Філія як окремий платник

Перш за все будь-яка філія потребує взяття на облік. Згідно з п. 63.2 ПКУ відокремлені підрозділи підлягають взяттю на облік у податкових органах незалежно від обов’язку щодо сплати того чи іншого податку та збору.

Процедуру взяття юросіб та їх відокремлених підрозділів на облік у контролюючих органах прописано в Порядку № 1588. Юрособи, які мають філії, стають на облік:

— за своїм місцезнаходженням — основне місце податкового обліку (завжди);

— за місцезнаходженням філій — неосновне місце обліку (в окремих випадках).

Власне філії стають на облік за своїм місцезнаходженням (п. 63.3 ПКУ). Це для них основне місце обліку. Тобто можна зробити висновок, що

Натомість якщо філія має статус окремого платника, така філія стає на облік за основним місцем обліку (місцезнаходженням такої філії). Узяття на облік відокремлених підрозділів за основним місцем обліку здійснюється після проведення державної реєстрації створення відокремленого підрозділу юридичної особи (п. 3.1 Порядку № 1588).

Підставою для взяття філії на облік за основним місцем обліку для податкового органу є відомості з ЄДР про створення відокремленого підрозділу юрособи. Про це йдеться в п. 3.2 Порядку № 1588.

Зі сказаного вище випливає, що одна й та сама філія щодо різних податків може одночасно перебувати на обліку за основним місцем обліку (якщо має статус окремого платника цього податку) і за неосновним місцем обліку у складі головного підприємства (якщо не має статусу окремого платника щодо певних податків). Щодо яких податків філія може мати статус окремого платника? Розберемося!

Спецводорента

Коло платників рентної плати за спеціальне використання води окреслене в п. 255.1 ПКУ. У зазначеній нормі прописано, що платниками рентної плати є водокористувачі — суб’єкти господарювання незалежно форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, які використовують та/або передають вторинним водокористувачам воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів.

Однак віднесення філій до платників спецводоренти саме собою не говорить, що вони завжди будуть самостійно подавати «спецводорентну» звітність і сплачувати податкові зобов’язання.

Чи буде філія, відділення та інші відокремлені підрозділи юрособи подавати звітність і сплачувати спецводоренту, залежить від того, чи мають вони банківські рахунки, ведуть окремий бухгалтерський облік своєї діяльності і складають окремий баланс.

Так, якщо філія відповідає вищеозвученим вимогам (має банківські рахунки, веде окремий бухоблік і складає окремий баланс), то вона є окремим платником спецводоренти і має самостійно подавати декларації зі спецводоренти і сплачувати спецводоренту за місцем своєї податкової реєстрації (п.п. 255.11.17 ПКУ).

При цьому головне підприємство у своїй «спецводорентній» звітності не показує обсяги води, використані «самостійною» філією та відображені цією філією у своїй звітності.

Якщо вищезгадані умови не виконуються (філія не має окремого банківського рахунку, окремого балансу і не веде окремий бухоблік своєї діяльності), то тоді вона не є самостійним платником спецводоренти. За неї обов’язки платника буде виконувати головне підприємство. Тобто саме головне підприємство, до складу якого входять структурні підрозділи (філії), у цьому випадку буде подавати «спецводорентну» декларацію і перераховувати рентну плату до бюджету (п.п. 255.11.18 ПКУ).

Щоб головне підприємство могло виконати обов’язки платника спецводоренти за «несамостійну» філію, воно має стати на облік як платник спецводоренти в податковому органі за місцезнаходженням водних об’єктів (неосновне місце обліку).

Подавати «спецводорентні» декларації за свою філію і сплачувати рентну плати воно має за місцезнаходженням водних об’єктів, тобто, по суті, за місцем реєстрації філії, де відбувається забір води з водного об’єкта (див. лист ДФСУ від 02.11.2015 р. № 23216/6/99-99-15-04-01-15).

При цьому копію «спецводорентної» декларації до податкового органу за основним місцем обліку подавати не потрібно. ПКУ цього не передбачає (БЗ 121.05).

Туристичний збір

Платниками туристичного збору є виключно фізичні особи — туристи. Водночас суб’єкти господарювання, які надають їм послуги із «туристичного» розміщення, є податковими агентами. До їхніх обов’язків входить справляння турзбору та перерахування його до місцевого бюджету. У переліку податкових агентів є в тому числі й філії, відділення, а також інші відокремлені підрозділи юридичних осіб (п.п. «а» п.п. 268.5.2 ПКУ).

Податковий агент, який має підрозділ без статусу юридичної особи, що надає послуги з тимчасового розміщення у місцях проживання (ночівлі) не за місцем реєстрації такого податкового агента, зобов’язаний зареєструвати такий підрозділ як податкового агента туристичного збору у контролюючому органі за місцезнаходженням підрозділу. Це передбачає п.п. 268.7.2 ПКУ.

Тож

Проте насправді якихось додаткових реєстраційних процедур здійснювати не потрібно. Мається на увазі процедура автоматичної реєстрації філії в податковому органі за основним місцем обліку такої філії.

Зверніть увагу! «Турзбірну» декларацію зобов’язаний подавати податковий агент за своїм місцезнаходженням і до податкового органу, де він перебуває на обліку (БЗ 123.03). Якщо таким податковим агентом є філія, то вона подає «туристичну» декларацію і сплачує турзбір до податкового органу за своїм місцезнаходженням. Для цієї філії це буде основне місце обліку.

До реєстрації «туристичного» об’єкта як філії податковим агентом буде головне підприємство (див. лист ДФСУ від 01.03.2019 р. № 842/6/99-99-12-02-03-15/ІПК). Саме воно зобов’язане стати на облік за неосновним місцем обліку. І, відповідно, подавати «турзбірну» декларацію і сплачувати турзбір до того місцевого бюджету, який «заробляє» на території, де знаходиться «туристичний» об’єкт*.

* Докладніше про це читайте у «Податку та бухгалтерський облік», 2019, № 56, с. 9.

«Паркувальний» збір

Платниками цього збору п.п. 268¹.1.1 ПКУ визначає юридичних осіб, їхні філії, відділення і представництва, а також фізичних осіб — підприємців, які згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад (що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад), організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

При цьому платник, який має підрозділ без статусу юрособи, що здійснює діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на земельній ділянці не за місцем реєстрації такого платника, зобов’язаний зареєструвати такий підрозділ у податковому органі за місцезнаходженням земельної ділянки.

Отже,

Вони ж повинні подавати «паркувальну» декларацію. Цю декларацію подають до податкового органу за місцезнаходженням об’єкта оподаткування «паркувальним» збором. Тобто в цьому випадку до того податкового органу, де власне філію зареєстровано за основним місцем обліку.

«Філіальні» двозначності

Щодо решти податків, то за ними право філії бути окремим платником ПКУ не передбачено*. Однак щодо певних податків виникають неоднозначні ситуації, пов’язані з філіями. Далі — про такі податки.

* Тут ми не говоримо про збір за спеціальне використання лісових ресурсів, за яким філія може бути окремим платником (п. 256.1 ПКУ)

Екологічний податок. Серед платників екологічного податку філії не згадуються (п. 240.1 ПКУ). Фіскали також раніше наголошували, що платником екоподатку за філії, які здійснюють викиди забруднюючих речовин і розміщення відходів, є головне підприємство, до складу якого входять ці філії (БЗ 120.01, втратила чинність).

При цьому «екологічна» декларація подається головним підприємством до податкового органу за місцезнаходженням джерела забруднення чи об’єкта розміщення відходів (п.п. 250.2.1 ПКУ). Якщо викиди чи розміщення відходів здійснює філія і місцезнаходження цих об’єктів оподаткування не збігається з місцем реєстрації головного підприємства, до податкового органу за основним місцем обліку подається копія «екологічної» декларації (п. 250.8 ПКУ).

Крім того, слід пам’ятати, що звітність з екоподатку подається за кожним окремим населеним пунктом — окремо за кожним кодом КОАТУУ (п.п. 250.10.1 ПКУ).

Тобто коли у вас є два джерела забруднення, які експлуатують ваші дві філії і вони знаходяться в різних населених пунктах, які підконтрольні одному контролюючому органу (одній ДФС) чи різним, то відповідно до п.п. 250.10.1 ПКУ потрібно подати дві декларації з екоподатку.

Водночас якщо всі філії, які експлуатують джерела забруднення, знаходяться на території, підконтрольні одній податковій, вважаємо за доцільне подавати одну декларацію за всі джерела забруднення, що використовують філії.

Так робити дозволяє і форма декларації, в якій (у додатках) можна розрахувати екоподаток щодо різних джерел, розміщених у різних органах місцевого самоврядування (з різними кодами за КОАТУУ). З нами погоджуються й фіскали у листі ДФСУ від 15.02.2016 р. № 5161/7/99-99-15-04-02-17 та консультації 120.05 БЗ. Вони дозволяють щодо декількох джерел забруднення, які використовуються філіями, що знаходяться у різних населених пунктах, підконтрольних одному органу ДФС, подати одну декларацію.

При цьому податок для кожного джерела забруднення, яке знаходиться в окремій філії, у ній слід розраховувати в окремому додатку (за кожним кодом КОАТУУ) і додатково в одному додатку слід розраховувати екоподаток за викиди двоокису вуглецю всіма джерелами забруднення (якщо джерела забруднення здійснюють викиди двоокису вуглецю).Такі роз’яснення, як ви розумієте, не «вписуються» до норм ПКУ, тому, перш ніж ними скористатись, радимо отримати індивідуальну консультацію з цього питання.

Якщо головне підприємство має кілька філій, в яких використовуються декілька стаціонарних джерел забруднення і вони розміщені в межах одного населеного пункту (села, селища чи міста) або за його межами (код згідно з КОАТУУ один і той самий), то головне підприємство може подати одну податкову декларацію за такі всі джерела забруднення, що є у таких філіях (п.п. 250.10.2 ПКУ).

Якщо ж головне підприємство і його філії, у яких є стаціонарні джерела забруднення, перебувають на податковому обліку в місті з районним поділом, то воно може подавати одну податкову декларацію за викиди, скиди усіма своїми джерелами забруднення, якщо ці джерела розташовані на території такого міста (зазначається код згідно з КОАТУУ, за місцем перебування платника податку на податковому обліку (міської ради)) (п.п. 250.10.3 ПКУ).

Місце сплати екоподатку визначається за тим же принципом, що й місце подання декларації.

Рента за видобування корисних копалин. Філії не є окремими платниками цієї ренти. Адже її платником може бути лише суб’єкт господарювання, а не його філія (п.п. 252.1.1 ПКУ). Тобто

Фіскали також підтверджують цей висновок (БЗ 130.01).

Декларація з ренти за видобування корисних копалин подається головним підприємством за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, тобто по суті за місцем знаходження філії, яка видобуває корисні копалини з цієї ділянки надр (п.п. 257.3.1 ПКУ).

При цьому в одній формі декларації з рентної плати можна відобразити нарахування податкових зобов’язань з рентної плати за видобування корисних копалин у різних адміністративно-територіальних одиницях (різні коди КОАТУУ), які підконтрольні одній податковій (див. 130.04 БЗ).

Тому якщо у головного підприємства є декілька ділянок надр, які експлуатують його філії, то, коли:

— всі вони знаходяться на території, що підконтрольна одній ДФС, за всі ділянки надра (філії) можна відзвітуватися, подавши одну декларацію з стількома додатками, із скількох ділянок надр видобувають корисні копалини;

— всі вони знаходяться на територіях підконтрольних різним ДФС, доведеться подавати щодо кожної ділянки надр окрему декларацію і в ній розраховути рентну плату щодо кожної ділянки в окремому додатку 1.

Так само, як і у випадку з екологічним податком, у тому випадку, якщо ділянка для видобування корисних копалин знаходиться не за місцем реєстрації головного підприємства, за основним місцем обліку подається копія декларації, причому разом із копією платіжного документа про сплату податкових зобов’язань з рентної плати (п. 257.6 ПКУ).

Про необхідність подавати такі копії у випадку наявності об’єкта оподаткування за неосновним місцем обліку ми вже повідомляли вас у «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 89, с. 28.

Податок на нерухомість та земподаток. Платниками податку на нерухомість та земподатку є юридичні особи, які, відповідно, є власниками об’єктів нерухомого майна (п.п. 266.1.1 ПКУ), або власниками земельних ділянок та їх постійними землекористувачами (п. 269.1 ПКУ).

Філія власником об’єкта нерухомості чи землі бути не може, тож платити податок за її нерухомість чи землю буде головне підприємство. Фіскали також згодні з цим. Щодо земподатку у них є на це запитання пряма відповідь (БЗ 112.05).

Декларація з податку на нерухомість, як і з плати за землю, подається за місцезнаходженням об’єктів оподаткування, тобто об’єктів нерухомості (п.п. 266.7.5 ПКУ) чи земельних ділянок (п. 286.2 ПКУ).

Тож якщо об’єкт нерухомості чи земля філії знаходяться на території, яку обслуговує інший податковий орган, ніж той, де зареєстроване головне підприємство, такому підприємству треба стати там на облік за неосновним місцем обліку. І подавати до податкового органу за неосновним місцем обліку декларацію з податку на нерухомість та/або плати за землю (щодо філії).