Якщо ПК оплачений взаємозаліком
Відомо, що до БВ можна заявляти тільки те від’ємне значення, яке оплачене. Тобто в сумі податку, фактично сплаченій одержувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або при імпорті, — до бюджету (п.п. «б» п. 200.4 ПКУ).
При цьому податківці традиційно під сплаченим розуміють ПДВ, сплачений постачальникам або до бюджету (при імпорті) виключно грошовими коштами. І не вважають оплатою:
— бартер (лист ДПАУ від 12.09.2008 р. № 18527/7/16-1517-27);
— розрахунки векселями (лист ГУ ДФС у Чернігівській обл. від 28.07.2017 р. № 1388/ІПК/25-01-12-01-09, п. 5 розд. II листа ДПАУ від 13.09.2006 р. № 10-3018/4049);
— внески до статутного капіталу в обмін на корпоративні права (листи ДФСУ від 03.05.2019 р. № 1929/6/99-99-12-02-01-15/ІПК, від 04.12.2009 р. № 27084/7/16-1517). Хоча при ввезенні (імпорті) основних засобів до статутного капіталу заявляти до БВ «ввізний» ПДВ, сплачений при розмитненні, дозволяють (лист ДФСУ від 20.02.2018 р. № 679/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, лист ДПАУ від 19.06.2008 р. № 12463/7/16-1517-08/№ 6099/6/16-1515-08);
— взаємозалік (лист ГУ ДФС у Чернігівській обл. від 28.07.2017 р. № 1388/ІПК/25-01-12-01-09).
На щастя, в останньому випадку (коли сторони вирішують провести залік, щоб не ганяти гроші туди-сюди) відстояти БВ не раз допомагали суди (постанова Львівського апеляційного адмінсуду від 31.01.2018 р. у справі № 807/782/17 // reyestr.court.gov.ua/Review/71937782).
Як відмічають служителі Феміди,
залік зустрічних однорідних вимог тягне за собою такі ж юридичні наслідки, як при зустрічній оплаті грошовими коштами
Отже, суми ПДВ — фактично сплачені платником (тобто дотримується умова для заявлення БВ).
Приємно, що такі висновки судів першої/другої інстанцій підтримав і Верховний Суд (ВС), який також зазначив, що під фактичною сплатою слід розуміти не грошову форму розрахунків, а сам факт сплати (тобто погашення, компенсації) податку одержувачем в ціні товарів/послуг постачаль- никам (постанова ВС від 05.03.2019 р. у справі № 807/782/17 // reyestr.court.gov.ua/Review/ 80269570).
Причому подібні рішення судів непоодинокі. І, відхиляючи претензії фіскалів, суди звертають увагу ще на те, що п. 200.4 ПКУ хоча і визначає умовою виникнення права на БВ сплату платником ПДВ у ціні придбаних товарів/послуг, проте водночас не конкретизує форму такої сплати. Тобто не обумовлює, яким способом мають бути сплачені платником суми, заявлені до БВ. Головне, щоб суми ПДВ були сплачені (погашені), що в цьому випадку виконується, оскільки розрахунки здійснювалися шляхом заліку зустрічних однорідних вимог з урахуванням (!) ПДВ (див. ухвалу ВАСУ від 02.09.2014 р. у справі № 2а-17928/12/2670 // reyestr.court.gov.ua/Review/40446447; ухвалу Дніпропетровського адмінсуду від 18.08.2015 р. у справі № 872/4471/15 // reyestr.court.gov.ua/Review/49206836).
А ще врахуйте: до БВ не можна заявляти мінус, що утворився в ПДВ-декларації з іншої причини, — через значні повернення, тобто через коригування (зменшення) ПЗ (лист ДФСУ від 25.03.2019 р. № 1247/6/99-99-12-02-01-15/ІПК // «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 32, с. 4).
БВ і хронологія (методика) в Д2
Суди підтримують платників, коли фіскали зменшують відшкодування, чіпляючись до хронології, мовляв, платники не так розклали мінус за періодами в додатку Д2 (і отже, не в тому розмірі заявили ПК до БВ). Хоча насправді ніяких неправомірних дій платники не вчиняли, а всього лише наслідували свіжу методику, яку не так давно рекомендувала застосовувати сама ДФСУ (!) в листі від 22.07.2016 р. № 24830/7/99-99-15-03-02-17. І наслідуючи такі рекомендації, заповнювали додаток Д2 найсвіжішим способом, а не традиційним (детальніше про способи заповнення додатка Д2 див. «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 13, с. 5; 2019, № 36, с. 13).
Суди визнають, що ПК, розшифрований за методикою із зазначеного листа ДФСУ, сформований правомірно,
тому ніяких порушень платниками допущено не було (постанова Донецького апеляційного адмінсуду від 18.09.2018 р. у справі № 805/2338/18-а // reyestr.court.gov.ua/Review/76514626; ухвала Київського апеляційного адмінсуду від 12.07.2017 р. у справі № 810/933/17 // reyestr.court.gov.ua/Review/ 67780838; ухвала Харківського апеляційного адмінсуду від 15.11.2017 р. у справі № 820/2602/17 // reyestr.court.gov.ua/Review/70323961).
Зазначимо, що насправді зважаючи на неврегульованість питання, у податківців щодо нього немає однозначної думки. І самі контролери часом визнавали за платниками право самостійно вирішувати, як заповнювати додаток Д2 (листи ДФСУ від 04.01.2019 р. № 58/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, від 11.05.2018 р. № 2082/6/99-99-15-03-02-15/ІПК), хоча радили все ж наслідувати свіжу методику (листи ДФСУ від 07.09.2017 р. № 1859/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, від 22.07.2016 р. № 15908/6/99-99-15-03-02-15).
Помилка в ІПН не критична
Суди вступалися за БВ, якщо платники помилково при заповненні додатка Д3 в гр. 2 таблиці 2 замість ІПН постачальників-контрагентів вказували власний або чужий ІПН — інших постачальників (тоді як в іншому щодо БВ порушень виявлено не було).
Як відмічали судді, таке некоректне заповнення реквізитів платника або його контрагентів, номерів або дат відповідних документів саме по собі не призводить до заявлення до БВ необґрунтованих сум, тому не може бути підставою для відмови у БВ. Тим паче що п. 200.14 ПКУ не визначений конкретний перелік підстав (фактів), за якими платник не має права на БВ. А такими фактами, на думку судів, можуть служити не будь-які факти, а тільки факти, що призводять до некоректного визначення сум, заявлених до відшкодування або заявлення їх за відсутності підстав для відшкодування (постанова Київського апеляційного адмінсуду від 13.06.2018 р. у справі № 826/16010/17 // reyestr.court.gov.ua/Review/74758101; рішення Полтавського окружного адмінсуду від 21.02.2019 р. у справі № 440/17/19 // reyestr.court.gov.ua/Review/80099558).
БВ не залежить від ПЗ постачальника
Судові інстанції захищають платників податків і у тому випадку, якщо податківці викошують ПК і урізують БВ через те, що контрагенти (постачальники) ПН у складі своїх ПЗ у відповідному періоді не задекларували. Фіскали вважають такі ПН дефектними, а ПК — безпідставно сформованим.
На противагу таким судженням суди підкреслюють, що умовами для відображення ПК є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) і наявність первинних документів (у тому числі ПН), що підтверджують факт понесення витрат на їх придбання. Тому якщо сума податку фактично сплачена, платник має право на БВ (що в цілому відповідає загальній суті відшкодування як компенсації понесених витрат).
І якщо реальність здійснення госпоперації підтверджується первинкою і при судовому розгляді не поставлена під сумнів, то платником виконані усі податкові умови і правомірно заявлене БВ. А аргументи податківців — надумані, оскільки ПКУ не ставить право платника формувати ПК і заявляти БВ в залежність від сплати податку іншими учасниками по усьому ланцюгу товарообігу.
І навіть якщо постачальники в ланцюзі постачань і припустилися деяких порушень податкового законо- давства, такі порушення тягнуть відповідальність саме для таких постачальників (!) і не впливають на право платника формувати ПК і заявляти БВ. Адже юридична відповідальність особи за ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер. Тому
платник податків не може нести відповідальність за невиконання податкових зобов’язань контрагентами
Та і поняття «добросовісний платник податків» у податковій сфері не передбачає у платника додаткового обов’язку контролювати постачальників і дотримання ними правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю та виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією щодо виконання контрагентом податкових зобов’язань (постанова ВС від 05.02.2019 р. у справі № 805/4717/15-а // reyestr.court.gov.ua/Review/79698868; постанова Третього апеляційного адмінсуду від 05.02.2019 р. у справі № 804/694/18 // reyestr.court.gov.ua/Review/81018278).
(Не)реальність операцій
Також суди допомагали відстояти право на БВ, коли фіскали сумнівалися в реальності здійснених госпоперацій, проте платник надав первинні документи і докази, що підтверджують їх здій- снення (постанова Третього апеляційного адмін- суду від 14.11.2018 р. у справі № 808/2446/18 // reyestr.court.gov.ua/Review/77858741; постанова ВС від 04.09.2018 р. у справі № 803/50/15-a // reyestr.court.gov.ua/Review/76614372).
БВ і округлення копійок
Служителі Феміди допомагають в отриманні БВ, якщо фіскали чіпляються до округлень копійок.
Тобто коли платник у декларації округлив заявлену суму — приміром, 6073189,57 грн. до 6073190 грн. (що податківці розцінили як завищення БВ на 43 копійки і відмовили в наданні БВ).
Суди справедливо розсудили, що дії підприємства, яке округлило заявлену суму відшкодування, відповідають установленому законодавством порядку оформлення і подання декларації з ПДВ, оскільки згідно з п. 4 розд. III Порядку № 21* усі показники в податковій звітності проставляються в гривнях без копійок з відповідним округленням за загальновстановленими правилами. Тому
округлення суми, заявленої до відшкодування, не є порушенням норм ПКУ
У результаті суди усіх трьох інстанцій одностайно виступили на боці платника (постанова ВС від 24.01.2019 р. у справі № 826/11036/17 // reyestr.court.gov.ua/Review/79410327).
Стягнути БВ можна через суд
Приємно, що Велика Палата ВС (ст. 346, п. 8 ч. 1 розд. VII КАСУ) переглянула колишню позицію Верховного Суду і визнала стягнення суми БВ через суд належним (ефективним) способом захисту прав платника (постанова Великої Палати ВС від 12.02.2019 р. у справі № 826/7380/15 // reyestr.court.gov.ua/Review/80427413).
Тоді як у минулому, нагадаємо, ВС не визнавав можливість судового стягнення БВ, вважаючи, що відшкодування ПДВ належить до виняткових повноважень податківців і Казначейства, і суд не може їх підміняти і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості, а може тільки зобов’язати фіскалів подати Казначейству висновок про суму, що підлягає відшкодуванню (постанова ВС від 12.06.2016 р. у справі № 826/2184/15 // reyestr.court.gov.ua/Review/58986607; постанова ВС від 07.06.2016 р. у справі № 806/2256/15 // reyestr.court.gov.ua/Review/58976421).
Причому такі висновки Великої Палати суди вже беруть на озброєння при судових розглядах (постанова ВС від 17.04.2019 р. у справі № 808/2504/13-а // reyestr.court.gov.ua/Review/81241257).
Та все ж нехай з отриманням БВ усе складається гладесенько-рівнесенько, і без звернень до суду.
