1 Ми вже приділяли їй увагу в «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 30, с. 21.
Талони, смарт-картки тощо
Як відомо, система адміністрування операцій з пальним із 1 липня переорієнтовується під акцизні склади2. У зв’язку з цим було змінено наріжний термін «реалізація пального». Нею вважатимуться будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом на нього права власності чи без, за плату чи без із акцизного складу/акцизного складу пересувного
2 Детально про новий «пальний» (і «спиртовий») акциз читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 28, с. 20 і № 30, с. 17.
— на акцизний склад;
— на акцизний склад пересувний;
— для власного споживання або промислової переробки;
— будь-яким іншим (!) особам.
У попередній публікації ми вже зазначали, що
операції з перепродажу «пальних» талонів3 згідно з цим новим терміном не можуть вважатися реалізацією пального
3 Умовимося далі про смарт-картки та інші талонні замінники окремо не згадувати, називаючи все це одним словом «талони».
Пояснення тут просте: при таких операціях відпуск пального з акцизного складу/акцизного складу пересувного не здійснюється. Реалізація ж (згідно з новим терміном) відбувається тільки у момент «отоварювання» талонів, тобто при заправленні транспортних засобів. Цей момент ДФСУ чітко підтвердила ще в листі від 21.02.2019 р. № 645/6/99-99-12-01-02-15/ІПК. Після цього, щоправда, ще було декілька листів дивного змісту4, але загалом лінія фіскалів залишається тією ж (див., наприклад, нещодавні листи ДФСУ від 15.05.2019 р. № 2181/6/99-99-12-02-02-15/ІПК і від 27.05.2019 р. № 2383/6/99-99-12-02-02-15/ІПК).
4 Див., наприклад, листи ДФСУ від 03.04.2019 р. № 1424/6/99-99-12-02-02-15/ІПК і від 02.05.2019 р. № 1914/6/99-99-12-02-02-15/ІПК.
Отже, незалежно від того, що (і з якими кодами УКТ ЗЕД) зазначено в документах на передачу талонів (пальне або власне талони), операція з перепродажу талонів не повинна з 1 липня вважатися реалізацією пального.
Тобто щодо талонів ситуація повинна змінитися на краще, оскільки до 1 липня фіскали прив’язувалися до того, що зазначено в документах. І якщо при продажу/перепродажу талонів у документах зазначалося пальне, то вони вимагали реєстрації продавця талонів платником «пального» акцизу через те, що, мовляв, такі операції формально вписуються у визначення «реалізація пального» (п.п. 14.1.212 ПКУ) у редакції до 01.07.2019 р. Фіскали відловлювали такі «талонні» операції за кодами УКТ ЗЕД, зазначеними в податкових накладних (про це читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 28, с. 29). А якщо ще й у договорах на придбання талонів прописувався перехід права власності на пальне і відповідальне зберігання його на АЗС, то справа була взагалі кепською.
А ось із 1 липня, сподіваємося, усі ці «талонно-фіскальні» фокуси залишаться в минулому. Але водночас особливо розслаблятися не варто.
По-перше, якщо при продажу талонів за документами будуть коди УКТ ЗЕД пального, то фіскали вас знайдуть і напевно поставлять низку каверзних (що підводять під платника акцизу) запитань.
А по-друге, цього року цей перевірочний алгоритм набув особливої актуальності внаслідок того, що одним із критеріїв ризиковості операцій, які застосовуються для цілей блокування реєстрації ПН/РК у ЄРПН, є відсутність на дату складання ПН/РК відомостей у Реєстрі платників «пального» акцизу про суб’єкта, який реєструє ПН на товар (пальне) з кодами УКТ ЗЕД згідно з п.п. 215.3.4 ПКУ.
Мораль — перепродаючи талони, у документах із згаданих причин краще зазначати саме їх (і відповідні коди5), а не пальне (і коди пального)!
5 У питанні з кодом УКТ ЗЕД на талони (тощо) ясності немає. Деякі платники, наприклад, для смарт-карток використовують коди 8523 30 00 00 (картки з магнітною стрічкою без запису) чи 8524 60 00 00 (картки з магнітною стрічкою із записом). Хтось — код на сайті ДФС для інших товарів «00120».
Момент реалізації за талонами та АН. Реалізація пального відбувається при «проливанні» талонів на АЗС/АГЗС. При відпуску пального на АЗС/АГЗС акцизні накладні (АН) складаються розпорядником акцизного складу на всі постачання пального!
При цьому можливість виписування зведеної АН (при «ритмічних» постачаннях) буде тільки для відпуску суб’єктам господарювання (див. нову редакцію п. 231.3 ПКУ). А той же п. 231.3 ПКУ дозволяє виписувати щоденні підсумкові АН при відпуску пального негоспсуб’єктам тільки за готівку (через РРО, касу, касу банку або платіжний пристрій).
Виходить, на кожен відпуск за талонами з АЗС пального негоспсуб’єктам необхідно складати окремі АН?
Залишається лише сподіватися, що фіскали дозволять і при відпуску негоспсуб’єктам за талонами складати щоденні підсумкові АН…
Якщо відпуск із АЗС (і в інших випадках) здійснюватиметься платникові «паливного» акцизу, то АН повинна виписуватися на фактичного отримувача (!) у двох примірниках, другий з яких повинен буде зареєструвати в ЄРАН отримувач. Але для платників це необхідно, щоб заправка їх транспорту на АЗС, у тому числі за талонами, не оподатковувалася акцизом при списанні цього пального у міру його витрачання, як це часто відбувається зараз…
Ліцензування. Перепродавців талонів цікавить запитання щодо необхідності отримання ліцензії на оптову торгівлю пальним. Особливо коли за документами талони проходять як пальне, з відповідними кодами УКТ ЗЕД, та ще й у договорі передбачається його відповідальне зберігання на АЗС.
Однозначної відповіді на це запитання немає. Визначення терміна «оптова торгівля пальним» у Законі № 4816 говорить про діяльність «із придбання та подальшої реалізації пального», куди можна втиснути й перепродаж талонів, тим більше коли за документами проходить пальне. Саме так ці операції трактували раніше й фіскали (див. лист ДФСУ від 03.04.2019 р. № 1424/6/99-99-12-02-02-15/ІПК7). Тож небезпека втрапити на півмільйонний штраф за безліцензійну торгівлю «папірцями-картками» до певної міри реальна!
6 Закон України від 19.12.95 р. № 481/95-ВР.
7 У них фіскали зазначають: оскільки талони на пальне підтверджують право їх власника на отримання на АЗС нафтопродуктів, то реалізація талона є за своєю суттю продажем пального…
Утім, нам удалося відшукати лист ДФСУ від 08.04.2019 р. № 1502/6/99-99-12-01-01-15/ІПК. Там — мова щодо необхідності отримання ліцензій для операцій з перепродажу талонів підприємству, що не є їх емітентом. І висновок нас здивував. У листі наведена низка цитат і після цитування терміна «реалізація пального» з ПКУ (п.п. 14.1.212 ПКУ — що важливо: у новій його редакції!) зроблено висновок, що у разі реалізації пального саме в розумінні ПКУ (!) госпсуб’єктові необхідно отримати ліцензії на оптову або роздрібну торгівлю пальним.
Але ж вище ми зазначили, що продаж/перепродаж талонів з 1 липня вже точно не є реалізацією пального! Отже, за логікою цього листа, й ліцензія не потрібна! Проте залучення фіскалами до ліцензійних питань визначення з ПКУ, яке не стикується з термінологією Закону № 481, дуже сумнівне!..
Тому якщо вас стануть штрафувати, пробуйте захищатися цим листом. Проте успіх малоймовірний, якщо тільки ви не доб’єтеся від фіскалів ІПК схожого змісту безпосередньо для себе…
Оптова торгівля, відповідальне зберігання
Як ви вже переконалися, читаючи попередню частину, без фактичного відпуску (у тому числі для власних потреб) пального із складу реалізації пального немає, тобто немає підстав для складання АН. Виходить, поки пальне із складу не піде (чи не перейде від розпорядника одного акцизного складу/акцизного складу пересувного до іншого), воно так і значитиметься за одним розпорядником акцизного складу. З цього випливає дещо цікаве…
Відповідальне зберігання. У світлі зазначеного фактична (фізична) передача пального на відповідальне зберігання розпорядникові акцизного складу й таке ж (фізичне) повернення пального власникові (іншій особі) розпорядником акцизного складу є реалізацією пального та вимагає складання АН.
При цьому (що важливо!) особа, яка передала пальне на зберігання (за договором зберігання, а не оренди площ та/або ємностей для зберігання8), не є/не стає розпорядником акцизного складу, в якому це пальне зберігається! Дивись визначення терміна «розпорядник акцизного складу» (п.п. 14.1.224 ПКУ), де зазначено, що такий суб’єкт повинен мати документи, які підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією акцизного складу. А особа, яка передала пальне на зберігання («поклажодавець»), не має права користування приміщеннями, оскільки вона не орендар їх і поготів — не власник. Цей момент важливий для наших подальших висновків.
8 Про те, що орендар складських площ та/або ємностей вважається розпорядником акцизного складу, див., наприклад, у листах ДФСУ від 21.02.2019 р. № 645/6/99-99-12-01-02-15/ІПК і від 27.02.2019 р. № 785/6/99-99-12-01-02-15/ІПК.
Оптовий перепродаж пального без вивозу. Найцікавіший висновок, який випливає з наших досліджень, — перепродаж пального, що перебуває у когось на відповідальному зберіганні і, змінивши власника, продовжує там перебувати, не вважається реалізацією пального в розумінні цього терміна в тій редакції, яка стане застосовуватися з 1 липня!
Тобто оптові торговці обсягами пального, що десь зберігаються на чиїхось акцизних складах, тепер формально не вважатимуться платниками «пального» акцизу
Оскільки вони не здійснюють реалізації пального в новому розумінні. Зауважимо, що викупляючи такі обсяги пального, новий власник повинен переукладати з розпорядником акцизного складу договір на відповідальне зберігання пального.
Тобто пальне, що зберігається на якомусь акцизному складі, може бути вже кілька разів перепродано (змінити цілу низку господарів), але в СЕАРП продовжувати значитися за тим же розпорядником акцизного складу…
І при фізичному відпуску такого пального з акцизного складу АН на таке пальне розпорядник складу складатиме вже на того суб’єкта, який «фізично» забирає пальне (на нового/останнього власника пального), а не на того, який передавав йому пальне на відповідальне зберігання… Розпорядник акцизного складу (якщо договір на зберігання з новим власником пального не буде переукладений) для передачі пального остаточному власникові/розпорядникові і для виписування АН повинен буде отримати від останнього документальні підтвердження його права на пальне, яке забирається зі зберігання.
Таким чином, госпсуб’єкт, що викуповує та перепродає обсяги пального без його вивезення з місць зберігання (з чужих акцизних складів), може працювати без реєстрації платником «пального» акцизу. Але… тут є два «але»!
По-перше, виходячи із норм Закону № 481 (а не з висновків згаданого вище листа ДФСУ від 08.04.2019 р. № 1502/6/99-99-12-01-01-15/ІПК) такий суб’єкт повинен мати ліцензію(ї) на оптову торгівлю пальним.
А по-друге, ПН/РК такого суб’єкта можуть «по-старому» блокувати, оскільки блокувальні критерії писалися під старе законодавство, й одним із критеріїв для зупинення реєстрації поки все так само є відсутність на дату складання ПН/РК відомостей у Реєстрі платників «пального» акцизу про особу, яка реєструє ПН на товар (пальне) з кодами УКТ ЗЕД із п.п. 215.3.4 ПКУ!
Тобто якщо суб’єкт не зареєструється платником «пального» акцизу, то ПН його блокуватимуться. А якщо зареєструється, то АН ані ним, ані на нього при такій «безвивізній» торгівлі пальним складатися не повинні!
Парадокс, панове законодавці…
