* Див. постанову ВС від 28.05.2019 р. у справі № 826/682/16 // reyestr.court.gov.ua/Review/82019645
Позиції сторін
Податківці наполягають, що платник зобов’язаний нарахувати умовний ПДВ (п. 184.7 ПКУ).
Платник звертає увагу на те, що рішення податківців про його ПДВ-розреєстрацію скасовано судом як незаконне. А тому й ПДВ-зобов’язання, нараховані на підставі такого рішення згідно з п. 184.7 ПКУ, — також незаконні.
Вирішення справи судом
Верховний Суд відхилив доводи податківців. Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що умовний ПДВ пов’язаний саме з анулюванням ПДВ-реєстрації. Оскільки рішення про ПДВ-розреєстрацію визнано протиправним і скасовано, немає підстав для застосування п. 184.7 ПКУ.
Думка редакції
Податківці за власною ініціативою здійснили ПДВ-розреєстрацію платника згідно п.п. «ж» п. 184.1 ПКУ (справа відбулася в січні 2015 року, наразі такої підстави в ПКУ немає). І не пізніше дати своєї вимушеної ПДВ-розреєстрації платник постав перед обов’язком нарахувати умовний ПДВ за залишками товарів і послуг, що були придбані з ПДВ, який було включено до податкового кредиту.
Розреєстрований платник такий умовний ПДВ не нарахував. Ба більше, він не погодився із рішенням фіскалів, оскаржив його в суді і відновив свою ПДВ-реєстрацію (див. постанову Окружного адмінсуду м. Києва від 05.08.2015 р. у справі № 826/8729/15**). Однак судове рішення було винесено лише в серпні 2015 року (набрало законної сили у вересні 2015 року), натомість у квітні 2015 року податківці здійснили перевірку, під час якої і винесли ППР про порушення п. 184.7 ПКУ.
** reyestr.court.gov.ua/Review/47997719
Формально в такій ситуації платник мав би у січні 2015 року нарахувати умовний ПДВ і скласти ПН з типом причини «10», а у вересні 2015 року скласти до такої ПН зменшуючий РК (див. лист ДФСУ від 21.12.2017 р. № 3087/6/99-99-15-03-02-15/ІПК // «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 15, с. 5). Платник узагалі не нараховував умовний ПДВ. Якщо перевірка відбулася вже після дати, коли набрало законної сили рішення суду про відновлення ПДВ-реєстрації, податківці нічого донарахувати не можуть.
Верховний Суд розважив: якщо рішення податківців про ПДВ-розреєстрацію незаконне, то й донарахування умовного ПДВ на підставі такого рішення теж незаконне.
Дійсно, рішення суду, яке набрало законної сили, є підставою для того, аби податківці скасували ПДВ-розреєстрацію платника (п. 5.10 Положення № 1130). Ба більше, зі змісту пп. 1, 2 п. 5.10 Положення № 1130 випливає: якщо суд скасував рішення податківців про ПДВ-розреєстрацію платника, дата його ПДВ-реєстрації не змінюється. Тобто вважається, що й не було жодної ПДВ-розреєстрації.
Ідея умовного ПДВ полягає в тому, що розреєстрований платник повинен компенсувати податковий кредит за своїми ПДВ-придбаннями, які на дату ПДВ-розреєстрації ще не використані.
У нашому випадку платник нікуди з ПДВ не йде. Дата його ПДВ-реєстрації не змінюється. Жодного безПДВшного розриву між датою незаконної ПДВ-розреєстрації (січень 2015 року) та датою її скасування (серпень 2015 року) немає. Тож платнику немає чого компенсовувати і, відповідно, застосовувати п. 184.7 ПКУ немає підстав.
Але! Навіть якщо ви збираєтеся оскаржувати рішення податківців, ліпше все одно нарахувати умовний ПДВ. Якщо вийде — скасуєте ПДВ-розреєстрацію і матимете переплату (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 65, с. 19).
