Найперше запитання, на яке вам належить для себе відповісти: чи можете ви точно визначити, які з імпортних товарів будуть використані тільки в оподатковуваних операціях, а які — виключно в неоподатковуваних операціях?
Якщо ви точно знаєте, яка частина товарів буде повністю використана в неоподатковуваних (звільнених) операціях, то розподіляти ПДВ і нараховувати часткові ПДВ-зобов’язання не доведеться. У цьому випадку вхідний ПДВ за ними компенсують за правилами п. 198.5 ПКУ. До речі, той факт, що нарахування «компенсуючих» ПДВ-зобов’язань за п. 198.5 ПКУ поширюється і на імпортні товари, відзначали й податківці в листі ДФСУ від 20.04.2018 р. № 1731/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.
Якщо ж ви одні і ті ж товари одночасно використовуєте і в оподатковуваних, і в неоподатковуваних (звільнених) операціях, тоді розподілу ПДВ за п. 199.1 ПКУ не уникнути. Причому
той факт, що податковий кредит сформований при імпорті товарів «подвійного призначення», від необхідності розподілу вас не позбавить
Нагадаємо, що «розподільчі» податкові зобов’язання нараховують ті платники, які (п. 199.1 ПКУ):
— здійснюють оподатковувані та неоподатковувані операції;
— придбавають товари, послуги, необоротні активи для одночасного використання в оподатковуваній і неоподатковуваній діяльності.
Як бачите, обидві ці умови у вашому випадку виконуються. Не потрапляєте ви ні під один з винятків, перелічених у п. 199.6 ПКУ. Він виводить з-під загальних правил ПДВ-розподілу, зокрема, такі операції: (а) з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юрособи (п.п. 196.1.7 ПКУ), (б) з постачання відходів і брухту чорних і кольорових металів, які утворилися у платника в результаті переробки, обробки, плавлення товарів (сировини, матеріалів, заготовок тощо) на виробництві, будівництві, розібранні (демонтажу) ліквідованих основних засобів та інших подібних операцій, (в) постачання товарів/послуг, перелічених у п.п. 197.1.28 ПКУ, пп. 197.11 і 197.24 ПКУ, а також п. 49 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ.
Тож, як не крути, а розподіляти імпортний ПДВ доведеться (у чому суть такого розподілу, ми розповідали, наприклад, у «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 104-105, с. 3, 2018, № 77, с. 14).
До речі, побічно підтверджує необхідність нарахування часткових податкових зобов’язань за п. 199.1 ПКУ той факт, що імпортний ПДВ компенсують за п. 198.5 ПКУ (див. уже згаданий лист ДФСУ від 20.04.2018 р. № 1731/6/99-99-15-03-02-15/ІПК). Адже ідея застосування цих двох пунктів однакова: компенсувати вхідний ПДВ за товарами (послугами), які були придбані з ПДВ, але потім використані в неоподатковуваних (звільнених) операціях. Різниця лише в тому, що застосовують їх за різних обставин. Розподільчий механізм «вмикається», коли один і той же товар використовується одночасно в оподатковуваних і неоподатковуваних видах діяльності, а п. 198.5 ПКУ спрацьовує, коли ви використовуєте конкретний товар повністю в неоподатковуваних (звільнених) операціях*.
* Якщо ще при придбанні товару точно відомо, що він буде використаний в неоподатковуваній діяльності, то при нарахуванні податкових зобов’язань не варто чекати початку використання товару, а слід нараховувати їх відразу ж у періоді придбання.
Зверніть увагу! При розрахунку показника ЧВ (і, відповідно, анти-ЧВ) потрібно враховувати тільки ті операції, які є постачанням відповідно до пп. 14.1.191 і 14.1.185 ПКУ. Тому обсяги імпорту товарів при розрахунку цього показника не враховують. Красномовно підтверджує це порядок розрахунку показника ЧВ, передбачений у додатку Д7. Він спирається на рядки «постачального» розділу I декларації, у якому, як відомо, обсяги імпорту не показують.
