ПДВ-2016

«Ну что тебе сказать про…» ПДВ? Скажемо одразу, що СЕА не скасували — вона збережена практично в тому самому вигляді ☹. Ставки податку (20 %, 7 %, 0 %) і поріг для реєстрації платником ПДВ (1 млн грн.) теж не змінилися.

Загалом, щось підправили-зіпсували, щось (уключаючи пільги) зменшили-додали. Тож є що вивчати. Частина норм (у тому числі про відшкодування ПДВ) спрацьована не дуже якісно, «а в остальном, прекрасная маркиза…».

Тепер пройдемося окремими моментами.

База оподаткування: звичайна ціна замість собівартості

Зазнала змін «основна» база оподаткування ПДВ. Ці зміни до п. 188.1 ПКУ, перш за все, сподобаються виробникам товарів/послуг. Адже там для них «підретушували» норму про мінімальну базу оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг, відв’язавши її від собівартості* і прив’язавши до «звичайних цін».

* Тоді, нагадаємо, фіскали роз’яснювали, що при визначенні мінбази орієнтуватися слід було на показник виробничої собівартості. Детальніше на цю тему читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 91, с. 15.

Мінбаза для постачання решти товарів/послуг (не нижче ціни придбання) і постачання необоротних активів (не нижче балансової вартості) не змінилася.

Термін «звичайна ціна» прописано в п.п. 14.1.71 ПКУ таким чином:

звичайна ціна — ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін

Розумій як хочеш. Тому проблеми при перевірках все одно не виключаються, але відбиватися від донарахувань виробникам стане трохи легше. Особливо, якщо звернутися до п.п. 14.1.219 ПКУ. Згідно з ним ринкова ціна — це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності — однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Це означає, що «звичайність» низьких цін реалізованої продукції (послуг) можна доводити. У зв’язку з цим не виключаємо, що після таких змін дехто з торговців терміново почне імітувати виробництво…

Крім того, у п. 188.1 ПКУ узаконили невключення до бази оподаткування сум 5 % «роздрібного» акцизу. Раніше його теж не включали до бази оподаткування ПДВ, але на підставі роз’яснень ДФСУ в листах і БЗ, хоча з ПКУ випливало інше (див. про це в «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 82, с. 33).

Помилки в обов’язкових реквізитах ПН

У п. 201.10 ПКУ нарешті з’явилася ліберальна норма про те, що податкова накладна, що містить помилки в обов’язкових реквізитах (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що поставляється), період, сторони і суму ПЗ, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту. Сподіваємося, тепер бухгалтери значно менше докучатимуть один одному з приводу виправлення помилок не тільки в необов’язкових, а й в деяких обов’язкових реквізитах ПН. Зрозуміло, якщо помилки не заважають ідентифікувати предмет постачання і не впливають на суму ПЗ…

Але в яких же «обов’язреквізитах» ПН (крім згаданого УКТ ЗЕД) не можна помилятися взагалі ніколи? На наш погляд, це:

— дата складання ПН;

— податковий номер покупця (без правильного податкового номера продавця ПН узагалі не зареєструєш);

— ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні (утім, якщо ставка буде зазначена не та, але сума ПЗ буде правильною, то ПК покупець може відобразити).

В інших обов’язкових реквізитах, на нашу думку, цілком допустимі певні огріхи

Але водночас, якщо, наприклад, номенклатура буде прописана не з помилками, а зовсім не та, то проблем з ПК покупцю не уникнути.

Проте помилки в ціні постачання, якщо сума ПЗ буде правильною, цілком допустимі. У зв’язку з чим, вважаємо, що за необхідності в показнику ціни можна тепер наводити будь-яку кількість знаків після коми — щоб сума ПЗ у ПН вийшла правильною. Помилки в найменуванні постачальника і покупця, якщо їх податкові номери зазначені в ПН правильно, тепер, на наш погляд, цілком допустимі.

І ще — ми вважаємо, що це покращення поширюється на всі включення сум ПДВ до ПК, починаючи з 1 січня поточного року. При цьому не має значення — до або після цієї дати була виписана ПН з помилками, за якою відображається НК.

Додаток Д8 — новий механізм

Зміни, унесені до п. 201.10 ПКУ, істотно зачепили й механізм «роботи» заяви-скарги — додатка Д8 до декларації з ПДВ. Щоправда, сам факт подання Д8, як і раніше, не дає права на відображення ПК (зменшення ПЗ).

Скарга так само може подаватися не тільки покупцем на продавця, а й продавцем на покупця. Причини для подання скарги тепер розписано конкретніше.

Продавець, звичайно, подає її тільки з тієї причини, коли покупець не реєструє в ЄРПН «зменшуючий» РК продавця.

А ось покупець на продавця може подати скаргу в таких випадках:

— допущено помилки в обов’язкових реквізитах ПН/РК (тепер логічно скаржитися тільки при тих помилках, які не дозволять покупцеві відобразити ПК, — див. вище про покращення в цій частині*);

— продавець не виписав ПН/РК, або не зареєстрував ПН/РК в ЄРПН (і хоча в нормі йдеться про порушення граничних строків їх реєстрації, але якщо ПН/РК, хоч і з порушенням строку вже були зареєстровані, Д8 подавати немає сенсу).

* Утім, перестраховки не виключаються — примхливі покупці можуть подати Д8 і в разі наявності несерйозних помилок в «обов’язреквізитах» ПН…

Право на подання Д8 тепер зберігається за покупцем/продавцем протягом 365 днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний період, в якому помилився продавець/покупець (не виписав/не зареєстрував ПН/РК, «напортачив» в «обов’язреквізитах» ПН). Але враховуючи те, що ПН/РК мають «потенцію» протягом 365 днів з дати їх виписки, а зареєструвати їх в ЄРПН податківці дозволяють тільки в межах 180 днів, то після закінчення (залежно від ситуації) якогось з цих строків скаржитися вже буде безглуздо.

Водночас, на нашу думку, зараз цілком можна буде подати Д8 і за ПН/РК, що припадають датами на періоди до 2016 року — якщо не минули зазначені 180/365 днів. Можливо, хтось захоче так «насолити» своїм продавцям/покупцям і за минулі гріхи.

Додаються до Д8 ті самі копії первинних документів (що підтверджують оплату або постачання).

Тепер про вплив на недбалого контрагента. У п. 201.10 ПКУ зазначено, що протягом 15 днів з дня надходження заяви зі скаргою податковий орган зобов’язаний провести документальну позапланову виїзну перевірку продавця для з’ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов’язань з податку за такою операцією. Про покупця, щоправда, тут не згадується, зате про нього згадується в новому п.п. 78.1.9 ПКУ, що «узаконює» такі перевірки.

У зв’язку з цим було внесено зміни до п. 73.3, а також введено зазначений п.п. 78.1.9 ПКУ, згідно з яким подання Д8 тепер є підставою і для надсилання письмового запиту платнику, і для проведення документальної позапланової перевірки.

Вінцем таких перевірок можуть бути нові штрафи за помилки в обов’язкових реквізитах ПН, запроваджені з 01.01.2016 р. пунктом 120¹.4 ПКУ. Звичайно, вони застосовні тільки до продавців (детальніше про ці штрафи див. нижче).

Наскільки ефективно працюватиме новий «механізм Д8», покаже час. Але дуже схоже, що радість буде гарантована всім: і продавцям, і покупцям (і перевіряючим ☺).

ПН і РК: строки і дати

Строк реєстрації ПН (max). Почнемо з того, що до ПКУ так і не ввели норму, що встановлює граничний строк реєстрації ПН і РК в ЄРПН у 180 днів. Тому це обмеження у 180 (а не у 365 чи більше) днів і досі є «штучним», оскільки ґрунтується тільки на волюнтаризмі податківців. Детально про це беззаконня ми писали ще в «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 66, с. 13.

Строк реєстрації ПН (min). У п. 201.10 ПКУ також змінили абзац, що встановлює строк реєстрації ПН і РК в ЄРПН. Якщо раніше строк такої реєстрації становив 15 днів, що настають за датою складання ПН/РК, то зараз —

за датою виникнення ПЗ, відображених у відповідних ПН та/або РК

До відома грамотіїв, які «вдосконалили» цю норму, — за РК ПЗ можуть взагалі не виникати і навіть зменшуватися! До речі, якщо трактувати цю зміну буквально, то в «цікавому» стані можуть опинитися деякі зведені ПН. Адже за ними дата виникнення ПЗ — не «віртуальна», яку зараз зазначають у ПН (датою виписки), а перша подія, що буквально випливає з ПКУ, — і вона може вельми випереджати дату складання зведеної ПН…

Зміни до п. 192.1 ПКУ — ілюзія успіху? У «коригувальному» п. 192.1 ПКУ прибрали пропозицію, що стверджувала, що постачальник товарів/послуг має право зменшити суму ПЗ за «зменшуючим» РК тільки після його реєстрації в ЄРПН отримувачем. Проте приплив радості швидко переходить у її відтік, тільки-но пригадаєш, що в п.п. 192.1.1 ПКУ є аналогічна норма, яка продовжує там спокійнісінько перебувати. Загалом, схоже, просто усунено непотрібний повтор. Отже, без реєстрації покупцем «зменшуючого» РК в ЄРПН постачальник не зможе зменшити собі ПЗ.

Водночас проблема, в якому періоді продавцю проводити РК, зареєстровані отримувачем у наступному місяці, схоже, вже не тривожитиме вас! Річ у тім, що фіскали видали ще декілька листів, в яких зазначили, що продавець зменшує ПЗ за такими («перехідними») РК уже за декларацією за період, в якому РК було складено (див., наприклад, листи ДФСУ від 28.12.2015 р. № 27866/6/99-95-42-01-16-01 і № 27867/6/99-95-42-01-16-01). Звичайно — за умови своєчасної реєстрації покупцем такого РК в ЄРПН. Але найголовніше, що податківці наприкінці грудня в Базі знань (у категорії 101.23) розмістили консультацію аналогічного змісту.

РК прирівняли до ПН! У п. 198.6 ПКУ з’явилися РК. Нарешті в законодавців дійшли руки до того, щоб усунути недоробки в цій нормі. Текст цього пункту, що визначає, зокрема, дату відображення ПК, поширили і на ситуації коригування податкового кредиту. Тобто поряд із згадкою ПН з’явилася і згадка РК. Тепер для цілей відображення РК узаконено застосування тих самих правил, що і для відображення ПН, уключаючи застосування для РК строку «365 днів». Нагадаємо, що до цього для цілей відображення в податковому обліку РК доводилося вдаватися до аналогії з датами і строками, установленими в п. 198.6 ПКУ тільки для ПН.

Про другу зміну, унесену до п. 198.6, див. нижче в розділі про продаж заставного майна.

Старі та нові штрафи

Старі. Про те, що для цілей штрафування за ст. 120¹ ПКУ вже формально не потрібний порядок застосування цих штрафів, ви дізнаєтеся з «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 3, с. 2. Тому у зв’язку з виключенням з ПКУ п. 120¹.3

з 1 січня у фіскалів розв’язані руки для штрафування за несвоєчасну реєстрацію ПН і РК в ЄРПН

Причому відбитися від застосування санкцій за минулий рік — за ПН/РК, виписаними починаючи з 1 жовтня, — може бути достатньо важко. Адже за загальним правилом санкції щодо порушень, допущених у попередніх періодах, застосовуються в порядку та в розмірах, що діють на момент застосування санкцій.

Штрафи за несвоєчасну реєстрацію ПН/РК в ЄРПН, нагадаємо, передбачено в пп. 120¹.1 і 120¹.2 ПКУ (від 10 до 50 % від суми ПДВ залежно від кількості днів прострочення).

Нові. Ми вже зазначали, що в п. 120¹.4 ПКУ введено нові штрафи — як «батіг» для продавців, які нашкодили в «обов’язкових реквізитах» ПН.

По-перше, згідно з цим пунктом за результатами документальної позапланової виїзної перевірки, проведеної за заявою (Д8) покупця, за допущені помилки в «обов’язреквізитах» ПН (передбачених у п. 201.1 ПКУ) до продавця фіскали повинні спочатку застосувати штраф у розмірі 170 грн. і зобов’язати його виправити такі помилки.

По-друге, у разі невиправлення продавцем помилки протягом 15 календарних днів до нього вже починають застосовуватися серйозніші штрафи. Наведемо їх розміри в таблиці.

Навіщо знадобилася настільки детальна градація штрафу — для нас загадка…

Причому формально на ці штрафи продавець може нарватися і при тих помилках в «обов’язреквізитах», які зараз уже повинні давати покупцю право на ПК.

СЕА як СЕА…

З підзаголовка ви, мабуть, уже зрозуміли, що тут мало що змінилося. У формулу «ПН-щастя» офіційно «втиснули» показник ∑Овердрафт, який загалом і так брав участь у формулі згідно з п. 34 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ. Це, нагадаємо, сума середньомісячного розміру ПДВ від сум, за останні 12 звітних (податкових) місяців задекларованих до сплати до бюджету і погашених (або розстрочених/відстрочених)*.

* Для «сільгоспників», які застосовують спецрежим, — просто задекларованих.

Показник ∑Овердрафт, як і раніше, підлягає щоквартальному перерахунку за результатами попередніх 12 місяців. У молодих (у тому числі «новостворених») платників цей показник у формулі з’явиться тільки за підсумками кварталу, в якому минуть перші 12 місяців ПДВшного «стажу», — протягом перших 6 днів наступного кварталу.

Тобто тепер формула «ПН-щастя» має такий вигляд:

∑Накл = ∑НаклОтр + ∑Митн + ∑ПопРах + ∑Овердрафт - ∑НаклВид - ∑Відшкод - ∑Перевищ

Для «сільгоспспецрежимників» застережено, що показник ∑ПопРах не збільшується на суми коштів, що надійшли на СЕА-рахунок з додаткових СЕА-рахунків, призначених для «сільгосп-ПДВ». Інакше такі суми облікуються двічі.

У п. 200¹.6 ПКУ з’явився нехороший абзац, який встановлює, що повернення грошей з СЕА-рахунку на поточний рахунок платника може здійснюватися, тільки якщо таке зменшення загальної суми поповнення СЕА-рахунку (∑ПопРах) не призведе до формування від’ємного значення основного показника формули «ПН-щастя» — ∑Накл. Мабуть, скоро відновлять додаток 4 до декларації…

Отже, тепер є ще одне обмеження на повернення коштів із СЕА-рахунків. І якщо у вас ∑Накл не вистачить хоча б на 1 грн., то фіскали вам узагалі нічого не повернуть. Забавний той факт, що показник ∑Накл перебуває в постійній динаміці, чим напевно скористаються фіскали, щоб нічого нікому не повертати. Адже при поданні декларації (разом із додатком 4) показник ∑Перевищ може знизити вам суму регліміту і відповідно — суму до повернення. Загалом, тепер уже дійсно перерахування грошей на СЕА-рахунок стане дорогою в один кінець… ☹

Відшкодування ПДВ: здрастуй чи прощавай?

Одразу зазначимо, що норми з відшкодування прописані «з рук геть погано». Схоже «відшкодувальну» частину Закону № 909 переписували «на колінах» перед самим голосуванням. Ось і вийшло «те, що маємо»…

Почнемо з хорошого. Виключено п. 200.5 ПКУ — тобто тепер не зможуть відмовити у праві на відшкодування ПДВ особам, зареєстрованим платниками протягом 12 місяців до місяця, в якому подається заява на відшкодування, а також особам, в яких обсяг оподатковуваних ПДВ операцій менший, ніж сума бюджетного відшкодування.

Тепер про «глобальне».

З 1 лютого 2016 року (оскільки зміни до п. 200.7 ПКУ вносяться з цієї дати*) «відшкодувальники» будуть фактично розділені на два реєстри (списки) за заявами, поданими ними на відшкодування ПДВ. Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування повинні автоматично вноситися до відповідного Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку надходження. Перелік даних, які повинні відображатися в реєстрах, наведено в п.п. 200.7.1 ПКУ.

* Див. абзац другий п. 1 розд. ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909.

Умовно назвемо ці реєстри «а» і «б» (оскільки вони окремо згадані у відповідних підпунктах — «а» і «б» п.п. 200.7.1 ПКУ).

У чому ж їх відмінність?

Реєстр (список) «а». До нього увійдуть тільки «обрані» особи — які відповідають одночасно всім критеріям, наведеним у п. 200.19 ПКУ (ср. ). Левову частку цих критеріїв законодавці залишили з числа колишніх, що застосовувалися для тих, хто отримував відшкодування «автоматом». Проте їх «доопрацювали», так що реєстр «а» буде набагато меншим, ніж старий список «автоматників». Наприклад, п.п. 200.19.3 ПКУ вимагає, щоб платник мав необактиви, балансова вартість яких утричі перевищує суму до відшкодування, або отримав строком на рік/два фінгарантію від банку, а також (!) здійснював експортні операції, питома вага яких протягом попередніх 12 місяців сукупно становила не менше 40 % загального обсягу постачань.

Так от, судячи з цієї групи критеріїв,

до реєстру «а» зможуть потрапити тільки деякі експортери**

** Точніше, їх заяви на відшкодування ПДВ.

Звичайно, при цьому потрібно також дотримуватися критеріїв, наведених у пп. 200.19.1 і 200.19.2.

Крім того, не дуже зрозуміла згадка ФОП у п.п. 200.19.2 ПКУ. Адже п.п. 200.19.3 практично закриває їм шлях до реєстру «а». Оскільки у платників ПДВ ФОП-експортерів немає балансової вартості необактивів, то вони до реєстру «а» (за умови відповідності всім іншим критеріям) зможуть потрапити тільки за наявності гарантії банку…

Зауважимо також, що порядок визначення відповідності платника критеріям, зазначеним у п. 200.19 ПКУ, повинен затвердити Мінфін. І при цьому перевірка відповідності платника цим критеріям проводиться в автоматизованому режимі протягом 15 календарних днів після граничного терміну подання декларації. Схоже, з платників, які претендують на внесення до реєстру «а», вимагатимуть додаткові відомості в електронному вигляді, або удосконалять форму заяви (додаток 4 до декларації з ПДВ), інакше автоматизована перевірка відповідності критеріям неможлива.

У зв’язку з цим розчулила норма п. 200.21 ПКУ. З неї буквально випливає, що коли протягом 17 днів після граничного строку подання декларації фіскали не надішлють платнику детальних пояснень про його невідповідність критеріям п. 200.19 ПКУ, то такий платник вважатиметься відповідним. Тобто його тут же включать до списку «а»? І навіть якщо він узагалі не експортер?..

Реєстр (список) «б». Він основний — до нього потраплять особи, які «не вписалися» одразу в усі критерії п. 200.19 ПКУ. Цілком можливо, що подані одним і тим самим платником за різні звітні періоди заяви на відшкодування ПДВ можуть опинитися в різних списках. У тих випадках, коли такий платник у певному періоді перестав відповідати критеріям п. 200.19 ПКУ, або навпаки — став вписуватися в усі ці критерії.

Згідно з п. 200.10 ПКУ для підтвердження сум відшкодування і отримання на нього права податківці проводять камеральну перевірку даних декларації протягом 30 календарних днів, що настають за граничним строком її подання.

Але якщо відшкодування сформоване за рахунок від’ємного значення, накопиченого до 1 липня 2015 року та/або за рахунок придбань у сільгоспів-спецрежимників, то перевірка має бути документальною

Пункт 201.12 ПКУ протягом 5 робочих днів після закінчення перевірки зобов’язав податківців:

— або надати до Казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету;

— або за заявою платника провести таку суму в рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника за іншими платежами до держбюджету.

Якщо платник побажає змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування, він має право подати відповідну заяву до податкового органу, який протягом п’яти робочих днів з дня отримання такої заяви повинен її задовольнити.

До речі, згідно з п. 200.13 ПКУ Казначейство, отримавши від податківців висновок, має протягом 5 операційних днів перерахувати платнику суму відшкодування.

Але як все це відбуватиметься на практиці, поки що навряд чи комусь відомо. Як досі й не відомо, як відрізнятимуться строки відшкодування за реєстрами «а» і «б».

Звернемо увагу, що норма п.п. 200.7.2 ПКУ встановлює, що повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюватиметься у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до кожного відповідного Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Але оскільки порядок ведення та форма реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування мають бути затверджені Кабміном ( п.п. 200.7.1 ПКУ), то випливає, що низку важливих «відшкодувальних» питань законодавці віддали йому на відкуп. Тому доки не з’явиться цей норматив, навряд чи комусь (крім «своїх») хоч щось «по-новому» відшкодують.

Незрозумілий механізм відшкодування сум, які будуть заявлені в декларації за грудень 2015 року. Адже в січні вже набули чинності певні зміни, унесені до ст. 200 ПКУ (уключаючи зазначене скасування п. 200.5), але до 1 лютого все ще діє «автоматичний» п. 200.18 ПКУ. Не виключено, що доведеться чекати «доки рак (тобто — Кабмін) свисне» і запрацює нова система.

Доля невідшкодованих сум, заявлених з 1 липня 2015 року* до 1 січня 2016 року, також чітко не прописана. Мабуть, їх повинні відшкодовувати-невідшкодовувати за правилами, що діяли в попередній редакції ст. 200 ПКУ.

* Згідно з п. 37 підрозд. 2 розд ХХ ПКУ бюджетне відшкодування сум ПДВ, задекларованих до відшкодування до 1 липня 2015 року, здійснюється в порядку, визначеному ст. 200 ПКУ в редакції, що діяла станом на 1 липня 2015 року.

В цілому нові норми про відшкодування ПДВ породили чимало запитань. Чекаємо відповідей і … відшкодування ☺.

«Сільгоспи» і ПДВ

Як відомо, «сільгоспспецрежимну» ст. 209 ПКУ депутати «поховати» не дали, проте її норми з 1 січня зазнали певних змін. Але діяти в новому вигляді ст.209 поки що приписано тільки до 2017 року (п.п. 4 п. 2 розд. ХІХ ПКУ).

Частина з того ПДВ, який раніше у «спецрежимників» ішов на спецрахунок або залишався в себе (згідно з п. 200.18), тепер сплачуватиметься до бюджету

Причому розподіл на «собі» і «до бюджету» тепер залежить від видів сільгоспдіяльності, в яких працює «спецрежимник». Причому ці види розділили досить своєрідно (див. новий п. 209.19 ПКУ або коди УКТ ЗЕД у таблиці нижче).

Позитивна різниця між ПЗ і ПК за звітні періоди, починаючи з 2016 року, має перераховуватися в таких пропорціях:

Для цілей виведення конкретних ПДВшних результатів за видами операцій, що передбачають різні пропорції розподілу ПЗ з ПДВ, п.п. «а» п.п. 209.15.1 ПКУ тепер установлює два спеціальні механізми розподілу ПК. Перший — за товарами, послугами та необактивами, що використовуються для виробництва сільгосп- і несільгосппродукції, другий — для розподілу ПК, що належить до сільгосппродукції, між різними з трьох перелічених вище видів сільгоспоперацій (для тих, у кого таких видів декілька).

Причому кожного місяця ці частки розподілу ПК доведеться перераховувати, оскільки для їх розрахунку беруться обсяги постачань за попередні 12 послідовних місяців.

Ще у таких «щасливців», цілком можливо, буде й розподіл вхідного ПДВ за ст. 199 ПКУ. Хоча скасування з 2016 року низки сільгосппільг з ПДВ, про що — див. нижче, в декого з них може зняти проблеми ще й з таким розподілом. Загалом, особливо «погорбатитися» доведеться «спецрежимникам», які здійснюють з трьох зазначених декілька видів операцій, що передбачають різні пропорції розподілу ПДВ. Рахувати їм доведеться багато, схоже, і декларацій з ПДВ подавати їм доведеться теж багато ☹.

Зміни до п. 198.5 ПКУ

По-перше, у кінець п.п. «а» п. 198.5 ПКУ додали фразу: «і місце постачання яких знаходиться за межами митної території України». Тим самим закрили прогалину, що утворилася в цій нормі з 1 липня 2015 року унаслідок «ляпу» законодавців, — адже «вхідний» ПК, відображений за придбаннями, пов’язаними з операціями з місцем постачання «за межами», не потрібно було компенсувати ПЗ.

По-друге, операції, пільговані за вже згаданим нами п. 197.11 ПКУ (міжнародна технічна та гуманітарна допомога) вивели з-під дії п. 198.5. Тобто весь відображений ПК, пов’язаний з такими операціями, не повинен тепер компенсуватися нарахуванням ПЗ. Відповідну зміну було внесено і до п. 199.6 ПКУ, що виключило операції, пільговані за п. 197.11, з перерахунку за ст. 199 ПКУ.

Крім того, тепер п. 198.5 (і ст. 199) не поширюються на операції, пільговані з ПДВ згідно з пп. 26, 45 і 46 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ.

По-третє, у самому фіналі п. 198.5 з’явився новий абзац, що стосується нестач товарів, виявлених при вибірковій (частковій) інвентаризації, проведеній при перевірці на вимогу податкового органу. Щодо таких товарів у нестачі зазначено, що вони

вважаються використаними поза господарською діяльністю платника. Наслідки — нарахування ПЗ згідно з п.п. «а» цього самого пункту 198.5 ПКУ

Тож чекайте почастішання інвентаризацій «за нуждою», тобто — на вимогу податківців при перевірках ПДВ (і не тільки його)! Нагадаємо, що право вимагати при перевірках проведення інвентаризацій ОЗ, інших ТМЦ (і готівки) «дароване» фіскалам п.п. 20.1.9 ПКУ.

Оподаткування заставного майна

Спеціально для банків та інших фінустанов (у тому числі ломбардів) до ПКУ було внесено низку змін, покликаних поліпшити таким платникам механізм оподаткування ПДВ операцій з реалізації заставного майна. А саме:

— у новому п. 189.15 ПКУ при продажу банками (і іже з ними) заставного майна, отриманого у власність шляхом звернення на нього стягнення, базою оподаткування ПДВ визначена позитивна різниця між ціною постачання і ціною придбання такого майна. Ціна придбання визначається як вартість майна, за якою воно перейшло банку (іншій фінустанові) у власність. У разі придбання майна у платника ПДВ ціна придбання визначається з урахуванням ПДВ (!). Але при цьому зроблене застереження: якщо щодо такого майна суми ПДВ банком, іншою фінустановою були включені до ПК, то ними застосовується п. 198.5 ПКУ. Мабуть, це застереження стосується того майна, яке банки (тощо) набули до 1 січня 2016 року. Оскільки з введенням в дію з цієї дати нового механізму оподаткування ПДВ заставного майна відображення за ним «вхідного» ПК для банків (тощо) виключається. Адже при обчисленні бази враховується ціна придбання з урахуванням ПДВ;

— у п. 197.12 ПКУ з’явився другий абзац, який пільгує з ПДВ зазначені вище операції банків та інших фінустанов з постачання заставного майна, — але тільки в тій частині вартості майна, за якою воно було придбане у власність у рахунок погашення зобов’язань за договором кредиту (позики). При цьому, нагадаємо, що абзац перший цього пункту так само пільгує — без жодних обмежень — операції банків (та інших фінустанов) з постачання майна, отриманого у власність шляхом його стягнення з осіб, які не є платниками ПДВ.

Виходячи з викладеного робимо висновок, що нова «базова» норма п. 189.15 ПКУ стосується тільки заставного майна, придбаного у платників ПДВ. І обкладатимуться ПДВ (за наявності позитивної різниці) тільки операції з таким майном. Річ у тім, що в п. 189.15 ПКУ є не дуже вдала фраза «у разі придбання майна у платника ПДВ», яка створює ілюзію, що оподатковуватися повинні і постачання заставного майна, стягнутого з неплатників ПДВ. Проте збережений «в оригіналі» перший абзац п. 197.12 ПКУ такий фіскальний підхід спростовує;

— з п. 198.6 ПКУ вилучено восьмий абзац — про те, що ПК банківськими установами повинен відображатися — «при отриманні ними права власності на заставне майно». Зміна зрозуміла, оскільки ПК за таким майном банками вже взагалі відображатися не повинен (див. вище).

Інші важливі зміни

«Що впало, те пропало…». У п. 43.4 ПКУ запроваджено спеціальну норму про те, що

всі надміру сплачені суми ПДВ повертаються виключно на рахунок платника в системі СЕА

Ну а про те, як повертати гроші з СЕА-рахунку за участі додатка 4 до декларації з ПДВ, усі вже чудово знають… Ну дякуємо й за це, а то податківці минулого року просто «бортували» повернення платникам переплат з ПДВ — під тим, мовляв, соусом, що немає механізму. Ну що ж, тепер він, нібито, з’явився…

«Декларація» на папері? У п. 49.4 ПКУ з'явилася норма, що коли податківці в односторонньому порядку розривають договір про визнання електронних документів, платник може подати декларацію нарочним або поштою.

Good-bye, «стани» 9 і 7. З п. 184.1 ПКУ вилучено п.п. «ж», що передбачав анулювання податківцями реєстрації платника ПДВ у разі, коли в ЄДР зроблено запис про відсутність особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу. Ця зміна йде в ув’язці з прогресивними змінами, унесеними з 1 січня 2016 року до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 р. № 755-IV (див. про них у «Податки та бухгалтерський облік, 2016, № 1-2, с. 27). Отже, «стан 9» і «стан 7» «пішли у безвість». Туди їм і дорога…

Пільги-непільги. Прибрали п. 197.21 ПКУ, що передбачав ПДВшну пільгу для певних операцій з постачання (перепродажу) в Україні та з вивезення в режимі експорту певних зернових культур товарних позицій 1001 — 1008 згідно з УКТ ЗЕД і технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД. Відповідно з 1 січня 2016 року «віддав кінці» і п. 15² підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ (що повинен був «тягнути» цю пільгу аж до 2017 року). Отже, з 1 січня будь-які постачання зернових і технічних культур повинні обкладатися ПДВ (експортні — за нульовою ставкою).

У «пільгово-транзитному» п. 197.8 ПКУ тепер є спеціальне застереження, що не пільгуються послуги, пов’язані з транзитом газу через територію України.

У п. 197.11 ПКУ розширили пільги з гуманітарної та міжнародної технічної допомоги.

Платників-банкрутів до 2020 року звільнили від оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів (послуги не згадані!) при розрахунках з кредиторами згідно з планом реструктуризації або планом санації, затвердженим згідно з відповідними законами ( п. 46 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ). Це правильно — тут хоча б старі борги погашалися, а так би ще й плодилися безнадійні нові…

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу щодо створення передумов для нової моделі ринку природного газу» від 24.11.2015 р. № 812-VIII на півтора року — до 1 липня 2017 року звільнені від ПДВ операції з постачання на митній території України вугілля та/або продуктів його збагачення, але передбачено можливість відмовитися від застосування такої пільги взагалі або на певні періоди. Крім того, для тих, хто буде пільгуватися, передбачено незастосування п. 198.5 ПКУ щодо залишків товарів/послуг і необактивів, за якими раніше було відображено ПК ( п. 45 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ).

Касовий метод. Тим самим Законом № 812-VIII до 1 липня 2017 року запроваджено касовий метод визначення ПЗ і ПК з ПДВ для операцій з постачання (у тому числі оптом), передачі, розподілу електричної та/або теплової енергії, постачання вугілля та продуктів його збагачення, а також прописано нормальний порядок складання зведених ПН за такими постачаннями ( п. 44 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ).

висновки

• СЕА збережена практично в тому самому вигляді. Ставки податку (20 %, 7 %, 0 %) і поріг для реєстрації платником ПДВ (1 млн грн.) теж не змінилися.
• Мінімальна база оподаткування ПДВ у «виробничників» тепер прив’язана не до собівартості, а до звичайних цін.
• Тепер ПН, що містить помилки в обов’язкових реквізитах (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що поставляється), період, сторони і суму ПЗ, є підставою для віднесення покупцем сум ПДВ до податкового кредиту.
• Змінено механізм впливу на контрагента шляхом подання заяви — додатка Д8 до декларації. «Під це» введено нові штрафи до продавця за помилки в обов’язкових реквізитах ПН.
• Відшкодування ПДВ тепер має здійснюватися згідно з новими правилами — за двома реєстрами у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до кожного відповідного Реєстру заяв про повернення.