Найпростіше, коли порядок дій сторін договору оренди щодо «кинутого» майна прописаний у самому договорі або в додатковій угоді. У такому разі не виникало б запитань щодо відображення в обліку. У нашій ситуації, мабуть, жодного узгодження між сторонами договору оренди стосовно долі «кинутого» майна не було, а орендар просто відмовився його забирати.
На практиці така ситуація трапляється доволі часто: майно неабияк пошарпане і витрати на перевезення перевищують його вартість. Загалом недобросовісний орендар таким чином позбавляється від «головного болю» і створює додаткові проблеми орендодавцеві.
Передача майна в оренду, як і повернення його після закінчення строку договору та/або при його розірванні, відбувається на підставі відповідного документа (акта), підписаного сторонами договору. Орендар зобов’язаний повернути об’єкт оренди в тому стані, в якому він був отриманий (з урахуванням нормального зносу), або у стані, зафіксованому в договорі (ч. 1 ст. 785 ЦКУ). Саме з моменту підписання такого акта договір оренди припиняється (ч. 2 ст. 795 ЦКУ). Тому орендодавець може відмовитися підписувати акт доти, доки орендар не звільнить приміщення від свого майна. Тоді події розвиватимуться таким чином.
Доти, доки орендар не забирає своє майно, продовжує нараховуватися орендна плата (адже договір продовжує діяти). Причому у вас є всі підстави вимагати сплати неустойки в розмірі подвійної плати за час прострочення повернення (ч. 2 ст. 785 ЦКУ). Щоправда, змусити орендаря сплатити її, швидше за все, доведеться в судовому порядку.
Інакше йдуть справи, якщо акт повернення майна підписаний і сторони, відповідно до нього, не мають одна до одної претензій. Оскільки немає претензій, за замовчуванням, відсутні документальні підтвердження наявності «кинутих» активів у приміщенні орендодавця. Тому якщо в наявності тільки мотлох, який використовувати в госпдіяльності не можна, для цілей бухобліку він не визнається активом, отже, його можна просто знищити (викинути). В обліку такі дії не залишать сліду.
Інша річ, якщо «кинуте» майно може використовуватися в госпдіяльності і колишній орендар підтверджує свої права на нього (наприклад, це випливає з листування з ним), проте відмовляється його забирати. У такому разі право власності на майно до вас не перейде. Тоді ваші дії можуть бути такими.
Документуємо факт наявності надміру виявлених активів (наприклад, складаємо зі свідками акт-опис) і «вішаємо» їх на позабалансовому рахунку (рахунок 02) як майно на відповідальному зберіганні. До речі, якщо вам потрібно терміново звільнити приміщення, можна передати майно на відповідальне зберігання третій особі (гл. 79 ЦКУ). У такому разі доцільно заздалегідь повідомити про це колишнього орендаря. Одночасно можна звернутися до суду на колишнього орендаря з вимогою усунути перешкоди в користуванні приміщенням (ч. 1 ст. 391 ЦКУ).
Хоча і цей варіант не панацея. Він не позбавить вас від можливих претензій з боку колишнього орендаря, та й питання відшкодування витрат за зберіганням також може ним оспорюватися.
Утім, якщо ви не маєте наміру вплутуватися в судові тяжби і є можливість погоджувати з колишнім орендарем передачу в дар «кинутого» майна, то в обліку, у загальному порядку, ви відображаєте безоплатне отримання активів*. Такі ж облікові наслідки на вас чекають, якщо в результаті всіх здійснених, з вищеперерахованих, заходів колишній орендар так і не забере своє майно.
* Детально про облік безоплатних надходжень див. у «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 24.
