висновок документа
У періоді, на який платник призупинив дію (відмовився від) «вугільної» пільги з ПДВ*, такий платник застосовує касовий метод** обчислення ПДВ. При цьому після закінчення терміну, на який було призупинено застосування «вугільної» пільги (на останній день звітного періоду застосування касового методу), такий платник повинен нарахувати ПЗ/сформувати ПК (за операціями, здійсненими в цьому періоді), які були не нараховані/не сформовані у зв’язку із застосуванням касового методу
* Нагадаємо, що ця пільга передбачена в п. 45 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ.
** Застосування касового методу податкового обліку з ПДВ для операцій з постачання визначених товарних «вугле-позицій» передбачено в п. 44 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ.
Виділимо два важливі моменти.
По-перше, фіскали явно вважають, що касовий метод для цілей обчислення ПДВ застосовується тільки в періоді, коли платник не користується «вугільною» пільгою (у періоді відмови від пільги).
З цього прямо випливає, що в періоді застосування «вугільної» пільги платник повинен відображати ПК з відповідним нарахуванням ПЗ за п. 198.5 ПКУ (!) і пільгові обороти з постачання вугілля в декларації за першою подією!
Нагадаємо, у «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 7, с. 15 ми робили висновок, що формально касовий метод слід застосовувати і в періоді користування пільгою, і писали про проблеми «схрещування» «вугільної» пільги і касового методу.
Виходить, фіскали так не вважають, і цей момент, хоча і усуває низку незручностей у ПДВшному обліку, але буде явно не на руку платникові, коли той захоче відмовитися від пільги (ситуація, протилежна тій, що розглядається в листі, який коментується). Адже у разі відмови від пільги за тими «вхідними» витратами, які в періоді користування пільгою ще значилися в неоплачених, ПК вже мав бути за першою подією відображений (і, природно, одразу «компенсований» нарахуванням ПЗ за п. 198.5 ПКУ!). ☹
А коли і в періоді пільги застосовувався касовий метод, то можна було б «підгадати» період відображення таких витрат у ПК, оплативши їх пізніше, в наступних періодах, коли платник уже перестав користуватися «вугільною» пільгою…
По-друге (і це — навіть більш важливо!), при переході на «вугільну» пільгу фіскали вимагають від платника «на останній день звітного періоду застосування касового методу» нарахувати ПЗ і ПК за тими операціями, за якими ще не була проведена оплата.
Такий підхід фіскалів далеко не безперечний, оскільки він не ґрунтується на нормах ПКУ. У той же час якась логіка і тут присутня — бо в періоді, коли платник користується пільгою за певними товарними позиціями, відображення при надходженні оплати за перехідними відвантаженнями ПЗ за цими ж товарними позиціями (чи ПК, що «не компенсується», — за відповідними «вхідними») виглядає досить абсурдно.
Але, разом з тим, якось нелогічно і застосовувати до таких «перехідних» відвантажень (за датою надходження оплати) «вугільну» пільгу з ПДВ. Адже ціни на таке відвантажене в «допільговому» періоді вугілля були сформовані з урахуванням ПДВ…
Загалом, мабуть, платникам доведеться зважати на такий підхід на практиці і нараховувати при переході на пільгу ПЗ або ПК на усе неоплачене/неперехідне.
Або платник має бути готовий судитися з фіскалами щодо законності таких роз’яснень, причому, боїмося, без особливо радісних перспектив…
Тут ми маємо на увазі, як варіант, розгляд у суді законності змісту подібної індивідуальної податкової консультації (ІПК), яку платник отримає «на себе». Інший варіант (так би мовити, «постфактум») — оскарження в суді податкового повідомлення-рішення за підсумками перевірки, де фіскали, керуючись подібними роз’ясненнями, донарахують платникові і ПДВ, і «штрафні».
Тим платникам, яким були раніше видані ІПК, що суперечать і цьому листу, й іншим листам подібного змісту, слід пам’ятати: ІПК, надані податківцями в письмовій або електронній формі до 31 березня 2017 року (включно), з 1 січня 2018 року не підлягає застосуванню! Про це сказано в п. 39 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ.
Тобто дія таких ІПК закінчиться в останній день цього року, а нової «вугільної індульгенції» фіскали вже не видадуть, оскільки в телефонному режимі вони повідомляють, що подальші роз’яснення надаватимуть виключно «у фарватері» листа, що коментується. І, судячи з наступних ІПК «на тему» «вугільної» ПДВшної пільги, вони зараз чітко дотримуються саме такого підходу (див., наприклад, листи ДФСУ від 17.10.2017 р. № 2260/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, від 01.11.2017 р. № 2461/6/99-99-15-03-02-15/ІПК).
висновок документа
На останній день звітного періоду застосування касового методу платник повинен сформувати ПК за товарами/послугами, які були отримані і не оплачені в період застосування касового методу. У випадку якщо такі товари/послуги призначаються для використання/використовуються в неоподатковуваних операціях/негосподарській діяльності, платник зобов’язаний за такими товарами/послугами нарахувати ПЗ відповідно до п. 198.5 ПКУ (окрім товарів/послуг, придбаних до дати набуття чинності п. 45 підрозд. 2 розд. XX ПКУ)
Судячи з тексту листа, цей висновок — про нарахування «компенсаційних» ПЗ з п. 198.5 ПКУ — на думку його авторів, логічно випливає з вимоги нарахувати ПК (і ПЗ) за усіма неоплаченими товарами/послугами на дату переходу на пільгу. Вони говорять: якщо такі товари/послуги далі платник має намір використати в неоподатковуваних операціях (чи поза рамками своєї господарської діяльності), то він зобов’язаний нарахувати за ними такі ПЗ. Ну а оскільки у зв’язку з переходом на «вугільну» пільгу платник, найімовірніше, використовуватиме такі товари/послуги в не оподатковуваних ПДВ операціях, то виходить, що від таких ПЗ «в останній день» останнього «безпільгового» місяця йому нікуди не подітися? Тож відображений за «неоплаченим» ПК може «згоріти». ☹
Проте зауважимо, що тут точної «симетрії» між нарахуванням ПЗ і ПК може і не спостерігатися. Наприклад, у платника цілком можуть висіти неоплачені борги за тими товарами/послугами, які вже були використані ним в оподатковуваних ПДВ минулих операціях з постачання вугілля, — адже за ними, керуючись цим листом, також слід «на останній день» відобразити ПК…
Зауважимо також, що, виходячи з цієї логіки фіскалів, платник повинен нарахувати ПЗ взагалі на усі ще не спожиті «перехідні» залишки, наявні у нього на дату переходу на пільгу. Тобто у тому числі і на ті з них, за якими вже був раніше відображений ПК, а не тільки на ті, які на цю дату не були сплачені. Природно, тільки якщо передбачається використання в «неоподатковуваних». Але ж платник може припускати й інше, скажімо, якщо він збирається потім «зіскочити» з пільги. Ненарахування ПЗ за п. 198.5 ПКУ під цим приводом слід обґрунтувати відповідними документами…
Однак головне те, що, на нашу думку, таким своїм підходом фіскали викривили ПКУ, оскільки під виключення з-під оподаткування за п. 198.5 ПКУ вони підвели тільки товари/послуги, придбані до дати набуття чинності п. 45 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ, які запровадили «вугільну» пільгу, тобто до 01.01.2016 р. Зауважимо, що в самому цьому пункті вказано: у разі застосування пільги п. 198.5 ПКУ не застосовується в частині товарів/послуг, необоротних активів, суми ПДВ від вартості яких були включені в ПК у звітних (податкових) періодах, що передували періоду початку застосування пільги. Ми ж завжди вважали (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 7, с. 15; № 98, с. 27), що тут йдеться про початок застосування пільги конкретним платником, а не набуття чинності п. 45 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ.
Отже, якщо ви в цьому не послухаєтеся фіскалів, то справа аналогічно (див. вище) може закінчитися судом. І якщо справа до суду таки дійде, не забувайте про те, що тут є підстави (відповідно до п.п. 4.1.4 і п. 56.21 ПКУ) трактувати цю норму («п. 45») на користь платника.
