Сторони договору комісії на продаж можуть закріпити в цьому договорі умову, за якої покупець (третя особа) оплачує товар безпосередньо на розрахунковий рахунок комітенту (ст. 627 ЦКУ). Така умова має бути прописана також у договорі купівлі-продажу між комісіонером і покупцем. При цьому ПДВ-облік буде таким.
Відносини між комітентом і комісіонером регулюються п. 189.4 ПКУ, який посередницькі операції між ними в цілях ПДВ прирівнює до звичайних ПДВ-відносин між постачальником і покупцем. Тобто дата виникнення ПЗ у комітента (п. 187.1 ПКУ) і ПК у комісіонера (п. 198.2 ПКУ) визначається за загальним правилом «першої події». Порядок № 1307 теж жодних спеціальних правил оформлення ПН не передбачає.
Типова схема — коли першою подією є рух комісійного товару. Комітент відвантажив товар комісіонерові, той, у свою чергу, продав товар покупцеві (третій особі). Тут протягом усього ланцюжка перша подія для нарахування ПЗ прив’язана до руху товару (комітент складає ПН на комісіонера на дату передачі йому товару, а комісіонер — на покупця на дату продажу товару останньому). При цьому перерахування грошових коштів — це вже друга подія і на виникненні об’єкта оподаткування або коригуванні ПЗ уже ніяк не позначається.
Інша річ, коли грошові кошти на якомусь етапі випереджають рух товару. Наприклад, на дату отримання комітентом грошових коштів від покупця (третьої особи) комісіонер товар від комітента отримав, але покупцеві його ще не відвантажив. У такому разі комітент нараховує ПЗ на дату передачі товару комісіонерові згідно з п. 189.4 ПКУ і оформляє на нього ПН. Отримання грошей від покупця для комітента — це вже друга подія. А ось для комісіонера отримання коштів комітентом є першою подією для нарахування ПЗ і складання ПН на покупця.
Інша ситуація, коли на дату надходження грошей від покупця на рахунок комітента, комісійний товар ще навіть не переданий комісіонерові. У такому разі для всіх сторін операції першою подією буде рух грошей від покупця до комітента. Хто і на кого складає ПН?
У загальному випадку, коли оплату здійснює не покупець, а третя особа, фіскали пропонують складати ПН усе одно на покупця (одержувача) товарів (послуг) (див. 101.16 БЗ). Тобто незалежно від того, хто платить за товар, особа, що є за договором продавцем, складає ПН на ім’я того, хто за цим же договором виступає покупцем (одержувачем) товару/послуг.
У розумінні п. 189.4 ПКУ комітент — це продавець, а комісіонер — покупець. А в договорі з покупцем продавцем названий комісіонер. Тобто комітент на дату отримання коштів від третьої особи (покупця) оформляє і реєструє ПН на комісіонера. Адже саме він є покупцем для комітента. У свою чергу, комісіонер на ту ж дату повинен оформити і зареєструвати аналогічну ПН безпосередньо на свого покупця (він же третя особа для комітента). У результаті й у комітента, й у комісіонера виникають ПЗ за такою передоплатою, але в комісіонера ПЗ одразу будуть компенсовані ПК.
Але врахуйте: коли в межах договору доручення відсутній між сторонами цього договору фактичний рух товарів (тільки гроші), фіскали вважають, що правила п. 189.4 ПКУ не працюють. Тобто в посередника ПДВ-наслідків немає, а в довірителя ПК/ПЗ виникають за загальними правилами згідно зі ст. 187 і 198 ПКУ — уже на дату отримання (списання) передоплати на (з) банківський(го) рахунок(у) повіреного. Детальніше про ПДВ-облік у цьому випадку див. «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 60, с. 26.
І на завершення зазначимо: якщо вже так вирішили, що посередницький договір передбачає розрахунки за товар безпосередньо на рахунок комітента, то не полінуйтеся там же прописати обов’язок комітента негайно повідомляти посередника про надходження таких коштів. Тоді з визначенням моменту нарахування ПЗ і складання ПН не буде жодної дезорієнтації.
