Оплата праці

Системи оплати праці. Законодавець зафіксував у ст. 96 КЗпП і ст. 6 Закону про оплату праці можливість застосування разом з тарифною системою оплати праці, інших систем. Але при цьому повинна бути виконана умова, що такі («інші») системи оплати праці також формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників.

Тобто встановити всім працівникам підприємства оклади (ставки) на одному рівні, аргументуючи тим, що на цьому підприємстві застосовується не тарифна, а інша система оплати праці, не вийде.

Ставки. Оклади. З 01.01.2017 р. мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) працівника не може бути нижчий прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Тобто при визначенні мінімального посадового окладу (тарифної ставки) відштовхуємося від розміру прожитмінімуму, а не від мінімальної заробітної плати, як це було раніше.

Якщо працівник з погодинною оплатою праці, мінімальний розмір годинної тарифної ставки розраховуємо самостійно, поділивши суму прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня 2017 року, на середньомісячну норму тривалості робочого часу.

Мінгарантії. Розмір зарплати за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчий розміру мінімальної заробітної плати* (див. ст. 3¹ Закону про оплату праці).

* На 2017 рік мінімальна зарплата в місячному розмірі встановлена на рівні 3200,00 грн., а в погодинному — 19,34 грн.

Причому якщо минулого року з мінімальною зарплатою порівнювали «голий» оклад (тарифну ставку), установлений працівникові, то з 2017 року в порівняльних розрахунках беруть участь трудові виплати, нараховані працівникові за виконану норму праці, за винятком:

— доплат за роботу в несприятливих умовах праці й умовах підвищеного ризику для здоров’я;

— доплат за роботу в нічний і наднормовий час, роз’їзний характер праці;

— премій до святкових і ювілейних дат.

Порівняльні розрахунки проводимо в порівнянних умовах. Тобто якщо працівник:

— виконав місячну (годинну) норму праці, відпрацювавши всі дні (години) за графіком роботи, то нараховану йому зарплату порівнюємо з «мінімалкою» в місячному розмірі (мінзарплатою в погодинному розмірі, помноженому на норму праці працівника);

— не виконав місячну (годинну) норму праці, наприклад, у зв’язку з роботою в умовах неповного робочого часу (за сумісництвом), хворобою, відпусткою, прогулом, простоєм тощо, нараховану йому заробітну плату за фактично відпрацьований час порівнюємо з показником мінімальної заробітної плати, визначеним пропорційно виконаній нормі праці (відпрацьованому часу).

Якщо фактична зарплата працівника виявилася вищою «мінімалки», нараховуємо працівникові фактичну зарплату. Якщо ж перемогла «мінімалка», додатково розраховуємо і нараховуємо працівникові «трудову» доплату. Її величина дорівнює різниці між мінімальною зарплатою, визначеною пропорційно виконаній нормі праці (відпрацьованому часу), і фактичною зарплатою працівника.

«Трудову» доплату розраховуємо наприкінці поточного місяця. При розрахунку суми авансу (заробітної плати за першу половину місяця) обчислювати «трудову» доплату пропорційно відпрацьованому часу не потрібно.

Виплачуємо «трудову» доплату працівникові в загальній сумі заробітної плати за другу половину місяця.

Що ще ми писали на цю тему