Електромобіль — не розкіш, а екологічно чистий транспорт

Тут не обговорюватимемо переваги і недоліки електромобіля — це тема для інших видань. Відзначимо лише, що його заправлення обходиться в 10 разів дешевше, ніж заправлення авто на рідкому паливі. Крім того, відмова від традиційного палива значно зменшує витрати на обслуговування такого авто. При цьому найпомітнішим недоліком електромобіля, звісно ж, є його висока ціна, а вразливим місцем — акумуляторна батарея (АКБ).

Отже, далі інформація для тих, хто все-таки зробив свій вибір на користь електрокара.

«Електромобільні» пільги

Одразу скажемо, йтиметься про електрокари — транспортні засоби, оснащені виключно електричними двигунами (тобто «гібридів» ці пільги не стосуються).

ПДВ-пільга. Її продовжили до 31 грудня 2022 року (п. 64 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ). Нагадаємо, звільняються від оподаткування ПДВ операції (1) з увезення на митну територію України, а також (2) із постачання на митній території України транспортних засобів, оснащених виключно електричними двигунами (одним або декількома), зазначених в підкатегорії 8703 90 10 10 згідно з УКТ ЗЕД (у тому числі вироблених в Україні).

Ввізне мито. При ввезенні на митну територію України електромобіля сплачується ввізне мито згідно з ч. 1 ст. 286 МКУ. При цьому ставка ввізного мита на такий електрокар (код 8703 90 10 10 згідно з УКТ ЗЕД) становить 0 % від бази оподаткування (митної вартості). Тобто митний збір платити не доведеться.

Акциз. А ось звільнення від акцизного податку було чинним до 01.01.2019 р. (п. 19 підрозд. 5 розд. ХХ ПКУ). Після цієї дати акцизний податок сплачується у розмірі 1 євро за 1 кВт·год ємності акумулятора електричного транспортного засобу (абзац десятий п.п. 215.3.5¹ ПКУ).

Оскільки ємність сучасних батарей для електрокарів коливається приблизно від 20 до 100 кВт·год, то сума акцизу з більшості електрокарів буде символічною (максимум 100 євро).

Первісна вартість

Загальні правила. Електромобіль відповідає визначенню об’єкта основних засобів (ОЗ) з п. 4 П(С)БО 7 «Основні засоби» і п.п. 14.1.138 ПКУ (ср. ). Зараховується він на баланс підприємства за первісною вартістю (п. 7 П(С)БО 7).

Первісна вартість електромобіля у бухобліку формується в загальному порядку на субрахунку 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів». Згодом, при введенні в експлуатацію, вона списується до дебету субрахунку 105 «Транспортні засоби». У податковому обліку автомобілі входять до складу групи 5 (п. 145.1 ПКУ).

Склад первісної вартості об’єкта ОЗ для бухоблікових цілей визначений п. 8 П(С)БО 7. При придбанні авто мають місце специфічні витрати, що прямо не зазначені в стандарті, але враховуватимуться в первісній вартості електрокара в періоді його придбання. Нагадаємо їх (див. табл. 1).

Таблиця 1. Витрати, що включаються до первісної вартості електромобіля

АКБ з авто чи окремо?

Варіанти обліку. Акумулятор — найслабкіша ланка в електрокарі. Річ у тім, що його вартість становить 50 — 60 % від вартості усього електрокара і якщо з ним будь-що трапиться, його ремонт, а тим більше заміна, обійдеться у відчутну копійчину.

У низці випадків автовиробники для нової АКБ гарантують справну роботу протягом 5 — 8 років зі збереженням після закінчення цього строку 70 — 80 % від її первісної ємності.

Важливо! Акумулятори, що відпрацювали свій строк, являють собою небезпечні відходи, які підлягають обов’язковій утилізації. До речі, нерідко виробники зобов’язують власників електрокарів повертати стару АКБ для її подальшої утилізації. Утім, цей варіант може виявитися цілком прийнятним для підприємства, оскільки виробник за зношену батарею зазвичай передбачає виплату компенсації.

Якщо підприємство планує використати авто протягом того ж строку, що й служить його акумулятор, то вважаємо, доцільно відображати електрокар в обліку класичним методом — як єдиний механізм разом з його дорогою батареєю.

А втім, придбаваючи вживаний автомобіль, зазвичай перевірити стан батареї покупцеві украй складно. Нерідко трапляється так, що АКБ служить значно менше бажаного строку, ну а придбання нової, як ми вже сказали, — справа далеко не з дешевих. У такому разі, на наш погляд, доцільно обліковувати АКБ як окремий об’єкт (компонент) ОЗ. Плюс такого методу в тому, що витрати на його заміну списуватимуться планомірними частинами через нарахування амортизації. Щоправда, стосується це більше малодохідников, які фінрезультат не коригують на податкові різниці. А ось у інших прибутківців такі операції нівелюватимуться через податкові різниці.

Отже, існують два варіанти обліку АКБ для електромобіля:

Класичний варіант. Електрокар разом з АКБ обліковуємо як єдиний необоротний актив на субрахунку 105 «Транспортні засоби». У податковому обліку відносимо його до групи 5 ОЗ із мінімальним строком корисного використання 5 років (п.п. 138.3.3 ПКУ). Відповідно платники, що застосовують податкові різниці, повинні коригувати фінрезультат на «амортизаційні» різниці.

При заміні акумулятора електрокара, на наш погляд, доцільно діяти аналогічно принципу часткової ліквідації ОЗ* (у частині, що припадає на вартість списуваної АКБ).

* Детальніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 38, с. 26.

Так, наприклад, п. 29 Методрекомендацій № 561** допускає заміну окремих важливих компонентів (частин) ОЗ (двигунів тощо) відображати як заміну об’єкта ОЗ, якщо строк корисного використання такої частини відрізняється від строку корисного використання ОЗ, до яких належить цей компонент.

** Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку ОЗ, затверджені наказом Мінфіну від 30.09.2003 р. № 561.

Інакше кажучи, при заміні акумулятора в обліку потрібно: (1) виключити з первісної вартості об’єкта ОЗ ту частину вартості, яка припадає на АКБ, що замінюється, і (2) збільшити первісну вартість об’єкта ОЗ на вартість установленого нового АКБ (п. 14 П(С)БО 7).

Причому зменшуємо пропорційно, тобто виходячи з частки, яка припадає на замінену частину ОЗ. До речі, якщо неможливо визначити первісну вартість замінюваної частини, оцінити її можна в сумі витрат на її заміну (абзац другий п. 46 Методрекомендацій № 561).

Наведемо приклад заміни акумулятора при класичному обліку об’єкта ОЗ (електрокар обліковується разом з акумулятором як єдиний об’єкт).

Приклад 1. У підприємства виникла потреба замінити зношений акумулятор. Вартість нового акумулятора — 135000 грн. (без ПДВ). Старий акумулятор передається для утилізації за ціною 1000 грн. (без ПДВ).

Первісна вартість електрокара — 250000 грн., знос — 150000 грн.

Зменшити їх слід пропорційно, тобто виходячи з частки, яка припадає на замінену частину дефектного компонента (АКБ). Припустимо, його частка становить 52 % загальної вартості електрокара.

У такому разі залишкову вартість зменшуємо на 52000 грн. ((250000 - 150000) х 52 %). Суму накопиченого зносу зменшуємо на 78000 грн. (150000 х 52 %). Проводки покажемо в табл. 2.

Таблиця 2. Заміна акумулятора

Що стосується «ліквідаційних» різниць у податковому обліку, то при формальному підході застосовувати їх не потрібно. Адже пп. 138.1, 138.2 ПКУ згадує про різниці у разі ліквідації саме об’єкта ОЗ, а не його частини. Водночас фіскали висловлюють протилежну позицію і наполягають на застосуванні «ліквідаційних» різниць щодо залишкової вартості ліквідованої частини ОЗ (див. лист ДФСУ від 11.12.2017 р. № 2926/6/99-99-15-02-02-15/ІПК // «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 9, с. 5). Загалом, якщо сперечатися з податківцями не хочете, то доведеться збільшити бухфінрезультат на бухгалтерську залишкову вартість ліквідованої частини і зменшити на податкову залишкову вартість такої частини об’єкта.

Компонентний облік. Якщо об’єкт ОЗ складається з частин, які мають різні строки корисного використання, п. 4 П(С)БО 7 дозволяє (але не вимагає) обліковувати кожну з таких частин як окремий об’єкт (компонент) ОЗ.

Як же виокремити вартість акумулятора, якщо в договорі та специфікації вона окремо не виокремлена?

У п. 9 П(С)БО 7 сказано, що первісна вартість об’єктів ОЗ, зобов’язання за якими визначені загальною сумою, визначаються розподілом цієї суми пропорційно справедливій вартості окремого об’єкта ОЗ. Для цього, наприклад, визначаємо ринкову вартість, за якою можна продати акумулятор та автомобіль окремо, і згідно з цією інформацією розподіляємо первісну вартість двох об’єктів ОЗ. Але пам’ятайте:

Це означає, що такий розподіл об’єктів — це усього лише обліковий маневр. Тому, на наш погляд, відносити акумулятор слід до тієї ж групи, в якій він міг значитися, якби обліковувався як єдиний об’єкт, тобто на субрахунку 105. Відповідно для цілей податкового обліку такий об’єкт також обліковуватиметься в групі 5 з мінімальним строком корисного використання 5 років.

Заміна акумулятора (окремого об’єкта (компонента) ОЗ), що став непридатним, повинна відображатися як списання (ліквідація) замінюваного об’єкта ОЗ і придбання нового (акумулятора). У податковому обліку прибутківці, що коригують фінрезультат, застосовують «ліквідаційні» різниці в загальному порядку (ст. 138 ПКУ).