висновок документа
Платники податку на прибуток, які нараховують штрафи, пеню, неустойки на користь підприємців-єдиноподатників, повинні коригувати фінансовий результат відповідно до п.п. 140.5.11 ПКУ
Стисло нагадаємо історію питання. Нова норма п.п. 140.5.11 ПКУ передбачає коригування (збільшення) платниками податку на прибуток фінрезультату на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, нарахованих на користь осіб, що не є платниками податку (окрім фізичних осіб) і на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків.
Немає сумнівів, що нараховані на користь будь-яких фізичних осіб (включаючи і звичайних підприємців, і підприємців-єдинників) суми під це коригування не підпадають. Ми про це писали ще в «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 21, с. 11. Після цього в листі від 03.03.2017 р. № 4486/6/99-99-15-02-02-15 (див. наш коментар до нього в «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 31, с. 4) ДФСУ це підтвердила.
Усе, здавалося б, устаканилося, аж — ні! «Баба Яга» (у вигляді Мінфіну), виявляється, проти! У листі, що коментується, мінфінівці абсолютно безпідставно дискримінують (у розрізі застосування згаданого п.п. 140.5.11 ПКУ) штрафи, пеню, неустойки, нараховані на користь підприємців-єдинників. Аргументи просто приголомшують. На їхню думку, винятком з п.п. 140.5.11 ПКУ можуть бути тільки фізособи, що є платниками ПДФО. І, мовляв, це обґрунтовується введенням у ПКУ уніфікованої ставки в розмірі 18 % як для податків на прибуток підприємств, так і для ПДФО!..
Але при чому тут одне до іншого?!. Жодного натяку на систему оподаткування фізосіб у згаданій нормі ПКУ немає. Там чорним по білому написано: «окрім фізичних осіб»! Нехай би Мінфін спробував «вирізати» всіх підприємців, пересмикуючи, мовби, норма говорить тільки про «простих» фізосіб… А так — ну взагалі ні в які ворота!
Мінфін вимагає від фіскалів внести зміну в згаданий (коректний) лист від 03.03.2017 р. Головні фіскали вже розіслали в усі свої підпорядковані інстанції лист ДФСУ від 18.04.2017 р. № 9772/7/99-99-15-02-02-17, у якому (пославшись на ст. 52 ПКУ) розпорядилися керуватися згаданим висновком Мінфіну про обов’язковість коригування фінрезультату на санкції, нараховані на користь підприємців-єдинників.
Тому, якщо платник податку на прибуток вирішить на суми згаданих санкцій на користь підприємців-єдинників фінрезультат не коригувати, то, радше за все, законність таких дій у майбутньому йому доведеться обстоювати в суді. І тут (з урахуванням документально підтверджених різних трактувань цієї норми) дуже до місця будуть норми про «конфлікт інтересів» — п.п. 4.1.4 і п. 56.21 ПКУ.
Від себе додамо ще одну «радість». Аналогічне «виключаюче» формулювання («окрім фізичних осіб») міститься і в сусідній нормі — п.п. 140.5.10 ПКУ, у якому йдеться про коригування за безповоротною фіндопомогою і безкоштовними передачами товарів, робіт, послуг. Тому не виключаємо, що під такий же «фіскальний» приціл за тією ж абсурдною мінфінівською логікою може потрапити і ця норма…
