Випадки виплати і розмір
Випадки, коли роботодавець зобов’язаний виплатити вихідну допомогу працівникові, який звільняється, перераховані в ст. 44 КЗпП. У ній же знаходимо мінімальні розміри такої допомоги (див. табл. 1).
Таблиця 1. Випадки виплати та мінімальний розмір вихідної допомоги
| Підстава для припинення трудового договору | Мінімальний розмір вихідної допомоги |
| Звільнення за ініціативою роботодавця | |
| Відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством або відмова від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці (п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП) | Середній місячний заробіток |
| Зміни в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП) | |
| Виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування такого допуску, якщо виконання покладених на працівника обов’язків вимагає доступу до державної таємниці (п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП) | |
| Поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ч. 1 ст. 40 КЗпП) | |
| Припинення повноважень посадових осіб (п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП) | Шестимісячний середній заробіток |
| Звільнення за ініціативою працівника | |
| Порушення роботодавцем законодавства про працю, умов колективного або трудового договору (ч. 3 ст. 38 або ст. 39 КЗпП) | Тримісячний середній заробіток |
У таблиці наведені мінімальні розміри вихідної допомоги, встановлені КЗпП. Водночас роботодавці мають право встановити в колдоговорі (трудовому договорі) суму вихідної допомоги в розмірі більшому, ніж це передбачено ст. 44 КЗпП.
Зверніть увагу: виплата вихідної допомоги може бути також передбачена іншими законодавчими актами.
Чорнобильці: 3 + 1. У разі звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП з основного місця роботи працівників-чорнобильців, віднесених до 1 і 2 категорій, а також учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесених до 3 категорії, роботодавець зобов’язаний виплатити їм:
1) вихідну допомогу в розмірі не менше однієї середньомісячної заробітної плати за рахунок підприємства (див. табл. 1);
2) допомогу в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати (п. 7 ч. 1 ст. 20, п. 1 ч. 1 ст. 21, п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України від 28.02.91 р. № 796-XII). Зазначену допомогу роботодавці розраховують і виплачують спочатку за рахунок власних коштів. Згодом органи соцзахисту відшкодовують роботодавцям понесені витрати. Механізм такого відшкодування прописаний у Порядку, затвердженому постановою КМУ від 20.09.2005 р. № 936.
Тепер давайте поговоримо про ще дві категорії працівників, за якими доволі часто виникають запитання, пов’язані з виплатою вихідної допомоги.
Призовники. Дійсно, у ст. 44 КЗпП є така підстава для виплати вихідної допомоги, як призов або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП). Вона з’явилася завдяки Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI (ср. ). АЛЕ! Ще у 2008 році зміни, внесені в ст. 44 КЗпП зазначеним Законом, були визнані неконституційними (див. рішення КСУ від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008).
З цієї миті у роботодавців зник обов’язок виплачувати вихідну допомогу працівникам у разі їх звільнення у зв’язку із призовом або вступом на військову службу або направленням на альтернативну (невійськову) службу (лист Мінпраці від 07.09.2009 р. № 211/06/186-09).
Більше того (див. ст. 119 КЗпП),
на сьогодні за працівниками, призваним (які вступили) на військову службу, зберігається місце роботи, посада та середній заробіток на підприємстві
Тобто звільнити працівників, призваних (які вступили) на військову службу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП, на сьогодні не є можливим за жодних обставин (див. постанову ВС від 13.06.2018 р. у справі № 813/782/17 // reyestr.court.gov.ua/Review/74671222).
Після того як зазначена заборона буде знята, громадянам України, які звільняються з роботи у зв’язку із призовом або вступом на військову службу, військовими комісаріатами (а не роботодавцями!) виплачуватиметься вихідна допомога у розмірі двох прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб на 1 січня календарного року (див. ст. 21 Закону України від 25.03.92 р. № 2232-XII, постанову КМУ від 12.08.2015 р. № 587).
Сумісники. Робота на умовах неповного робочого часу (до якої належить і робота за сумісництвом) не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників (див. ст. 56 КЗпП).
Тому якщо із сумісником трудовий договір розривають за підставами, перерахованими в ст. 44 К3пП (див. табл. 1), то йому виплачують вихідну допомогу в загальному порядку.
Розписуємо «середню»
Розмір вихідної допомоги залежить від середньомісячного заробітку працівника. Тож грати потрібно за правилами Порядку № 100*.
* Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.
У загальному випадку середньоденну заробітну плату необхідно розраховувати виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню. Для цього можна скористатися такою формулою:
ЗПсер = ЗПф : Рф,
де ЗПсер — середньоденна заробітна плата;
ЗПф — сума заробітної плати за фактично відпрацьовані працівником робочі дні протягом розрахункового періоду та інших виплат, що включаються до розрахунку середнього заробітку;
Рф — кількість робочих днів, фактично відпрацьованих у розрахунковому періоді.
Детально про порядок розрахунку середньоденної зарплати можна прочитати в «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 102, с. 49.
Тому одразу переходимо до визначення суми середнього місячного заробітку. Її знайти досить просто. Потрібно середньоденну заробітну плату помножити на середньомісячну кількість робочих днів у розрахунковому періоді.
Як розрахувати середньомісячну кількість робочих днів?
Для цього сумарну кількість робочих днів за останні два календарних місяці згідно з графіком роботи підприємства (працівника) ділимо на 2.
Важливо! Для працівників з погодинною оплатою праці, у тому числі й тих, яким установлений підсумований облік робочого часу, жодних винятків із запропонованого алгоритму не існує! При розрахунку суми вихідної допомоги для них також застосовують середньоденний заробіток та обчислюють середньомісячну кількість робочих днів.
Якщо при звільненні вам потрібно виплатити працівникові середній тримісячний (шестимісячний) заробіток, то середньомісячну зарплату треба просто помножити на три (на шість).
Куди ж ми без практики
Приклад 1. Працівник звільняється 19 серпня 2019 року на підставі п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Сума вихідної допомоги дорівнює середньому місячному заробітку працівника, який звільняється.
У розрахунковому періоді (червень — липень 2019 року) усі робочі дні були відпрацьовані ним повністю (41 роб. дн.). За фактично відпрацьований час у цьому періоді працівникові була нарахована заробітна плата в розмірі 24600 грн. На підприємстві встановлений 5-денний робочий тиждень з вихідними в суботу та неділю.
Визначимо середньоденну зарплату працівника:
24600 грн. : 41 роб. дн. = 600 грн.
Середньомісячна кількість робочих днів складає:
41 роб. дн. : 2 = 20,5 роб. дн.
Визначимо середньомісячну зарплату:
600 грн. х 20,5 роб. дн. = 12300 грн.
Таким чином, працівникові при звільненні треба буде нарахувати і виплатити вихідну допомогу в розмірі 12300 грн.
Приклад 2. Працівниця, яка перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3 років, звільняється 20 серпня 2019 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП. Сума вихідної допомоги дорівнює середньому місячному заробітку працівниці, яка звільняється.
Її оклад на день звільнення — 10000 грн.
У цій ситуації розрахунок середньоденної зарплати повинен здійснюватися виходячи з окладу працівниці, встановленого їй у штатному розписі (див. абзац третій п. 4 Порядку № 100). Але морочитися з її розрахунком не варто.
Річ у тому, що в цьому випадку розмір середньомісячної зарплати і, відповідно, сума вихідної допомоги дорівнюватимуть розміру окладу працівниці, тобто 10000 грн.
Тріо: ПДФО, ВЗ і ЄСВ
Для бухгалтера важливо не лише правильно розрахувати суму вихідної допомоги, але й правильно вирішити питання з її оподаткуванням. І тут вам підказкою буде інформація, наведена в табл. 2. У ній знак «+» у відповідному рядку означає, що виплата оподатковується ПДФО, ВЗ (на неї нараховується ЄСВ). Знак «-» говорить про зворотне.
Таблиця 2. Правила оподаткування вихідної допомоги
| Оподаткування | Пояснення | |
| ПДФО | + | Вихідну допомогу включаємо до загального оподатковуваного доходу у складі інших оподатковуваних доходів на підставі п.п. 164.2.20 ПКУ. У розд. I форми № 1ДФ ознака доходу «127» |
| ВЗ | + | Вихідну допомогу оподатковуємо ВЗ на підставі пп. 1.2, 1.7 п. 161 підрозд. 10 розд. XX ПКУ |
| ЄСВ | - | Не стягуємо ЄСВ, оскільки вихідна допомога зазначена в п. 4 розд. I Переліку, затвердженого постановою КМУ від 22.12.2010 р. № 1170, серед виплат, на які не здійснюється нарахування ЄСВ |
Важливо! Вихідна допомога не входить до складу зарплати, а оподатковується ПДФО у складі інших доходів (див. 103.25 БЗ). Тому ця виплата не враховується й при визначенні права працівника на ПСП.
Відрахування та вихідна допомога
Крім передбачених законодавством обов’язкових платежів, із заробітної плати працівників можуть також провадитися відрахування у випадках, передбачених законом. Ідеться про суми аліментів, надмірно отримані відпускні за невідпрацьовані дні відпустки тощо (див. ст. 127 КЗпП).
Так-от, проводити відрахування із сум вихідної допомоги заборонено! Це прямо зазначено в ст. 129 КЗпП, п. 1 ч. 1 ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII.
Штрафний момент
Строки проведення розрахунку при звільненні встановлені ст. 116 КЗпП. Виплата вихідної допомоги з порушенням зазначених строків на період:
— до 1 місяця загрожує роботодавцеві штрафом у розмірі однієї мінзарплати (у 2019 році — 4173 грн.) (абзац восьмий ч. 2 ст. 265 КЗпП);
— більше 1 місяця — у розмірі трьох мінзарплат, установлених на момент виявлення порушення (у 2019 році — 12519 грн.) (абзац третій ч. 2 ст. 265 КЗпП).
Крім того, за таке порушення посадовим особам загрожує адмінштраф у загальному випадку в розмірі від 510 до 1700 грн. (ч. 1 ст. 41 КпАП).
А якщо вихідна допомога взагалі не нарахована? Це дуже неприємна ситуація. Адже у разі виявлення такого промаху інспекторами праці підприємству загрожуватиме штраф у розмірі 10 мінзарплат (у 2019 році — 41730 грн.) за кожного працівника, щодо якого допущено порушення (див. абзац четвертий ч. 2 ст. 265 КЗпП).
Ну і, звісно, ніхто не скасовував адмінвідповідальності (див. вище).
Якщо суд скасував звільнення
Ситуація. Працівника звільнили з виплатою вихідної допомоги. Він вважає, що його звільнення незаконне, і звернувся до суду. Що буде з сумою вихідної допомоги, якщо працівника поновлять на попередній посаді? Відповідь на це запитання повністю залежить від дій роботодавця.
Дивіться, присуджуючи працівникові середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд повинен врахувати доходи працівника, виплачені йому при звільненні, у тому числі й вихідну допомогу, компенсацію за невикористану відпустку, якщо його повідомити про такі виплати (п. 32 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.92 р. № 9, лист Мінпраці від 08.01.2009 р. № 1/06/186-09). Звісно, в інтересах підприємства-відповідача при розгляді справи надати суду таку інформацію та документи, що підтверджують її.
А як бути, якщо ви не повідомили суд про виплату вихідної допомоги?
Сумно, але в цьому випадку підприємство втратить підстави для її повернення.
Річ у тому, що відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством (див. ст. 127 КЗпП). Оскільки в цьому випадку вихідна допомога була виплачена працівникові у зв’язку з вимогами законодавства, а не у зв’язку з помилкою, якої припустилися, то вимагати її повернення підприємство не має права.
Водночас працівник може повернути її добровільно, тобто внести до каси або подати заяву з проханням утримати із зарплати.
висновки
- КЗпП установлює мінімальні розміри вихідної допомоги, нижче яких роботодавець опускатися не має права.
- Розмір вихідної допомоги залежить від підстави звільнення і середньомісячного заробітку працівника.
- Ненарахування і невиплата вихідної допомоги у встановлених законом випадках загрожують роботодавцеві штрафом у 10 мінзарплат за кожного працівника, щодо якого допущено порушення.
