Попереджаємо: затримка у виплаті вихідної допомоги або невиплата її взагалі для підприємства дуже штрафонебезпечна.
Річ у тому, що ст. 116 КЗпП зобов’язує роботодавців виплачувати працівникам, які звільняються, усі належні їм суми, у тому числі й вихідну допомогу, суворо в день їх звільнення. При цьому про нараховані суми до виплати працівника слід повідомити письмово.
Якщо ж у день звільнення працівник не працював, трудові виплати (і вихідну допомогу в їх числі) дозволяється виплатити не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Якщо роботодавець із власної вини не виплатив вихідну допомогу у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП, на підприємство чекають нерайдужні наслідки.
Якщо нарахувати, але виплатити пізніше. Роботодавцеві, який вирішить обрати такий варіант вирішення проблеми, що виникла, загрожує фінансова відповідальність. Причому розмір штрафу залежатиме від того, наскільки ви зволікатимете з виплатою. Якщо на період:
— до 1 місяця — це буде штраф у розмірі однієї мінімальної зарплати (МЗП), установленої на момент виявлення правопорушення (у 2019 році — 4173 грн.) (абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП);
— більше 1 місяця — у розмірі 3 МЗП, установлених на момент виявлення порушення (у 2019 році — 12519 грн.) (абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП).
Не пощастить і посадовим особам роботодавця. За таке порушення їм «світить» адміністративна відповідальність згідно з ч. 1 ст. 41 КпАП. Відповідно до цієї норми на посадових осіб підприємства може бути накладений штраф у загальному випадку від 510 до 1700 грн.
Але й це ще не все. Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, на наступний день після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП (див. п. 25 постанови № 13).
Так, якщо справа дійде до суду і буде встановлено, що такий розрахунок не був проведений з вини роботодавця, то за відсутності спору про розмір виплати роботодавцеві доведеться виплатити звільненому ще і його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст. 117 КЗпП).
Причому сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності
За наявності спору про розміри вихідної допомоги підприємство зобов’язане буде виплатити звільненому його середній заробіток тільки в тому випадку, якщо спір вирішиться на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначить орган, який виносить рішення по суті спору.
Якщо не нараховувати і не виплачувати. Якщо підприємство взагалі не нарахує і не виплатить вихідну допомогу звільненому працівникові, це ще більше погіршить ситуацію.
Якщо звільнений працівник вирішить поскаржитися в Держпраці*, підприємству відповідальності не уникнути.
* Детальніше про інспектування за скаргою фізособи читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 29, с. 7.
Причому штрафи тепер стануть більшими. Адже вихідна допомога є мінімальною державною гарантією. У разі її невиплати до роботодавця буде застосовуватися відповідальність згідно з абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП. Тобто штраф становитиме вже 10 МЗП за кожного працівника, щодо якого допущено порушення (у 2019 році — 41730 грн.).
Ну і звичайно, ніхто не скасовував адмінвідповідальності й обов’язку виплатити середній заробіток за час затримки (див. вище).
