Стаття 38 КЗпП зобов’язує працівника, що вирішив звільнитися за власним бажанням, попередити роботодавця про прийняте рішення письмово за два тижні. Зверніть увагу: йдеться про попередження, а не обов’язкове відпрацювання. Тому якщо працівник попередив роботодавця (подав відповідну заяву) про припинення трудових відносин під час своєї відпустки і при цьому такий двотижневий строк повністю припав на відпустку, то відпрацьовувати два тижні після її закінчення працівник не повинен.
До речі, сторони можуть домовитися про будь-який строк відпрацювання в межах двох тижнів або про повну його відсутність. Тобто працівник може бути звільнений навіть у день подання заяви, якщо він просить про такий строк, а роботодавець не заперечує проти цього.
Але навіть якщо роботодавець не хоче відпускати працівника до закінчення двотижневого строку попередження, завжди слід пам’ятати про наявність поважних причин, які можуть звести таке небажання роботодавця до нуля. Перелік таких причин наведений у ч. 1 ст. 38 КЗпП. За їх наявності роботодавець зобов’язаний звільнити працівника у строк, про який він просить (без дотримання двотижневого строку попередження). Крім того, звільнити працівника в бажаний для нього строк роботодавець зобов’язаний у разі невиконання ним законодавства про працю, умов колективного або трудового договору (ч. 3 ст. 38 КЗпП).
Зверніть увагу: у ситуації, описаній у запитанні, працівник звільняється за власною ініціативою на підставі ст. 38 КЗпП. Заборона на звільнення у відпустці встановлена для випадків звільнення за ініціативою роботодавця. Отже, за наявності домовленості, сторони можуть розірвати трудовий договір у період відпустки працівника.
