фіктивним і розривати договір (спираючись, схоже, на наказ № 543)…☹
Зауважимо, що на практиці мають місце також випадки
розірвання договорів про визнання ЕД через якісь дрібні неточності в реквізитах місцезнаходження та інших реквізитах платника, зазначених у такому договорі, якщо вони розходяться з тими його реквізитами, що значаться в ЄДР
Відомий навіть випадок розірвання договору з тієї причини, що в «місцезнаходженні» платника, зазначеному в договорі, не було наведено поштовий індекс (на відміну від таких самих даних у ЄДР)!..
Крім того, незважаючи на зміни в ПКУ, і після 1 січня тривають незаконні розірвання договорів через «відсутність платника за місцезнаходженням». Тож на практиці і «стан 9» все ще «недовмер»…
Що робити?
Як же боротися з таким зростаючим свавіллям?
Основні види/шляхи боротьби вже було озвучено в «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 88, с. 5. Нагадаємо, що коли фіскали вже розірвали договір, і вирішити питання «полюбовно» не виходить, ми радили активно скаржитися на сервіс ДФСУ «Пульс» та/або до прокуратури, адмінсуду, бізнес-омбудсмену тощо. Щось та спрацює.
Тим, кого ще фіскали не відрізали від «електронки», ми радили проаналізувати зміст своїх договорів про визнання ЕД. Ця порада все ще актуальна — постарайтеся не підставлятися їм хоча б з цього боку. Укладаючи нові договори про визнання ЕД (подовжуючи старі), будьте також дуже уважні при заповненні всіх (!) своїх реквізитів, щоб згодом вони не виявилися «вироком» вашому договору.
Крім того, при зміні керівника (якщо договір про визнання ЕД підписувався попереднім) можливий зазначений сюрприз від фіскалів у вигляді відрізання «електронки»…☹
Загалом, радимо вам боротися будь-якими згаданими вище засобами і не йти на поводі у фіскалів.
«Не варто прогинатися…»
висновки
- Фіскали для незаконного розірвання договорів про визнання ЕД використовують ще й нові, не менш незаконні, приводи. Наприклад, вони звіряють відомості з договорів про визнання ЕД з відомостями з ЄДР (у тому числі дані про керівника підприємства). І якщо відомості не збігаються, договір автоматично розривається.
- Платникам бажано чітко стежити за відповідністю даних, зазначених у договорах про визнання ЕД, даним в ЄДР. І контролювати цю відповідність при укладенні нових договорів (пролонгації старих).
- Якщо фіскали вже розірвали договір і вирішити питання «полюбовно» не виходить, активно скаржтеся на сервіс ДФСУ «Пульс» та/або до прокуратури, адмінсуду, бізнес-омбудсмену тощо.
