висновок документа
Податківці дозволяють не нараховувати ПДВ при ліквідації об’єкта ОЗ лише за умови, що платник надасть підтверджуючий документ про форс-мажорні обставини, повне знищення, викрадання об’єкта, виданий саме компетентним органом. Тобто традиційну форму № ОЗ-3 як підставу для ненарахування ПДВ при самостійній ліквідації об’єкта ОЗ фіскали визнавати відмовляються
У поточному році ви напевно звертали увагу на наші неодноразові попередження про різку зміну на гірше позиції фіскалів щодо ненарахування ПДВ при ліквідації ОЗ на підставі абзацу другого п. 189.9 ПКУ.
Зокрема, ця позиція була представлена в листах ДФСУ від 02.03.2017 р. № 4338/6/99-99-15-03-02-15 («Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 31, с. 5) та від 03.05.2017 р. № 52/6/99-99-15-03-02-15/ІПК («Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 41, с. 2).
Зміна позиції (яка, повторимо, стала значно жорсткішою) полягає в тому, що фіскали тепер дозволяють не нараховувати ПДВ, тільки якщо ліквідація об’єкта ОЗ обумовлена причинами, не залежними від волі платника.
Тобто тепер податківці бачать:
(1) обставини непереборної сили (форс-мажорні), що спричинили повне знищення, або
(2) факт викрадання об’єкта.
Так-так, тепер податківці визнають тільки ці дві підстави для ненарахування ПДВ — дві з трьох, прописаних в абзаці другому п. 189.9 ПКУ і в останньому абзаці п.п. 14.1.191 ПКУ.
Але вони чомусь навіть зблизька не бачать третю самостійну (!) підставу для ненарахування ПДВ, прямо прописану в згаданих нормах ПКУ:
(3) «або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів в інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням».
Зрозуміло ж, що таке дублювання норми законодавцем не може бути випадковим.
Адже очевидно, що така підстава для самостійної ліквідації об’єкта ОЗ, як неможливість подальшого його корисного використання в госпдіяльності за первісним призначенням, — теж вимушена, тобто викликана причинами, не залежними від волі платника.
Що ж далі?
Ну, в нелегкому житті платників уже бувало, коли податківці під тиском великої кількості несприятливих для них судових рішень «з’їжджали» із занадто фіскальної позиції.
А у згаданому вище коментарі до листа ДФСУ від 02.03.2017 р. № 4338/6/99-99-15-03-02-15 («Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 31, с. 5) ми вже посилалися на декілька виграних платниками судових позовів на обговорювану тему. Уявляємо, скільки їх може ще з’явитися найближчим часом…
Тому якщо вже на те пішло — і за принципом доміно «поваляться» всі інші такі консультації — жорстку позицію податківців таки можуть суттєво «пом’якшити»…☺
Ну а доки фіскальна позиція податківців виглядає непохитною. ☹
Тож для тих, хто принципово вирішив не нараховувати ПДВ при самостійній ліквідації ПДВ, звернення до суду не уникнути. Іншим же краще заздалегідь прорахувати, що буде дешевше — «ліквідаційний» ПДВ чи судові витрати — і з двох зол обрати менше.
