Відповідальність платника: вина та К°

* «Податки & бухоблік», 2020, № 12, с. 22.

Важлива термінологія

Розширилися поняття грошового (п.п. 14.1.39 ПКУ) і податкового (п.п. 14.1.156 ПКУ) зобов’язань. Зміни набули чинності з 23 травня. Саме на цих строках будується застосування деяких штрафів. Наприклад, ст. 126 ПКУ (несвоєчасна сплата узгодженого грошового зобов’язання)**.

** З 01.01.2021 р. стане ст. 124 ПКУ.

До грошового зобов’язання платника зарахували пеню та інші, підконтрольні податківцям, зобов’язання. А податковим зобов’язанням, крім іншого, вважатиметься грошова сума, отримана від використання не за призначенням податкових пільг, або сума, що утворилася у зв’язку з порушенням порядку отримання цих пільг.

Тобто виходить, що штраф за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов’язання застосовуватимуть до держдивідендів. Оскільки держдивіденди тепер є зобов’язаннями, підконтрольними податківцям (пп. 19¹.1.51 і 19¹.1.52 ПКУ). А ось усе, що стосується ЄСВ, під цю норму не потрапить виходячи з п. 1.3 ПКУ.

Притягнення до відповідальності

Усі зміни, про які ми поговоримо в цьому розділі, набувають чинності з 01.01.2021 р.

Основні блоки: вина, повторність, пом’якшення відповідальності та звільнення від неї.

Вина. Отже,

Тобто існують два види правопорушень: (1) ті, в яких вина обов’язково має бути, і (2) ті, в яких вина значення не має.

Винне — це як? Порушник вважається винним, якщо він мав можливість дотримуватися правил і норм ПКУ, за порушення яких загрожує відповідальність, вжив усіх необхідних заходів для цього, проте все ж ці норми порушив.

Але правопорушення ≠ фінансова санкція.

Читаємо редакцію п. 112.1 ПКУ від 01.01.2021 р.: особу можна притягнути до фінвідповідальності за правопорушення за наявності в її діянні вини, крім випадків, передбачених у ПКУ.

«Крім випадків…» для платника Кодекс у новій редакції поки не встановлює. А ось для податківців — будь ласка ☺. Вони відповідають за свої огріхи незалежно від наявності/відсутності вини (детальніше див. «Як податківці відповідати будуть» цього номера).

Йдемо далі. Хто доводитиме наявність/відсутність вини у платника? Тут теж два варіанти: (1) податківці; (2) сам платник.

Перелік для перших установлений у п. 109.3 ПКУ. А саме:

— виправлення помилки в податковому номері у формі № 1ДФ (п. 119.3);

— донарахування зобов’язань/зменшення бюджетного відшкодування/від’ємного значення ПДВ фіскалами через умисні діяння платника;

— нецільове використання грошей, заощаджених на податкових пільгах (пп. 123.2 — 123.5 ПКУ);

— умисна несвоєчасна сплата погоджених грошових зобов’язань (пп. 124.2 і 124.3 ПКУ);

— умисне ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків з доходів нерезидента або іншого платника (пп. 125.2 — 125.4 ПКУ).

Отже, за всіма іншими фінсанкціями невинуватість у процесі перевірки та при оскарженні рішень доводитиме платник.

А що таке «умисне»? Це коли існують обставини, що свідчать про те, що платник удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім невиконання або неналежного виконання вимог ПКУ та іншого, підконтрольного фіскалам, законодавства (новий п. 109.1 ПКУ). Звісно, оцінювати й доводити наявність умислу будуть податківці.

Важливо! За умисні правопорушення загрожують збільшені, порівняно зі «звичайними», штрафи.

Повторність. Буде чітко передбачено: особа вважається такою, що порушила повторно, якщо вона притягалася до відповідальності у встановленому цим Кодексом порядку (новий п. 111.4 ПКУ). Тому не повинно більше виникати ситуацій, коли у межах однієї перевірки за два порушення штрафують як за перше і повторне (приклад за ст. 127 ПКУ див. у «Податки & бухоблік», 2020, № 28, с. 27).

Пом’якшення відповідальності. Сенс цієї новинки в тому, що за наявності певних обставин платнику достатньо буде сплатити тільки 50 % штрафу. Такі «особливі» обставини передбачаються в новій ст. 112¹ ПКУ. А це:

— діяння під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову або іншу залежність;

— діяння при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;

— якщо платник сам повідомив про своє порушення податківцям (за винятком порушень за ст. 123 і 125 ПКУ).

Зверніть увагу: контролери можуть визнати пом’якшуючими відповідальність інші обставини, прямо не передбачені в ст. 112¹ ПКУ.

Чесно кажучи, перераховані обставини складно застосувати до підприємств. Адже відповідальність за ПКУ накладається в основному на юрособу загалом, а не на її посадових осіб. Універсальною є хіба що «явка з повинною».

Звільнення від відповідальності. ПКУ в новому п. 112.8 міститиме перелік обставин, за наявності яких штрафи до платника застосовувати не будуть. Більшість із них — це ті, що були в ПКУ й раніше, просто розкидані по різних статтях цього Кодексу. Так, до п. 112.8 ПКУ потрапить звільнення платника від відповідальності за порушення, вчинене на підставі індивідуальної податкової консультації (наразі це п. 53.1 ПКУ).

Серед реальних новинок дії платника:

1) відповідно до висновків об’єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права, від якого надалі відступили;

2) відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у рішеннях за результатами розгляду зразкової справи, які надалі були змінені внаслідок перегляду її Великою Палатою Верховного Суду.

Розуміти пп. 1 і 2 треба так. Якщо платник діє на підставі позиції ВС (незалежно від палати) або виходячи із зразкової справи, то його дії законні в силу ч. 5 ст. 13 Закону про судоустрій. Але якщо об’єднана або Велика Палати ВС «передумають», то, незважаючи на формальне порушення, платника не повинні штрафувати згідно з п. 112.8 ПКУ;

3) унаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів;

4) унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору).

Звісно, більшість важливих змін набудуть чинності з 01.01.2021 р. Але впевнені, що тепер вони не застануть вас зненацька ☺.