Пригощання з градусом, або Наливаємо алкоголь клієнтам

Чи потрібна ліцензія?

Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб’єктам господарювання громадського харчування і спеціалізованим відділам, що мають статус суб’єктів господарювання громадського харчування, суб’єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів (ст. 15³ Закону № 481*) за наявності у них ліцензії на роздрібну торгівлю алкоголем.

* Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-ВР.

Але чи здійснює суб’єкт господарювання роздрібну торгівлю алкоголем, просто пригощаючи ним своїх гостей?

Згідно зі ст. 1 Закону № 481 роздрібною торгівлею є діяльність з продажу товарів громадянам/іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків. Тобто роздрібна торгівля передбачає, по-перше, діяльність з продажу товару, по-друге, розрахунок за цей товар покупцем. Те ж саме випливає і з норм ЦКУ. Згідно з ч. 1 ст. 698 ЦКУ роздрібна купівля-продаж відбувається, коли:

1) продавець, що здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів, зобов’язується передати товар;

2) покупець зобов’язується прийняти й оплатити його (ч. 1 ст. 698 ЦКУ).

Очевидно, що при частуванні гостей алкоголем немає ані підприємницької діяльності з його продажу, ані зобов’язання тих, хто пригостився, здійснити оплату. Тому жодного продажу тут немає. А отже, ні статус громадського харчування, ні ліцензія суб’єктові господарювання не потрібні.

Податківці теж вважають (див. БЗ 115.03), що при проведенні корпоративних заходів, коли алкоголь придбавають для співробітників та/або партнерів, йдеться про власне споживання алкогольної продукції, а не про її реалізацію. І підтверджують: ліцензія у такому разі не потрібна.

А ось якщо алкоголь партнерам не наливають, а дарують (наприклад, в ході проведення рекламних акцій, презентацій), то без ліцензії на роздрібну торгівлю, на думку фіскалів, вже не обійтися (див. БЗ 116.02). За її відсутність у такому разі можуть бути застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 200 % вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 грн. (ст. 17 Закону № 481). Крім того, особливо завзяті контролери ще можуть за тією ж статтею оштрафувати «за реалізацію алкоголю за цінами нижче мінімальних» (на 100 % їх вартості, але не менше 10000 грн.) (про такі наслідки ми попереджали в «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 99, с. 12).

Хоча, на наш погляд, ні при частуванні гостей алкоголем, ні при безкоштовній його передачі (даруванні) роздрібної купівлі-продажу не відбувається (детальніше про безоплатну передачу алкоголю див. «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 8, с. 27).

Визначаємо характер витрат

Витрати на різні пригощання (у тому числі й алкоголем) клієнтів/партнерів спрямовані на підвищення іміджу компанії і зміцнення ділових зв’язків. Такі витрати носять представницький характер.

А ось бюджетники в цьому питанні орієнтуються на Норми № 1026**. У них сказано, що представницькі витрати — це витрати бюджетних установ на прийом і обслуговування іноземних представників і делегацій, які прибули на запрошення для проведення переговорів з метою здійснення міжнародних зв’язків, встановлення і підтримки взаємовигідної співпраці. До представницьких витрат відносять, зокрема, витрати, пов’язані з проведенням офіційного прийому (сніданку, обіду, вечері) представників, а також витрати на буфетне обслуговування під час переговорів (п. 2 Норм № 1026).

** Затверджені наказом Мінфіну від 14.09.2010 р. № 1026.

Як бачите, згідно з Нормами № 1026 до представницьких відносять тільки витрати на пригощання (у тому числі й алкоголем — у цьому немає обмежень навіть для бюджетників) іноземних представників, що прибули на запрошення для проведення переговорів. Проте таке вузьке трактування з Норм № 1026 обов’язкове тільки для бюджетників***. Госпрозрахунківцям же абсолютно не важливі ні іноземний статус партнерів**** , ні наявність запрошення, ні переговорна мета прибуття. Тобто

*** Те, що звичайні підприємства не зобов’язані керуватися «бюджетними» Нормами № 1026, свого часу підтверджували і податківці (див. лист ДПСУ від 22.11.2012 р. № 5743/0/61-12/15-1415).

**** Про те, що витрати на прийом українських делегацій теж носять представницький характер, податківці говорили ще в листі Міндоходів від 25.10.2013 р. № 14054/6/99-99-19-03-02-15.

Головне, щоб такі витрати були належним чином документально оформлені.

Як оформити?

Представницькі витрати нерідко викликають підвищений інтерес у податківців. Тому до їх документального оформлення краще підійти серйозно. Причому тут важливо не просто підтвердити факт здійснення витрат, але й обґрунтувати (у ПДВ-цілях) їх зв’язок із госпдіяльністю підприємства.

Передусім, складіть Положення про представницькі витрати. У ньому систематизуйте інформацію про порядок проведення і фінансування представницьких заходів: опишіть цілі їх проведення, перерахуйте види витрат, які можуть бути віднесені до складу представницьких, і осіб, відповідальних за підготовку і проведення таких заходів, регламентуйте документообіг при здійсненні представницьких витрат тощо. Затвердіть Положення наказом керівника підприємства.

Крім того, доведеться оформити такі підтверджувальні документи (вони перераховані в листі Міндоходів від 25.10.2013 р. № 14054/6/99-99-19-03-02-15 і листі ДПСУ від 22.11.2012 р. № 5743/0/61-12/15-1415):

1) офіційні запрошення вітчизняних (іноземних) представників (делегацій) та їх відповіді на запрошення. Оформляють запрошення в довільній формі. Хоча таких запрошень/відповідей може і не бути. Наприклад, у разі, якщо за умовами представницького заходу пригоститися може будь-який відвідувач магазину, то жодних персоніфікованих запрошень, так само, як і відповідей на них, звичайно ж, бути не може;

2) наказ про проведення представницького заходу. У наказі визначають коло осіб, які візьмуть участь в організації і проведенні заходу з боку підприємства. Крім того, в ньому вказують:

— дату і місце проведення заходу;

— мету заходу, що підтверджує його представницький характер;

— кількість запрошених осіб (якщо вона визначена);

— терміни виконання робіт з організації заходу;

— плановий бюджет заходу;

— перелік ТМЦ, які передбачається використати/безоплатно роздати як подарунки гостям, і демонстраційні матеріали при проведенні презентації;

3) програму проведення заходу. Її затверджує керівник, і в ній обумовлюють:

— місце і дату проведення заходу;

— календарний план заходів із зазначенням часу їх проведення (переговори, виступи, демонстрація зразків продукції, відвідування культурно-видовищних заходів тощо);

— список запрошених осіб (якщо вони персоніфіковані);

— список представників приймаючої сторони;

4) кошторис витрат на проведення заходу. Тут перераховують витрати на всі заходи, передбачені програмою, а також усі супутні витрати (на транспортне і буфетне обслуговування, оплату послуг перекладача, вартість квітів і пам’ятних сувенірів тощо). Кошторис затверджує керівник підприємства;

5) звіт про проведений захід. Його оформляють після завершення заходу відповідальні за нього працівники. У ньому описують результати, досягнуті в ході переговорів (наприклад, потенційні покупці/замовники/постачальники ознайомлені з діяльністю підприємства, підписано договори про постачання (продаж) продукції/товарів/послуг тощо);

6) звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт. Звіт оформляють за формою, затвердженою наказом Мінфіну від 28.09.2015 р. № 841. До нього додають усі первинні документи, що підтверджують факт витрачання готівкових коштів (коштів з КПК) та їх цільове використання (накладні, касові чеки, квитанції, закупівельні акти, рахунки тощо);

7) інші первинні документи, що підтверджують зв’язок витрат із госпдіяльністю підприємства. Такими документами є: договори, накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг), платіжні доручення, квитанції, чеки, квитки, рахунки тощо.

Уся первинка повинна відповідати критеріям первинного документа і містити обов’язкові реквізити, встановлені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV (ср. ).

Бухгалтерський облік

Бухоблік представницьких витрат залежить від мети проведення представницького заходу, тобто від того, яке забарвлення ви надали йому при оформленні підтверджувальних документів:

— якщо метою заходу є збільшення збуту продукції, тобто захід носив рекламний характер, тоді витрати на прийом делегацій і потенційних ділових партнерів слід обліковувати як витрати на рекламу у складі витрат на збут (п. 19 П(С)БО 16 «Витрати»). Тобто такі витрати потрапляють в Дт рахунка 93;

— якщо йдеться про захід, метою якого був не збут продукції, а, наприклад, установлення договірних відносин з постачальником, то витрати на його проведення, разом з іншими корпоративними витратами, включають до складу адміністративних витрат (п. 18 П(С)БО 16). У цьому випадку треба застосовувати рахунок 92.

В обох випадках витрати на представницькі заходи включають до складу витрат у періоді їх здійснення. Якщо йдеться про представницькі витрати, понесені у відрядженні, то такі витрати відображають в обліку в тому звітному періоді, на який припадає дата затвердження авансового звіту.

Податок на прибуток

У податковоприбутковому обліку представницькі витрати відображають за бухобліковими правилами. Жодних обмежень із цього приводу ПКУ не встановлює.

Більше того, для податковоприбуткового обліку не має значення навіть зв’язок таких витрат із госпдіяльністю підприємства.

Якщо пригощає підприємець

Як і підприємство, будь-який підприємець (незалежно від того, яку діяльність він здійснює) має право нести представницькі витрати.

Об’єктом оподаткування підприємця на загальній системі оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю ФОП (п. 177.2 ПКУ). Жодних обмежень щодо витрат на алкоголь та/або інших представницьких витрат ст. 177 ПКУ не містить. Тому, на наш погляд, якщо алкогольні витрати пов’язані із госпдіяльністю і підтверджені документами, то їх цілком можна врахувати при визначенні об’єкта оподаткування підприємця-загальносистемника.

Підприємцю-єдиннику (неПДВшнику) світити такі витрати в обліку немає потреби. На об’єкт оподаткування єдиним податком вони жодним чином не вплинуть. Зате при цьому існує ймовірність виникнення оподатковуваного доходу в особи, що пригостилася (детальніше про це див. нижче).

ПДВ

У разі придбання будь-яких товарів/послуг для проведення представницького заходу (у тому числі й алкоголю) суму вхідного ПДВ відносять до складу податкового кредиту (ПК) звітного періоду на підставі п. 198.1 ПКУ. Зрозуміло, що зробити це можна тільки за наявності правильно оформлених і зареєстрованих податкових накладних (ПН) або інших документів, які надають право на ПК без ПН.

Оскільки представницькі заходи проводять у рамках господарської діяльності, то і використаний на таких заходах алкоголь вважатиметься використаним у госпдіяльності суб’єкта господарювання. Тому компенсуючі ПЗ згідно з п. 198.5 ПКУ на вартість використаного алкоголю нараховувати не доведеться. Звичайно, тільки у разі, якщо господарська спрямованість алковитрат документально підтверджена.

ПДФО і військовий збір

Оскільки пригощаються алкоголем гості суб’єкта господарювання — фізичні особи, виникає питання про виникнення у таких осіб оподатковуваного доходу. Чи треба утримувати ПДФО і військовий збір (ВЗ) з вартості спожитого фізичною особою спиртного?

Тут усе залежить від можливості персоніфікувати такі доходи, тобто визначити одержувача доходу, і обчислити отриману ним суму доходу.

Якщо алкоголь наливають усім відвідувачам, коло яких чітко не визначено, то можливість персоніфікації відсутня (немає суб’єкта оподаткування — платника податку). А тому і питання з ПДФО (а разом із ним і ВЗ) не постає. Не претендують на податок (внесок) у подібних випадках і податківці (див. 103.23 БЗ).

Але навіть якщо перелік осіб, що пригощаються, чітко визначений, то говорити про виникнення у них оподатковуваного доходу на суму спожитого алкоголю, на наш погляд, ще зарано. Адже треба ще визначити й кількість спожитого кожним гостем алкоголю.

Якщо облік випитого кожним не вівся (немає об’єкта оподаткування), то і ПДФО (ВЗ) утримувати немає з чого.

Водночас на сьогодні складається дуже нехороша податкова практика. У своїх роз’ясненнях щодо таких ситуацій фіскали наполягають, що відсутність можливості визначити об’єкт оподаткування (суму отриманого доходу конкретною особою) не може служити підставою для звільнення від оподаткування (див., наприклад, лист ДФСУ від 09.09.2019 р. № 87/6/99-00-04-07-03-15/ІПК). І те, що такий підхід суперечить суті ПДФО (ВЗ), їх не зупиняє. Позиція сформована. Тобто практикувати безПДФОшні (безВЗшні) персоніфіковані алкогольні пригощання клієнтів варто тоді, коли ви готові сперечатися з податківцями.

Тим паче, що прямої норми, яка б звільняла подібні «алкодоходи» від оподаткування ПДФО, в ПКУ немає.

ЄСВ

Неперсоніфіковані представницькі витрати, а також персоніфіковані доходи непрацівників підприємства не включаються до фонду оплати праці, тобто не потрапляють до бази нарахування ЄСВ. Як наслідок, ЄСВ на ці суми не нараховують. Свого часу про це говорив і ПФУ в листі від 15.06.2012 р. № 13862/03-20.