Чи можна заплатити з КПК?
Щоб одразу розвіяти деякі ілюзії, відповідати розпочнемо з останнього запитання. Тобто проаналізуємо: чи можна в такій ситуації розрахуватися з нерезидентом за товар корпоративною платіжною карткою (КПК)?
Відповідь на це запитання прямо випливає з п. 8.3 Інструкції № 492*, де передбачені певні обмеження за розрахунковими операціями, які можуть здійснюватися із застосуванням електронних платіжних засобів (включаючи КПК). У цьому пункті прямо зазначено, що кошти з поточного рахунку юрособи (і ФОП) не можуть бути використані за допомогою електронного платіжного засобу, зокрема, для здійснення розрахунків за зовнішньоторговельними договорами (контрактами). Про це нагадують і головні фіскали (див. БЗ 114.02).
* Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492.
Там же зазначено, що кошти з КПК можуть використовуватися виключно для отримання готівки за межами України з метою оплати витрат на відрядження або для проведення безготівкових розрахунків за межами України, пов’язаних з відрядженням і представницькими витратами, а також з експлуатаційними витратами на різний транспорт.
Очевидно, що оплата за товари (у тому числі мобільний телефон), причому хоч з території України, хоч за її межами (коли працівник стане оплачувати з КПК, перебуваючи за кордоном у відрядженні), сюди не вписується. Тому дуже сумніваємося, що банк дозволить провести з КПК таку транзакцію, тим більше «в призмі» контролю за дотриманням «180 днів» за імпортом.
Не бачить законних підстав для придбання товарів у нерезидента із застосуванням КПК (а також — і за рахунок особистих коштів працівника) і Мінфін
Про це йдеться в його листі від 03.08.2004 р. № 31-06230-12-21/14001.
Якщо ж усе-таки вам вдасться провести оплату з КПК і товар (телефон) надійде, то оприбутковуєте його у бухобліку на підставі отриманих відвантажувальних документів з урахуванням авансового звіту працівника про витрачання коштів з КПК.
Що ж може загрожувати підприємству, якщо йому все ж вдасться (тут або за кордоном) провести таку оплату через КПК?
Чи можна за такий розрахунок із застосуванням КПК нарватися на штраф зі ст. 16 Декрету № 15-93**? Нормами цієї статті за порушення резидентами порядку розрахунків, установлених ст. 7 Декрету № 15-93, передбачений штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, які використовувалися при розрахунках, перерахованій у гривню за курсом НБУ на день здійснення таких розрахунків. Цей штраф застосовує НБУ.
** Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 р. № 15-93.
Так от, вважаємо, що цієї санкції тут бути не повинно, адже розрахунок здійснюється хоч і з порушенням Інструкції № 492, але «через уповноважений банк», як це і передбачено ст. 7 Декрету № 15-93.
Ось якби в цій ситуації працівник зняв з КПК готівкову інвалюту і розрахувався б нею з нерезидентом, то таке використання КПК банкіри вважають порушенням ст. 7 Декрету № 15-93 і підставою для застосування штрафу за ст. 16 (лист НБУ від 16.08.2004 р. № 46-009/285-8297, див. відповідь на третє запитання).
Тож, схоже, підприємству тут можуть загрожувати від банку лише якісь «неформальні» санкції за порушення порядку розрахунків через КПК.
Працівник купує «за свої»
Щодо ситуації, коли працівник (у цьому випадку директор) купує телефон за кошти зі своєї особистої платіжної картки, розглянемо декілька різних варіантів проведення й оформлення цього придбання у нерезидента-юрособи.
Документи оформлені на працівника. Нерезидент оформить рахунок (договір) і відвантажувальні документи власне на працівника (підприємство там ніде не згадується).
У такій ситуації
податківці можуть інкримінувати підприємству придбання телефону у працівника і вимагати утримання із суми, що відшкодовується за цей телефон, ПДФО і ВЗ
Оприбутковувати «куплений» таким чином телефон підприємство може на підставі акта приймання-передачі, а суму компенсації* безпечніше виплатити працівникові за вирахуванням ПДФО і ВЗ.
* Вона, на думку фіскалів, буде вартістю «придбання» телефону у працівника.
Звичайно, варто спробувати оформити і в цій ситуації авансовий звіт, до якого додати розрахункові та інші документи, пов’язані з придбанням працівником телефону. При цьому дуже бажано видати розпорядження (доручення працівникові) із цього приводу, щоб підтвердити правомірність як витрачання директором власних коштів на господарські цілі, так і компенсації йому понесених у зв’язку з цим витрат. Наприклад, НБУ в листі від 29.09.2005 р. № 11-113/3341-9712 зазначав, що згідно зі ст. 121 КЗпП працівники мають право на відшкодування витрат за службовими відрядженнями, а ось щодо інших витрат підтвердженням того, що вони були здійснені за дорученням підприємства, можуть бути наказ, розпорядження або письмова довіреність**.
** І хоча цей лист нещодавно відмінили (листом НБУ від 20.03.2018 р. № 50-0007/15458), наведений висновок із нього цілком актуальний.
Але якщо в рахунку нерезидента (договорі) та/або інших документах*** одержувачем фігурує фізична особа, то шансів відбитися від донарахувань ПДФО і ВЗ із виплати працівникові за цим авансовим звітом буде замало…
*** Цілком реальні ситуації, коли з нерезидентом не буде ніякого документального договору/рахунку (наприклад, коли придбання здійснюється на Ebay тощо). Тоді, як правило, покупець від нерезидента отримає тільки відвантажувальні документи.
Відмітимо, що в цьому випадку — коли авансовий звіт (і розпорядження) буде підтвердженням того, що працівник купував телефон (у тому числі проводив розрахунки з нерезидентом) за дорученням підприємства — небезпека застосування згаданого вище штрафу за ст. 16 Декрету № 15-93 можлива, тільки коли працівник розраховується готівковою інвалютою, а не через банк.
Те ж саме, але з «комісією». Втім, навіть коли документи на придбане будуть оформлені на фізичну особу, можна спробувати врятувати ситуацію, «вписавши» її в «заздалегідь укладений» з цією фізособою (директором) договір комісії на придбання телефону (гл. 69 «Договір комісії» ЦКУ), згідно з яким директор (комісіонер) повинен діяти (закуповувати) телефон від свого імені, але в інтересах підприємства (комітента). Ну і бажано, щоб в цьому договорі було прямо згадано, що комісіонерові для виконання договору допускається використовувати його власні кошти з подальшою компенсацією їх йому підприємством (комітентом)…
Проте навіть за наявності грамотно складеного письмового договору комісії і незважаючи на те, що компенсація витрат у такому разі буде згідно із звітом комісіонера про виконання доручення, фіскали все одно можуть на вас «наїхати»****. Тому будьте готові відстоювати неоподаткування ПДФО і ВЗ такої виплати працівникові («комісіонерові») в суді.
**** Зазначимо попутно про такий важливий момент: якби товар був закуплений у нерезидента — фізичної особи, то працівник-комісіонер, що діє від свого імені, не був би стосовно такого нерезидента податковим агентом.
Тут основний аргумент фіскалів — у ПКУ немає прямої вказівки на невключення в доходи сум для виконання комісійних договорів (і компенсації витрат за такими договорами). Тому вам доведеться аргументувати неоподаткування в основному тим, що такі суми — чисто компенсаційні й апріорі не можуть вважатися доходами фізособи. Тут вам на допомогу — постанова ВС від 13.03.2018 р. № К/9901/5876/18 у справі № 826/2226/15, в якій суд зазначив, що
визначальною ознакою доходу платника як об’єкта і бази оподаткування ПДФО є приріст показників його фінансового та/або майнового стану
Загалом, варіант з «комісією» теж не безпроблемний. ☹
Документи оформлені на підприємство. У цьому випадку вже упевнено можна вести мову про доручення підприємством працівникові такого придбання. Тут також не завадить скласти окреме розпорядження/наказ і оформити авансовий звіт. На підставі звіту (і доданих до нього документів) працівникові будуть компенсовані усі витрати, пов’язані з цим придбанням (з оплати власне телефону та інші).
Оприбутковуєте телефон — на підставі відвантажувальних документів нерезидента і з урахуванням інших документів з авансового звіту працівника про витрачені ним кошти.
Проте проблеми можливі і в цьому випадку.
По-перше, фіскали можуть спробувати при перевірці оподаткувати таку компенсацію ПДФО і ВЗ. Хоча це абсолютно незаконно, але схоже, що ДФСУ намагається проводити таку нездорову політику щодо усіх «кредитових» підзвітних сум. ☹
Ми детально описували нюанси, пов’язані з цим фіскальним «нововведенням» (внесеним фіскальним листом ДФСУ від 23.02.2018 р. № 765/6/99-99-12-02-03-15/ІПК), і викладали свої думки про те, «як із ним боротися» в «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 33, с. 27. Після цього рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 р. у справі № 816/909/18 ця фіскальна ІПК була скасована. Проте податківці видали ще дві ІПК в тому ж самому фіскальному дусі (див. листи ДФСУ від 10.05.2018 р. № 2080/6/99-99-13-02-03-15/ІПК і № 2081/6/99-99-13-02-03-15/ІПК // «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 43, с. 2.) Тож проблеми з ПДФО і ВЗ при податковій перевірці і в цій ситуації не виключаються.
По-друге, в цій ситуації теж є загроза упіймати штраф за ст. 16 Декрету № 15-93 — якщо працівник оплачував своєю готівковою інвалютою, але від імені підприємства…
І ще — якби товар отримувався (наприклад, через Ebay або тому подібні інтернет-ресурси) у нерезидента — фізособи, то постало б питання про «податкове агентство» підприємства і утримання із суми, що перераховується, ПДФО і ВЗ. Але така ситуація вимагає окремого поглибленого аналізу…
Про ввізні податки. Товари (окрім підакцизних), що пересилаються посилками з-за кордону, загальною вартістю, що не перевищує еквівалент 150 євро, не є об’єктом оподаткування митними платежами (згідно зі ст. 234 МКУ) і ПДВ (п.п. 191.1.1 ПКУ) і ВМД не оформлюються. Якщо телефон коштуватиме дорожче, то ще додадуться проблеми з його митним оформленням і оплатою (а також компенсацією працівникові) митних платежів, включаючи ввізний ПДВ…
