При визначенні тривалості щорічної відпустки святкові та неробочі дні, перелічені в ст. 73 КЗпП, не враховують. Це вимога ч. 2 ст. 5 Закону про відпустки.
У ситуації, описаній у запитанні, на період відпустки припадає 1 неробочий день — 28 квітня Пасха і 1 святковий день — 1 травня — День праці. На ці 2 дні період відпустки працівника збільшують, проте їх не оплачують. Саме тому відпускні будуть нараховані за 14 днів щорічної відпустки, а не 16 (14 календарних днів відпустки + 2 святкові/неробочі дні).
Для бухгалтера важливо правильно розподілити дні перехідної відпустки. Адже суми нарахувань за час відпусток, на відміну від порядку їх фактичної виплати, розподіляються пропорційно часу, що припадає на дні відпустки у відповідному місяці.
Оскільки працівник іде в щорічну відпустку з 22 квітня на 14 календарних днів, то на квітень припадатиме 8 календарних днів відпустки (при підрахунку 22 — 27, 29 і 30 квітня включаємо в розрахунок, 28 квітня — пропускаємо), а на травень — 6 календарних днів відпустки (з 2 по 7 травня, 1 травня — пропускаємо).
Таким чином, останній день відпустки працівника припадає на 7 травня. Відповідно працівникові потрібно виходити на роботу 8 травня.
Зазначимо, що в Табелі обліку робочого часу для відображення святкових/неробочих днів, що припадають на період відпустки, не можна використовувати «відпускне кодування». Такі дні слід відображати саме як святкові/неробочі, якщо на підприємстві введено спеціальне кодування для відображення святкових/неробочих днів. В іншому випадку святкові/неробочі дні, що припадають на період відпустки, просто прокреслюються (можна залишити таку комірку не заповненою).
