Теми статей
Обрати теми

Готівка під звіт: обмежень нема?

Павленко Олексій, податковий експерт
Питання, чи поширюються готівкові обмеження на операції госпсуб’єктів (як юр-, так і фізосіб) із підзвітними особами, звісно, не нові, і наше видання навіть у цьому році висвітлювало їх декілька разів (див., зокрема, «Податки & бухоблік», 2020, № 11, с. 2 та № 52, с. 30). Але оскільки вони продовжують надходити від читачів на нашу гарячу лінію та дещо з тих пір трохи змінилося, то це спонукало нас знову звернутись до цієї теми.

Загальне

Обмеження у розрахунках готівкою, які проводять госпсуб’єкти (у тому числі фізособи, які діють від їх імені), встановлені у п. 6 Положення № 148*. Підзвітні особи, витрачаючи підзвітну готівку, теж повинні дотримуватись обмеження в 10 тис. грн, а при розрахунках з фізособами — у 50 тис. грн** на день за одним або декількома платіжними документами. Кількість госпсуб’єктів та фізосіб в таких розрахунках протягом дня не обмежується.***

* Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 29.12.2017 р. № 148.

** Ліміт 50000 грн стосується і розрахунків з особами, які здійснюють незалежну професійну діяльність і не зареєстровані як ФОП (БЗ 109.13).

*** Але податківці вважають, що готівкові обмеження діють протягом дня в розрахунках з однією особою в обидві сторони (БЗ 109.13). Тобто здійснені протягом дня зустрічні готівкові розрахунки з однією особою для порівняння з граничною величиною підсумовуються!

Адже підзвітна особа при розрахунках готівкою за товари/роботи/послуги з іншими госпсуб’єктами виконує цивільно-правові дії (доручення), виступаючи при цьому від імені госпсуб’єкта, якого вона представляє. У зв’язку з цим обмеження поширюється і на ті випадки, коли підзвітна особа, проводячи такі розрахунки, буде витрачати не тільки підзвітні, але і власні кошти.

При цьому майте на увазі, що згідно з тим же п. 6 Положення № 148

внесення коштів до банку чи небанківської установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку під ці обмеження не підпадає

Але за такі операції низка банків бере чималі комісійні, тому це дещо знижує привабливість такого способу розрахунків…

Винятки. Готівкові обмеження не стосуються, зокрема, використання готівки, виданої на відрядження (п. 8 Положення № 148). Цей виняток буквально стосується не власне видачі готівки підзвітній особі на відрядження, а операцій з витрачання вже виданої на такі цілі готівки. Витратами на відрядження є витрати на проїзд, харчування, проживання та інші послуги, які пов’язані з відрядженням працівника(ків).

А от якщо у відрядженні (і за рахунок коштів, отриманих на відрядження, або за рахунок власних коштів) будуть проводитись готівкові платежі на кшталт придбання товарів/робіт/послуг для господарських цілей свого госпсуб’єкта, то готівкові обмеження до них будуть застосовуватись на загальних підставах!

Чи обмежена видача готівки під звіт?

Це питання, мабуть, найпопулярніше серед наших читачів. І відповіді на нього у різні часи лунали різні.

З історії питання. Спочатку за дії нового Положення № 148, до якого головні банкіри увіпхнули й готівкові обмеження, НБУ видав листа від 22.05.2018 р. № 50-0007/28247. У цьому листі було зазначено, що згадані готівкові обмеження поширюються у тому числі на видачу та повернення коштів під звіт (фінансова допомога, виплати, пов’язані з оплатою праці).

Тоді й податківці підхопили цю неліберальну позицію, розмістивши аналогічний підхід щодо видачі коштів під звіт та їх повернення в консультації в БЗ 109.13****.

**** Такі ж думки були висловлені податківцями в листах ГУ ДФС у Сумській області від 18.07.2018 р. № 3158/ІПК/18-28-14-06-31 та від 14.08.2018 р. № 3531/ІПК/18-28-14-06-31.

Але! Відповідно до листа НБУ від 23.04.2019 р. № 50-0006/22079 згаданий лист регулятора від 22.05.2018 р. втрачає актуальність. Трохи пізніше й фіскали переводять згадану свою консультацію в БЗ до складу недіючих.

Гадаємо, НБУ нарешті зрозумів, що операція з видачі гопсуб’єктом готівкових коштів підзвітній особі (та повернення нею таких коштів) не вважається розрахунковою операцією, а тому не повинна підпадати й під термін «готівкові розрахунки/розрахунки готівкою» (див. п.п. 5 п. 3 розд. І Положення № 148), й під згадане 50-тисячне обмеження.

До речі, такого підходу до готівкових обмежень здавна притримувались і суди, зазначаючи, що видача готівки працівникам під звіт — це не платіж підприємства, а також вона не є готівковим розрахунком, а тому вона не підпадає під НБУ-обмеження готівкових розрахунків: див., зокрема, ухвалу ВАСУ від 21.06.2016 р. № К/800/44326/15 у справі № 814/1910/15 (reyestr.court.gov.ua/Review/58463663) та ухвалу Житомирського апеляційного адмінсуду від 28.08.2017 р. у справі № 806/292/17 (reyestr.court.gov.ua/Review/68622094).

Обмеження точно нема! Нарешті з таким підходом погодились і податківці. У листі ДПСУ від 03.07.2020 р. № 2688/6/99-00-07-05-01-06/ІПК вони чітко зазначили, що отримання під звіт готівки працівниками від касира підприємства не відноситься до розрахунків готівкою, а отже обмеження 50000 (п’ятдесят тисяч) грн на таку операцію не поширюється!

Відповідно такий же самий підхід має бути й до операцій з повернення підзвітною особою невитрачених готівкових коштів до каси, або внесення туди компенсації зайво витрачених підзвітних коштів. Тому вважаємо, що при готівкових видачах під звіт (у т. ч. на відрядження) і прийманні невитрачених (перевитрачених) сум від підзвітної особи можна не притримуватись ліміту 50 тис. грн.

Чи обмежена компенсація?

Наших читачів також цікавить питання: чи буде підпадати під 50-тисячне обмеження виплата підзвітній особі компенсації готівкою за витрачені нею на користь госпсуб’єкта власні кошти? Але ж ця операція не є ні отриманням готівки під звіт, ні поверненням отриманої раніше під звіт готівки, які вже точно під це обмеження не підпадають. Але за аналогією її теж не слід було б готівково обмежувати…

Однак, для відповіді нам треба з’ясувати:

чи можна таку операцію вважати платежем госпсуб’єкта на користь підзвітної особи?

І тут вже виникають деякі сумніви. Річ у тім, що згаданий вище термін «готівкові розрахунки», окрім платежів за реалізовані товари/роботи/послуги, включає також платежі за операціями, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією. І якщо «авансове» надання готівки підзвітній особі (так би мовити, у довірче використання) можна не вважати готівковим платежем і розрахунком госпсуб’єкта з такою особою, то у випадку з компенсацією витрат «постфактум» ситуація може бути розцінена фіскалами більш суворо. Адже ці гроші фізособі надійдуть уже не для підзвітних цілей, тобто вони вже неповоротні. Тому ми б радили тут, про всяк випадок, не перевищувати 50 тис. грн на день і компенсувати такі витрати або з розподіленням суми на кілька днів та/або перераховувати кошти фізособі безготівкою на її карт-(чи інший) рахунок.

Тут заразом нагадаємо, що розрахунки, які здійснюються за допомогою платіжної картки без зняття при цьому готівки (наприклад, через платіжний термінал), вважаються безготівковими, й обмеження у розрахунках готівкою на них не поширюються (БЗ, 109.13).

Готівка за безготівку

Різновид питання, розглянутого вище: платник сплатив за госпсуб’єкта безготівково з власної платіжної картки. Чи буде тут 50-тисячне обмеження? І чи можна йому компенсувати такі витрати саме готівкою?

Щодо першого питання, то, на наш погляд (див. вище), — краще не перевищувати.

А щодо другого, то нам здається, що тут немає жодних обмежень. Тобто що обов’язок компенсації працівнику цих витрат не залежить від того, в якій формі (готівковій чи безготівковій) працівник здійснював платежі за госпсуб’єкта. Як не обмежена і форма компенсації (готівкою, безготівкою чи ін.).

Але необхідна наявність оригіналів первинних документів, що підтверджують витрати на оплату товарів/робіт/послуг. Причому тут бажано, щоб, окрім документів на самі оплачені працівником товари/роботи/послуги, був і платіжний документ (у даному випадку — виписка з карткового рахунку підзвітної особи).

Якщо у підприємства заздалегідь є готівка, то тут можна і уникнути проблем з цим готівковим обмеженням. На практиці працівник отримує з каси під звіт суму, яка перевищує 50 тис. грн, а потім здійснює платіж за госпсуб’єкта безготівкою зі свого картрахунку. Після цього він надає авансовий звіт, споряджений усіма необхідними документами щодо понесених витрат, і тут нема ніяких порушень.

Вважаємо, що у такому випадку формально навіть якийсь спеціальний залік робити не треба, адже гроші не ідентифіковані: і та готівка, що була одержана під звіт, і ті гроші, що були на картрахунку, усі вони знаходились у власності цієї підзвітної особи. Тож щодо цього нема ніяких обмежень — тобто не має значення, якими саме грошима (чи тими самими купюрами і чи в тій самій формі грошей) працівник здійснював оплату. Хоча не виключаємо, що при перевірці підзвіту тут можливі причіпки фіскалів щодо безготівкової форми оплати. То, можливо, акт заліку зустрічних однорідних заборгованостей зайвим тут і не буде…

Які ж на практиці реальні цілі мають такі схеми — нам достеменно невідомо. Можливо, госпсуб’єкт так економить на якихось банківських відсотках. Звісно, що сума такого карткового платежу, як ми вже згадали, не буде обмежуватись 10 (або 50) тисячами гривень…

Штрафний бонус

Що стосується адмінштрафів за перевищення готівкових обмежень у розрахунках, то згідно зі ст. 38 КУпАП штраф може бути накладений не пізніше ніж через два місяці із дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні — із моменту його виявлення. Але податківці у БЗ 109.21 на запитання щодо строків, у які госпсуб’єкт може бути притягнутий до адмінвідповідальності за порушення готівкових розрахунків, ухилились від відповіді, просто процитувавши ст. 38 КУпАП. На практиці вони часто стверджують, що ці порушення триваючі (мов, готівку ж не повернуто) і штрафують за ст. 16315 КУпАП (1700 — 3400 грн).

Ми вважаємо, що такі правопорушення взагалі не можуть вважатись триваючими

Адже готівковий платіж-порушення вже скоєно (і завершено). Тобто строк давності у 2 місяці треба рахувати від дати проведення розрахунку з перевищенням граничної суми.

До речі, суди теж визнають подібні порушення разовими: див., наприклад, ухвалу Київського апеляційного адмінсуду від 25.04.2017 р. у справі № 761/25397/16-а (reyestr.court.gov.ua/Review/66192302#) і постанову Львівського апеляційного адмінсуду від 29.01.2018 р. № 876/306/18 у справі № 161/17108/17 (reyestr.court.gov.ua/Review/72028116).

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі