Розпочнемо з другого запитання. Для того, щоб виплату відобразити у формі № 1ДФ з правильною ознакою доходу, слід визначитися з тим, який саме вид доходу, з точки зору ПКУ, отримує працівник. На наш погляд, у цій ситуації треба відштовхуватися від положень колективного (трудового) договору.
Так, якщо в його розділі «Оплата праці» передбачена можливість оплати харчування працівників, то є всі підстави вважати таку виплату зарплатою і відображати її в розд. I форми № 1ДФ з ознакою доходу «101». Адже п.п. 2.3.4 Інструкції № 5 відносить до фонду оплати праці оплату або дотації на харчування працівників.
А ось якщо в колдоговорі (трудовому договорі) про харчування працівників не згадується або воно передбачене в інших розділах таких договорів (наприклад, «Соціальне забезпечення»), то вважаємо за можливе відображати цю виплату в Податковому розрахунку з ознакою доходу «127» у складі інших оподатковуваних доходів (п.п. 164.2.20 ПКУ).
Цікаво, що раніше податківцям подобалося відносити безкоштовне харчування до додаткового блага (ознака доходу «126», див., зокрема, лист ДФСУ від 20.12.2016 р. № 27407/6/99-99-13-02-03-15). Проте останнім часом їх смаки змінилися. І все частіше можна побачити в листах ДФСУ відсилання до п.п. 164.2.20 ПКУ з його іншими оподатковуваними доходами (ознака доходу «127», див., наприклад, лист ДФСУ від 03.06.2019 р. № 2535/6/99-99-13-02-03-15/ІПК).
З видом доходу для цілей ПКУ визначилися. Йдемо далі.
Харчуючись за рахунок роботодавця, працівник отримує негрошовий дохід. Тому до бази оподаткування ПДФО такий дохід, розрахований за звичайними цінами (незалежно від того, як ви його класифікуватимете: як зарплату або як інший оподатковуваний дохід), повинен потрапити збільшеним на «натуральний» ПДФО-коефіцієнт. Це вимога п. 164.5 ПКУ.
Цей коефіцієнт дозволяє, знаючи «чистий» негрошовий дохід (вартість харчування), визначити суму доходу до нарахування. У графах 3а і 3 розд. I форми Податкового розрахунку відображають дохід у нарахованій сумі. Тому
якщо дохід наданий у негрошовій формі, то в графах 3а і 3 розд. I форми № 1ДФ відображаємо його з урахуванням «натурального» ПДФО-коефіцієнта
Тепер про військовий збір. «Харчовий» дохід входить до бази оподаткування ВЗ. Причому п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ не передбачає застосування для військового збору будь-якого «натурального» коефіцієнта.
Звідси податківці роблять висновок: у разі надання негрошового доходу (безкоштовних обідів) ВЗ утримують з його «чистої» вартості, розрахованої за звичайними цінами (див., зокрема, лист ДФСУ від 08.06.2016 р. № 12626/6/99-99-13-02-03-15, а також консультацію в підкатегорії 103.25 БЗ).
У результаті «харчовий» дохід до бази оподаткування ПДФО та до бази оподаткування ВЗ увійде в різних сумах.
Переходимо до розд. II Податкового розрахунку. У його рядок «Військовий збір» повинна потрапити вартість харчування, без урахування ПДФО-коефіцієнта, оскільки саме з цієї суми був утриманий ВЗ.
На закінчення відмітимо, що незалежно від того, як ви класифікуєте «харчовий» дохід для цілей оподаткування (зарплата або інший оподатковуваний дохід), для ЄСВ він завжди буде заробітною платою і входитиме до бази нарахування ЄСВ.
Річ у тому, що для визначення видів виплат, які належать до зарплати і входять до бази нарахування ЄСВ, п.п. 5 п. 3 розд. IV Інструкції № 449 зобов’язує страхувальників використовувати Інструкцію № 5. А остання, як уже відзначалося вище, відносить вартість харчування за рахунок роботодавця до фонду оплати праці. Не забувайте про це*.
* Про ПДВ-нюанси читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 38, с. 22.
