Позовна давність за неоплаченими дивідендами: рахуємо і застосовуємо

Спочатку поговоримо про юридичні моменти позовної давності, а потім перейдемо до обліку.

«Дивідендна» позовна давність

Спершу нагадаємо вам деякі теоретичні моменти. Позовна давність може бути загальною і спеціальною. При цьому спеціальна позовна давність може бути або скороченою, або подовженою. До деяких зобов’язань строки позовної давності взагалі не застосовуються.

З’ясовувати, який саме строк нам необхідно застосувати, будемо за таким принципом: якщо для зобов’язання (а виплата нарахованих дивідендів — це теж зобов’язання, причому грошове) не встановлена спеціальна позовна давність, то можна застосовувати загальну.

Строк загальної позовної давності складає 3 роки (ст. 257 ЦКУ). Оскільки щодо виплати дивідендів спеціальних строків позовної давності ні ЦКУ, ні інші нормативно-правові акти не встановлюють, то

Тепер обговоримо порядок його обчислення.

Відлічуємо строки позовної давності

«Стартова» точка відліку. За загальним правилом будь-які строки позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦКУ обчислюються з дня, коли «потерпілий» дізнався або міг дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За нормального розвитку подій (тобто коли підприємство дотримувалося всіх формальностей, зокрема щодо повідомлення учасників про майбутні збори) вважається, що учасник товариства знав або міг знати про розподіл прибутку.

Тому оскільки виплата дивідендів — це зобов’язання з певним строком виконання, то згідно з ч. 5 ст. 261 ЦКУ

Чому виплата дивідендів — це зобов’язання з певним строком виконання?

Тому, що строки для їх виплати повинні чітко встановлюватися у відповідному рішенні загальних зборів, статуті або застосовуватимуться правила, встановлені спеціальною нормативкою.

Так, наприклад, власникам привілейованих акцій дивіденди виплачуються не пізніше спливу 6 місяців після закінчення звітного року (ч. 2 ст. 30 Закону про АТ). А це означає, що строк позовної давності починає спливати з дня, наступного за останнім днем конкретного строку для виплати дивідендів.

Чи відповідно до п. 30 Модельного статуту товариства з обмеженою відповідальністю, затвердженого постановою КМУ від 16.11.2011 р. № 1182, виплата частини прибутку учасникам здійснюється протягом I кварталу року, наступного за звітним.

Таким чином, «старт» позовної давності за «модельними» неоплаченими дивідендами — це день, наступний за днем закінчення I кварталу року, наступного за «оплачуваним». Наприклад, ви виплачуєте дивіденди за 2017 рік, спираючись на Модельний статут. У цьому випадку строк позовної давності починає спливати з 01.04.2018 р. (тобто наступного дня після закінчення I кварталу). При цьому не важливо, чи припадає початок строку на вихідний, святковий або інший установлений законом неробочий день. Правила «перенесення» тут не працюють (див. нижче).

Донедавна для ТОВ, не пов’язаного «узами» Модельного статуту, законодавець не встановлював конкретних строків для виплати дивідендів. Установлення останніх залишалося за учасниками товариства. Відповідно, при обчисленні строків позовної давності відштовхувалися або від положень статуту, або від положень конкретного «дивідендного» рішення загальних зборів учасників товариства.

Проте найближчим часом «правила гри» зміняться (див. детальніше на с. 32 цього номера).

Останній день для виплати дивідендів і позовна давність. Ще один момент з приводу обчислення позовної давності. У цей строк не включається останній день для виплати дивідендів. Чому? Усе просто. Обчислення строків позовної давності підкоряється загальним правилам обчислення строків (ч. 1 ст. 260 ЦКУ). А відповідно до ст. 253 ЦКУ перебіг строку розпочинається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язаний його початок.

Останній день строку позовної давності. Зверніть увагу: якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший установлений законом неробочий день, то днем закінчення строку буде перший за днем закінчення робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦКУ). А це означає, що

Зупинення і переривання строку. Також не забувайте про зупинення і переривання строків позовної давності. Оскільки жоден нормативно-правовий акт не встановлює особливих правил для дивідендів, то знову потрібно звертатися до загальних положень ЦКУ.

Підстави для зупинення строків передбачені в ст. 263 ЦКУ, а для переривання — у ст. 264 ЦКУ. Серед підстав для зупинення: (1) «непереборна сила»; (2) відстрочення виконання зобов’язання на підставі закону (мораторій); (3) зупинення дії нормативно-правового акта, що регулює відповідні відносини між контрагентами тощо.

Переривання ж вимагає активних дій або від позивача, або від відповідача (дії боржника з визнання боргу; пред’явлення позову до одного з боржників за одним зобов’язанням або з вимогою стягнути тільки частину боргу).

До речі, їх ми вже аналізували на сторінках нашого видання*. У цій статті лише відзначимо деякі особливості.

* Див. у «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 78, с. 3.

Зокрема, застосувати підставу для переривання строку позовної давності «боржник здійснює дію, яка свідчить про визнання ним свого боргу або іншого зобов’язання» не так-то просто. У випадку з дивідендами «інструментарій» не такий широкий. Наприклад, свідченням визнання боргу може слугувати відповідь акціонерного товариства на вимогу виплатити дивіденди за акціями (див. постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 р. у справі № 910/19232/14).

А тепер давайте поглянемо, як працюють норми про строки позовної давності на прикладі.

Приклад. ТОВ «Ромашка» провело загальні збори товариства, заздалегідь повідомивши всіх його учасників. Збори вирішили розподілити отриманий у 4 кварталі 2017 року прибуток між учасниками, нарахувати і виплатити дивіденди. Статут ТОВ надає право визначати строки і порядок виплати дивідендів загальним зборам. У протоколі загальних зборів учасників ТОВ «Ромашка» зафіксували, що виплата дивідендів відбуватиметься з 12.03.2018 р. по 23.03.2018 р. на банківські рахунки учасників, зазначені в протоколі. З якого моменту обчислюватиметься строк позовної давності?

Відповідь: з 24.03.2018 р.

Чому? Дивіться, що виходить. Оскільки останній день для виконання зобов’язання — 23.03.2018 р., то відлік ми повинні вести з дня, наступного за цією датою. Тобто з 24.03.2018 р. (субота). Водночас ця дата не переноситься на перший робочий день (26.03.2018 р.), оскільки йдеться про початок обчислення строку, а не про його кінцеву дату. А ось закінчиться строк позовної давності в цьому випадку 24.03.2021 р. (тобто із завершенням 3-х років). Звичайно, якщо не виникнуть підстави для зупинення та/або переривання цих строків (див. вище).

З юридичними тонкощами розібралися. Тепер давайте поговоримо про облік неоплачених дивідендів, строк позовної давності за якими сплив.

Облік «прострочених» дивідендів

Бухоблік. Сума неоплачених дивідендів зі строком позовної давності, що сплив, цілком відповідає визначенню доходу з п. 5 П(С)БО 15. Такий дохід включають до складу інших операційних доходів підприємства, а для його обліку підійде субрахунок 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості». Тобто для списання «прострочених» дивідендів у бухобліку потрібно зробити запис: Дт 671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами» — Кт 717.

Будьте уважні! При списанні дивідендів, нарахованих фізособі, до складу доходу потрапить нарахована сума дивідендів за вирахуванням ПДФО і військового збору. Адже ці податки сплачують за рахунок доходу фізособи і врешті-решт зменшують заборгованість з виплати доходу.

Підприємство, якому дивіденди так і не були виплачені, списує неотриману по закінченні строку позовної давності суму записом Дт 38 «Резерв сумнівних боргів» — Кт 373 «Розрахунки за нарахованими доходами» (якщо, звичайно, резерв для такої заборгованості створювався) або прямо до складу витрат — Дт 944 «Сумнівні та безнадійні борги» — Кт 373.

Податок на прибуток. Ні для кого не секрет, що податковоприбутковий облік у нас орієнтується на дані обліку бухгалтерського. Тому

Причому жодних інших податкових коригувань окремо для високодохідників тут не буде.

Дивідендний авансовий внесок при списанні дивідендів платити не потрібно. Під оподаткування списана сума потрапить інакше: у складі фінрезультату, який є базою для розрахунку податку на прибуток.

А ось у податковому обліку підприємства-одержувача все залежатиме від його «дохідності». Малодохідні підприємства при списанні заборгованості за дивідендами спираються на правила бухобліку. Тобто в них об’єкт оподаткування зменшиться або в момент нарахування резерву, або в періоді списання неотриманих дивідендів до складу витрат. А ось високодохідникам доведеться проводити коригування, які передбачені п. 139.2 ПКУ. Нагадаємо, що правила проведення таких коригувань ми детально розбирали в «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 23, с. 18.

ПДВ. У термінах ПКУ дивіденди зі строком позовної давності, що сплив, не що інше, як безповоротна фінансова допомога. Такого висновку можна дійти, якщо заглянути в п.п. 14.1.257 ПКУ, в якому до безповоротної фіндопомоги віднесені, зокрема, суми заборгованості одного платника податків перед іншим, яка не була стягнута після закінчення строку позовної давності.

Та й податківці, які свого часу зверталися до теми обліку «прострочених» дивідендів (див. лист ДПАУ від 01.11.2006 р. № 20320/7/15-0317), дійшли точно такого ж висновку.

У свою чергу, фіндопомога у вигляді грошових коштів не вважається постачанням товарів і послуг, а значить, списання «прострочених» дивідендів не потребує нарахування ПДВ.

Єдиний податок. Єдиноподатнику групи 3 — платникові ПДВ — суму неоплачених і списаних дивідендів доведеться включити до складу оподатковуваного доходу, як того вимагають пп. 292.3 і 292.6 ПКУ.

В одержувача дивідендів — платника єдиного податку списання їх суми у зв’язку із закінченням строку позовної давності в податковому обліку не відображається.

ПДФО і ВЗ. У тому випадку, коли списанню підлягають дивіденди, не виплачені фізособі, мимоволі замислюєшся про те, як така операція відобразиться на ПДФО-обліку.

Тут потрібно згадати, що якщо дивіденди нараховані, але не виплачені, ПДФО потрібно було сплатити до бюджету протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем місяця нарахування (п.п. 49.18.1, п. 57.1, п.п. 168.1.5 ПКУ). Напевно ви вже зробили це і з цього боку абсолютно «чисті» перед законом.

Що стосується основної суми дивідендів, то при її списанні по закінченні строку позовної давності оподатковуваний ПДФО дохід не виникає. Адже в цьому випадку вже йдеться не про доходи, а радше, втрати фізособи від неотриманих дивідендів.

Усе сказане стосується і ВЗ. Суму збору ви повинні були сплатити в ті ж строки, що й ПДФО, а нові зобов’язання не виникають.

Приклад. Підприємство в березні 2015 року не виконало своїх зобов’язань з виплати дивідендів через не залежні від засновників обставини. У 2018 році сума дивідендів визнана безповоротною фінансовою допомогою і списана до складу доходів підприємства.

Нарахування дивідендів і їх списання після закінчення строку позовної давності в бухобліку платника й одержувача показують так:

Списання «прострочених» дивідендів