Що можна вносити до статутного капіталу?
Незалежно від того, коли прийнято рішення про внесок (при формуванні статутного капіталу або пізніше — при його збільшенні), внести до статутного капіталу можна такі види активів ( ч. 2 ст. 115 ЦКУ, ч. 1 ст. 86 ГКУ, абз. 1 ст. 13 Закону про госптовариства):
— грошові кошти (у тому числі в іноземній валюті);
— цінні папери (акції, облігації, ощадні та інвестиційні сертифікати тощо);
— рухоме майно (майно, яке можна вільно переміщати у просторі ( ч. 2 ст. 181 ЦКУ), — це може бути як індивідуально визначене майно (транспортні засоби, обладнання, комп’ютерна техніка), так і майно, визначене родовими ознаками (товари, що вимірюються в кілограмах/тоннах, сировина, матеріали тощо));
— нерухоме майно (будівлі, споруди, будинки, квартири, земельні ділянки та інші об’єкти, переміщення яких неможливе без їх знецінення і зміни призначення);
— майнові права (право користування майном (у тому числі земельними ділянками), майнові права на об’єкти інтелектуальної власності (літературні та художні твори, комп’ютерні програми, бази даних, винаходи, корисні моделі, торгові марки та ін.), частка у статутному капіталі тощо).
Водночас урахуйте: для деяких суб’єктів господарювання щодо предмета вкладу діють спеціальні обмеження. Наприклад, банки і страхові компанії мають право здійснювати внески тільки грошовими коштами (абз. 14 ст. 2 Закону про страхування, абз. 2 ст. 32 Закону про банки).
Запам’ятайте:
якщо внесок здійснюється майном або майновими правами, його потрібно оцінити
Грошова оцінка вкладу здійснюється за згодою учасників товариства. А у випадках, установлених законом, проводиться незалежна експертна оцінка ( ч. 2 ст. 115 ЦКУ). Порядок оцінки внесків має бути застережений в установчих документах (лист Держкомпідприємництва від 26.12.2007 р. № 9705).
Урахуйте також: щодо деяких підвидів з перелічених видів активів законодавством установлено обмеження — їх вносити до статутного капіталу не можна. Про те, що відносять до таких «заборонених» активів, розповість таблиця.
Активи, які не можна вносити до статутного капіталу
| Вид активу | Підстава |
| бюджетні кошти | |
| кошти, одержані у кредит або під заставу | |
| векселі | |
| облігації (розміщення підприємством для формування та збільшення свого статутного капіталу) | |
| боргові емісійні цінні папери акціонерного товариства (АТ), емітентом яких є засновник цього АТ | |
| майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону або за рішенням органу місцевого самоврядування не підлягає приватизації | |
| майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачене законом | |
| право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності | ч. 3 ст. 1021 ЗКУ, ч. 3 ст. 407 ЦКУ |
| майно боржника з дня винесення ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, крім випадків, прямо передбачених законом | |
| право на оренду земельної ділянки державної та комунальної власності, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 81 Закону № 161 | ч. 1 ст. 81 Закону № 161 |
| право на земельну частку (пай) — до набуття чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01.01.2017 р. | п. 14 розд. Х ЗКУ |
| земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства і товарного сільськогосподарського виробництва, — до набуття чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01.01.2017 р. | п. 15 розд. Х ЗКУ |
| майно, обмежене або заборонене для цивільного обороту | додаток 1 до постанови № 2471 |
| особисті немайнові права інтелектуальної власності, особисті немайнові блага | |
| право участі в товаристві як особисте немайнове право | |
| військове майно | п. 2 постанови № 313 |
| * Незважаючи на те що в ч. 3 ст. 86 ГКУ мова йде про формування статутного капіталу, вказане обмеження поширюється на будь-яку операцію внесення вкладу, в тому числі і на поповнення статутного капіталу (див. лист Держкомпідприємництва від 18.03.2005 р. № 1768 (далі — лист № 1768), постанову ВГСУ від 10.03.2011 р. № 4/89). | |
Крім того, внесок до статутного капіталу не може бути здійснений шляхом заліку вимог до товариства ( ч. 2 ст. 144 ЦКУ). Причому, ураховуючи неоднозначність трактування цієї норми, до заліку не варто вдаватися не тільки при формуванні статутного капіталу, а й при його збільшенні (детальніше див. с. 38).
«Формуючий» та «збільшуючий» внески — у чому різниця?
Як ми вже зазначили, первинні та додаткові внески можуть бути здійснені одними й тими самими видами активів. Тобто тут між ними відмінностей немає. Немає відмінностей і в порядку їх обліку (детальніше про облік внесків див. статтю на с. 9). Але є між ними одна принципова різниця, про яку слід пам’ятати. Полягає вона в тому, що «формуючий» (первинний) внесок для більшості господарських товариств має бути внесено не пізніше одного року з дати реєстрації товариства.
Так, для ТОВ відповідну вимогу містить ч. 1 ст. 52 Закону про госптовариства. Ті самі правила діють для товариств з додатковою відповідальністю (ТДВ) (ч. 3 ст. 65 Закону про госптовариства). Протягом року повинні сплатити свої первинні вклади й учасники командитного товариства (ч. 3 ст. 80 Закону про госптовариства). Засновники АТ повинні сплатити повну вартість придбаних акцій до дати затвердження результатів розміщення першого випуску акцій (ч. 3 ст. 11 Закону про АТ). Тільки для учасників повного товариства строк унесення первинного внеску законодавством не обмежений — його встановлюють в засновницькому договорі ( ч. 2 ст. 120 ЦКУ). Ну і приватні підприємства щодо цього теж законодавчо не обмежені. А от
стосовно додаткових внесків граничних строків унесення законодавство не встановлює ні для кого
Тому будь-яке підприємство, незалежно від своєї організаційної форми, має право врегулювати це питання самостійно. Для цього воно просто включає відповідне положення до статуту або до протоколу загальних зборів, на яких прийнято рішення про збільшення статутного капіталу. Якщо цього не зробити, то контролювати виконання зобов’язання учасника буде набагато складніше. Хоча суди в такому разі «прив’язуються» до строків, установлених для первинних внесків (див., наприклад, постанову ВГСУ від 07.10.2008 р. у справі № 29/618-07).
Фінансовий стан інвестора — чи потрібно підтверджувати?
Оскільки законодавство забороняє використовувати для формування статутного капіталу деякі види коштів (зокрема, бюджетні кошти, а також кошти, одержані у кредит або під заставу), закладений у ньому й механізм контролю за їх походженням. Здійснюється він шляхом перевірки фінансового стану інвестора. Так, ч. 3 ст. 86 ГКУ встановлює:
— фінансовий стан засновників — юридичних осіб щодо їх спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду господарського товариства у випадках, передбачених законом, має бути перевірений незалежним аудитором (аудиторською організацією) в установленому порядку;
— майновий стан засновників — громадян має бути підтверджений довідкою органу доходів і зборів про подану декларацію про майновий стан та доходи.
Як бачимо, згідно з наведеною нормою фінансовий стан засновників — юридичних осіб перевіряється тільки у випадках, передбачених законом. Такий випадок один — установлений він абз. 4 ст. 13 Закону про госптовариства і стосується засновників публічних акціонерних товариств (ПАТ). Тобто
фінансовий стан юридичної особи необхідно перевіряти тільки в разі, якщо така особа є засновником ПАТ
А ось для перевірки майнового стану засновників-громадян жодні додаткові умови не передбачені. Тому згідно з ч. 3 ст. 86 ГКУ будь-який засновник господарського товариства — громадянин має підтвердити свій майновий стан довідкою з податкової.
Як її отримати?
Відповідь дають податківці (див. БЗ 103.24): фізична особа (у тому числі нерезидент), яка планує здійснювати внесок до статутного фонду, подає до контролюючого органу (за місцем обліку) декларацію про майновий стан і доходи. А потім, за зверненням платника, цей орган у десятиденний строк видає довідку про її подання для підтвердження майнового стану. При цьому фіскали зазначають, що строк подання декларації, установлений п.п. 49.18.4 ПКУ, на випадки подання декларації з метою виконання ч. 3 ст. 86 ГКУ не поширюється. А довідку вони видають згідно з п. 179.12 ПКУ (текст роз’яснення див. на с. 43).
До речі, на думку контролерів, звільнення від подання декларації, передбачене п. 179.2 ПКУ, на цей випадок не діє (див. лист ДПАУ від 01.10.2007 р. № 4781/П/17-0715).
Урахуйте також: з листа Держкомпідприємництва від 23.03.2004 р. № 1776 випливає, що вимога про підтвердження фінансового стану має бути виконана як при формуванні статутного капіталу, так і при його збільшенні. Побічно підтверджує це їхній же лист № 1768. Адже в ньому зазначено, що при збільшенні статутного капіталу мають бути враховані норми ч. 3 ст. 86 ГКУ. Зверніть увагу: формально підтвердження вимагає тільки фінансовий стан засновників. А ось підтверджувати фінансовий стан нових учасників ч. 3 ст. 86 ГКУ не вимагає. З цієї причини поширення дії цієї норми на збільшення статутного капіталу виглядає, щонайменше, дивно.
Ну а підбиваючи підсумок, зауважимо: все зазначене зовсім не означає, що підтвердження фінстану інвестора — обов’язкова для підприємства процедура. Адже ст. 17 Закону № 755 необхідності надання відповідного підтвердження не передбачає. Податківці теж не можуть зобов’язати подати декларацію в цьому випадку (див. рішення ВАСУ від 23.02.2012 р. № К-12362/09). Тож жодної відповідальності за «непідтвердження» ані підприємству, ані громадянину-інвестору не світить.
Порядок збільшення статутного капіталу
Перш за все запам’ятайте:
статутний капітал господарського товариства можна збільшити тільки після того, як усі учасники повністю внесуть свої первинні вклади (оплатять акції)
Винятком є випадки, прямо передбачені законом (ч. 4 ст. 16 Закону про госптовариства).
При цьому на законодавчому рівні порядок збільшення статутного капіталу затверджено тільки для ПАТ і приватних акціонерних товариств (ПрАТ) (див. Порядок № 822). А ось решта підприємств установлюють його самостійно і закріплюють відповідні положення у статуті (засновницькому договорі).
У загальному випадку цей порядок виглядатиме так:
1. Прийняття рішення про збільшення статутного капіталу і внесення змін до установчих документів.
Рішення про збільшення статутного капіталу оформляють протоколом загальних зборів учасників. Одночасно загальні збори затверджують нову редакцію статуту. Якщо товариство засноване однією юридичною або фізичною особою, воля засновника про збільшення статутного капіталу закріплюється рішенням власника.
У протоколі зборів (рішенні власника) слід зазначити таку інформацію:
— джерело збільшення статутного капіталу (додаткові внески або реінвестиція дивідендів);
— розмір збільшення статутного капіталу;
— перерозподіл часток учасників, якщо він станеться у зв’язку зі збільшенням статутного капіталу;
— форму, в якій відбуватиметься збільшення статутного капіталу (грошові кошти, основні засоби, нематеріальні активи, ТМЦ тощо).
Урахуйте: якщо збільшення статутного капіталу відбувається за рахунок внесків нових учасників, додаткові внески здійснюються не всіма засновниками або всіма, але в сумах, не пропорційних їх первинним часткам, то після збільшення статутного капіталу частка кожного із засновників зміниться. Якщо такі наслідки небажані, «непропорційних» додаткових внесків краще уникати, а при входженні нових учасників засновникам теж доведеться «розщедритися».
До речі, зверніть увагу: додаткові внески учасників ТОВ не впливають на розмір їх частини у статутному капіталі, якщо інше не передбачено статутом (ч. 2 ст. 51 Закону про госптовариства). Проте на додаткові внески при збільшенні статутного капіталу ця норма не поширюється. У ній ідеться про додаткові внески, що здійснюються згідно з ч. 4 ст. 144 ЦКУ. Детальніше про них див. с. 36.
2. Реєстрація змін до ЄДР.
Відомості про розмір статутного капіталу і частки кожного учасника відображаються в Єдиному державному реєстрі ( п.п. 15 п. 2 ст. 9 Закону № 755). А тому збільшення статутного капіталу обов’язково потрібно зареєструвати. Для цього держреєстратору слід подати такі документи ( п. 4 ст. 17 Закону № 755):
1) заяву про держреєстрацію змін у відомості про юридичну особу, що містяться в ЄДР;
2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчену копію) рішення про внесення змін до установчих документів;
3) документ, що підтверджує реєстрацію іноземної особи у країні її місцезнаходження (витяг з торговельного, банківського, судового реєстру тощо), — у випадку змін, пов’язаних із входженням до складу засновників (учасників) іноземної юридичної особи;
4) документ про сплату адміністративного збору;
5) установчий документ у новій редакції.
Разом з цими документами подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія), що засвідчує повноваження представника, який подає документи, крім випадків, коли відомості про його повноваження вже містяться в ЄДР ( п. 19 ст. 17 Закону № 755).
Подати ці документи слід протягом трьох днів з дати прийняття рішення про внесення змін до установчих документів (ч. 2 ст. 7 Закону про госптовариства).
Реєстратор (за відсутності підстав для зупинки розгляду документів і відмови в держреєстрації) протягом 24 годин вносить зміни до ЄДР, а також формує та оприлюднює на порталі електронних сервісів виписку, результати надання адміністративних послуг у сфері держреєстрації та статутні документи юридичної особи ( п.п. 1 п. 1 ст. 26, пп. 8 і 9 п. 2 ст. 25 Закону № 755).
Урахуйте:
рішення про збільшення статутного капіталу набирає чинності з дня внесення змін до державного реєстру
Про це одноголосно твердять ч. 3 ст. 87 ГКУ і ч. 2 ст. 16 Закону про госптовариства.
3. Фактичне здійснення внеску.
Про порядок здійснення внеску та його облік див. статтю на с. 9.
висновки
- Внески до статутного капіталу (як первинні, так і додаткові) можуть здійснюватися грошовими коштами, цінними паперами, майном, а також майновими правами.
- Фінансовий стан інвестора — фізичної особи підтверджувати необов’язково. Адже відповідальності за непідтвердження немає.
- Порядок збільшення статутного капіталу господарські товариства (крім АТ) установлюють самостійно і закріплюють відповідні положення у статуті (засновницькому договорі).
- Основною відмінністю між первинним і додатковим внеском є те, що строку внесення для додаткових внесків законодавство не встановлює — його визначають в установчих документах.
