Теми статей
Обрати теми

Виплати після звільнення

Чернишова Наталія, експерт з кадрових і податкових питань
Іноді роботодавці стикаються з ситуацією, коли необхідно виплатити належні працівникові суми вже після його звільнення. Про те, коли такі ситуації можуть виникнути, а також про порядок оподаткування постзвільнювальних сум і їх відображення у звітності ми з вами зараз і поговоримо.

Поширені ситуації

Обставини, що призводять до необхідності здійснення виплат вже звільненим працівникам, можуть бути різними. Наприклад:

— бухгалтер виявив помилку в розрахунку зарплати минулих періодів і донараховує працівникові суми, що належать йому;

— згідно з Положенням про преміювання колишньому працівникові в поточному місяці треба нарахувати премію за результатами роботи минулого місяця (якщо така умова прописана в Положенні);

— роботодавцеві необхідно виплатити (у тому числі за рішенням суду) середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні;

— працівник надав лікарняний лист, дата відкриття якого припадає на період до звільнення.

На останньому випадку зупинимося трохи детальніше.

Ситуація, коли працівник надає лікарняний лист після звільнення, може виникнути у разі, якщо такий працівник звільняється в період хвороби за власним бажанням. Річ у тім, що КЗпП не містить прямої заборони на звільнення працівника в період його хвороби за власним бажанням. Тому за наявності заяви про звільнення роботодавець може звільнити працівника в період його тимчасової непрацездатності, якщо заздалегідь обумовлена дата звільнення припадає на такий період.

Так от, якщо звільнений працівник надасть лікарняний лист, дата відкриття якого припадає на період до звільнення, роботодавцеві доведеться оплатити дні тимчасової непрацездатності такого працівника. При цьому якщо працівник захворів в останній робочий день, за рахунок коштів роботодавця оплачується тільки один з 5 днів хвороби, якщо в передостанній — 2 з 5 тощо.

Адже в Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, затвердженому постановою КМУ від 26.06.2015 р. № 440, не сказано, що оплату днів хвороби за рахунок коштів роботодавця треба здійснювати незалежно від звільнення працівника. Тому

роботодавець за рахунок своїх коштів оплачує тільки ті з 5 днів тимчасової непрацездатності, які припадають на період до дати звільнення

З цим погоджується і Мінсоцполітики (див. лист від 19.01.2012 р. № 26/18/99-12). Тобто усі 5 днів тимчасової непрацездатності роботодавець оплатить тільки у тому випадку, якщо вони припадають на дні до звільнення такого працівника.

А ось допомогу по тимчасовій непрацездатності від ФСС необхідно нарахувати за усі дні починаючи з 6-го дня хвороби, незалежно від дати звільнення працівника. Адже право на отримання такої допомоги у застрахованої особи виникає з настанням страхового випадку в період роботи, і вона виплачується за увесь період непрацездатності, незалежно від звільнення (абзац другий ч. 1 ст. 19 і ч. 2 ст. 22 Закону № 1105*).

* Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105-XIV.

Зверніть увагу: якщо лікарняний лист наданий після закінчення 12 календарних місяців з дня відновлення працездатності (встановлення інвалідності), такий листок непрацездатності не оплачують (ч. 5 ст. 32 Закону № 1105).

Спливти після звільнення лікарняний лист може і у тому випадку, якщо працівниця звільнилася за власним бажанням в періоді декретної відпустки**, але після звільнення принесла колишньому роботодавцеві лікарняний лист, продовжений у зв’язку із ускладненими пологами***.

** КЗпП не забороняє звільнятися за власним бажанням у період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.

*** Нагадаємо, що у разі передчасних або багатоплідних пологів, виникнення ускладнень під час пологів або в післяпологовому періоді загальна тривалість декретної відпустки складає 140 календарних днів замість стандартних 126.

Як ви могли бачити вище, причин нарахування тих або інших виплат колишньому працівникові може бути багато. Тепер важливо дізнатися, як правильно нарахувати і стягнути з таких виплат податки і внески.

Оподаткування

ПДФО і ВЗ. З виплат, які нараховуються після звільнення працівника, ПДФО і ВЗ треба утримати в загальному порядку. Адже такі виплати не звільнені від оподаткування згідно з ПКУ. Більше того, відповідно до п.п. 164.2.20 ПКУ в загальний оподатковуваний дохід платника податку включають інші доходи, окрім визначених у ст. 165 згаданого Кодексу.

Ставки — стандартні: 18 % для ПДФО і 1,5 % для ВЗ.

ЄСВ. Необхідність нарахування/ненарахування цього внеску на ту або іншу виплату колишньому працівникові залежить від виду такої виплати. Так, якщо це:

— зарплата (дохід) за відпрацьований час — ЄСВ за такими виплатами нараховують на суму, яка визначається шляхом ділення зарплати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована (ч. 2 ст. 7 Закону № 2464****);

**** Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI.

— виплати, нараховані за невідпрацьований час, — такі виплати ЄСВ не оподатковуються (див. листи ДФСУ від 11.02.2016 р. № 2262/5/99-99-17-03-03-16, від 04.07.2017 р. № 956/6/99-99-13-02-01-15/ІПК і від 29.11.2018 р. № 5003/6/99-99-13-02-03-15/ІПК).

Так, наприклад, такі виплати, як зарплата, індексація, премії, є виплатами за відпрацьований час, тому при нарахуванні після звільнення працівника їх треба включити у базу нарахування ЄСВ.

У свою чергу, компенсація за невикористану відпустку, лікарняні — це виплати за невідпрацьований час. Тому при нарахуванні їх після звільнення працівника ЄСВ на них не нараховується.

Особливо уважними будьте із стягненням ЄСВ з виплат звільненому працівникові, які нараховуються за декілька місяців (наприклад, преміями, нарахованими за квартал, півроку, рік). Річ у тім, що суму такої виплати ділять на кількість місяців, за які вона нарахована, а потім нараховують ЄСВ на рівні розподілені частини такої виплати. При цьому важливо дотриматися вимог Закону № 2464 про мінімальний і максимальний розміри бази нарахування ЄСВ в кожному такому місяці, до якого належить вказана виплата.

Таким чином, загальну базу нарахування ЄСВ кожного місяця визначають як суму заробітної плати, нарахованої в такому місяці, і розподіленої частини постзвільнювальної виплати. Потім отриману суму порівнюють з МЗП і максимальною величиною бази нарахування ЄСВ.

Мінімальна межа бази нарахування. Нагадаємо, що в загальному випадку***** Закон № 2464 не допускає, щоб місячна сума ЄСВ була менше розміру мінімального страхового внеску на місяць. При цьому мінімальний страховий внесок є добутком МЗП і ставки ЄСВ, встановлених законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) працівника (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464).

***** Про випадки, на які ця вимога не поширюється, див. «Податки & бухоблік», 2020, № 58, c. 2.

У зв’язку з цим роботодавець, як правило, щомісячно перевіряє вимогу про нарахування ЄСВ з МЗП. І якщо колишньому працівникові нараховують виплату за відпрацьований час, з якої стягують ЄСВ і яку розподіляють на кількість місяців, за які вона нарахована, то, швидше за все, вимогу про ЄСВ з мінімалки в минулих періодах роботодавцем було виконано.

Водночас перевірити ще раз базу все ж треба. Адже може статися так, що після розподілу суми виплати загальний дохід за такий місяць перевищить мінімалку. В цьому випадку, якщо визначалася додаткова база для донарахування ЄСВ до мінімального страхового внеску, то доведеться зняти надмірно нарахований ЄСВ на додаткову базу, визначену раніше.

Якщо розподілена частина виплати припадає на місяць звільнення, то в такому місяці вимогу про нарахування ЄСВ з МЗП не виконують

Виняток — якщо звільнення відбулося в останній робочий день місяця.

Максимальна база нарахування. Закон № 2464 встановлює також необхідність нарахування ЄСВ у межах регламентованої максимальної бази. Максимальна сума доходу, з якої стягується ЄСВ, складає 15 розмірів МЗП, встановленої законом (на сьогодні ця сума складає 70845 грн).

Такі вимоги змушують зробити порівняння загального доходу, нарахованого за місяць (включаючи розподілену частину постзвільнювальної виплати), із зазначеною максимальною базою. Якщо він перевищить максимальний розмір доходу, з якого сплачується ЄСВ, то ЄСВ з суми перевищення не стягують.

Відображення у звітності

Наступний крок, який треба зробити роботодавцеві, — відобразити нараховані постзвільнювальні виплати, а також утримані з них ПДФО і ВЗ, а в окремих випадках і нарахований ЄСВ, у звітності. Розповімо, як це правильно зробити.

Форма № 1ДФ. Якщо колишньому працівникові був нарахований (виплачений) дохід, інформацію про це обов’язково треба показати у формі № 1ДФ. Зробити це необхідно в Податковому розрахунку за той квартал (квартали), в якому така виплата була нарахована/виплачена. Необхідності подавати уточнюючий розрахунок за старі періоди в цьому випадку немає.

Із самим заповненням форми, думаємо, у вас проблем не виникне (у разі чого шукайте підказки в «Податки & бухоблік», 2020, № 3, 2018, № 85, с. 15). Але все-таки врахуйте два нюанси:

1) у графі 5 в цьому випадку треба вказати ознаку доходу «127» (оскільки нарахування виплат відбулося після звільнення працівника, їх слід відносити до інших доходів — п.п. 164.2.20 ПКУ);

2) у графі 7 слід проставити дату звільнення. Причому робити так треба і в разі, коли звільнення відбулося у звітному періоді, і тоді, коли працівник звільнився до початку звітного періоду, але дохід йому був нарахований у звітному періоді. Це прямо прописано в п. 3.7 Порядку заповнення і надання податковими агентами Податкового розрахунку.., затвердженого наказом Мінфіну від 13.01.2015 р. № 4.

Крім того, пам’ятайте, що суму виплати, нараховану звільненому працівникові, разом з утриманим із неї ВЗ, відображають у складі загальних сум розділу ІІ форми № 1ДФ.

ЄСВ-звіт

У Звіті за формою № Д4 відображають тільки ті виплати, на які нарахований ЄСВ. Отже, виплати за невідпрацьований час, нараховані після звільнення, в цей Звіт не потраплять.

А ось виплати за відпрацьований час обов’язково треба відобразити в ЄСВ-звіті того місяця, в якому відбулося їх нарахування. При цьому в таблиці 6 форми № Д4 за місяць, в якому донараховані виплати, вкажіть:

— у графі 9 — відповідний код КЗО;

— у графі 10 — КТН «1» — виплата за відпрацьований час після звільнення;

— у графі 11 — місяць (і рік), за який донарахована виплата.

Інші графи заповнюють у загальному порядку.

Детальніше порядок заповнення звітності розглянемо на прикладі.

Приклад. Працівник (основне місце роботи, займав 0,5 штатної одиниці) звільнився 19.06.2020 р. Сума нарахованої зарплати в ІІ кварталі склала:

квітень — 2715 грн;

травень — 2715 грн;

червень — 1900,50 грн.

В липні 2020 року згідно з Положенням про преміювання йому були нараховані премія за підсумками роботи за ІІ квартал у сумі 3600 грн, а також своєчасно ненарахована компенсація за невикористану відпустку в сумі 1530 грн.

ПДФО і ВЗ утримуємо з усієї суми доходу, нарахованого в липні 2020 року колишньому працівникові. Тобто база оподаткування складатиме:

3600 грн + 1530 грн = 5130 грн.

З такої суми необхідно утримати:

— ПДФО в розмірі: 5130 грн х 18 % : 100 % = 923,40 грн;

— ВЗ у розмірі: 5130 грн х 1,5 % : 100 % = 76,95 грн.

Оскільки виплати були нараховані в липні 2020 року, то інформація про нарахований дохід, а також утримані з нього ПДФО і ВЗ відображається у формі № 1ДФ за ІІІ квартал 2020 року. У цьому випадку розділ І форми № 1ДФ буде заповнений так, як показано на рис. 1.

img 1

Рис. 1. Фрагмент розділу І форми № 1ДФ за ІІІ квартал 2020 року

Тепер визначаємо базу нарахування ЄСВ. До неї потрапить тільки премія за ІІ квартал 2020 року як виплата за відпрацьований час. А ось компенсація за невикористану відпустку — це виплата за невідпрацьований час, тобто у базі нарахування ЄСВ їй не місце.

Далі премію необхідно розподілити на кількість місяців, за які вона нарахована (тобто на 3 місяці ІІ кварталу), і віднести кожну частину до відповідного місяця. Тобто до бази кожного місяця потрапить по 1200 грн (3600 грн : 3 міс.).

Наступний крок — перевірити ще раз вимогу про ЄСВ з МЗП. Причому зробити це треба тільки для квітня і травня. А ось здійснювати таке порівняння для червня не треба, оскільки працівник звільнився до закінчення цього місяця і не відпрацював місяць повністю.

Отже, зарплата працівника у квітні і травні була менше мінзарплати (2715 грн < 4723 грн). У зв’язку з цим ЄСВ тоді нараховували на МЗП таким чином:

— на зарплату працівника: 2715 грн х 22 % : 100 % = 597,30 грн;

— на додаткову базу (2008 грн (4723 грн - 2715 грн): 2008 грн х 22 % : 100 % = 441,76 грн.

ЄСВ за вересень був нарахований на фактично нараховану зарплату:

1900,50 грн х 22 % : 100 % = 418,11 грн.

Далі віднесемо кожну частину квартальної премії (1200 грн) до місяців, за які вона нарахована. Таким чином, загальний дохід дорівнюватиме:

— у квітні: 2715 грн + 1200 грн = 3915 грн;

— у травні: 2715 грн + 1200 грн = 3915 грн;

— у червні: 1900,50 грн + 1200 грн = 3100,50 грн.

Порівнявши ці суми з МЗП (4723 грн), бачимо, що в усіх місяцях ІІ кварталу 2020 року загальний дохід працівника за місяць (зарплата з урахуванням розподіленої премії) все ще нижче МЗП. Але при цьому збільшився фактично нарахований дохід. Тобто для доходу квітня і травня потрібно відкоригувати надмірно нарахований ЄСВ на додаткову базу.

Таким чином, на премію за ІІ квартал, нараховану звільненому працівникові, ЄСВ за кожен місяць ІІ кварталу нараховуємо так: 1200 грн х 22 % : 100 % = 264 грн.

При цьому відкоригуємо додаткову базу за квітень і травень, а також ЄСВ, надмірно нарахований на неї. Додаткова база для доплати ЄСВ, яка була визначена у квітні і травні (2008 грн), більше суми розподіленої премії, що збільшила базу ЄСВ у цих місяцях (1200 грн). Відповідно додаткову базу необхідно зменшити на суму розподіленої премії (1200 грн, ЄСВ — 264 грн).

Оскільки нарахування премії відбулося в липні 2020 року, суму премії, а також суму, на яку буде зменшена додаткова база, відображаємо в ЄСВ-звіті за липень 2020 року, як показано на рис. 2.

img 2

Рис. 2. Фрагмент таблиці 6 Звіту з ЄСВ за липень 2020 року

ВИСНОВКИ

  • Якщо звільнений працівник надає лікарняний лист, дата відкриття якого припадає на період до звільнення, роботодавець повинен оплатити дні тимчасової непрацездатності такого працівника.
  • З виплат, які нараховуються після звільнення працівника, ПДФО і ВЗ утримують у загальному порядку.
  • ЄСВ на постзвільнювальні виплати нараховують тільки у тому випадку, якщо вони нараховані за відпрацьований час.
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі