Протягом 2017 — 2018 років підприємство придбало:
— у березні 2017 року легковий автомобіль Mercedes-AMG S63 Седан, 5,5 (бензин) 2017 року випуску;
— у лютому 2018 року — три автомобілі: один вантажний автомобіль самоскид MAN — TGS 41.400 2018 року випуску та два легкових автомобілі Audi A5 Sportback, 2,0 (дизель) 2018 року випуску.
А у вересні 2018 року взяло у фінансовий лізинг ще два автомобілі Audi А8, 3,0 (бензин) 2018 року випуску.
За які з цих автомобілів слід було сплачувати транспортний податок? І що загрожує підприємству, якщо воно цього не робило?
Транспортний податок — лише за легковики!
Платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, які володіють зареєстрованими в Україні дорогими автомобілями (п.п. 267.1.1 ПКУ).
Розмір податку на рік за одну автівку становить 25000 грн.
Під оподаткування потрапляють не всі транспортні засоби, що належать юрособі, а лише легкові автомобілі
Тобто за вантажний автомобіль або автобус сплачувати транспортний податок не потрібно.
Його сплачують тільки власники легковиків, які відповідають одночасно таким критеріям:
1) з року випуску легкового автомобіля минуло не більше 5 років включно;
2) середньоринкова вартість такого автомобіля перевищує 375 мінзарплат, установлених на 1 січня звітного року;
3) його включено до Переліку легкових автомобілів, що є об’єктом оподаткування, який щороку до 1 лютого оприлюднює Мінекономрозвитку*.
* Див. за посиланням me.gov.ua/Vehicles/CalculatePrice?lang=uk-UA
Детально про це читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 5, с. 27.
Спираючись на вищесказане і треба було при придбанні кожної автівки приймати рішення про необхідність подавати декларацію з транспортного податку.
Автомобіль, придбаний у 2017 році
Чи варто звітувати? Якщо заглянути у Перелік автівок, за які слід було платити у 2017 році транспортний податок, то легкове авто Mercedes-AMG S63 Седан, 5,5 (бензин) 2017 року випуску там є. Тобто за неї у 2017 році слід було обов’язково сплатити транспортний податок.
Крім того, це авто уключено також до відповідних переліків і в наступних роках. А отже, і за 2018, і за 2019 роки вам слід було також задекларувати транспортний податок і сплачувати його в бюджет.
До відома! За 2018 рік за таку автівку доведеться сплатити 25000 грн. (автівкою користувалися цілий рік). За 2019 рік також напевно доведеться заплатити 25000 грн., якщо нею будете користуватися цілий рік.
А от що стосується 2017 року, то оскільки вона була придбана у березні, то розмір податку буде трішки менший. Річ у тому, що за автомобілі, придбані протягом року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу (п.п. 267.6.6 ПКУ).
Тобто якщо автівка придбана у березні 2017 року, то податок слід сплатити тільки за 10 місяців. Розмір податку за цей період буде складати 20833,33 грн. (25000 грн. : 12 х 10).
Правила звітування. По суті, все просто, якщо підприємство щороку своєчасно звітувало з транспортного податку за такий об’єкт.
У 2017 році воно мало подати декларацію протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об’єкт (п.п. 267.6.4 ПКУ).
За 2018 та 2019 роки декларацію слід було подати не пізніше 20 лютого кожного з років (п.п. 267.6.4 ПКУ).
Податок мали сплачувати авансовими внесками щокварталу до 30-го числа місяця, що настає за звітним кварталом (п.п. 267.8.1 ПКУ).
Як бачимо із запитання, підприємство цього не зробило. Тому зараз потрібно
скласти й подати три декларації із транспортного податку — окремо за 2017 рік (з нарахованим податком за 10 місяців), за 2018 та 2019 роки
Причому всі три декларації — звітні, а не уточнюючі!
Чому звітні? Усе просто: ви не подавали раніше (за 2017, 2018 та 2019 роки) звітність із цього податку. А тому у вашому випадку не йдеться про самостійне виправлення помилок у розумінні ст. 50 ПКУ.
Скористатися процедурою, передбаченою цією статтею, можна лише тоді, якщо звітну податкову декларацію ви вже подали (не має значення, своєчасно чи ні), а вже потім виявили помилки, що містяться у такій раніше поданій декларації.
Ви ж декларації на 2017 — 2019 роки не подавали. Тому подання уточнюючих декларацій — не для вас.
Форму декларації берете ту, що діє на момент подання запізнілої звітності.
Штраф за прострочення сплати. Як тільки ви подасте декларації за 2017 та 2018 роки, то відразу потрапляєте на штрафні санкції відповідно до ст. 126 ПКУ за несвоєчасну сплату зобов’язань, відображених у таких деклараціях.
Річ у тім, що строк сплати зобов’язань відраховують від граничної дати сплати зобов’язань за певний період, визначений у п.п. 267.8.1 ПКУ (30-те число місяця, що настає за звітним кварталом), а не від дати подання декларації.
Граничний строк зобов’язань, нарахованих у деклараціях за 2017 та 2018 роки, якщо ви їх подасте у березні 2019 року, вже давно скінчився. Причому від останньої граничної дати сплати зобов’язання (за IV квартал 2018 року — до 30.01.2019 р.) минуло вже більше 30 календарних днів, а тому відповідно до ст. 126 ПКУ на вас уже чекає штраф у розмірі 20 % суми недоплати за відображеними зобов’язаннями у кожній із цих запізнілих декларацій.
Щоб мінімізувати такі штрафи, радимо вчинити так.
1. Спочатку подати обидві пропущені декларації (за 2017 і 2018 роки) і свідомо відобразити в ній нульовий об’єкт оподаткування. Наприклад, вказати інформацію про автомобіль, який не виконує умови, що змушують за нього платити податок. Як наслідок, платити до бюджету за такими деклараціями ви не будете. А коли немає податку до сплати, то відповідно не буде і покарання за ст. 126 ПКУ за його несвоєчасну сплату.
Хоче не факт, що такі нульові декларації приймуть податківці. Якщо інформацію про автівку вписують у декларацію, то теоретично повинен бути нарахований податок (25000 грн.).
Якщо нульову декларацію не прийняли, то як варіант можна свідомо допустити помилку, нарахувавши податок за ваші автівки, але лише за 1 місяць, тобто по 2083,33 грн. (25000 грн. : 12) за рік. Тоді платити до бюджету за такими деклараціями ви маєте незначну суму (порівняно з сумою податку за рік) і саме до неї буде застосовано покарання за ст. 126 ПКУ за несвоєчасну сплату податку. А це краще, ніж такий штраф на всі 25 тисяч.
2. Після цього через процедуру самовиправлення нарахувати або донарахувати транспортний податок за місяці, за які свідомо не нарахували податок при поданні запізнілих звітних декларацій у порядку, прописаному в п. 50.1 ПКУ. А саме провести виправлення через уточнюючий розрахунок до поданої із запізненням декларації.
Як це зробити, читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 88, с. 25.
Це вам обійдеться у 3 % самоштрафу і пеню, нараховану починаючи з 91-го дня за днем прострочення сплати донарахованого податку (детально про нарахування пені читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 12, с. 4).
Що стосується сплати зобов’язань за 2019 рік, то якщо подати декларацію у березні 2019 року, сплачувати їх не потрібно. Вперше у 2019 році авансовий внесок за І квартал слід сплатити не пізніше 26.04.2019 р. Цей строк ще не минув, тому вам достатньо сплатити зобов’язання в належні строки.
Штраф за неподання. Також через те, що ви подасте три декларації із запізненням, вам загрожує штраф за неподання або несвоєчасне подання податкових декларацій (розрахунків), визначений ст. 120 ПКУ.
Розмір штрафу складає 170 грн. за кожне неподання або несвоєчасне подання
Ті самі дії, вчинені платником, до якого протягом року вже було застосовано штраф за таке порушення, караються штрафом у розмірі 1020 грн. за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
До відома! Фіскали часто вважають, що коли підприємство не звітувало до контролюючих органів за декілька років поспіль і одночасно подає декларації з порушенням термінів їх подання, то за неподання однієї декларації йому світить штраф у 170 грн., а за всі інші — у 1020 грн.
Тобто, на їх думку, наступне прострочення подання звітності навіть без притягнення до відповідальності вважається повторним порушенням. Отже, якщо ви подасте три декларації із запізненням, то вам світить штраф у розмірі 2210 грн. (1020 грн. х 2 + 170 грн.).
На нашу ж думку, повторність порушення для збільшеного штрафу слід розуміти інакше (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 27, с. 7). А саме:
другим порушенням треба вважати тільки те порушення, що йде після того, як підприємство уже раз покарали за неподання звітності протягом року
Враховуючи це, на наш погляд, вам загрожує за всі ці порушення штраф як за перше порушення протягом року, тобто по 170 грн. за кожне неподання (всього 510 грн.).
Якщо виявлять фіскали. Як бачите, відповідальність значна. Але краще прийняти її, аніж ховатися.
Якщо ви махнете рукою на звітування, то сподіватися, що все само минеться, не слід. Бо якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов’язання, не було подано, то грошове зобов’язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності (п.п. 102.2.1 ПКУ). Тобто якщо колись виявлять таке порушення, то податкова донарахує податок за всі періоди в повному обсязі, а не тільки в межах строків позовної давності (тобто 1095 днів).
Якщо виявить порушення податкова, то, крім суми зобов’язань з транспортного податку, вам світить також штраф за неподання декларації відповідно до ст. 120 ПКУ (див. вище), а також додатковий штраф, передбачений ст. 123 ПКУ, який застосовується у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов’язання. Розмір такого штрафу становить 25 % суми визначеного податківцями податкового зобов’язання.
А це, як ви розумієте, більше, ніж ви могли б заплатити, подавши самостійно несвоєчасно всі декларації.
Інші випадки придбання автівок
Автівки, придбані у 2018 році. За них платити транспортний податок вам не потрібно. Річ у тому, що:
1) транспортний податок, як ми сказали вище, сплачують тільки за легкові автомобілі. Ви ж у лютому 2018 року придбали один самоскид MAN — TGS 41.400. За вантажні автівки незалежно від їх вартості і року випуску транспортний податок не сплачується.
Тому цей транспортний засіб із об’єктів оподаткування викреслюємо;
2) Audi A5 Sportback, 2,0 (дизель) 2018 року випуску є легковим автомобілем, а тому він проходять перший етап перевірки на відповідність об’єкту оподаткування транспортним податком.
Віковий критерій (до 5 років) це авто також проходять. А от до переліку автівок, які є об’єктом оподаткування транспортним податком, воно не потрапляє.
Отже, за такі легкові автівки податок платити не потрібно.
Авто, взяті у фінлізинг. За такі автомобілі транспортний податок не платять. Навіть якщо такі автівки є об’єктом оподаткування транспортним податком, тобто потрапили у Перелік автівок, що є об’єктом оподаткування.
Річ у тому, що платником транспортного податку є саме власник легкових автомобілів. А за договором фінлізингу річ, яка передається в лізинг (у нашому випадку автомобіль), залишається у власності лізингодавця, а лізингоотримувач отримує її лише у володіння і користування (п. 2 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.97 р. № 723/97-ВР). Оскільки лізингоотримувач право власності в повній мірі на себе не перебирає, то і платником транспортного податку він апріорі бути не може.
Такий податок платить саме лізингодавець (див. 111.02 БЗ).
Лізингоотримувач можете тільки відшкодувати вартість сплаченого податку лізингодавцю як складову лізингового платежу.
висновки
- Сплачувати транспортний податок слід тільки власнику легковиків, з року випуску яких минуло не більше 5 років, а їхня середньоринкова вартість перевищує 375 мінзарплат, установлених на 1 січня звітного року.
- Інформацію про автівки, за які сплачується транспортний податок, шукайте на сайті Мінекономрозвитку у відповідному Переліку.
- За вантажні автівки, а також легкові автомобілі, які не містяться у зазначеному Переліку, податок сплачувати не потрібно.
- Якщо ви не подали декларації з транспортного податку, то її слід обов’язково подати за всі роки, коли ваша автівка була об’єктом оподаткування, і сплатити штраф за несвоєчасне подання декларації, а також за прострочення сплати податку, задекларованого в ній.
- Не платить податок також підприємство-лізингоотримувач за легкові автомобілі, навіть якщо вони потрапили до Переліку, розміщеного на сайті Мінекономрозвитку. Причина — лізингоотримувач не є власником такої автівки.
