Відправною точкою є новий абзац другий п. 12 ст. 3 Закону про РРО, який набув чинності з 1 серпня цього року. Він зобов’язує суб’єктів господарювання надавати контролюючим органам при проведенні перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік і походження товарів, які на момент перевірки знаходяться в місці продажу (господарському об’єкті). Поширюється цей обов’язок на: загальносистемників; єдиноподатників — платників ПДВ; єдиноподатників, що торгують ТСПТ, ліками і медвиробами та ювеліркою.
При цьому вимога про ведення обліку товарних запасів у порядку, встановленому законодавством, нікуди не зникла.
Хоча, правду кажучи, що це за облік — не зовсім зрозуміло. До речі, нове формулювання штрафу за ненадання документів теж виглядає невдало (ст. 20 Закону про РРО). По-перше, мова про документи, що підтверджують облік товарів, а по-друге, сама санкція встановлена залежно від вартості таких необлікованих товарів (подвійна вартість, але не менше 170 грн). Мабуть, мається на увазі все-таки: товарів, не підтверджених документами. Втім, не виключаємо, що сутяги зможуть зіграти на невизначеності цього обліку на свою користь.
Декілька торгових точок
Із судової практики, що склалася раніше, можна зробити висновок, що під обов’язком ведення обліку часто розумілася наявність документів, що підтверджують походження товару. Так от, суди під такими документами розуміли первинні документи, складені постачальником. Тобто йдеться про накладні, ТТН, фіскальні чеки, закупівельні акти тощо.
Як забезпечити наявність таких документів під час перевірки, якщо у ФОП декілька торгових точок?
Ксерокопія документа навряд чи влаштує перевіряючих. У нормі сказано саме про документи, а не про їх копії. Але будь-якій розсудливій людині зрозуміло, що один і той же документ не може бути в різних місцях одночасно. У такому разі рекомендуємо мати на торговому місці накладну на внутрішнє переміщення, складену самим підприємцем (адже цей товар він розвозить по різних торгових місцях). Плюс як додатковий аргумент — ті самі ксерокопії.
Первинні документи треба пред’явити при проведенні перевірки. Як відомо, контролюючі органи мають право приступити до перевірки за умови пред’явлення, зокрема, направлення на проведення такої перевірки. У ньому, окрім іншого, вказується дата початку і тривалість перевірки (п. 81.1 ПКУ). Виходить, саме цими часовими рамками і обмежений обов’язок.
Втім, ПКУ передбачає можливість надання документів пізніше. Таке право можна почерпнути з пп. 44.7 і 86.7 ПКУ (так зване правило «10 робочих днів»). У нашому випадку ці норми дуже до речі. І сподіваємося на розсудливість і розуміння перевіряючих.
Виробники
Які документи можуть надати виробники, адже в них не може бути в принципі вхідних документів на товар. З одного боку, товар походить із купленої сировини і матеріалів, тобто складається враження, що надавати потрібно документи на цю сировину. Але, з іншого боку, — ці документи підтверджують придбання саме сировини, а не товару, що продається.
Тому вважаємо, що за наявності виробничого виду діяльності тут достатньо буде внутрішнього документа на переміщення товару з виробництва або акта випуску готової продукції. Плюс як додаткові документи дуже бажано мати калькуляцію, технологічні карти. Вони хоч і не є первинними документами, але все-таки допоможуть довести виробничий характер. І знову ж таки сподіваємося на розуміння і розсудливість перевіряючих.
Придбання до 1 серпня
Деякі підприємці помилково вважають, що товари, придбані до 1 серпня, можна продавати без наявності документів. Мовляв, придбання було ще до набуття чинності змінами.
Це не так.
Норма про надання документів, на жаль, жодних перехідних положень не передбачає
Вона поширюється на усі товари, у тому числі придбані до 1 серпня.
Інтернет-магазин
Інтернет-торговці без наявності «живого» місця торгівлі (немає ні магазину, ні складу) часто запитують: куди приходитимуть податківці і перевірятимуть наявність документів? Що вважається місцем продажу товарів?
Очевидно, що якщо у вас немає ані офісу, ані магазину, ані складу, то місцем здійснення діяльності буде місце проживання. В ЄДР фігуруватиме саме воно. Логічно його вказувати і в Заяві про застосування спрощеної системи. Крім того, згідно із Законом України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 р. № 675-VIII місцем укладення електронного договору буде місце фактичного проживання фізособи-продавця.
Загалом усі дороги ведуть до місця проживання, тобто житла ФОП. А відносно перевірки житла звернемо увагу на пп. 16.1.13 і 20.1.13 ПКУ. З них випливає, що податківці при проведенні перевірок не мають права доступу до житла громадян.
Якщо немає документів
Багато хто цікавиться — а чи можна якось обійти обов’язок надавати ці документи? Порада — закуповуйте товар тільки у тих постачальників, які видають документи, — лежить на поверхні і навряд чи буде одкровенням.
Втім, деякі фахівці пропонують застосувати нехитру схему. Наприклад, між постачальником і роздрібним продавцем можна вставити свого ФОП, скажемо групи 2, який би продавав цей товар за безготівкою і видавав документи. Формально вийде, що роздрібник буде забезпечений документами, а вставлений ФОП документи пред’являти не зобов’язаний, оскільки не підпадає під дію Закону про РРО. Він торгує за безготівку, і в нього немає розрахункових операцій.
На перший погляд, усе гладко. Але якщо копнути глибше, то не виключені ще більші неприємності. Наприклад, перевіряючі можуть спробувати визнати відсутність ділової мети, розумної економічної обґрунтованості. Про ці проблеми ви знаєте з «Податки & бухоблік», 2020, № 55; там ми детально описували усі можливі претензії перевіряючих до каламутних операцій і позиції судів.
Напевно в ході застосування цієї норми з’являться нові запитання. Тому цілком імовірно, що в майбутньому ми до неї ще повернемося.
