Відповідаючи на це запитання, відштовхуємося від поняття «зарахування зустрічних однорідних вимог»*. Виходячи з положень ст. 601 ЦКУ, ч. 3 ст. 203 ГКУ і судової практики, вимоги при «класичному» зарахуванні мають:
* Детальніше про залік зустрічних однорідних вимог див. у «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 92, с. 34.
1) бути зустрічними (підприємство № 1 має борг перед підприємством № 2, підприємство № 2 має борг перед підприємством № 1);
2) бути однорідними («гроші» — «гроші», «товар» — «товар» тощо). При цьому неважливо, що це будуть за зобов’язання. Наприклад, підприємство № 1 винне гроші підприємству № 2 за послуги оренди, а підприємство № 2 винне гроші підприємству № 1 за поставлений товар;
3) відповідати такій умові: строк виконання зобов’язань настав або він не встановлений, або визначений моментом пред’явлення вимоги. При цьому такий строк повинен настати за всіма «заліковими» вимогами. Також не забуваємо, що за останніми строк позовної давності ще не сплив (п. 4 ч. 1 ст. 602 ЦКУ);
4) бути безспірними. Так, Верховний Суд в одному зі своїх рішень зазначив, що однією з умов зарахування зустрічних однорідних вимог є їх ясність. Тобто коли між сторонами немає спору щодо характеру зобов’язання, його змісту, умов виконання тощо (постанова ВС від 14.02.2018 р. у справі № 910/6374/17**). І це логічно. Адже якщо є спір хоча б щодо однієї із «залікових» вимог, то незрозуміло, кому і скільки потрібно зарахувати.
** Див. за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72253425.
Крім того, зарахування може здійснюватися навіть в односторонньому порядку. Тобто при існуванні всіх перелічених нами ознак достатньо звернення однієї зі сторін за договором.
Коли зобов’язання існують між трьома контрагентами за трьома різними зобов’язаннями, то, на нашу думку, зарахування можливе
Проте не на підставі ст. 601 ЦКУ, а на підставі ч. 1 ст. 604 ЦКУ.
Ситуація може виглядати таким чином: підприємство «А» відвантажило товар підприємству «Б», підприємство «Б» відвантажило товар підприємству «В», підприємство «В» — підприємству «А». При цьому жодне з підприємств поставлений товар не оплатило.
Підтверджує наші висновки і науково-практичний коментар до ст. 601 ЦКУ***.
*** Див. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України // А. Г. Ярема, В. Я. Карабань, В. В. Кривенко, В. Г. Ротань. — Т. 2. — К.: А.С. К., Севастополь: Ін-т юрид. дослідж., 2004. — С. 473.
У цьому випадку ми зараховуємо грошові вимоги на підставі тристоронньої угоди про погашення зобов’язань.
Тут слід пам’ятати, що йдеться не про прощення боргу.
Також не забувайте, що така операція дуже близька до бартеру. Тому платникам єдиного податку у цій схемі брати участь не можна. Адже вони можуть розраховуватися за відвантажені товари (виконані роботи/надані послуги) тільки в грошовій формі (п. 291.6 ПКУ).
Іноді нас запитують — а чи можливий тристоронній «залік» трохи в іншій ситуації? Припустимо, що підприємство «А» оплатило постачання товару підприємству «Б». Підприємство «Б» постачання не здійснило. Водночас підприємство «В» поставило товар підприємству «А», який підприємство «А» ще не оплатило. Строк оплати, а також постачання товару настав.
У цьому випадку доведеться йти шляхом відступлення права вимоги (заміна кредитора) або переведення боргу (заміна боржника) в одному із зобов’язань.
