Бухгалтер у своїй роботі повинен керуватися тільки документами, тому «усно не претендує» — це не підстава для вас, щоб проводити якісь записи/дії в обліку. Таким чином, борг власникові, що вийшов, продовжуватиме числитися у вас в обліку аж до якогось документального оформлення: або до перетворення цієї заборгованості на безнадійну, або до ліквідації вашого підприємства, або ще до якоїсь обліково-знакової події…
Розглянемо два варіанти подальшого розвитку ситуації з цим боргом (варіант з його погашенням, зрозуміло, не розглядаємо, ну і — бажаємо здоров’я вашому підприємству ☺).
Перший варіант — колишній власник письмово відмовляється від суми, що залишилася. На дату його письмової відмови ви зобов’язані будете включити цю суму до складу інших доходів (Дт 672 — Кт 746). Звісно, ця сума в періоді її списання, поповнить доходи і в податковому обліку, збільшивши об’єкт оподаткування податком на прибуток або зменшивши його від’ємне значення. Тут можна підгадати з датою такої відмови, здійснивши її в тому періоді, коли підприємству це буде податково вигідніше: наприклад, коли за підсумками якогось звітного періоду вилізе «адекватний» збиток*.
* Можна на цьому навіть трохи заробити, пропустивши «через себе» чиїсь збиткові операції.
Другий варіант — власник, що вийшов, зачаївся і не подає ознак життя та активності відносно цього боргу. У такому разі ви повинні будете списати цю суму на доходи після закінчення строку позовної давності. Оскільки в цьому випадку йдеться про майнове право, то на це позовна давність поширюється.
Термін загальної позовної давності складає 3 роки (ст. 257 ЦКУ). Оскільки для таких виплат спеціальних строків позовної давності ні ЦКУ, ні інші нормативи не встановлюють, то тут строк позовної давності теж складає 3 роки. Що підтверджують і суди: див., наприклад постанову ВС від 13.02.2019 р. у справі № 913/112/18 (reyestr.court.gov.ua/Review/79867512).
Почати обчислювати цей строк слід із дня, що йде за останнім днем строку, встановленого для розрахунку з учасником, який вийшов. Такий строк повинен фігурувати у рішенні (протоколі) загальних зборів або в статутних документах. Для приватного підприємства (на відміну від товариств) законодавець не встановив максимальних строків для таких виплат.
Щоб продовжити перебіг строку позовної давності (якщо ви не хочете відображати дохід і через 3 роки), є низка способів**: наприклад, можна написати лист, що ви підтверджуєте свій обов’язок в погашенні цього боргу і строк почне перебіг заново.
** Див. на цю тему «Податки & бухоблік», 2018, № 44, с. 38.
У разі списання суми цього боргу в доходи підприємства ніяких оподатковуваних ПДФО доходів у інших власників з числа фізосіб не виникне, адже вартість їх часток при цьому номінально не збільшиться. Якщо інший власник — з числа юросіб***, то таке списання вплине на його дохід, якщо він веде бухоблік цієї інвестиції за методом участі в капіталі.
*** Буває і таке — детальніше про власників ПП читайте в «Податки & бухоблік», 2018, № 99, с. 19.
Що стосується виплати власникові, що вийшов, то ви тільки відображаєте її суму у формі № 1ДФ з ознакою доходу 112. А ось визначити суму інвестприбутку, розрахувати з неї ПДФО і ВЗ він повинен самостійно за результатами річного декларування (п. 170.2 ПКУ).
