Уявімо, що ліміту бракує. А занадто зволікати з реєстрацією (у надії, що ліміт ось-ось з’явиться) небезпечно. Адже так можна поплатитися штрафом за прострочення реєстрації (за п. 1201 ПКУ). Звичайно, у найгіршому випадку можна закинути гроші на ПДВ-спецрахунок. Але так вони відправляться в СЕА, звідки зайві фінанси потім непросто повертати. Чи не краще добути ліміт, залишивши грошові кошти під контролем? Як? Ну, наприклад, тимчасово «орендувавши» за них ліміт у дружнього контрагента (у якого ліміту предостатньо). Що для цього потрібно зробити?
Діємо таким чином:
— укладаємо з продавцем («багатим на ліміт») договір купівлі-продажу і перераховуємо передоплату продавцеві (позичаємо в продавця ліміт);
— з часом розриваємо договір, отримуємо гроші (повертаємо продавцеві ліміт).
Тобто операції проводимо у два етапи.
Етап 1. Позичаємо ліміт (укладаємо договір + перераховуємо передоплату). Припустимо, є два дружні підприємства А і Б. У підприємства А — достатньо ліміту, а в підприємства Б — дефіцит ліміту (йому і потрібно роздобути ліміт).
Тоді вони укладають між собою договір купівлі- продажу товару/послуги (за договором підприємство А виступає продавцем, підприємство Б — покупцем). Потім за договором підприємство Б (покупець) перераховує підприємству А (продавцеві) передоплату (адже простіше перерахувати гроші, з фізичним відвантаженням товару все-таки складніше). Оскільки передоплата — перша подія, то підприємство А (продавець) складає ПН на ім’я підприємства Б (покупця).
При реєстрації ПН ліміт передається від продавця до покупця
Таким чином продавець «поділиться» лімітом з покупцем. У результаті підприємство Б отримає бажаний ліміт, яким може користуватися: пустити на реєстрацію відповідних ПН.
До того ж вигода для покупця ще й у тому, що на підставі такої ПН можна показувати ПК (що є актуальним, якщо, наприклад, потрібно зменшити «великі» поточні ПЗ за декларацією). До речі, ситуація може зацікавити і продавця, що бажає таким шляхом отримати на якийсь час фінресурси. Особливо, якщо в продавця від’ємний ПДВ за деклараціями і за операцією не доведеться сплачувати ПЗ.
Етап 2. Повертаємо ліміт (розриваємо договір). Потім, коли ситуація з лімітом у підприємства Б нормалізується, воно повертає ліміт назад підприємству А. Для цього раніше укладений договір купівлі-продажу розривається. У свою чергу, продавець повертає покупцеві передоплату і коригує податкові зобов’язання з ПДВ на підставі ст. 192 ПКУ: складає «зменшуючий» розрахунок коригування (РК) до ПН, який реєструє покупець.
При реєстрації РК ліміт повертається від покупця до продавця
У результаті покупець, отримавши назад «свої кровні», поверне продавцеві ліміт. Щоправда, якщо на підставі ПН покупець раніше декларував ПК, його тепер потрібно відкоригувати (зменшити в поточній декларації).
Як бачимо, фінанси в цьому випадку залишаються «під наглядом»: обертаються між підприємствами (у СЕА не йдуть). Головне — знайти порядних і розуміючих партнерів, готових надати підтримку.
А ось «помилкову» зайву ПН, щоб поділитися лімітом з контрагентом (без договору і без передоплати), схоже, краще не реєструвати. Або на крайній випадок передавати/забирати ліміт у такий спосіб «по-швидкому» — у межах одного періоду (коли ні «помилкову» ПН, ні «виправляючий» РК до неї в декларації цього періоду сторонам показувати не потрібно). Інакше в щедрого «спонсора» ліміту, на жаль, надалі можуть виникати проблеми з його відновленням через ∑Перевищ. Та і покупець за такою «помилковою» ПН не має права відображати ПК (детальніше про ситуацію див. «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 95, с. 9, 2018, № 19-20, с. 28).
