Кожна праця потребує винагороди. За роботу, виконану за трудовим договором, працівник отримує плату. Детальна розшифровка виплат, які може отримати найманий працівник від роботодавця, міститься в Інструкції № 5, розробленій відповідно до Закону про оплату праці. Причому усі ці виплати наведено у прив’язці до структури заробітної плати.
Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівнику за виконану ним роботу. Сукупність усіх витрат на оплату праці формує фонд оплати праці (далі — ФОП). Він складається з:
— фонду основної заробітної плати;
— фонду додаткової заробітної плати;
— інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Разом з виплатами, що входять до ФОП, у Інструкції № 5 наводяться інші виплати, які не належать до ФОП. Серед них найчастіше зустрічаються лікарняні, допомога по вагітності та пологах (далі — декретні), вихідна допомога, матеріальна допомога разового характеру.
Інакше кажучи, Інструкція № 5 дає нам можливість розглянути практично усі можливі види виплат, що нараховуються (надаються) найманим працівникам їх роботодавцями. Пройти повз такий «скарб» ми не могли. Тому вирішили скористатися нею, щоб відповісти на запитання, озвучені вище в преамбулі. Причому для зручності сприйняття усю інформацію щодо виплат працівникам ми занесли до таблиці (див. с. 7). Як нею користуватися? Зараз розповімо.
Таблиця має 11 граф. У перших двох зазначено пункт (підпункт) Інструкції № 5 та вид виплати відповідно.
Завдяки інформації, наведеній у графах «Розрахунок середньої зарплати», ви знатимете, чи слід включати до розрахунку середньої зарплати згідно з Порядком № 1266 або № 100 ту чи іншу виплату, нараховану найманому працівнику. Що це за Порядки?
Порядком № 1266 роботодавці користуються, коли розраховують середню зарплату для оплати періодів тимчасової непрацездатності та відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами. Звернемо вашу увагу на те, що цей Порядок було викладено в новій редакції, яка набрала чинності 4 липня 2015 року.
Її застосовуємо при визначенні суми лікарняних/декретних за страховими випадками, що настали починаючи з 04.07.2015 р.
Сподіваємося, що всі лікарняні листи, відкриті до цієї дати, вже оплачено. Тому тут при визначенні видів виплат, які беруть участь у розрахунку лікарняних та декретних, «відштовхуватимемося» від нової редакції. Так які ж виплати потраплять до розрахунку? Ті, що були нараховані в розрахунковому періоді і увійшли до бази справляння ЄСВ у складі заробітної плати.
Відповідно до Порядку № 100 обчислюють середню зарплату:
— для оплати періоду відпустки (4-та графа таблиці);
— для оплати часу виконання працівниками державних та громадських обов’язків у робочий час (5-та графа таблиці);
— у разі потреби розрахунку вихідної допомоги при звільненні (5-та графа таблиці);
— для оплати праці у відрядженні (5-та графа таблиці);
— у інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати здійснюються виходячи з середньої заробітної плати.
При обчисленні середньої заробітної плати згідно з Порядком № 100 враховують виплати, перелічені в п. 3 цього документа. Крім того, при розрахунку середньої зарплати для оплати часу відпусток у фактичний заробіток включають також виплати за час, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов’язків, службового відрядження тощо), а також лікарняні та декретні. Перелік виплат, що не беруть участі в розрахунку середньої заробітної плати, наведено в п. 4 Порядку № 100.
Інформація щодо необхідності індексації відповідних видів доходів, нарахованих фізичним особам, а також їх компенсації у зв’язку з порушенням строків виплати наведена у графах з відповідними назвами. Нагадаємо, що загальні принципи проведення індексації встановлено Законом про індексацію, а також Порядком № 1078. У свою чергу, питання проведення компенсації регулюються Законом про компенсацію та Порядком № 159. Детально питання індексації та компенсації були розглянуті в «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 22.
Також зауважимо, що ми щомісяця публікуємо величини приросту індексів споживчих цін для індексації заробітної плати та обчислення суми компенсації за затримку виплати доходів.
У графі «ПДФО (ознака доходу)» наведено відомості про те, які виплати, зазначені в Інструкції № 5, входять, а які не входять до бази обкладення ПДФО, як ці виплати відобразити в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ. Зверніть увагу: до бази оподаткування включають виплати, перелічені в ст. 164 ПКУ. Не обкладають ПДФО доходи фізосіб, зазначені в ст. 165 ПКУ. Проте і ті й інші виплати мають бути відображені в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ з відповідною ознакою доходу.
Графа «ПСП» буде вам підказкою, якщо необхідно з’ясувати, які «трудові» виплати беруть участь у порівняльних розрахунках при визначенні права працівника на застосування податкової соціальної пільги (далі — ПСП). І тут важливо врахувати таке. Для цілей обкладення ПДФО ПКУ розглядає заробітну плату ширше, ніж Закон про оплату праці та Інструкція № 5. Так, наприклад, він прирівнює до заробітної плати:
— лікарняні (див. абзац третій п.п. 169.4.1 ПКУ);
— дивіденди на користь фізичних осіб (у тому числі нерезидентів) за акціями або іншими корпоративними правами, які мають статус привілейованих чи інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів або суми, яка є більшою, ніж сума виплат, розрахована на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану платником податку (див. п.п. 170.5.3 ПКУ).
Тому для визначення переліку виплат, які входять до складу заробітної плати, можна використовувати Інструкцію № 5, але тільки в частині, що не суперечить ПКУ (див. консультацію фахівця ДФСУ в «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 52, с. 40). З розмірами та правилами застосування ПСП вам допоможуть розібратися «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 12 .
Наступна графа призначена для побратима ПДФО. Здогадалися, про кого йдеться? Авжеж, — це саме він, військовий збір (ВЗ) — хоч запроваджений тимчасово, але, здається, може залишитися надовго. Об’єктом обкладення збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ. При цьому звільнені від обкладення ВЗ доходи, які згідно з розд. IV ПКУ не підлягають оподаткуванню або обкладаються ПДФО за нульовою ставкою, крім доходів, зазначених у пп. 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 ПКУ.
Ну і остання графа для ЄСВ. З цього року ми більше не утримуємо ЄСВ з доходів працівників. Залишилися тільки нарахування на базу справляння ЄСВ. Які виплати можуть потрапити до цієї бази? Перелічимо їх (див. ст. 7 Закону № 2464):
1) заробітна плата за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці. При визначенні виплат, які належать до заробітної плати, слід використовувати Інструкцію № 5;
2) оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів фондів соціального страхування та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами;
3) суми винагороди, що виплачується фізособам-непідприємцям, за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Не включають до бази нарахування ЄСВ виплати, зазначені в Порядку № 1170.
Зверніть увагу! Особливий порядок справляння ЄСВ передбачено ст. 7 Закону № 2464 для осіб:
— які одержують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць;
— яким після звільнення з роботи нарахована заробітна плата (дохід) за відпрацьований час або згідно з рішенням суду — середня заробітна плата за вимушений прогул.
У цих випадках ЄСВ справляють із суми, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.
Візьміть до уваги: нарахування ЄСВ здійснюють у межах максимальної величини. З 01.01.2016 р. вона дорівнює 25 розмірам прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб*. З суми доходу працівника, що перевищує зазначену максимальну величину, ЄСВ не справляють.
* У 2016 році розмір максимальної величини бази нарахування ЄСВ дорівнює: з січня по квітень — 34450 грн., з травня по листопад — 36250 грн., у грудні — 40000 грн.
Проте якщо стосовно основного працівника база нарахування ЄСВ не перевищує розміру МЗП**, ЄСВ розраховують як добуток розміру МЗП та встановленої ставки ЄСВ за умови:
** Мінімальна заробітна плата, встановлена законом на місяць, за який отримано дохід. У 2016 році її розмір у розрахунку на місяць дорівнює: з січня по квітень — 1378 грн., з травня по листопад — 1450 грн., у грудні — 1600 грн.
— перебування в трудових відносинах повний календарний місяць
чи
— відробітку усіх робочих днів звітного місяця.
Вимогу щодо сплати ЄСВ з МЗП не застосовують:
— якщо ЄСВ нараховують на доходи, отримані не за основним місцем роботи;
— якщо до бази нарахування ЄСВ працівника застосовують пільгові ставки (8,41 %, 5,3 %, 5,5 %);
— у випадку якщо базу нарахування ЄСВ визначено щодо працівника, якому надано відпустку без збереження заробітної плати відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.
І ще один важливий момент. У таблиці знак «+» у відповідній графі означає, що виплата включається до розрахунку середньої зарплати/індексується/підлягає компенсації/обкладається ВЗ, ПДФО, ЄСВ. Знак «-» означає протилежне.
