Підготовка РРО до використання

4.1. Обов’язкові реквізити фіскальних чеків

Пункт 2 ст. 3 Закону про РРО зобов’язує суб’єктів господарювання видавати особі, яка отримує або повертає товар (отримує послугу або відмовляється від неї), при отриманні товарів (послуг) розрахунковий документ установленої форми. Водночас суб’єкт господарювання повинен забезпечити відображення в такому документі всіх обов’язкових реквізитів.

Які реквізити є обов’язковими, установлює Положення № 13*. У ньому визначено форми та зміст розрахункових документів, які потрібно видавати, зокрема, при здійсненні розрахунків у сфері торгівлі, ресторанного господарства і послуг для підтвердження факту:

* Норми Положення № 13 не поширюються на розрахункові проїзні та перевізні документи на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті, квитки на міські і приміські автомобільні маршрути, міський електротранспорт, білети державних лотерей, квитанції на послуги поштового зв’язку.

— продажу (повернення) товарів;

— надання послуг;

— отримання (повернення) коштів.

У разі відсутності хоча б одного з обов’язкових реквізитів документ не вважається розрахунковим (п. 3 розд. І Положення № 13)

При цьому нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, загрожує обернутися для суб’єкта господарювання штрафними наслідками (про них ви можете дізнатися в розділі 8 на с. 79).

Форми розрахункових документів можна знайти в додатках до Положення № 13. Причому зауважте: взаєморозташування написів і даних на полях цих форм є рекомендованим, а не обов’язковим (п. 4 розд. І Положення № 13).

Як повинні виглядати чеки РРО**, ви побачите далі (на с. 35 і 37), а наразі звернемо вашу увагу на загальні вимоги до них.

** У цьому номері ми не розглядаємо обов’язкові реквізити фіскального касового чека за операціями прийняття та переказу готівкових грошових коштів через ПТКС.

Так, написи, зазначені у зразках чеків у кутових дужках (наприклад, <Найменування господарської одиниці> або <Назва товару (послуги)>), означають надруковані в розрахунковому документі конкретизовані дані про суб’єкта господарювання, товар, послугу тощо.

Крім обов’язкових реквізитів, розрахункові документи, які друкуються РРО на паперовому носії, можуть містити додаткові відомості про проміжний підрахунок загальної суми за чеком, суму здачі та інші дані. Зокрема, це може бути інформація, визначена технічними вимогами до спеціалізованих РРО.

Важливим є питання про мову розрахункових документів. Чи обов’язково вона має бути українською? У Положенні № 13 про це нічого не сказано. Водночас відповідь на подібне запитання можна знайти в категорії 109.07 БЗ. Щоправда, однозначністю вона не відрізняється. Фіскали відповідають досить розмито:

«Державною мовою в Україні є українська мова.

Поряд з державною мовою при здійсненні повноважень місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування можуть використовуватися російська та інші мови національних меншин у межах і порядку, що визначаються законами України».

Тобто начебто натяк на те, що разом з українською розрахункові документи можна складати іншими мовами нацменшин, у ній присутній. Але прямо про це податківці не говорять. Тому все ж таки безпечніше буде друкувати чеки РРО українською мовою. До такого варіанта фіскали точно причепитися не зможуть.

Тепер поговоримо про те, які ж обов’язкові реквізити згідно з Положенням № 13 мають бути у:

— фіскальному касовому чеку на товари (послуги);

— фіскальному касовому чеку видачі коштів.

Фіскальний касовий чек на товари (послуги)

Фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі — касовий чек) — це розрахунковий документ, надрукований РРО при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Форму № ФКЧ-1 касового чека наведено в додатку 1 до Положення № 13. Його обов’язкові реквізити зазначено в п. 2 розд. ІІ цього Положення. Ви можете знайти їх у табл. 4.1.

Таблиця 4.1. Обов’язкові реквізити касового чека

Зауважте: касовий чек не вимагає наявності печатки магазину і штампу «сплачено» на звороті чека. Про це раніше зазначали фіскали у своєму роз’ясненні, наведеному в категорії 109.10 БЗ*.

* Це роз’яснення переведено в розряд нечинних у зв’язку із затвердженням Положення № 13, проте ми не вважаємо, що думка податківців із цього приводу змінилася.

Форму касового чека (№ ФКЧ-1) наведено в додатку 1 до Положення № 13. У ньому зазначено всі обов’язкові реквізити**. Проте взаєморозміщення написів і даних на полі цього документа, як ми вже зазначали, є рекомендаційним, а не обов’язковим. З формою № ФКЧ-1 ви можете ознайомитися, звернувшись до рис. 4.1.

** Крім обов’язкових реквізитів, що додатково зазначаються в разі застосування платіжного термінала, з’єднаного або поєднаного з РРО, при проведенні розрахунків з використанням електронних платіжних засобів.

Щодо рядків касового чека зауважимо таке:

1) рядки 5 і 6 повторюються відповідно до кількості різних назв товарів (послуг), оплачених за одним касовим чеком. У разі, коли кількість придбаного товару (обсяг отриманої послуги) дорівнює одиниці виміру, відомості про товар (послугу) можна друкувати в одному рядку. Якщо РРО працює з цінами (тарифами), що включають ПДВ, то в касовому чеку друкується вартість кожного товару (послуги) з урахуванням ПДВ, інакше — вартість без урахування ПДВ (п. 3 розд. ІІ Положення № 13);

2) рядок 7 повторюється відповідно до кількості різних форм оплати. У разі здійснення оплати тільки в готівковій формі рядок 7 можна не друкувати (п. 4 розд. ІІ Положення № 13);

3) рядки 9 і 10 повторюються відповідно до кількості податкових груп за різними ставками ПДВ та акцизного податку. Дозволяється не друкувати рядки за податковими групами, де сума ПДВ або акцизного податку дорівнює нулю (п. 5 розд. ІІ Положення № 13).

Фіскальний касовий чек видачі коштів

Фіскальний касовий чек видачі коштів (далі — видатковий чек) — це розрахунковий документ, надрукований РРО при проведенні розрахунків у разі видачі коштів покупцю при поверненні товару*, рекомпенсації послуги, прийнятті цінностей під заставу і в інших випадках (п. 1 розд. ІІІ Положення № 13).

* Про те, як провести через РРО видачу грошових коштів при поверненні товару, див. на с. 50.

Відмінності між обов’язковими реквізитами видаткового і касового чеків мінімальні. Так, видатковий чек повинен містити такі обов’язкові реквізити (п. 2 розд. ІІІ Положення № 13):

— найменування господарської одиниці;

— адреса господарської одиниці;

— для суб’єктів господарювання, зареєстрованих платниками ПДВ, — індивідуальний податковий номер платника ПДВ відповідно до даних Реєстру платників ПДВ. Перед таким номером друкують великі літери «ПН»;

— для суб’єктів господарювання, які не є платниками ПДВ, — податковий номер або серію та номер паспорта (для фізосіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта). Перед таким податковим номером (серією і номером паспорта) друкують великі літери «ІД»;

— кількість і вартість поверненого товару (обсяг отриманої послуги, що рекомпенсується) — якщо кількість поверненого товару (обсяг отриманої послуги, що рекомпенсується) не дорівнює одиниці виміру;

— вартість одиниці виміру товару (послуги);

— назва операції виплати або назва товару (послуги);

— літерне позначення ставки ПДВ праворуч від надрукованої суми коштів, що видаються;

— позначення форми виплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) і суму коштів за цією формою виплати;

— загальну суму виданих коштів у межах чека, перед якою друкують слово «СУМА» або «УСЬОГО»;

— для суб’єктів господарювання, зареєстрованих платниками ПДВ, окремим рядком зазначають літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами). На початку рядка проставляється великими літерами «ПДВ»;

— для суб’єктів господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів і зареєстровані платниками акцизного податку, окремим рядком наводять розмір ставки такого податку і загальну суму акцизного податку за всіма зазначеними в чеку товарами. При цьому на початку рядка друкують назву такого податку: повну («Акцизний податок») або, у разі необхідності, скорочену (наприклад, «АП»). Такий реквізит можна не відображати у видаткових чеках, що друкуються РРО, версії внутрішнього програмного забезпечення яких уключено до Держреєстру до набуття чинності наказом № 13 (11.03.2016 р.);

— порядковий номер видаткового чека, дату (день, місяць, рік) і час (година, хвилина) проведення розрахункової операції;

— фіскальний номер РРО, перед яким друкуються великі літери «ФН»;

— напис «ВИДАТКОВИЙ ЧЕК» і найменування або логотип виробника.

Більше про деякі з цих реквізитів можна дізнатися з табл. 4.1 (див. с. 32).

Крім того, видатковий чек повинен містити додаткові обов’язкові реквізити, перелічені в п. 6 розд. ІІ Положення № 13, у разі застосування платіжного термінала, з’єднаного або поєднаного з РРО, при проведенні розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки). З ними ви також можете ознайомитися в табл. 4.1 на с. 32.

У видатковому чеку, надрукованому РРО, що забезпечує окреме накопичення у фіскальній пам’яті додатних і від’ємних сум, перед сумою виданих коштів може друкуватися знак «-» (мінус).

По-хорошому, усі моделі РРО повинні володіти такою здатністю, адже це одна з установлених законом фіскальних вимог до РРО. Так, у п. 27 Вимог № 199 зазначено, що накопичення і занесення інформації до фіскальної пам’яті РРО повинні здійснюватися окремо для сум, що стягуються з покупця (клієнта), і для сум, що виплачуються покупцю (клієнту). Якщо все ж РРО не може окремо накопичувати у фіскальній пам’яті додатні та від’ємні суми розрахунків, то готівка видається за допомогою операції «службова видача».

Майте на увазі: заборонено реєструвати через РРО від’ємні суми з використанням операції «сторно» (п. 7 розд. ІІІ Порядку № 547-1).

Форму видаткового чека № ФКЧ-2 наведено в додатку 2 до Положення № 13. Вашій увазі її представлено на рис. 4.2*.

* Тут не наведено додаткові обов’язкові реквізити, які повинні відображатися в разі проведення розрахунків за допомогою платіжних карток.

Зверніть увагу: рядки 5, 6, 7, 9 і 10 у видатковому чеку відображаються за таким самим принципом, як і в касовому чеку (див. с. 36).

4.2. Програмуємо РРО

Пункт 11 ст. 3 Закону про РРО зобов’язує суб’єктів господарювання проводити розрахункові операції через РРО з використанням режиму попереднього програмування назви (для палива — із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД), цін товарів (послуг) і обліку їх кількості.

У цьому режимі до оперативної пам’яті РРО вносять назву і ціну одиниці виміру товару з присвоєнням кожному товару його специфічного коду (штрих-коду). Для чого це потрібно? Таке програмування дозволяє за допомогою ручного введення або сканування з упаковки коду товару ідентифікувати його назву і ціну, що зазначаються в чеку РРО. Причому згідно з Вимогами № 14 електронний контрольно-касовий реєстратор у режимі попереднього програмування повинен дозволяти заносити до оперативної пам’яті фіскального блоку не менше 5000 описів товарів/послуг при кількості символів опису не менше 24.

Запам’ятайте: попередньому програмуванню підлягають тільки назва та ціна товару (послуги), що реалізується. Кількість же товару попередньо програмувати не потрібно. Суб’єкту господарювання необхідно тільки забезпечити належний облік кількості реалізованих товарів через РРО, щоб у чеку відображалася кількість проданого покупцю товару.

А хто проводить програмування РРО

Якщо у штаті суб’єкта господарювання є відповідні фахівці, то можна вдатися до їх допомоги. Якщо ж такими фахівцями господарюючий суб’єкт не володіє, то необхідно звернутися до ЦСО.

Урахуйте: за проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування назви (для палива — із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості передбачено відповідальність. Про неї ви можете дізнатися в розділі 8 на с. 79. Ну а поки що не будемо про сумне, а детальніше розглянемо окремі нюанси програмування РРО.

Назва товару

Спершу розберемося, що законодавець має на увазі під назвою товару (послуги). Визначення цього поняття знаходимо в п. 2 розд. 1 Положення № 13. Згідно з ним назва товару (послуги) — це слово, поєднання слів або слова та цифрового коду, які відображають споживчі ознаки товару (послуги) та однозначно ідентифікують товар чи послугу в документообігу суб’єкта господарювання.

З цього визначення випливає, що не можна запрограмувати тільки назву товару (наприклад, «Садочок апельсиновий»), оскільки воно не дозволяє зрозуміти, що є товаром і для чого він потрібен (не відображає його споживчі властивості). Водночас не можна запрограмувати і просто вид товару («сік») без його назви, оскільки він вказує не на конкретний товар, а на цілу їх групу, тобто не дозволяє ідентифікувати товар. Таким чином, до пам’яті РРО потрібно занести як вид товару, так і його індивідуальну назву (наприклад, «Сік Садочок апельсиновий»).

Поставтеся до цього вкрай серйозно! Адже якщо податківці, влаштувавши перевірку, виявлять, що РРО неправильно друкує назву товару, вони покарають вас за всією суворістю закону (про відповідальність див. на с. 79).

Ураховуючи, що кількість символів, призначених для програмування назви товару, обмежена, цей реквізит можна запрограмувати у скороченому вигляді (наприклад, «Сік Садоч апельс»). При цьому

уникайте скорочень, які допускають різні тлумачення

Наприклад, скорочення «цук» може означати «цукор», «цукерки», «цукати» тощо. Проте в будь-якому разі для забезпечення унікальності назви товару доцільно використовувати складник назви, що присвоєна тільки цьому товару і дозволяє відрізнити його від аналогічного.

Проте бувають товари, назва яких має загальний вигляд і не може мати додаткової частини назви, яка робила б її унікальною (наприклад, костюм, шкарпетки, ґудзики тощо). У такому разі податківці рекомендували ідентифікувати товар кодом, що друкується поряд з назвою товару (можливо, у двох рядках касового чека) і є невід’ємною частиною його назви (див. лист ДПАУ від 04.08.99 р. № 11474/7/23-3117). Наприклад:

644217 «кава_зерн_нкф» — кава «Нескафе» у зернах обсмажених;

644218 «кава_зерн_нкф» — кава «Нескафе» в зернах необсмажених;

644219 «кава_зерн_нкф» — кава «Нескафе» у зернах у подарунковій упаковці.

Майте на увазі: такий код має бути унікальним у межах локальної системи обліку власника РРО та ідентифікувати саме той товар, до назви якого його впроваджено.

Зауважимо також, що не можна програмувати групи товарів (див. лист ДПАУ від 18.10.2007 р. № 21275/7/23-7017).

Програмуємо РРО при отриманні передоплати

Операції з отримання готівкою авансів — не рідкість. Вони зустрічаються як у торгівлі (торгівля меблями, інтернет-торгівля тощо), так і в сфері громадського харчування (наприклад, при банкетному обслуговуванні торжеств тощо). І що найважливіше — здійснювати розрахунки за такими операціями доведеться через РРО. Адже аванси в готівковій формі за товари (послуги) підпадають під визначення розрахункової операції (див. визначення на с. 3). Такої позиції дотримуються як податківці (див., наприклад, лист ДПАУ від 25.12.2009 р. № 13499/5/23-7015/1470), так і ВАСУ (див. лист від 30.11.2009 р. № 1619/10/13-09).

Але запитання: як запрограмувати РРО для випадків отримання передоплати? На жаль, законодавство чіткої відповіді на це запитання не дає. Тому розбиратися в цьому нам доведеться самим.

Далі вашій увазі ми представимо можливі варіанти програмування РРО. При цьому ідеального «рецепту» серед них немає. У кожного з варіантів є свої недоліки, якими за бажання можуть скористатися фіскали. Тому радимо вам погоджувати той чи інший варіант програмування РРО при отриманні передоплати безпосередньо з місцевою ДПІ. При цьому варто заручитися письмовим документом від податківців.

Варіант 1. Передоплату програмують в РРО через один «загальний» артикул «Аванс (передоплата)», віднесений до відділу (товарної групи) з «вільною ціною». Тобто в цьому випадку в РРО спочатку програмують один загальний артикул «Аванс (передоплата)». При цьому сама сума авансу (передоплати) у момент здійснення розрахунків з покупцями вводиться з клавіатури РРО в режимі «вільної ціни».

Варто зауважити: у такому варіанті є один великий недолік — програмування в режимі «вільної ціни» не відповідає положенням п. 11 ст. 3 Закону про РРО. Нагадаємо, що зазначена норма вимагає попереднього програмування назви та цін товару.

Але це ще не всі недоліки. Такий спосіб до того ж не дає інформації про реалізовані таким чином товари і стан розрахунків з покупцями, оскільки в результаті всі «передоплатні» товари обліковуються на одному артикулі. Відповідно це вимагає ведення продавцем додаткового аналітичного обліку (реєстру чеків).

Водночас такий варіант схвалюють податківці. Вони незмінно пропонують саме такий спосіб програмування, наводячи його в категорії 109.02 БЗ. На їхню думку,

в разі проведення розрахунків з попередньою (авансовою) оплатою за товари (послуги) розрахункові операції проводять через РРО із зазначенням у касовому чеку «передоплата товарів»

Варіант 2. Передоплату програмують в РРО через конкретні артикули, віднесені до відділів з «вільною ціною». На відміну від попереднього способу, у цьому випадку кожен «передоплатний» договір заздалегідь програмують в РРО під своїм окремим артикулом (наприклад, «Договір № 001», «Договір № 002» тощо). Суму передоплати, як і в попередньому випадку, вводять при здійсненні розрахунків з покупцями в режимі «вільної ціни». Цей спосіб зручний для продавця тим, що він уже дозволяє відстежити і проконтролювати стан розрахунків з покупцями в розрізі договорів. Але він має той самий недолік, що й перший варіант: не виконується вимога з попереднього програмування назви та ціни товару.

Варіант 3. Передоплату програмують в РРО через відділ (товарну групу) з фіксованою ціною. Для цього в РРО доцільно заздалегідь запрограмувати ціну в 1 грн. для артикулу «Аванс за...». Тоді, приймаючи гроші від покупця і зазначаючи в чеку необхідну кількість прийнятих гривень, можна тим самим зареєструвати в РРО отримання потрібної суми грошових коштів.

Варіант 4. Спеціальні артикули для програмування передоплати не виділяють, а при отриманні авансу вибивають чек, в якому відображається та кількість товару, що придбавається, яка відповідає сумі отриманого авансу. Цей спосіб більше інших відповідає вимогам Закону про РРО, хоча офіційного схвалення податківців і не має.

Проілюструємо ситуацію на прикладі. Припустимо, підприємство ресторанного господарства прийняло замовлення на банкет разом з частковою передоплатою. Сума авансу становила 370 грн. У цьому випадку при отриманні авансу слід вибити чек, в якому будуть страви із замовлення на цю суму, заздалегідь запрограмовані за ціною, назвою і кількістю: фарширована риба вартістю 270 грн. (1 шт.), горілка «Nemiroff» — 100 грн. (1 бут.). Тобто вартість і кількість товару як би підганяються під суму авансу.

Інший приклад. Підприємство продає письмові столи і отримує часткову оплату. У цій ситуації товар неподільний, тобто на суму авансу не можна вибити стільницю або висувні ящики. У такому разі, керуючись цим методом, можна діяти так: при отриманні авансу на клавіатурі РРО набрати дробову кількість неподільного товару. Наприклад, письмовий стіл коштує 1100 грн., аванс — 275 грн., тоді касир набирає відповідний код, під яким запрограмовано письмовий стіл, і вказує кількість — 0,25. Далі під час надходження оплати вибиваються чеки на відповідні частки за артикулом «письмовий стіл».

Але і в цього способу є недолік: ми спотворюємо облік кількості реалізованого товару. Адже насправді ані риба, ані горілка, ані письмовий стіл поки що не продані, за них тільки отримано аванс.

Варіант 5. Передоплата за товар програмується під окремим артикулом. У цьому випадку назва артикулу може мати такий вигляд: «Передоплата за письмовий стіл». Під нього програмується ціна цілого столу. При цьому в міру надходження авансу касир набирає на клавіатурі відповідну дробову кількість (див. попередній спосіб).

Недоліки є і в цього способу. Адже доведеться, по суті, на один товар заводити в РРО два артикули: «письмовий стіл» і «передоплата за письмовий стіл».

Ми вам навели можливі варіанти програмування РРО для випадку передоплати. Ваше завдання — обрати з них найбільш для вас прийнятний. Але

не забудьте погодити обраний варіант зі своїм фіскальним органом

Програмування знижок

Ще одне актуальне запитання, що хвилює багатьох торговців: як запрограмувати РРО в разі надання знижок? Адже досить часто суб’єкти господарювання для залучення покупців (клієнтів) установлюють знижки на свої товари (послуги). При цьому вони можуть надаватися окремим покупцям (клієнтам) або застосовуватися до окремих акційних товарів (послуг).

Якщо кількість товарів, що реалізовуються, незначна, то можна кожну назву товару запрограмувати кілька разів за різними цінами з різними кодами. При цьому в назві товару можна передбачити ознаку знижки.

Проте цей спосіб досить клопітний, особливо якщо до одного товару застосовується декілька різних розмірів знижок. Є зручніший варіант — вводити знижки безпосередньо перед продажем товару. Практично всі сучасні моделі РРО дозволяють це зробити. Причому знижки можна встановлювати на артикул, певну суму, відділ, період часу тощо, і робити це як у відсотках, так і у фіксованих сумах. Цей спосіб допускає 3 різних варіанти програмування. Розглянемо їх.

Варіант 1. РРО програмують таким чином, що знижка застосовуватиметься до всієї суми покупки.

Такий варіант застосовний, коли абсолютно на всі товари, представлені в торговельному залі (усі послуги, що надаються суб’єктом господарювання), поширюється знижка в одному й тому самому розмірі

Наприклад, магазин усім покупцям, які придбали товар на суму більше 500 грн., надає знижку на всі товари в чеку в розмірі 7 %.

А якщо суб’єкт господарювання застосовує декілька дисконтних програм? Тоді варто скористатися другим варіантом.

Варіант 2. РРО програмують так, щоб одна з декількох можливих знижок автоматично застосовувалася до всіх товарів (послуг), придбаних учасником певної дисконтної програми. Наприклад, при накопичувальній системі знижок покупцям, які купили товар на суму 2000 грн., надається знижка на цю та подальші покупки в розмірі 3 %. Коли загальна вартість товарів, придбаних таким покупцем за певний період, досягає 5000 грн., знижка збільшується до 5 % тощо. Підтвердженням приналежності конкретного покупця (клієнта) до тієї чи іншої категорії може бути дисконтна картка, що дає право на певний розмір знижки.

Варіант 3. РРО програмують так, щоб знижка застосовувалася тільки до вартості певного товару (послуги) або переліку товарів (послуг).

Такий варіант застосовний, коли знижки встановлюють на окремі акційні товари (послуги)

Наприклад, у період з 15.03.2017 р. по 31.03.2017 р. у книжковому магазині встановлено знижку 10 % на всі книги видавництва «Віват». При цьому в чеку повинні зазначатися повна вартість акційного товару, сума знижки на нього (у відсотковому та/або грошовому вираженні) і остаточна ціна з урахуванням знижки. Розмір знижки може зазначатися зі знаком «мінус», а остаточна ціна — входити до підсумкової суми чека без виділення її окремим рядком.

Як правило, акційні знижки на окремі товари не підсумовують зі знижками за дисконтними картками. Тобто якщо покупець, який має дисконтну картку, що дає право на знижку 3 % на весь асортимент магазину, придбаває товар з акційною знижкою 15 %, то до вартості такого товару застосують тільки знижку 15 %. Це означає, що РРО потрібно запрограмувати так, щоб до такого товару застосовувалася тільки одна, пріоритетна, знижка.

Програмування в РРО подарункових сертифікатів

Деякі магазини непродовольчих товарів і суб’єкти господарювання сфери послуг практикують продаж подарункових сертифікатів. Але що для власника такого сертифіката радість, то для суб’єкта господарювання черговий клопіт. Такі подарункові сертифікати необхідно запрограмувати в РРО. А як це зробити? Адже коли покупець придбаває подарунковий сертифікат, іще невідомо, які саме товари буде придбано. Тобто назва товару не може бути зазначена в чеку при придбанні сертифіката. Водночас розрахункові операції потрібно проводити через РРО з використанням режиму попереднього програмування назви, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Вихід є! У такому разі доцільно попередньо програмувати в РРО сертифікати можливих номіналів, а при внесенні покупцем оплати — зазначити в чеку їх назву, кількість і вартість.

При продажу товару (послуги) пред’явнику сертифіката слід знову вибити чек РРО. У ньому показують реалізацію товару зі знижкою, що дорівнює вартості сертифіката.

Але є й інший варіант. Його пропонують податківці у своїй консультації, наведеній у категорії 109.02 БЗ*. Так, при розрахунку раніше придбаним сертифікатом вони рекомендують у касовому чеку на товар зазначати форму оплати «Подарунковий сертифікат», а також (у разі необхідності) суму коштів, що доплачується готівкою або безготівково, наприклад, кредитною карткою.

* Наразі її переведено до розряду нечинних, проте, на нашу думку, свою актуальність вона не втратила.

Зміна ціни товару (вартості послуги) протягом дня

Трапляються ситуації, коли протягом дня товари реалізуються покупцям (послуги надаються клієнтам) за різними цінами (наприклад, у вечірній час — за підвищеними цінами порівняно з денними). Як у такому разі запрограмувати РРО? Пропонуємо до вашої уваги 2 способи.

Перший спосіб полягає в тому, що спочатку товар програмують в РРО за підвищеною (вечірньою) ціною. Відповідно при реалізації такого товару покупцям у вечірній час у чеку РРО буде відображено його підвищену (вечірню) ціну продажу. А реалізація такого товару в денний час відображатиметься в РРО як продаж товару за вечірньою ціною зі знижкою (про програмування знижок див. вище). У результаті при застосуванні в РРО операції «знижка» реалізація товару вдень фактично буде відображена в чеку за денною (зниженою) ціною.

Майте на увазі:

рішення про реалізацію товарів протягом дня за різними цінами потрібно оформити наказом керівника підприємства

У цьому наказі слід застерегти й розмір «денної знижки», що надається покупцям (що також відображатиметься в РРО).

Другий спосіб полягає в тому, що спочатку товар програмують в РРО за всіма цінами, за якими він реалізовуватиметься покупцям протягом дня (тобто як за вечірніми — підвищеними, так і за денними — зниженими). Відповідно залежно від того, у який час товар продаватиметься покупцям, його продаж у РРО відображатиметься за відповідною ціною (денною або вечірньою). Звичайно, такий спосіб (на відміну від першого) займе більше пам’яті РРО. Адже один і той самий товар буде запрограмовано в РРО двічі за різними цінами.

Суб’єкт господарювання, зваживши всі «за» і «проти», має право обрати для себе найбільш прийнятний із двох розглянутих варіантів.

4.3. Що потрібно зберігати на місці проведення розрахунків

Як ми вже зазначали, РРО можна використовувати тільки в тій господарській одиниці, яка зазначена в реєстраційному посвідченні, відповідно до сфери застосування, установленої Держреєстром, і за наявності договору про технічне обслуговування і ремонт РРО (абзац перший п. 3 розд. ІІІ Порядку № 547-1).

При цьому на місці проведення розрахунків (тобто біля РРО) мають бути наявні:

1) КОРО на РРО, зареєстрована в органі ДФСУ, з підклеєними фіскальними звітними чеками — Z-звітами (п. 6 гл. 4 розд. ІІ Порядку № 547-2).

Нагадаємо: перші КОРО реєструють одночасно з реєстрацією самого РРО. Другу і наступні КОРО на РРО реєструють на підставі поданої суб’єктом господарювання реєстраційної заяви (п. 8 гл. 1 розд. II Порядку № 547-2). Більше про порядок реєстрації КОРО пропонуємо вам дізнатися з розділу 6 на с. 58.

КОРО потрібна для відображення в ній даних про здійснені операції за день на підставі роздрукованих і підклеєних до КОРО щоденних Z-звітів.

Без запису в КОРО готівка, проведена через РРО, не вважається оприбуткованою

Майте на увазі: суб’єкт господарювання повинен забезпечити використання КОРО тільки з тим РРО, до якого її зареєстровано;

2) реєстраційне посвідчення на РРО або його копія (абзац сімнадцятий п. 4 розд. ІІІ Порядку № 547-1). Про отримання реєстраційного посвідчення ви можете дізнатися на с. 22;

3) довідка про останнє опломбування РРО або її копія (абзац сімнадцятий п. 4 розд. ІІІ Порядку № 547-1).

Крім того, у господарській одиниці (не обов’язково на місці проведення розрахунків) потрібно зберігати:

1) останню належним чином закінчену КОРО (п. 2 гл. 4 розд. ІІ Порядку № 547-2). Ця вимога не стосується транспортних засобів, об’єктів виїзної торгівлі і пересувної торговельної мережі;

2) останню використану і поточну РК (абзац сьомий п. 4 розд. ІІІ Порядку № 547-1). Поточна РК може знадобитися, якщо:

— РРО вийшов з ладу;

— проводиться ремонт (техобслуговування) РРО;

— тимчасово (але не більше 7 робочих днів) відключено електроенергію.

На кожному місці проведення розрахунків потрібно використовувати окрему РК з КОРО, на яку її зареєстровано (п. 6 гл. 2 розд. III Порядку № 547-2).

Нагадаємо: реєструють РК в органі ДФСУ за місцем реєстрації КОРО (п. 1 гл. 1 розд. ІІІ Порядку № 547-2). Більше про це, а також про порядок ведення КОРО і РК ви можете знайти в розділі 6 на с. 58;

3) роздруковані контрольні стрічки за останні 3 роки (якщо РРО створював контрольну стрічку в друкованому вигляді). Нагадаємо: суб’єкт господарювання зобов’язаний друкувати або створювати в електронній формі на РРО (за винятком автоматів із продажу товарів (послуг)) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом 3 років ( п. 10 ст. 3 Закону про РРО).

Також зазначимо: фіскали в пам’ятці майбутнім користувачам РРО, розміщеній на офіційному сайті ДФСУ*, наполягають, щоб на місці проведення розрахунків перебували також паспорт виробника на РРО і акт введення в експлуатацію, виданий ЦСО.

* Зазначену пам’ятку можна знайти за посиланням: sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-zmini-2015/zastosuvannya-rro/198390.html.

висновки

• Суб’єкт господарювання повинен забезпечити відображення в розрахунковому документі всіх обов’язкових реквізитів.
• Проводити розрахункові операції через РРО потрібно з використанням режиму попереднього програмування назви (для палива — із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД), цін товарів (послуг) і обліку їх кількості.
• У разі продажу подарункових сертифікатів потрібно попередньо програмувати в РРО сертифікати можливих номіналів.
• Біля РРО обов’язково потрібно зберігати КОРО, зареєстровану в органі ДФСУ на РРО, з підклеєними фіскальними звітними чеками — Z-звітами, а також реєстраційне посвідчення на РРО і довідку про опломбування РРО (або їх копії).