Валютний нагляд замість валютного контролю — це не просто зміна назв. Суть цих новацій у тому, що банк не контролює всіх операцій загалом, вимагаючи під кожну з них стоси документів.
Звичайно, інформація про валютні операції все одно надходить до банку.
Так, дані щодо кредитів/позик/поворотної фіндопомоги (яка отримується від нерезидентів) вноситься до спеціальної інформаційної системи. Причому внесення можливе як за ініціативою резидента (до здійснення валютних операцій за такими договорами), так і самостійно банком (п. 15 Положення № 6). А ось реєстрацію в НБУ таких договорів скасовано.
Крім того, нагляд за експортними/імпортними операціями також здійснюється на підставі аналізу договорів і (у разі потреби) додаткових документів. Метою цієї процедури якраз і є виявлення сумнівних валютних операцій (СВО). Порядок аналізу договорів та додаткових документів установлено в Положенні № 8.
Увага! Положення № 8 не поширюється і, відповідно,
не проводиться аналіз документів за валютними операціями на незначну суму (тобто до 150 тис. грн.)
Проте абзац другий п. 5 Положення № 5 дозволяє банкам (на їх розсуд) вимагати документи, що підтверджують наявність підстав/зобов’язань для проведення операцій у незначному розмірі на купівлю інвалюти, перерахування інвалюти/банківських металів/гривні.
До звільнених від пильної уваги банку також належать валютні операції, що здійснюються:
1) державою або під держгарантії;
2) за проектами (програмами) міжнародної техдопомоги, що пройшли держреєстрацію;
3) за проектами, що здійснюються на підставі угод між Україною і ЄС про участь України в міжнародних програмах ЄС;
4) за міжнародно-технічними програмами та проектами, зареєстрованими відповідно до ч. 5 і ч. 6 ст. 66 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 26.11.2015 р. № 848-VIII;
5) на виконання договорів між резидентами і юрособами-нерезидентами (якщо будь-яка зі сторін договору та/або відповідної валютної операції включена до списку 2000 найбільших публічних компаній світу (Forbes Global 2000) або є їх дочірньою або афілійованою компанією;
6) з метою повернення коштів, отриманих іноземними інвесторами від продажу лістингових цінних паперів на фондових біржах тощо.
З повним переліком можна ознайомитися в п. 4 Положення № 8.
Винятки з пп. 5 і 6 нашого списку не поширюються на юросіб/фізосіб з місцезнаходженням (місцем реєстрації/постійним місцем проживання) в державі-агресорі/державі-окупанті (п. 5 Положення № 8). Тож співпрацюючи з суб’єктами з РФ, будьте готові до пильної уваги з боку банку.
Тепер поговоримо про технічні моменти аналізу документів.
Аналіз документів
Як ми сказали вище, основна мета аналізу документів — виявлення СВО. Для того, щоб їх виявити, банк може проводити два типи аналізу:
1) первинний;
2) додатковий.
Первинний. Фінустанова здійснює первинний аналіз документів до моменту проведення операції.
Виявляється СВО за допомогою встановлення так званих індикаторів. Причому за кожною валютною операцією їх може бути декілька (п. 6 Положення № 8).
Індикатор — це ознака (ознаки) валютних операцій або їх учасників, що підлягають додатковому аналізу і перевірці та/або дозволяють виявити СВО.
Усього цих індикаторів 22 (зверніть увагу: їх нумерація йде не від 1 до 22) і вони перелічені в додатку до Положення № 8. Крім того, в цьому додатку під кожен такий індикатор установлено приблизний перелік документів, які можуть вимагати від суб’єкта валютної операції (резидента та/або нерезидента).
Після того, як один або декілька індикаторів виявлено, банк переходить до додаткового вивчення операції.
Додатковий. Цей тип аналізу полягає в тому, що банк вимагає для вивчення додаткові документи. Причому їх приблизний перелік відрізняється залежно від установленого індикатора (індикаторів).
Наприклад, якщо встановлено індикатор № 11 (обсяг валютних операцій не збігається з обсягами звичайної ділової активності суб’єкта валютної операції), то банк може витребувати:
1) інформацію/документи юрособи (ФОП), що підтверджують фінансовий стан:
— фінзвітність (баланс, звіт про фінрезультати, податкову декларацію з додатками, іншу фінзвітність) з відміткою держоргану про прийняття;
2) інформацію/документи, що підтверджують фінансовий стан фізособи:
— майнову декларацію;
— податкову декларацію (декларацію про доходи) з відміткою про прийняття в контролюючому органі іноземної держави (для нерезидентів України) (за наявності);
— довідку (відомості) про суми виплачених доходів та сплачених податків;
3) інформацію/документи, що підтверджують фінансові можливості, джерела походження коштів та інших активів особи, наявність, розміщення та/або використання активів суб’єкта валютної операції;
4) документи, що підтверджують мету здійснення переказу: договір (контракт), рахунок (інвойс) та/або інші документи, що використовуються в міжнародній практиці (крім валютних операцій з розміщення коштів на власному рахунку за межами України).
Важливий момент: банк у процесі додаткового аналізу валютної операції може скористатися інформацією з публічних джерел (включаючи Інтернет) або від інших уповноважених установ щодо суб’єктів валютної операції, їх контрагентів, засновників (учасників) і посадових осіб (п. 10 Положення № 8).
При цьому, якщо банк може дістати інформацію з публічних джерел, то резидент/нерезидент не зобов’язаний надавати додаткові документи.
А ти часом не СВО ☺?
Якщо банк переконався, що ваша операція не СВО, то фінустанова вільно здійснює валютну операцію.
У разі ж установлення СВО події можуть розгортатися за двома сценаріями:
1) підтверджується, що СВО пов’язана з ухиленням від вимог/обмежень/заборон, установлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення нацбезпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов’язань за міжнародними договорами.
Як мінімум, ця операція потрапить під наслідки фінмоніторингу (див. детальніше в «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 95, с. 36). Наприклад, банк має право відмовитися від проведення операції (ч. 1 ст. 10 Закону № 1702). Як максимум, справа може дійти до кримінальної відповідальності ☹ (ст. 209 ККУ — легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом);
2) підтверджується, що СВО пов’язана з порушенням нормативно-правових актів НБУ щодо встановлення заходів захисту.
У такому разі вживаються заходи, визначені валютною нормативкою. І швидше за все, ця інформація стане підставою для застосування штрафних санкцій за КпАП і Законом про валюту. Про них детальніше ви зможете прочитати на с. 9 та 29 цього номера.
Крім того, на вимогу НБУ банк повинен відзвітувати про виконану роботу з виявлення СВО і вжиття відповідних заходів (п. 18 Положення № 8).
