Трудові виплати сезонним працівникам

Заробітна плата

Працю сезонних працівників оплачують на загальних підставах. При цьому врахуйте, що розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим розміру мінімальної зарплати (далі — МЗП).

Порівняльні розрахунки проводимо в порівнянних умовах. Що це означає? Якщо ваш працівник:

— виконав місячну (годинну) норму праці, відпрацювавши всі дні (години) за графіком роботи підприємства, то нараховану йому зарплату порівнюємо з МЗП у місячному розмірі (МЗП у погодинному розмірі, помноженому на норму праці працівника);

— не виконав місячну (годинну) норму праці, наприклад, у зв’язку з роботою в умовах неповного робочого часу (за сумісництвом), хворобою, відпусткою, прогулом, простоєм тощо, нараховану йому зарплату за фактично відпрацьований час порівнюємо з МЗП, визначеною пропорційно виконаній нормі праці (відпрацьованому часу).

Якщо фактична зарплата працівника виявилася вищою «мінімалки», нараховуємо працівникові фактичну зарплату. Якщо ж перемогла «мінімалка», додатково розраховуємо і нараховуємо працівникові «трудову» доплату. Її величина дорівнює різниці між мінімальною зарплатою, визначеною пропорційно виконаній нормі праці (відпрацьованому часу) і фактичною зарплатою працівника.

Зарплата, нарахована сезонним працівникам, як і зарплата постійних працівників, підлягає:

— індексації;

— компенсації в разі затримки її виплати на один і більше календарних місяців.

Виплачують зарплату сезонним працівникам у строки, прописані в колдоговорі (нормативному акті роботодавця, погодженому з профкомом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.

Відпустка

Тут рівняння на КЗпП і Закон про відпустки. Положення п. 10 Указу № 310, що позбавляють сезонних працівників права на щорічну відпустку, вважаються недійсними, оскільки суперечать чинному законодавству.

Резюме: працівники, прийняті на сезонні роботи, на загальних підставах мають право на щорічну відпустку. Тривалість щорічної відпустки визначайте пропорційно відпрацьованому працівником часу в цього роботодавця. Для цього вам знадобиться формула, яка допоможе розрахувати кількість календарних днів щорічної відпустки, що припадають на 1 календарний день стажу роботи, який надає право на відпустку, з урахуванням того, що відпустка повної тривалості належна за відпрацьований робочий рік.

Наведемо цю формулу:

Т_к.дн. = Д_в : (К - Св),

де Т_к.дн. — тривалість відпустки, що припадає на 1 календарний день стажу;

Д_в — кількість календарних днів щорічної відпустки. Зазначається в колективному (трудовому) договорі і не може бути меншою ніж 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік;

К — загальна кількість календарних днів у робочому році, за який надається відпустка (365 (366) календарних днів);

Св — кількість святкових і неробочих днів згідно зі ст. 73 КЗпП у робочому році, за який надається відпустка.

Після того, як показник Т_к.дн. визначений, обчислюємо «відпускний» стаж працівника в календарних днях, без урахування святкових і неробочих днів, установлених ст. 73 КЗпП. Стаж обчислюємо з дати прийняття на роботу по дату звільнення. Розібратися з тим, які періоди включаються до стажу роботи, що надає право на щорічну основну відпустку, вам допоможуть «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 30, с. 9.

Далі множимо стаж роботи працівника на вашому підприємстві (у днях) на тривалість відпустки, що припадає на 1 календарний день стажу (показник Т_к.дн.), і знаходимо кількість належних такому працівникові днів щорічної відпустки.

Сезонна робота добігає кінця, а працівник не скористався своїм правом на відпустку? У цьому випадку за бажанням такого працівника йому може бути:

— надана невикористана відпустка з подальшим звільненням (за винятком випадків звільнення за порушення трудової дисципліни). Підставою для надання такої відпустки буде заява працівника про надання відпустки з подальшим звільненням. Дата звільнення — останній день відпустки. При цьому дія трудового договору, укладеного з працівником на певний строк, продовжується до закінчення відпустки (ст. 3 Закону про відпустки);

або

— нарахована і виплачена в день звільнення компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки.

Приклад 1. Сезонний працівник був прийнятий на роботу з 16 квітня 2018 року. 31 липня він звільняється. Тривалість щорічної основної відпустки на підприємстві — 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік.

Розрахуємо кількість днів відпустки, яка припадає на кожен календарний день робочого року з 16.04.2018 р. по 15.04.2019 р.:

24 к. дн. : (365 к. дн. - 10 к. дн.) = 0,0676,

де 10 — кількість святкових і неробочих днів у робочому році з 16.04.2018 р. по 15.04.2019 р. (1 травня 2018 року — День праці, 9 травня — День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги), 27 травня — Трійця, 28 червня — День Конституції України, 24 серпня — День незалежності України, 14 жовтня — День захисника України, 25 грудня — Різдво Христове, 1 січня 2019 року — Новий рік, 7 січня — Різдво Христове, 8 березня — Міжнародний жіночий день).

Визначимо «відпускний» стаж працівника, який він «зібрав» за період роботи з 16.04.2018 р. по 31.07.2018 р., — 107 календарних днів (15 днів квітня + 31 день травня + 30 днів червня + 31 день липня).

Отриману кількість календарних днів зменшимо на кількість святкових і неробочих днів, що припадають на цей період (4 дні — 1, 9 і 27 травня, 28 червня):

107 к. дн. - 4 к. дн. = 103 к. дн.

Визначимо кількість календарних днів відпустки, які працівник заробив за сезон:

103 к. дн. х 0,0676 = 7 к. дн.

Суму відпускних і компенсації за невикористані дні щорічної відпустки визначаємо відповідно до Порядку № 100.

У загальному випадку середню заробітну плату для оплати часу відпусток обчислюють виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки (п. 2 Порядку № 100). Проте в сезонних працівників таких 12 місяців не буде. Правильно визначити розрахунковий період для обчислення середньої «відпускної» зарплати вам допоможе інформація, наведена в табл. 1.

Таблиця 1. Визначаємо «відпускний» розрахунковий період

Що стосується інших видів відпусток, установлених Законом про відпустки, то вони надаються сезонним працівникам у загальному порядку. Тут же окремо зупинимося тільки на соціальній додатковій відпустці на дітей. Нею скористатися можуть особи, перелічені в ст. 19 Закону про відпустки, як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.

Ваш працівник, зайнятий на сезонних роботах, до них належить? Тоді врахуйте таке. Працівник матиме право на додаткову відпустку на дітей за рік, у якому він був прийнятий на роботу і звільнений з неї або тільки прийнятий (припустимо, за 2018 рік), якщо:

— до вступу на це підприємство ніде не працював

або

— працював в іншого роботодавця, але права на отримання додаткової відпустки на дітей тоді ще не мав, і таке право виникло в період роботи на цьому підприємстві.

А якщо працівник у 2018 році до працевлаштування на ваше підприємство десь працював і мав право на додаткову відпустку на дітей? У цьому випадку він повинен був скористатися таким правом за попереднім місцем роботи або отримати компенсацію за невикористану відпустку на дітей за 2018 рік при звільненні. Зробив він це чи ні, нинішнього роботодавця хвилювати не повинно.

Врахуйте: якщо працівник мав право на «дитячу» відпустку, але не скористався ним у період роботи, при звільненні обов’язково нарахуйте йому компенсацію за невикористані дні такої відпустки. Детальніше про додаткову відпустку на дітей читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 56.

Непрацездатність

У разі настання тимчасової непрацездатності сезонні працівники мають право на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду соціального страхування (далі — ФСС). Проте врахуйте, за сезонними працівниками встановлені обмеження за кількістю оплачуваних за рахунок коштів ФСС календарних днів (ч. 2 і 3 ст. 22 Закону № 1105):

— хвороби, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві;

— тимчасової непрацездатності у зв’язку з доглядом за хворою дитиною до 14 років.

За такими страховими випадками допомога по тимчасовій непрацездатності надається не більше ніж за 75 календарних днів протягом календарного року.

Механізм визначення суми лікарняних установлений Порядком № 1266.

Причому, враховуючи обмеження за строком трудових договорів, що укладаються із сезонними працівниками, середню зарплату для оплати їх непрацездатності обчислюйте за період, зазначений у табл. 2.

Таблиця 2. Визначаємо «непрацездатний» розрахунковий період

На практиці можлива ситуація, коли лікарняний лист сезонному працівникові був відкритий у період його роботи на підприємстві, а закритий уже після звільнення з нього. Чи потрібно оплачувати такий лікарняний? Так, потрібно. Причому з роз’яснень Мінсоцполітики (див. лист від 19.01.2012 р. № 26/18/99-12(ср. )) випливає, якщо працівник захворів у період роботи і продовжує хворіти після припинення трудових відносин, з перших п’яти днів тимчасової непрацездатності оплачуйте тільки робочі дні, які були пропущені працівником у зв’язку з його тимчасовою непрацездатністю. Починаючи з 6 дня непрацездатності, що почалася в період роботи, і за весь період до відновлення працездатності або встановлення МСЕК інвалідності незалежно від звільнення працівника, виплачуйте йому допомогу по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів ФСС.

Оплаті підлягають листки непрацездатності, видані за страховим випадком, що настав у період роботи.

Оподаткування

Переходимо до оподаткування. Працівники, прийняті на сезонні роботи, мають право на ПСП на загальних підставах. Про порядок надання ПСП у 2018 році читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 7, с. 21.

Якщо база нарахування ЄСВ, до якої застосовують ставку внеску 22 %, визначена за сезонним працівником, для якого це місце роботи є основним, і не перевищує розміру МЗП, суму ЄСВ розраховують як добуток розміру МЗП і встановленої ставки ЄСВ за умови, що працівник перебував у трудових відносинах повний календарний місяць та/або відпрацював усі робочі дні звітного місяця.

Зазначимо, що вимогу про сплату ЄСВ з МЗП не застосовують, якщо:

— ЄСВ нараховують на доходи, отримані не за основним місцем роботи;

— до бази нарахування ЄСВ працівника застосовують пільгові ставки (8,41 %, 5,3 %, 5,5 %);

— у випадку якщо база нарахування ЄСВ визначена за працівником, якому надана відпустка без збереження заробітної плати відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки.