Погодьтеся, для того, щоб розібратися в нюансах певного питання, спершу потрібно розуміти, про що у принципі йдеться. Більше того, оскільки дивіденди породжують ще й певні податкові зобов’язання, їх необхідно відрізняти від інших виплат. Тому почнемо з того...
Що таке дивіденди?
Законодавчих визначень декілька. Одне з них передбачено ПКУ.
Відповідно до п.п. 14.1.49 Кодексу дивіденди — це платіж, що здійснюється юрособою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів, цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів, цінних паперів) у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
До дивідендів прирівнюються також платежі у грошовій формі, що здійснюються юрособою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв’язку з розподілом чистого прибутку (його частини).
Одразу звернемо вашу увагу: визначення, викладене в ПКУ, використовується виключно в цілях оподаткування.
Крім того, якщо ми говоритимемо про сплату авансового внеску з податку на прибуток, визначення дивідендів матиме свої особливості (детальніше про дивіденди в цілях оподаткування читайте на с. 8 цього номера).
Інше визначення міститься в ч. 1 ст. 30 Закону про АТ. Воно більш спеціальне та адаптоване під особливості акціонерного товариства. Третє визначення можна вивести з одного з невід’ємних прав кожного учасника — права брати участь у розподілі прибутку і отримувати його частину (дивіденди) ( п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦКУ; ч. 1 ст. 88 ГКУ; ч. 8 ст. 41, ч. 1 ст. 60 Закону про госптовариства).
Незважаючи на таку різноманітність, усі вони мають приблизно одну й ту саму суть.
Дивіденди — це частина прибутку, що розподіляється між учасниками (акціонерами)
Звідси такі висновки: по-перше, виплачувати дивіденди не можуть госпсуб’єкти, в яких отримання прибутку не є метою. Відповідно, неприбутківці випадають.
По-друге, дивіденди можуть виплачуватися тільки тоді, коли прибуток є.
Проте наявність прибутку не означає, що товариство зобов’язане його розподілити між своїми учасниками (акціонерами). Тобто, по суті, це право, а не обов’язок.
До цього нас підводить і те, що рішення про подальшу долю отриманого прибутку, виплату дивідендів перебувають у виключній компетенції загальних зборів учасників (акціонерів)( п. 12 ч. 2 ст. 33 Закону про АТ, ч. 1 ст. 59 у поєднанні з п. «д» частини п’ятої ст. 41 Закону про госптовариства).
Хоча з кожного правила бувають винятки. Наприклад, виплата дивідендів за привілейованими акціями для АТ є обов’язком. Але про це ми поговоримо дещо пізніше.
Крім того, поняття «прибуток» досить багатогранне і вимагає уточнення. І тут під прибутком слід розуміти саме бухгалтерський (як правило, це важливо при розподілі прибутку за періоди до 2015 р.). Такий висновок дозволяє зробити п.п. 14.1.49 ПКУ. На цій згадці ми тимчасово попрощаємося з основним податковим законом.
Проте слід пам’ятати, що «не все те золото, що блищить». Деякі виплати в розумінні господарського та цивільного законодавства не потрапляють під визначення дивідендів.
Наприклад, виплати в разі виходу учасника з ТОВ. На перший погляд, схоже на дивіденди. Однак у межах ст. 54 Закону про госптовариства йдеться про частину вартості майна ТОВ, що пропорційна частці учасника. Джерелом же дивідендів є прибуток.
Не можна вважати дивідендами і виплати у процесі ліквідації товариства, оскільки після остаточних розрахунків з контрагентами кошти, що залишилися, прибутком теж не назвеш.
Рухаємося далі. Наступне на черзі запитання...
Як розраховувати розмір дивідендів?
АТ. Якщо говорити про акціонерні товариства, то відповідь на це запитання дасть нам саме визначення дивіденду з ч. 1 ст. 30 Закону про АТ. Це частина прибутку з розрахунку на одну належну акціонеру акцію певного типу та/або класу.
Зазначимо: Закон про АТ виділяє два типи акцій — прості та привілейовані. Відрізняються вони, у тому числі, способом обчислення дивідендів.
Візьмемо прості акції.
Розмір дивідендів за простими акціями визначається рішенням загальних зборів виходячи з номінальної вартості кожного цінного паперу з урахуванням їх кількості у кожного власника
Якщо брати привілейовані акції — ситуація така. Тут розмір дивідендів визначається у статуті акціонерного товариства. Це може бути, наприклад, фіксований мінімальний розмір дивідендів за відсутності прибутку і додаткові виплати в разі, якщо він з’являється.
До речі, привілейовані акціонери завжди залишаються «у виграші». Їм дивіденди необхідно виплатити в будь-якому разі.
Прибуток є? Виплачуємо «привілейованим» у першу чергу.
Прибутку не вистачає? Його зовсім немає? Використовуємо кошти резервного капіталу товариства або спеціального фонду для виплати дивідендів за привілейованими акціями.
ТОВ. Розмір дивідендів тут визначається пропорційно частці у статутному капіталі товариства.
Яким чином оформити документально?
Отже, з розміром дивідендів ми визначилися. Тепер розберемося з алгоритмом дій при документальному оформленні їх виплати.
Крок перший. Прийняття рішення про розподіл прибутку.
Рішення про розподіл прибутку та виплату дивідендів приймається на загальних зборах і оформляється протоколом.
Хоча якщо у складі, наприклад, АТ тільки один акціонер — такий намір оформляється рішенням ( ч. 2 ст. 49 Закону про АТ).
Крок другий. Наказ про виплату дивідендів.
На цьому етапі в ТОВ директор (дирекція) видає наказ на підставі рішення загальних зборів учасників. Вищий виконавчий орган АТ наказ складає не тільки на підставі протоколу зборів, а й на підставі рішення наглядової ради. Саме в компетенції останньої перебуває визначення порядку і строків виплати дивідендів ( ч. 4 ст. 30 Закону про АТ).
Крок третій. ТОВ. І, нарешті, завершальний етап для товариства з обмеженою відповідальністю — безпосередня виплата дивідендів.
Її можна здійснити як на банківський рахунок учасника, так і готівкою через касу товариства.
Крок третій. АТ. У АТ в алгоритмі з’являється додатковий крок. Товариство в порядку, встановленому статутом, повідомляє акціонерів про дату, розмір, порядок і строки виплати дивідендів. При цьому публічне АТ протягом 10 днів з дня прийняття рішення про виплату дивідендів за простими акціями повідомляє про це на фондову біржу (біржі), в реєстрі якої(их) перебуває таке товариство.
Крок четвертий. АТ. І завершальний крок для акціонерного товариства — безпосередньо виплата дивідендів. Вона може здійснюватися як через депозитарну систему України, так і безпосередньо акціонерам (на банківський рахунок або через касу товариства). У будь-якому разі, конкретний спосіб виплати дивідендів визначають загальні збори своїм рішенням ( ч. 5 ст. 30 Закону про АТ).
Ще раз пробіжимося алгоритмом, представивши його у формі схеми.
З якою періодичністю можуть виплачуватися дивіденди?
Якщо говорити про ТОВ, то жодних обмежень законодавство не встановлює. Тут необхідно керуватися положеннями конкретного статуту і рішеннями загальних зборів. Не заперечує цього і Мін’юст. Про що він і висловився в листі від 10.06.2011 р. № 379-0-2-11-8.1. При цьому не важливо, виплачуватимуться дивіденди за рік або, наприклад, за квартал.
Але зверніть увагу: чи працює товариство на підставі модельного статуту, затвердженого постановою КМУ від 16.11.2011 р. № 1182? Якщо це так, то розподіл прибутку проводиться один раз за підсумками календарного року протягом першого кварталу року, наступного за звітним (п. 30 Статуту).
А що ж з акціонерними товариствами?
Усе дещо ускладнюється. Дивіденди можуть виплачуватися один раз на рік.
Щорічні збори акціонерів проводяться не пізніше 30 квітня року, наступного за звітним. При цьому питання про розподіл прибутку обов’язково виноситься на порядок денний ( абз. 3 ч. 2 ст. 32 Закону про АТ).
Крім того, за простими акціями виплати проводяться у строк не більше шести місяців з дня прийняття рішення загальними зборами. Хоча найвищий орган може цей термін зменшити. Тоді орієнтуємося на його конкретне рішення. Що ж до привілейованих акцій, то тут строк — не більше шести місяців після закінчення звітного року.
Чи можна виплачувати дивіденди за минулі роки?
Можна.
Однак потрібно виходити з того, чи є цей самий прибуток, який можна було б розподілити. Оскільки саме він є джерелом дивідендів.
Є прибуток цього року, та ще й залишилося щось після минулого — чудово! Ви можете розподілити всі кошти між учасниками.
Звітний рік видався не зовсім «урожайним», але є нерозподілений прибуток попередніх періодів? Дивіденди також можна виплатити. Про це ми вже якось згадували на сторінках нашого видання*.
* Див. «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 57, с. 45.
Якщо ж прибуток не спостерігається ні в цьому, ні в попередніх періодах — на жаль, виплатити дивіденди не вдасться.
Чи можна змусити товариство виплатити дивіденди?
Можна.
Проте за умови, що загальними зборами було прийнято рішення про розподіл прибутку та виплату дивідендів. Крім того, акціонер має бути внесений до списку тих, хто має право на отримання частини прибутку. Якщо цього не сталося — усі спроби невдоволеного учасника (акціонера) будуть марні. Таку позицію у своїх постановах займає як ВСУ**, так і ВГСУ***.
** Див. п. 35 постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2008 р. № 13.
*** Див. п. 3.1 постанови Пленуму ВГСУ від 25.02.2016 р. № 4.
Рішення було прийнято? Учасник може сміливо йти до суду і в примусовому порядку стягувати з товариства належне.
А ось ображений акціонер, окрім Феміди, може призвати на допомогу нотаріуса. Згідно з абз. 4 ч. 2 ст. 30 Закону про АТ останній робить виконавчий напис на документах, що дозволяють стягнути дивіденди в безспірному порядку. Відповідний перелік затверджено постановою КМУ від 29.06.1999 р. № 1172.
Більше того,
учасник (акціонер) у суді може зажадати додатково 3 % річних і інфляційних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦКУ,
оскільки невиплата дивідендів відповідно до рішення загальних зборів є порушенням грошового зобов’язання.
Чи є обмеження на виплату дивідендів?
Так, є.
По-перше, обмеження, які не жаліють ані ТОВ, ані АТ. Ідеться про виплату дивідендів за наявності заборгованостей перед державою. А саме коли майно товариства, яке стане джерелом виплати дивідендів, потрапило під податкову заставу.
Нагадаємо: відчужувати будь-яке майно, що перебуває в податковій заставі, можна тільки за узгодженням з контролюючим органом ( п. 92.1 ПКУ).
Крім того, якщо товариство перебуває у процесі банкрутства, виплата дивідендів повинна узгоджуватися з розпорядником майна (ч. 5 ст. 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.92 р. № 2343-XII).
Також не варто забувати про обмеження на готівкові розрахунки, установлені НБУ.
Детальніше про ці та інші обмеження на дивіденди, що виплачуються готівкою, читайте на с. 41.
Сюди ж віднесемо випадки, коли товариство само володіє часткою у статутному капіталі (акціями) (наприклад, викупило в учасника (акціонера)). У такому разі дивіденди на «самовикуплені» частки юрособі не виплачуються.
До речі, якщо акціонер продає свої цінні папери після складання списків «дивідендників»*, але перед безпосередньою виплатою частини прибутку,
* Осіб, які мають право на отримання дивідендів.
право на отримання дивідендів залишається в того, хто значиться у списках
Таке правило встановлює абзац четвертий ч. 4 ст. 30 Закону про АТ.
По-друге, обмеження для акціонерних товариств, що передбачені ст. 31 Закону про АТ і ч. 3 ст. 158 ЦКУ.
Так, товариство не має права приймати рішення про виплату дивідендів і здійснювати їх виплату, якщо:
1) звіт про результати розміщення акцій не було зареєстровано в установленому порядку;
2) власний капітал товариства менший, ніж сума його статутного, резервного капіталів і розміру перевищення ліквідаційної вартості привілейованих акцій над їх номінальною вартістю;
3) статутний капітал не внесено в повному обсязі.
Крім того, АТ не має права виплачувати дивіденди за простими акціями в разі, якщо:
1) товариство має зобов’язання з викупу акцій в акціонерів (у випадках, передбачених ст. 68 Закону про АТ);
2) поточні дивіденди за привілейованими акціями виплачено не повністю.
Навіть для «привілейованих» осіб є обмеження. Акціонерне товариство не приймає рішення про розподіл дивідендів і не виплачує їх за привілейованими акціями, якщо звіт про результати розміщення акцій не зареєстровано в установленому законодавством порядку.
До того ж, повинна дотримуватися чітка черговість за класами таких акцій. Доки не виплачені поточні дивіденди за цінними паперами більш пріоритетного класу, решта власників привілейованих акцій дивідендів не отримають.
Тут зазначимо: привілейовані акції додатково можуть підрозділятися на класи. Вони встановлюються у статуті конкретного АТ. Залежно від класу цінного паперу може відрізнятися обсяг прав їх власника, а також черговість виплати дивідендів.
У цілому юридичний бік дивідендного питання простий і складний одночасно. Однак це всього лише одна грань. Про інші премудрості читайте далі на сторінках номера.
висновки
- Законодавство не встановлює обмежень на періодичність виплати дивідендів для ТОВ.
- Наявність прибутку не зобов’язує товариство розподіляти її між учасниками і виплачувати дивіденди, крім випадків, передбачених законодавством.
- АТ зобов’язане виплатити дивіденди власникам привілейованих акцій, навіть якщо прибуток відсутній.
- Учасник (власник простих акцій) може стягнути дивіденди у примусовому порядку тільки у разі, коли товариство прийняло рішення про розподіл прибутку і проведення таких виплат.
