Спочатку нагадаємо одну неприємну річ. Податківці в своїх останніх роз’ясненнях почали вдаватися до фіскального підходу щодо питання про необхідність отримання ліцензії на зберігання пального, коли пальне зберігається в каністрах/бочках, у тому числі коли такі ємності знаходяться на/в транспортних засобах (автомобілях тощо). Спочатку вони логічно вимагали наявності такої ліцензії тільки у випадках зберігання пального у стаціонарних ємностях. Але зараз вони тут все крутіше гнуть у фіскальний бік. Детально щодо ліцензійних проблем при зберіганні пального в каністрах, бочках читайте в «Податки & бухоблік», 2020, № 14, с. 25, а щодо проблем, коли пальне в такій тарі зберігається в багажнику, кузові авто чи в причепі, — в «Податки & бухоблік», 2020, № 40, с. 8.
Отже, якщо пальне в каністрі, чи в бочці, чи ще в якійсь більшій за 5 літрів ємності десь у вас зберігається/зберігалося, у тому числі навіть у багажнику чи в кузові транспортного засобу, то будьте готові до неприємностей. Адже зараз фіскали чітко роз’яснюють, що
не потребує ліцензії на зберігання пального тільки зберігання його в споживчій тарі до 5 л (включно)* та в баках транспортних засобів, приладів та обладнання
* Щодо ємностей рівно 5 л див. консультацію податківців у БЗ 113.04.
А тепер саме час розповісти про ліцензійні «наїзди» фіскалів. Податківці через СЕА ПДВ одержують інформацію, що підприємство (чи ФОП) згідно з податковими накладними десь в когось придбавало пальне з підакцизними кодами УКТ ЗЕД. Потім на підприємство (або ФОПу) телефонують і запитують: чому воно не зареєстроване платником акцизу та/або чому в нього немає ліцензії на зберігання пального? Кажучи дворовою лексикою: намагаються «взяти на понт». І якщо ви відповідатимете неправильно, можете чекати на фактичну перевірку з «пальних» питань. Аналогічно на перевірках: якщо за звітністю/документами податківці знаходять факти придбання пального (зазвичай вони досліджують залишки та рух на субрахунку 203 «Паливо»), то одразу засипають суб’єкта запитаннями на кшталт: де пальне зберігається (зберігалось) і як воно потрапило на підприємство?
І навіть якщо пальне зберігається (знаходиться) тільки в баках транспортних засобів, обладнання чи пристроїв, починають прискіпливо допитувати — яким шляхом воно туди потрапило? Податківці розуміють, що оскільки обладнання, пристрої, автонавантажувачі чи інші засоби не можуть самостійно покинути ворота підприємства, попрямувати на АЗС і там заправитись, то пальне для них, мабуть, тихенько десь на підприємстві зберігалось(ється)… Якщо на цьому підловити не вдається, прискіпливо допитуються: коли і як пальне потрапило на територію і заливалося в баки згаданих засобів?
Відповідати на такі провокаційні запитання треба дуже виважено. Адже на кону — півмільйонний штраф. А судитися потім із фіскалами (або давати величезні хабарі) радощів мало…
Навіть якщо ви відповісте, що пальне в каністрах або в бочках було доставлене на підприємство вашим або орендованим вами транспортом і відразу все вилито у відповідні баки, то звинувачень у безліцензійному зберіганні можна не оминути. Фіскали кажуть, що пальне зберігалось у багажнику чи в кузові авто. І такі факти на практиці вже непоодинокі… ☹
Звісно, ці заяви не витримують жодної критики. Тут варто фіскалам нагадати, що ліцензія на зберігання пального отримується на місце зберігання пального. А згідно зі ст. 1 Закону № 481 термін «місце зберігання пального» визначений як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. І його явно не можна притягнути до нашого випадку. Адже якщо пальне привезли й одразу перелили в баки, то так званого «місця (території)» розташування ємностей, в яких перевозилось пальне з АЗС (т. п.), взагалі не було! Сподіваємось, це переконає фіскалів, але не факт. Особливо, якщо авто, в якому доставляли та/або зберігалось таке пальне, буде десь паркуватись (простоювати) з цими ємностями. Тоді фіскали можуть заявити, що треба було придбавати ліцензію на місце такого паркування. Саме так вони пишуть стосовно зберігання пального в паливозаправнику/бензовозі (див. лист ДПСУ від 20.12.2019 р. № 2062/6/99-00-04-01-01-15/ІПК, а також БЗ 113.04).
Отже, щоб уникнути подібних проблем.
По-перше. Якщо не маєте ліцензії на зберігання пального у відповідних місцях, уникайте ситуацій, коли частина пального як за даними бухобліку, так і фактично буде не в баках транспорту, обладнання чи пристроїв. Краще, щоб на підприємстві інших залишків взагалі фактично не було. Але якщо фіскали знайдуть якісь «небакові» (!) залишки у вас на субрахунку 203, імітуйте, що це пальне у когось на зберіганні або що у вас нестача пального. Тобто саме у вас ніякого пального ніде не зберігається, і такий факт можна підтвердити даними фактичної перевірки, навіть інвентаризації.
Наслідки нестачі якихось об’ємів пального можуть бути для вас набагато кращими, аніж півмільйонний штраф за безліцензійне зберігання
По-друге. Якщо у вас пальне на момент перевірки знаходиться тільки в баках, та фіскали активно цікавляться, як воно в ті баки потрапило, — не давайте їм фіскального приводу! Тобто краще не кажіть, що пальне ви довезли (у більших за 5 літрів** ємностях) на територію підприємства власним чи орендованим вами транспортом (навіть хоч і одразу ж перелили це пальне в баки тих засобів). Якщо вам не вдасться підтвердити, що це пальне привіз до вас сторонній заправник та й залив його прямо на вашій території у відповідні баки, кажіть, що пальне вам привезли на сторонньому транспорті й одразу ж перелили у баки. Краще навіть буде стверджувати, що начальство за власний кошт найняло якогось приватника, і він пальне привіз на своїй машині (номер якої ви не пам’ятаєте***). У будь-якому разі наслідки таких діянь коштуватимуть вам набагато менше ніж пів мільйона гривень чи змарнований час і вартість судової тяганини. У крайньому випадку кажіть, що пальне ваші працівники в каністрах на горбу приперли з найближчої АЗС і одразу залили його у відповідні баки. І хай тут податківці спробують довести факти зберігання…
** Якщо ви будете стверджувати, що пальне зберігалось(ється) чи/або перевозилось(иться) вами у до 5-літровій тарі, то така тара ще повинна бути «споживчою». А термін «споживча тара» визначено у Порядку оплати послуг зі збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки), затвердженому постановою КМУ від 09.07.99 р. № 1225. І він, на жаль, доволі вузький…
*** Якщо перевіряльники будуть надто наполегливими, знайдіть якогось «родича» з авто, який таку вашу версію підтвердить…
Так смішно, що хоч плач…
