«А роки летять...», або Рахуємо строки позовної давності

Строк позовної давності (ПД) — це строк, протягом якого особа може звернутися до суду для захисту своїх прав та інтересів. Але на цьому «корисні властивості» цього інституту права не закінчуються. Наприклад, для бухгалтерського обліку закінчення строків ПД допомагає визначитися з тим, чи стала заборгованість безнадійною. До речі, детальніше про це див. на с. 22 номера.

Зауважте: для «судових» цілей наслідки закінчення ПД застосовуватимуться тільки за заявою однієї зі сторін (ч. 3 ст. 267 ЦКУ).

Які ж строки ПД узагалі існують?

Скільки?

ЦКУ в ст. 257 установлює загальний строк ПД — 3 роки. Проте для окремих вимог закон може встановлювати спеціальну ПД: скорочену або більш тривалу, порівняно з 3-річною. Крім того, є вимоги, до яких строки позовної давності в принципі не застосовуються. Вимоги, для яких ЦКУ встановлює ПД в 1 рік, передбачені в ч. 2 ст. 258 цього Кодексу. Серед них опинилися і вимоги про:

1) стягненні неустойки (штрафу, пені);

2) переведення на співвласника прав та обов’язків покупця в разі порушення переважного права купівлі частки в праві спільної часткової власності (ст. 362 ЦКУ);

3) розірвання договору дарування (ст. 728 ЦКУ);

4) у зв’язку з недоліками проданого товару (ст. 681 ЦКУ).

Тепер що стосується більш тривалої ПД порівняно із загальними строками. Зверніть увагу:

При цьому договір про збільшення ПД укладається в письмовій формі (ч. 1 ст. 259 ЦКУ). До речі, не обов’язково, щоб це був окремий документ. Достатньо зазначити в будь-якому договорі (поставки, надання послуг тощо) відповідний пункт. Таку позицію висловили судді й у п. 3.3 постанови № 10. Наприклад, ви можете прописати такий пункт: «Сторони, керуючись положеннями ст. 259 Цивільного кодексу України, домовилися встановити строк позовної давності 4 роки за вимогами щодо оплати Товару».

Врахуйте: строки ПД, встановлені законом, — це мінімальний поріг, сторони не мають права їх зменшувати. Крім того, в деяких міжнародних договорах можуть установлюватися свої строки ПД. Наприклад, у ст. 8 Конвенції ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року позовна давність установлена тривалістю 4 роки*.

* Див. детальніше про закінчення ПД за ЗЕД-договорами в «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 78, с. 19.

І нарешті, позовна давність взагалі не застосовується до вимог, установлених у ст. 268 ЦКУ. Серед них, наприклад, вимоги вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу.

Також не забувайте, що ПД може встановлюватися не лише ЦКУ. Наприклад, згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що належить йому, без обмежень будь-яким строком*.

* Див. детальніше про зарплатні борги на с. 18 цього номера.

Як рахувати?

Щоб порахувати ПД для конкретної вимоги, потрібно враховувати такі моменти.

1. ПД обчислюється за загальними правилами визначення строків, установлених ст. 253 — 255 ЦКУ. Це означає, що «стартовою» точкою відліку необхідно вважати день, наступний за днем, коли, наприклад, закінчився строк для виконання зобов’язання за договором.

А ось якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, установлений у законі, днем закінчення строку ПД є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦКУ).

2. За загальним правилом

Винятки із цього правила можуть передбачатися законами.

За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг ПД починається зі спливом строків виконання такого зобов’язання. Наприклад, у вашому договорі прямо закріплено: «Покупець зобов’язаний сплатити Постачальнику грошові кошти у сумі, передбаченій у п. 2.1 Договору протягом 5 календарних днів з моменту постачання Товару». Строк для оплати товару сплив 17.05.2018 р. Відповідно ПД потрібно відлічувати з 18.05.2018 р., а спливає вона 18.05.2021 р.

За зобов’язаннями, строки виконання яких не визначені або визначені моментом вимоги, закінчення ПД починається від дня, коли в кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання.

Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг ПД починається із закінченням цього строку.

З такими ситуаціями трохи складніше. Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦКУ кредитор може вимагати виконання зобов’язання в будь-який час. При цьому боржник зобов’язаний виконати таку вимогу протягом 7 днів з дня його пред’явлення, якщо обов’язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Наприклад, у договорі не зазначений строк оплати товару. Кредитор прислав «звісточку» з вимогою виконати своє зобов’язання 21.05.2018 р., а боржник не виконав «наказу».

У такому разі ПД повинна «стартувати» на восьмий день з дня пред’явлення претензії, тобто 29.05.2018 р.

По суті, немає вимоги від кредитора — немає і початку спливу ПД. До таких висновків нас приводить і п. 4.2 постанови № 10.

З іншого боку, виходячи з постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. № 14, у «невизначених» зобов’язаннях строк ПД потрібно відлічувати з наступного дня після настання дати виконання зобов’язання — незалежно від того, пред’являв кредитор вимоги чи ні. Підключився до дискусії і ВАСУ. У своєму листі від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 він зазначив, що починати відлік ПД потрібно з моменту закінчення строку дії договору, в якому передбачено таке «невизначене» зобов’язання.

Оскільки судова практика не дійшла єдиної думки, наполегливо рекомендуємо вам у договорах чітко прописувати всі строки виконання сторонами своїх зобов’язань.

3. Строки ПД можуть зупинятися (ст. 263 ЦКУ) й перериватися (ст. 264 ЦКУ). Незважаючи на схожість значень цих слів для обивателя, поняття абсолютно різні. Їх не варто плутати. Які ж відмінності?

Зупинення і переривання ПД

По-перше, відмінність між зупиненням і перериванням полягає в подальшому порядку обчислення позовної давності.

Якщо йдеться про зупинення (ст. 263 ЦКУ), то перебіг ПД припиняється на період існування підстав (див. нижче) і поновлюється з урахуванням часу, що минув до їх виникнення.

Наприклад, з 21.05.2018 р. почав перебіг строк ПД у 3 роки. Потім 25.05.2018 р. виникли підстави для зупинення строку. 07.06.2018 р. подія, що викликала перерву, припинилася. Коли в цьому випадку закінчиться ПД?

Відповідь: 03.06.2021 р. (тобто з 21.05.2018 р. по 25.05.2018 р. + з 07.06.2018 р. по 03.06.2021 р. = = 3 роки).

У випадку ж з перериванням (ст. 264 ЦКУ) ПД починає спливати наново після закінчення подій, які викликали перерву (див. нижче).

Візьмемо наведений вище приклад. Коли закінчиться ПД у 3 роки, якщо ПД перериватиметься, а не зупинятиметься? Відповідь: 07.06.2018 р. (з моменту закінчення події, що викликала переривання, строк ПД обчислюється наново, тобто з 07.06.2018 р.).

По-друге, зупинення і переривання ПД відрізняються підставами.

Перебіг ПД зупиняється (ст. 263 ЦКУ) у разі:

— якщо пред’явленню позову перешкоджали обставини непереборної сили — урагани, землетруси, військові конфлікти та інше;

— відстрочення виконання зобов’язання (мораторій) за підставами, установленими законом (наприклад, санкції щодо деяких компаній, пов’язаних з РФ);

— зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює відповідні відносини;

— якщо позивач або відповідач перебувають у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, переведених на воєнний стан.*

* Див. детальніше про строки давності й АТО в «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 61, с. 25.

ПД може бути перервана (ст. 264 ЦКУ), якщо одна зі сторін зобов’язання здійснює дії, що свідчать про визнання нею свого боргу (іншого обов’язку). Що це можуть бути за дії? Примірний перелік знаходимо в постанові № 10. А це:

— визнання пред’явленої претензії;

— внесення змін до договору, з яких убачається, що боржник визнає існування боргу, а також прохання боржника про таку зміну договору;

— письмове прохання відстрочити сплату боргу;

— підписання уповноваженою посадовою особою боржника разом із кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, що підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Суми боргу потрібно описати максимально розгорнуто (у розрізі договорів, поставок, оплат). До компетенції ж уповноважених осіб повинне входити розпорядження майном і грошовими коштами. Так, у постанові ВГСУ від 26.03.2016 р. у справі № 922/5747/15 судді визнали правомірним і перериваючим ПД акт, підписаний з одного боку заступником головного бухгалтера;

— письмове звернення боржника до кредитора з приводу гарантування сплати суми боргу;

— часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов’язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, які свідчать про визнання лише певної частини (або періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання спливу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Крім того, перериватися ПД може в разі пред’явлення особою позову до одного з декількох боржників, а також якщо предметом позову є тільки частина вимоги, право на яку має позивач (ч. 2 ст. 264 ЦКУ). При цьому позов має бути складений відповідно до процесуальних норм і поданий з урахуванням правил підсудності (постанова ВСУ від 24.05.2017 р. у справі № 6-1763цс16**).

** Див. за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/66907384.

Наприклад, ви подали позов про стягнення з контрагента частини суми заборгованості 13.05.2018 р. Але не заявили вимог про відшкодування іншої суми боргу, «інфляційних» і 3 % річних. У такому разі для «забутих» сум ПД розпочне перебіг наново, тобто з 14.05.2018 р. (подібна ситуація відображена в постанові ВГСУ від 28.11.2017 р. у справі № 904/12342/16***).

*** Див. за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/70653539.

Зверніть увагу:

До речі, перериванням можна користуватися в разі, якщо сторонам потрібно «продовжити» строки ПД. Найпростіший, на нашу думку, варіант — це отримати з боку боржника лист, у якому останній визнає свою заборгованість і просить реструктуризувати її або відстрочити погашення.