На наш погляд, правила з п. 189.4 ПКУ повинні застосовуватися до всіх посередницьких операцій. Звісно, крім винятків, прямо прописаних у ПКУ. Пояснимо детальніше.
Дія п. 189.4 ПКУ не поширюється на:
— експортні й імпортні операції, здійснені в межах посередницьких договорів (п. 189.6 ПКУ) (про оподаткування таких операцій див. на с. 9);
— операції постачання квитків на автобус і на провезення багажу (п. 189.13 ПКУ).
Інших винятків у ПКУ немає. Тобто будь-які інші операції, здійснені в межах посередницьких договорів, повинні оподатковуватися ПДВ з урахуванням зазначеного в п. 189.4 ПКУ.
А що говорять податківці?
У листі № 4855 податківці роз’яснили порядок ПДВ-оподаткування за договором доручення, згідно з яким агент надає послуги зі збору від населення коштів за охоронні послуги, надані комітентом. На думку податківців, ПДВ-оподаткуванню в агента підлягає тільки сума агентської винагороди. А суми, що надходять від населення, які агент потім перераховує комітентові, агентові оподатковувати не потрібно.
У листі № 777 податківці говорять про визначення бази оподаткування при продажу залізничних квитків через агентську мережу перевізника (із залученням субагентів). Там сказано: суб’єкт господарювання, який не є перевізником (не надає послуги перевезення) та здійснює тільки оформлення/повернення проїзних і перевізних документів, приймання коштів за квитки і надає інші послуги в межах виконання агентського договору, визначає свої податкові зобов’язання тільки з вартості наданих ним послуг без урахування вартості перевезення, що перераховується перевізникові (про такий підхід ми попереджали в «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 25, с. 5).
У листі № 403 йдеться про порядок ПДВ-оподаткування в разі постачання повіреним послуг зі здійснення окремих юридичних дій (у тому числі отримання повіреним коштів від покупця за товари (нерухомість і земля), власником яких є довіритель, і подальше їх перерахування довірителеві в разі, якщо товари повіреному не передаються). На думку податківців, ПЗ при отриманні коштів від покупців у повіреного не виникають, оскільки він не був власником і безпосередньо не здійснював їх постачання покупцеві.
Зверніть увагу: усі три ситуації стосуються договору доручення і в усіх трьох ситуаціях фактична передача товарів/послуг відсутня. Мабуть, саме тому податківці виводять такі операції з під дії п. 189.4 ПКУ. Хоча, на наш погляд, в усіх перелічених випадках посередницькі ПДВ-правила повинні працювати на повну (тобто ПДВ з вартості товарів/послуг, що передаються за договором доручення, повинен «бігти» через повіреного). А не враховувати їх можна хіба що за наявності індивідуальної податкової консультації (на вашу адресу) з відповідним висновком.
А взагалі, якщо можливо, не вдавайтеся до договорів доручення, якщо вам треба оподатковувати ПДВ увесь оборот, що проганяється через посередника. Договори комісії прийнятніші. Коли ж все-таки обрали договір доручення, то:
— якщо хочете не застосовувати п. 189.4 ПКУ, краще проводьте розрахунки довірителя з покупцем/постачальником «напряму», тобто оминувши посередника;
— якщо треба застосовувати п. 189.4 ПКУ, тоді в договорі (доручення тощо) на посередника треба «повісити» все, що стосується відправлення/отримання товарів/послуг (детальніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 23, с. 10).
